Справа 688/1184/25

№ 2/688/640/25

Рішення

Іменем України

28 квітня 2025 року                м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючої судді Березюк Н.П.,

секретаря судового засідання Кулеші Л.М.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку у майні подружжя,

встановив

       Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог.

Позивачка ОСОБА_1 звернулась із позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на ідеальну частку нерухомого майна. Позовні вимоги мотивовано тим, що сторони зареєстрували шлюб 17.06.2000. На даний час у провадженні суду перебуває справа за позовом відповідача до неї про розірвання шлюбу. За період шлюбу придбали у спільну власність нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі продажу квартири від 30.09.2014. Право власності на квартиру зареєстровано на відповідача ОСОБА_2 , у якого знаходяться оригінали правовстановлюючих документів.  Вказуючи на те, що майно придбане за час шлюбу є спільним майном подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, просила визнати за нею право власності на частину квартири.

       Позивачка в судове засідання не з’явилася, її представник ОСОБА_3 28.04.2025 подав заяву, у якій просив справу розглянути без участі сторони позивача, позов задовольнити, стягнути з відповідача судові витрати.

Позиція відповідача.

Відповідач ОСОБА_2  в судове засідання не з`явився, його представник ОСОБА_4 подав заяву про визнання позову, у якій зазначив, що позовні вимоги позивачки обґрунтовані, просив прийняти визнання позову відповідачем, справу розглянути без участі сторони відповідача.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

18.03.2025 позивач, інтереси яких представляє адвокат Спеціальний С.П. звернулася до суду з цим позовом. 19.03.2025 суд відкрив спрощене позовне провадження та призначив справу до розгляду на 28.04.2025.

Відповідно до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Суд встановив, що сторони зареєстрували шлюб 17.06.2000. За період шлюбу 30.09.2014 сторони придбали у спільну власність нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 . Право власності на квартиру зареєстровано на відповідача ОСОБА_2 .

       Викладені обставини підтверджуються паспортом позивачки, копією свідоцтва про шлюб, копією договору купівлі-продажу квартири від 13.09.2014, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, технічним паспортом на квартиру, довідкою про вартість майна, паспортом позивачки.

Висновки суду та норми права, які застосував суд.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України).

Частинами 1, 2 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором. Таким чином, набуття майна за час перебування у шлюбі створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю.

Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.

Тобто, статтею 60 Сімейного кодексу України встановлено презумцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними за час шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.

       Суд встановив, що квартира АДРЕСА_1 набута сторонами за час шлюбу, відповідач не оспорив поширення правового режиму спільного сумісного майна на квартиру, натомість подав заяву про визнання позову, отже квартира є спільною сумісною власністю сторін.

       Відповідно до вимог ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Суд зауважує, що реєстрація права власності за відповідачем, як номінальним власником, створює умови для можливого порушення прав позивача шляхом відчуження цього майна, оскільки в зазначеному Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про позивачку, як про співвласника. Тому право позивачки підлягає захисту шляхом визнання за нею права власності на ідеальну частку нерухомого майна у праві спільної сумісної власності на квартиру, придбану сторонами під часу шлюбу.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачкою при зверненні до суду сплачено судовий збір в розмірі 7937,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно до ч.3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

У зв`язку з визнанням відповідачем позову до початку розгляду справи по суті позивачці підлягає поверненню з державного бюджету судовий збір в розмірі 3968,50 грн (7937грн.:100%х50%). Решта судового збору в розмірі 3968,50 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 15, 317, 319, 328, 334, 392 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 211, 247, 259, 263 ЦПК України, -

ухвалив:

позов ОСОБА_1 до  ОСОБА_2 про визнання права власності на частку у майні подружжя задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на частину квартири АДРЕСА_1 .

Іншу частину квартири АДРЕСА_1 залишити у власності ОСОБА_2 .

Повернути позивачці  ОСОБА_1 з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову на рахунок Казначейства України (отримувач ГУК у Хмельницькій області/Шепетів.мтг/22030101, р/р UA688999980313101206000022777, код 37971775) у АТ «Таскомбанк» згідно квитанції ID 3794-3333-0018-8008 від 18.03.2025 в сумі 3968(три тисячі дев`ятсот шістдесят вісім) грн 50 коп.

       Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3968 (три тисячі дев`ятсот шістдесят вісім) грн 50 коп судових витрат.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного суду Хмельницької області через Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя:                                                Неоніла БЕРЕЗЮК