ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
"05" жовтня 2006 р. | справа № 20-11/200 |
За позовом Акціонерно –комерційного банку Соціального розвитку “Укрсоцбанк”
до відповідача Військової частини А - 1656
про стягнення заборгованості в розмірі 15911,53 грн.
Суддя Дмитрієв В.Є.
Представники сторін:
від позивача –Мовенко О.М., довіреність №1076 від 16.05.05
від відповідача - Зикова А.В., довіреність №1594 від 19.07.06
Дудар В.М., довіреність № 22 від 10.01.06
СУТЬ СПОРУ:
Акціонерно –комерційний банк Соціального розвитку “Укрсоцбанк” звернувся до господарського суду м. Севастополя з позовом до Військової частини А - 1656 про стягнення заборгованості в розмірі 15911,53 грн.
Представник позивача обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконання відповідачем умов Договору № 01/184 від 10.01.05 та Договору № 02/184 від 04.01.06.
В процесі судового розгляду відповідач сплатив основну заборгованість за договорам № 01/184 від 10.01.05 та № 02/184 від 04.01.06 в розмірі 12721,20 грн. та частково сплатив заборгованість по сплаті пені в розмірі 348,8 грн.
Ухвалою від 05.10.06 суд припинив провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості за Договором № 01/184 від 10.01.05 в розмірі 11064,09 грн. та за Договором № 02/184 від 04.01.06 в розмірі 1657,11 грн. та в частині стягнення пені за Договором № 02/184 від 04.01.06 в розмірі 348,80 грн.
Представник відповідача обґрунтовує свої заперечення тим, що на рахунки Військової частини А –1656 було накладено арешт Державною виконавчою службою в Гагарінському районі м. Севастополя, тому виконати зобов`язання за Договорами не було можливості.
Також позивачем заявлено клопотання про вжиття запобіжних заходів, шляхом накладення арешту на розрахункові рахунки відповідача.
Суд в задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення позову відмовив, у зв’язку з тим, що позивачем не надано суду доказів того, що відповідач здійснює заходи, які можуть утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.
Відповідно до ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам сторін були роз'яснені їх права і обов'язки.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення сторін, суд, встановив:
10.01.05 між Акціонерно –комерційним банком Соціального розвитку “Укрсоцбанк” та Військовою частиною А –1656 було укладено договір № 01/184 (далі - Договір № 01/184). Відповідно до умов Договору № 01/184 в період с 10.01.06 по 31.12.05 банк здійснював готівкове обслуговування клієнту через рахунки, які відкрити на им`я органів Державного казначейства.
04.01.06 між тими ж сторонами було укладено Договору № 02/184, відповідно до умов якого також в період с 10.01.06 по 31.12.06 банк здійснював готівкове обслуговування клієнту через рахунки, які відкрити на им`я органів Державного казначейства.
Відповідно до п. 2.1, 2.2, 2.3 Договору № 01/184 відповідач зобов`язаний здійснювати оплату наданих позивачем послуг в розмірі 0,3% від суми виданих готівкових коштів до 10 числа місяця наступного за звітним сплачувати виставлений банком рахунок –фактуру.
Відповідно до п. 2.1, 2.2, 2.3 Договору № 02/184 передбачена оплата послуг банку в розмірі 0,15 % від суми виданих відповідачу готівкових коштів.
Послуги банку за готівковим обслуговуванням за січень –лютий 2005 р. відповідач сплатив в повному обсязі у встановлені Договором № 01/184 строки.
13.04.05 Військова частина А –1656 направила на адресу банку гарантійний лист з повідомленням, що рахунки частини знаходяться під арештом, тому оплата послуг банку буде здійснюватися після зняття арешту з реєстраційних рахунків.
Однак, умовами Договору не передбачено відстрочка оплати послуг банку.
В березні –грудні 2005 р. позивач за Договором № 01/184 видав Військовій частині готівкові кошти в розмірі 3688030,05 грн. В січні –червні 2006 р. банк видав відповідачеві готівкові кошти в розмірі 1104730,91 грн.
Всупереч до п. 2.1 Договорів відповідач не сплатив надані позивач послуги в розмірі 3% від суми виданих готівкових коштів, починаючи з березня 2005 р. по грудень 2005 р., та в розмірі 15% від суми виданих готівкових коштів, починаючи з січня 2006 р.
Таким чином, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за не сплату наданих банком послуг станом на 17.07.06:
За Договором № 01/184 в розмірі 11064,09 грн.
За Договором № 02/184 в розмірі 1657,11 грн.
Однак, відповідач, відповідно до платіжного доручення № 146 від 17.08.06 в процесі судового розгляду сплатив основну заборгованість в розмірі 11064,09 грн., відповідно до Договору № 01/184, та 1657,11 грн., відповідно до Договору № 02/184, тому в цієї частині суд припинив провадження у справі ухвалою від 04.10.06 на підставі п. 11 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.
Додатково позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 3058,48 грн. за Договором № 01/184 та 131,85 грн. за Договором № 02/184.
Відповідно до п. 4.3 Договорів за порушення умов договору, які передбачають оплату послуг банку, клієнт повинен сплатити банку пеню а розмірі 01 % від несвоєчасно сплаченої суми комісії за кожний день прострочки зобов`язання, але не більше 10% суми отриманих готівкових коштів.
Згідно ст. 546, ст. 549, п.3 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За розрахунками позивач пеня за Договором № 01/184 складає 3058,48 грн. Однак, суд, перевіривши розрахунок позивача дійшов висновку, що розрахунок пені зроблений без додержання вимог п.6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Відповідно до п.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За розрахунками суду пеня за Договором № 01/184 складає 2011,92 грн. пеня за Договором № 02/184 складає 131,85 грн.
В процесі судового розгляду представником відповідача частково сплачено пеня за Договорами в розмірі 348,8 грн., факт часткової оплати пені в розмірі 348,8 грн. позивачем підтверджується, тому, суд на підставі п. 11 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі в цієї частині припинив ухвалою від 05.10.06.
Таким чином суд вважає позовні вимоги в частині стягнення пені за Договором № 01/184 та № 02/184 такими, що підлягають задоволенню частково в розмірі 1794,97 грн.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно сумі задоволених вимог.
Керуючись статтями 49, 78, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИ Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити частково.
Стягнути з Військової частини А –1656 (99028 м. Севастополь, вул. Н. Островської, 8; р/р 35211003000103 в УГК м. Севастополя, МФО 824509; код ЄДРПОУ 0932419308271023) на користь Акціонерно –комерційного банку Соціального розвитку “Укрсоцбанк” (99011 м .Севастополь, вул. Леніна,15 р/р 37398945999802 в СФ АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 324195, код ЄДРПОУ 09324193) пеню в розмірі 1794,97 грн. та витрати по сплаті державного мита в сумі - 17,95 грн. та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 13,31 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
2. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Копії рішення направити сторонам.
Суддя В.Є. Дмитрієв
Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського
процесуального кодексу України і підписано 10.10.06