ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
"09" жовтня 2006 р. | справа № 20-11/180 |
Суддя Дмитрієв В.Є., розглянувши адміністративний позов
Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Державного підприємства “Севастопольський виноробний завод”
про стягнення штрафних санкцій в розмірі 15847,80 грн.
за участю представників:
позивача: не з’явився;
відповідача: Іванова А.В., довіреність б/н від 22.05.06.
с у т ь с п о р у:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача стягнення заборгованості в розмірі 15847,80 грн., посилаючись на те, що відповідачем порушено вимоги Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в України”.
Ухвалою від 13.07.06 суд відкрив провадження у адміністративній справі та призначив попереднє судове засідання.
Позивач в судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином у встановленому законом порядку, про причини нез’явлення суд не повідомив.
Відповідно до ст. ст. 27, 49 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні представнику відповідача роз'яснені їх процесуальні права та обов'язки.
Оскільки позивач був повідомлений про час і місце розгляду справи своєчасно, про причини свої неявки суд не повідомив, в порядку статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача за наявними в справі матеріалами.
Заслухавши пояснення, представників позивача, дослідивши представлені докази, суд встановив:
Згідно зі статтею 10 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-ХІІ від 21.03.1991 (зі змінами та доповненнями) (далі –Закон) фінансування роботи по соціальному захисту інвалідів здійснюється Фондом соціального захисту інвалідів.
Відповідно до Положення про Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів, затвердженого директором Фонду соціального захисту інвалідів 10.06.2004, це відділення є територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів, на яке покладений контроль за своєчасним та повним перерахуванням до бюджету штрафних санкцій підприємствами, установами, організаціями за недотримання нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, прийняття заходів по стягненню штрафних санкцій у випадках їх несплати в судовому порядку.
Частина перша статті 19 Закону встановлює для підприємств (об’єднань), установ і організацій (далі - підприємства) нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів. Так, для усіх підприємств незалежно від форми власності та господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів в розмірі 4 % від загальної чисельності працюючих, якщо кількість працюючих від 15 до 25 чоловік –встановлюється норматив в кількості 1 робочого місця.
Згідно зі звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів (форма № 10-ПІ, затвердженою Наказом Держкомстату України 10.01.2002 № 49) відповідача за 2004 рік норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів склав 10 місць від загальної кількості працюючих на підприємстві (259 особи), фактично на підприємстві працювали вісім інвалідів. Середня річна заробітна плата на підприємстві за 2004 рік склала 7923,9 грн.
Державне підприємство “Севастопольський виноробний завод” протягом 2004 року зверталось до Севастопольського міського центру зайнятості з проханням направити інвалідів (вих. 23/1 від 05.02.04; вих. 286/1 від 11.06.04; л. с. 44-45) на підприємство для працевлаштування на посаді маляра штукаря, токаря, столяра, інваліди в 2004 році для працевлаштування на вказане підприємство не направлялись, у зв’язку з відсутністю бажаючих там працювати.
СМВ Фонду СЗІ як на підставу позовних вимог посилаючись на ст.ст.18,19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України»вважає, що підприємства, установи, організації самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу і забезпечують працевлаштування інвалідів та самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць. При цьому виконанням нормативу робочих місць вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією інвалідів, для яких це місце роботи є основним.
Однак, відповідно до ст.ст.8,19,58 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. При цьому ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Так, 24 січня 2005 року ДП «Севастопольський виноробний завод»надало до СМВ Фонду СЗІ, згідно якому середньооблікова численність штатних працівників облікового складу у 2004 році склала 259 чоловік. Норматив для працевлаштування інвалідів склав 10 робочих місць. Середньооблікова кількість працюючих на підприємстві інвалідів 8 чоловік. Середня річна заробітна плата на підприємстві за 2004 рік складала 7923,90грн.
Відповідно до законодавства, діючого на момент надання звіту –2004 рік, ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України»передбачав, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами центральним виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Підприємства (об'єднання), установи і організації (незалежно від форм власності і господарювання), які використовують працю інвалідів, лише зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.
Таким чином вимоги позивача не ґрунтуються на нормах законодавства, що діяло на момент надання звітності, а тому посилання на ст.ст.18,19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України»в редакції, діючій на момент подачі позову, є неспроможнім.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»в редакції 2004 року, для підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2004 рік, згідно якого середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 259 особи, а кількість робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону становить 10 місць, 8 з яких були зайняті інвалідами, які працювали на підприємстві.
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України»працевлаштування інвалідів на підприємстві здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, органами місцевого самоврядування, місцевими організаціями інвалідів.
Пункт 10 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 р. №314 «Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів»(далі - Положення) передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Відповідно до п.5 Положення підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
На підприємства покладається обов'язок із створення за власні кошти у межах нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (п. 14 Положення). При цьому, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (п. 3 Положення).
Отже, з аналізу положень частин 2,3 ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України»та пунктів 2, 3 Положення вбачається, що фактичне робоче місце має бути створено з урахуванням фізичних можливостей певного інваліда, індивідуальних програм реабілітації та в залежності від відповідної нозології інваліда. Тому, безпосереднє створення робочого місця для інваліда, а саме: його пристосування для праці інваліда здійснюється в кожному окремому випадку спеціально для конкретної особи. Таким чином, умовою для створення робочого місця для працевлаштування інваліда є пропозиція на працевлаштування інваліда відповідної нозології, оскільки без такої пропозиції неможливо встановити, працевлаштування інваліда якої категорії може буде запропоновано, що унеможливлює створення відповідного робочого місця.
Тобто, нормами законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні на підприємства покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, а не обов'язок по їх працевлаштуванню.
Як свідчать матеріали справи, протягом 2004 року ДП «Севастопольський виноробний завод»надсилав органу уповноваженому займатися працевлаштуванням інвалідів звіти форми ЗПН та листи (№23/1 від 05.02.2004р., №286/1 від 11.06.2004р.), в яких інформував про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів і просив направити таких осіб для працевлаштування, але Севастопольський міський центр зайнятості інвалідів не направляв, так само як і не було безпосереднього звернення інвалідів на підприємство з метою працевлаштування.
Таким чином, законодавством передбачено, що безпосереднє працевлаштування інвалідів шляхом укладання трудового договору, відповідно до чинного законодавства, здійснюється підприємством, до якого направлено інваліда для працевлаштування. Обов'язок по виявленню інвалідів, які бажають працювати і спроможні реалізувати свої здібності та можливості на підставі індивідуальних програм реабілітації покладено на місцеві органи соціального захисту населення (п. 11 Положення), а державна служба зайнятості відповідно до п. 12 Положення сприяє працевлаштуванню інвалідів.
Відповідно до ч.1 ст.218 Цивільного кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною 2 ст.218 Цивільного кодексу України встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Крім того, згідно ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб’єктів підприємницької діяльності можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції (штраф), яки встановлюються виключно законами.
В той же час відповідно до ст.250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єктів підприємницької діяльності протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш одного року з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Так, у позові СМВ Фонду СЗІ посилаючись на ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України»вважає, що при зверненні з цим позовом до суду до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкції, передбачених цим Законом не застосуються строки, визначені ст.250 Господарського кодексу України.
Однак, позивачем не враховується, що дана редакція Закону була прийнята лише у 2006 року, а на момент вчинення правопорушення законодавство, що регулює дані відносини – ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України»була у редакції, яка застосовувалась з урахуванням Господарського законодавства, а саме: строки притягнення до відповідальності суб’єктів підприємницької діяльності визначались виключно Господарським кодексом України. Тобто, в зв’язку з тим, що станом на 15 квітня 2005 року (ця дата є початком перебігу строку застосування адміністративно –господарських санкцій) ДП «Севастопольський виноробний завод»штрафні санкції за нестворені у 2004р. робочі місця для працевлаштування інвалідів не сплачені, позивач звернувся до суду з цим позовом у липні 2006 року, вважаємо, що позовні вимоги СМВ Фонду СЗІ не підлягають задоволенню оскільки позивачем були порушені строки застосування до підприємства адміністративно-господарських санкції.
На підставі викладеного, враховуючи той факт, що оскільки, відповідачем вжито всіх передбачених чинним на момент надання звітності законодавством заходів із забезпечення працевлаштування інвалідів, на ДП «Севастопольський виноробний завод»не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, позивачем пропущених строк для притягнення до відповідальності
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 94, 128, 158, 161-164 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. В задоволенні позову відмовити.
Суддя В.Є. Дмитрієв
Постанова складена та підписана
в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України 16.10.06
РОЗСИЛКА:
Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів –99011 м. Севастополь, вул. Гоголя, 20-А
Державне підприємство “Севастопольський виноробний завод” - 99009 м. Севастополь, вул. Портова, 8