РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/1177/25

провадження у справі № 2-а/0285/53/25

29 квітня 2025 року                 м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді                        Васильчук Л. Й.,

за участю секретаря                        Букши О. В.,

розглянувши адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Житомирській області

про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №4128545,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову серії ЕНА №4128545 від 22.02.2025 про притягнення  ОСОБА_1  до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 126 КУпАП (далі - Постанова) та судові витрати покласти на відповідача у справі.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що постановою інспектора Звягельського РВП ГУНП Житомирської області Шевченка О. І. від 22.02.2025 його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 чт.126 КУпАП у виді штрафу в сумі 20400 грн. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням вимог чинного законодавства, а тому є незаконною та підлягає скасуванню. Зазначає, що 22.02.2025 в проміжок часу з 14 год. по 15 год. він дійсно знаходився на водійському сидінні автомобіля Volvo V60 L47317, яким керує дружина і в цей день вони приїхали на парковку до магазину «Фора», що по вул. Київській в м. Звягель, після чого дружина пішла в магазин, а він залишився її чекати, при цьому пересів на сидіння водія. Двигун автомобіля був вимкнений. В цей час під`їхали працівники поліції і звинуватили його в тому, що він керував автомобілем та вимагали документи на автомобіль, на що він відповів їм, що автомобілем не керував, а документи покаже дружина, яка повернеться з магазину. Поліцейські його не послухали, посадили до службового автомобіля та повезли у відділ поліції. Доказів правопорушення він не отримував, копія постанови вручена йому не була, а отримав її 28.02.2025 після звернення до поліції.

Ухвалою судді Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 07.03.2025, у справі було відкрито провадження та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

19.03.2025 від Головного управління Національної поліції в Житомирській області надійшов DVD-диск з відеозаписом щодо складення адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_1 та відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ГУНП в Житомирській області просять відмовити у повному обсязі, оскільки постанова винесена в межах повноважень відповідача в порядку та у спосіб, визначений КУпАП із дотриманням встановленої процедури та з урахуванням всіх обставин справи.

28.03.2025 позивач подав до суду відповідь на відзив, в якому виклав заперечення проти обставин, зазначених представником відповідача у відзиві на позов. Позивач вказав, що зазначені ним у позові аргументи не спростовані, не надано жодних доказів на підтвердження вчинення адміністративного правопорушення. Зокрема, наголошує, що ознайомитися з доказами правопорушення поліцейські можливості не надали, в постанові вказано, що по вул. І. Франка, 3А керував транспортним засобом, проте в цей час він знаходився в салоні автомобіля по вул. Київській, біля магазину, копія постанови вручена йому не була, що підтверджується відеодаказами, долученими до матеріалів справи. Зазначає, що оскаржувана постанова винесена протиправно та підлягає скасуванню.

Правом подати заперечення відповідач не скористався.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Однією з основних засад судочинства є забезпечення доведеності вини.

Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №4128545 від 22.02.2025, винесеною інспектором Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області Шевченком О. І. на позивача ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.121 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 20400 грн.

Відповідно до змісту постанови вбачається, що 22.02.2025 14:16 /м. Звягель вул. І. Франка, 3А/ водій керував транспортим засобом будучи позбавленим права керування транспортними засобами Новоград-Волинським міськрайонним судом від 09.02.2024, чим порушив п.2.1.а ПДР України.

Постановою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 11.01.2024, яка набрала законної сили 27.03.2024, ОСОБА_1 було позбавлено права керування транспортними засобами на строк три роки за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, тобто на момент винесення оскаржуваної постанови позивач ОСОБА_1 був позбавлений права керування транспортними засобами.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, законодавчо встановлено презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується.

Це означає, що повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Визначення доказів в справі про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований ст. 251 КУпАП, а саме: доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Положеннями ч.4 ст.126 КУпАП встановлено відповідальність водія за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортним засобом.

Відповідно до п.2.1.а ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно п.1.10 Правил дорожнього руху - водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Відповідно до п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" від 23 грудня 2005 року № 14 - керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст.130 КупАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 20 лютого 2019 року в справі № 404/4467/16-а зазначив, що "само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування".

Отже, керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.

Таким чином, у разі відсутності події керування транспортним засобом, або його не доведенні належними доказами, особа не може бути піддана адміністративній відповідності.

Позивач ОСОБА_1 категорично заперечує проти обставин, викладених в оскаржуваній постанові.

Так, позивач стверджує, що 22.02.2025 в проміжок часу близько з 14 год. по 15 год. він дійсно знаходився на водійському сидінні автомобіля Volvo V60 L47317, однак керував автомобілем не він, а його дружина.

З відеозаписів наданих відповідачем, вбачається, що зафіксовано спілкування працівників поліції з позивачем, який стояв біля автомобіля, в ході якого останній категорично заперечував факт керування ним транспортним засобом та пояснював, що автомобілем керувала його дружина, яка припаркувала автомобіль та пішла до магазину.

Отже, на вказаних відеозаписах не зафіксовано факт керування позивачем ОСОБА_1 транспортним засобом.

Інших доказів на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП, відповідачем не надано.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Згідно п.3 ч.1 ст.288 КупАП постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України з особливостями, встановленими КУпАП.

Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч.1 ст.293 КупАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Згідно п.1 ч.1 ст.247 КупАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, ту обставину, що відповідачем не було надано до суду доказів в підтвердження вини ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП, суд приходить до висновку про те, що оскаржувана постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення — закриттю.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, суд дійшов висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Житомирській області на користь позивача понесених витрат зі сплати судового збору у розмірі 605,60 грн.

Керуючись ч.4 ст.126, ст. ст. 251, 283, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 2, 8, 9, 72-77, 78, 205, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4128545 від 22.02.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.4 ст.126 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 20400 грн.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.4 ст. 126 КУпАП - закрити.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Житомирській області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 605,60 грн. (шістсот п`ять гривень 60 коп) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя                                Л. Й. Васильчук