Справа № 308/12046/15-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2025 року                                                                 м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 та його захисника – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород, матеріали обвинувального акту у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012070170000163 від 14.12.2012 року про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з вищою освітою, одруженого, тимчасово не працюючого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.ч. 3,4 ст. 190 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

11.10.2011 року, ОСОБА_4 перебуваючи на АЗС «Окко» у с. Барвінок, Ужгородського району по вул. Об`їзна, при зустрічі з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканцем АДРЕСА_2 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, з метою заволодіння грошовими коштами, належними ОСОБА_6 , з корисливих мотивів, не маючи наміру виконувати свою частину домовленості, під приводом продажу пиломатеріалів ОСОБА_6 , ввівши останнього в оману та скориставшись його довірою, у присутності знайомого ОСОБА_6 - ОСОБА_7 , заволодів грошовими коштами потерпілого в сумі 35 000 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ станом на 11.10.2011 року становило 279 044, 50 грн. (двісті сімдесят дев`ять тисяч сорок чотири гривні 50 копійок). Однак в подальшому, ОСОБА_4 , заволодівши грошовими коштами та не виконавши своїх зобов`язань, втілюючи свій злочинний намір, почав уникати зустрічей та не виходити на зв`язок з ОСОБА_6 , при цьому нічим не пояснюючи таку свою поведінку.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст. 190 КК України, тобто у заволодінні чужим майном, шляхом обману чи зловживанням довірою (шахрайство), вчиненому у великих розмірах.

Окрім того встановлено, що 03.10.2011 року, ОСОБА_4 , перебуваючи за спільною домовленістю по місцю проживання ОСОБА_8 , за адресою: АДРЕСА_3 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, з метою заволодіння грошовими коштами, належними ОСОБА_8 , з корисливих мотивів та не маючи наміру виконувати свою частину домовленості, під приводом продажу автомобіля марки «Мерседес», ввівши останнього в оману та скориставшись його довірою, у присутності знайомого ОСОБА_8 - ОСОБА_9 та водія ОСОБА_8 - ОСОБА_10 , заволодів грошовими коштами потерпілого в сумі 90 000 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 03.10. 2011 року становило 717 543 грн. (сімсот сімнадцять тисяч п`ятсот сорок три гривні). Однак в подальшому, ОСОБА_4 , заволодівши грошовими коштами та не виконавши своїх зобов`язань, втілюючи свій злочинний намір, почав уникати зустрічей та не виходити на зв`язок з ОСОБА_8 , при цьому нічим не пояснюючи таку свою поведінку.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину передбаченого ч.4 ст. 190 КК України, тобто у заволодінні чужим майном, шляхом обману чи зловживанням довірою (шахрайство) вчинене в особливо великих розмірах.

ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину визнав повністю, щиро покаявся у вчиненому та підтвердив обставини вчиненого злочину, що викладені в обвинувальному акті, при цьому вказавши суду час, місце і спосіб вчиненого злочину. Показав також, що у показах потерпілих викладені всі фактичні обставини. У потерпілого ОСОБА_6 він отримав 35 000 дол., а у потерпілого ОСОБА_8 – 90 000 дол. Його мотивом було особисте збагачення. Зобов`язується більше такого не вчиняти. На даний час має скрутне матеріальне становище, шкодує у вчиненому та просить суд суворо його не карати. Має намір вступити до лав Збройних Сил України.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 показав, що ОСОБА_4 тривалий час був другом сім`ї, проходив з ним військову службу. ОСОБА_4 звернувся до нього з бізнес пропозицією, а саме дати в борг кошти для закупівлі пиломатеріалів. 11.10.2011 року він зустрівся з ОСОБА_4 на об`їзній Ужгорода, з ним був свідок ОСОБА_7 , з метою передачі грошових коштів. Тоді ОСОБА_4 отримав від нього 35 000 доларів, з умовою віддати такі після оборудки, яка мала відбутися за тиждень. ОСОБА_4 сказав по телефону, що збирається їхати з грошима і привезе їх в м. Мукачево, після чого зник, був відсутній зв`язок. Він їздив до нього додому, говорив з його дружиною, яка сказала, що не знає де знаходиться ОСОБА_4 . Так продовжувалося три доби, після чого дружина ОСОБА_4 подала у розшук зниклої особи. В подальшому ОСОБА_4 оголосили в розшук, а він у свою чергу звернувся в поліцію із заявою про злочин. Розписку не оформлювали, бо були довірливі відносини. Гроші передавав ОСОБА_4 у присутності свідка ОСОБА_7 у машині марки «шкода». В той час, ОСОБА_4 проживав у АДРЕСА_4 . ОСОБА_4 розказував, що у нього є бізнес проект, тобто мав купити дуб морений і продати за вищою ціною. Проценти за надані кошти ОСОБА_4 не мав сплачувати. Це було по дружньому. Після цього він бачився з ОСОБА_4 вже на допиті у поліції. Його зняли з рейсу в Канаду. ОСОБА_4 заперечив факт отримання коштів при розмові з ним. Має претензії матеріального характеру до ОСОБА_4 , у розмірі 35 000 дол., які має намір стягнути у цивільному порядку.

Допитаний у судовому засіданні (в режимі відеоконференції) потерпілий ОСОБА_8 показав, що з ОСОБА_4 була домовленість про те, що останній привезе автомобіль марки Мерседес S класу за 90 000 доларів. Це мало місце в жовтні 2011 року. 03.10.2011 року ОСОБА_4 , у нього вдома, у присутності ОСОБА_9 та ОСОБА_10 отримав у нього 90 000 доларів. Потім ОСОБА_11 разом з ОСОБА_4 виїхали з міста. Через місяць він питав у ОСОБА_4 що з машиною, останній сказав, що потрібно ще зачекати. Ще через місяць він сказав ОСОБА_4 , що йому вже не потрібно машину. Вони домовилися про зустріч у м. Житомир для повернення коштів, однак ОСОБА_4 не приїхав. ОСОБА_4 виключив два свої телефони і він більше його не бачив, зв`язатися з ним не міг. Повідомив також, що з ОСОБА_4 перебував у дружніх відносинах, часто зустрічалися на обід та вечерю. ОСОБА_4 часто брав у нього кошти, але завжди повертав. ОСОБА_4 мав бізнес з деревиною. Він намагався знайти ОСОБА_4 . Інший потерпілий знайшов його у м. Києві і також повідомив, що ОСОБА_4 взяв у нього гроші. Заяву про злочин написав після зустрічі з іншим потерпілим. З ОСОБА_4 дружив протягом одного року. З ОСОБА_4 познайомився через ОСОБА_12 . Кошти передавав у присутності свідків. Має претензії матеріального характеру до ОСОБА_4 , які має намір стягнути у цивільному порядку.

Заслухавши думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити та про порядок їх дослідження, суд в порядку ч.3 ст.349 КПК України визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин справи, які ніким не оспорюються, оскільки проти цього не заперечують учасники судового провадження, які правильно зрозуміли зміст цих обставин і сумнівів у добровільності і істинності їх позицій не має, розуміючи при цьому, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.

Судом також врахована позиція ЄСПЛ, викладена у рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978, «Коробов проти України» від 21.10.2011 – «…що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків».

У справах “Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії” від 06.12.1998 (пункт 253), “Козинець проти України” від 06.12.2007 (пункт 54), “Нечипорук і Йонкало проти України” від 21.04.2011 (пункт 150), “Зякун проти України” від 25.02.2016 (пункт 40) Європейський Суд неодноразово наголошує про те, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи поза будь-яким сумнівом і така доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст.92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Отже, заслухавши сторін судового провадження, суд приходить, «поза розумним сумнівом», до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень і кваліфікує його дії за:

ч.3 ст.190 КК України, тобто у заволодінні чужим майном, шляхом обману чи зловживанням довірою (шахрайство), вчиненому у великих розмірах.

ч.4 ст. 263 КК України, тобто у заволодінні чужим майном, шляхом обману чи зловживанням довірою (шахрайство) вчинене в особливо великих розмірах.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, згідно з вимогами ст.ст. 65 - 67 КК України та роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після його вчинення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання та вимоги ч.2 ст.50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженими. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд ураховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, що відповідно до вимог ст.12 КК України є тяжким та особливо тяжкими злочинами та те, що ОСОБА_4 раніше не притягався до кримінальної відповідальності.

Поряд з вказаними обставинами, при призначенні покарання суд враховує дані щодо особи обвинуваченого ОСОБА_4 , який на обліку в лікарів нарколога, психіатра не перебуває, має постійне місце проживання.

Обставинами, визначеними ст. 66 КК України, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 є те, що останній щиро покаявся у вчиненому даючи визнавальні показання.

Відповідно до ч.2 ст. 66 КК України, суд визнає обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 те, що останній свою вину визнав повністю, на даний час перебуває у скрутному матеріальному становищі.

Обставиною, визначеною ст. 67 КК України, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 є вчинення злочину повторно.

Призначаючи міру покарання ОСОБА_4 , суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого, особу обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують покарання, а тому приходить до висновку, що для досягнення мети покарання, передбаченої ст. 50 КК України, якою встановлено, що «покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами», суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, з врахуванням позиції прокурора висловленої у судових дебатах щодо міри покарання, вважає про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк, в межах санкцій ч.3 ст. 190 та ч.4 ст.190 КК України та можливість виправлення обвинуваченого без відбування ним призначеного покарання, а тому вважає за необхідне застосувати до нього положення ст. 75 КК України та звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з встановленням йому обов`язків згідно ст.76 КК України.

Що стосується передбаченої у санкції ч. 4 ст. 190 КК України, додаткової міри покарання у виді конфіскації майна, то така в силу вимог ст.ст. 75,77 КК України, до застосування не підлягає.

Суд вважає, що саме таке покарання буде достатнім, справедливим і необхідним для виправлення обвинуваченого та для запобігання вчиненню кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, слід скасувати.

Цивільний позов по справі не заявлено. Речові докази та судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст.ст.7-29, 368-371,373,374,376,392,394,395 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні злочинів передбачених ч.3 ст. 190, ч.4 ст.190 КК України та призначити йому покарання:

за ч.3 ст.190 КК України - у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки;

за ч.4 ст.190 КК України - у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_4 , звільнити від відбування призначеного покарання у вигляді позбавлення волі, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину з покладенням на нього обов`язки передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Обраний відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою – скасувати, звільнивши ОСОБА_4 з під варти негайно в залі суду.

Вирок може бути оскаржений до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Головуючий ОСОБА_1