ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
"24" жовтня 2006 р. | справа № 20-3/297 |
За позовом: Військового прокурора Євпаторійського гарнізону (97400, м. Євпаторія, вул. Пушкіна, 35) в інтересах держави в особі
Міністерства оборони України в особі його структурного підрозділу Установи 28 Управління начальника робіт (97404, м. Євпаторія, вул. Казаса, 15)
до Військової частини А - 0225 (99071, м. Севастополь, вул. Соловйова, 1)
про визнання недійсним договору міни № 2 від 27.11.2003 нерухомого майна на житло для військовослужбовців, як укладений під впливом обману, та спонукання повернути отримане майно у подвійному розмірі на суму 1 229 274,20 грн.
Суддя Гоголь Ю.М.
Представники сторін
прокурор –не з’явився,
від позивача - не з’явився;
від відповідача - Стець В. М., довіреність № 154/11/1-2576 від 14.12.2005, головний спеціаліст юридичної служби ВМС ЗС України;
Суть спора:
Військовий прокурор Євпаторійського гарнізону звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі його структурного підрозділу Установи 28 Управління начальника робіт до Військової частини А-0225 про визнання недійсним договору міни № 2 від 27.11.2003 нерухомого майна на житло для військовослужбовців, як укладений під впливом обману, та спонукання повернути отримане майно у подвійному розмірі на суму 1 229 274,20 грн.
Прокурор та позивач явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили, про причини неявки в суд не повідомили, про дату, місце та час судового засідання повідомлені належним чином.
Справа розглядається за наявними в ній матеріалам у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України, так як представлених позивачем доказів достатньо для прийняття рішення.
Відповідач позовні вимоги не визнав, заперечення виклав згідно відзиву на позов (вх. №29414 від 24.10.2006), вважає, що прокурором не визначено в чому саме є порушення інтересів держави в спорі між двома державними установами, підпорядкованими Міністерству оборони України, стосовно державного майна, яке не відчужувалось відповідачем, крім того вважає себе неналежним відповідачем по справі, так як позовні вимоги повинні пред’являтись до Міністерства оборони України.
Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статей 20, 22 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні представнику відповідача роз’яснені його процесуальні права та обов’язки.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухав представника відповідача, суд,
в с т а н о в и в :
Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян та держави в судах у випадках, передбачених законом. Згідно статті 2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор має право звертатися до господарського суду в інтересах держави.
Рішенням Конституційного суду України № 3-рп/99 від 0804.99р. про офіційне тлумачення статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає, у чому саме є порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Згідно пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного суду України під поняттям „орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах”, визначеним у частині другій статті 2 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти орган державної влади або орган місцевого самоврядування, якому законом надані повноваження органа виконавчої влади.
Відповідно до Положення про Установу 28 управління начальника робіт - Установа 28 управління начальника робіт це державна установа, яка заснована на загальнодержавній власності, що належить до сфери управління Міністерства оборони України.
27 листопада 2003 року між військовою частиною А 2677 та Міністерством оборони України був укладений договір міни № 2 нерухомого майна –незавершені будівництвом збудовано-прибудовані приміщення десяти поверхового шістдесяти квартирного житлового будинку, загальною площею 1 920,00 кв. м в м. Миколаєві по проспекту Леніна, 137, мікрорайон 63, корпус 14 на квартири, які належать на праві власності військовій частини А 2677, а саме: 362,34 кв.м загальної площі житла (вісім квартир) (а.с 15-18).
Згідно актів прийому-передачі № 1, 2, 3 від 28.11.2003 військовою часиною А2677 було передано Міністерству оборони України квартири загальною площею 362,34 кв.м вартістю 614 637,12 грн., а Міністерством оборони України згідно акту прийому-передачі від 28.11.2003 передано військовій частині А 2677 нерухоме майно - незавершені будівництвом збудовано-прибудовані приміщення десяти поверхового шістдесяти квартирного житлового будинку, загальною площею 1 920,00 кв. м в м. Миколаєві по проспекту Леніна, 137, мікрорайон 63, корпус 14 загальною вартістю 614 637,12 грн. (а.с. 20-23).
31 березня 2004 року військова частина А 2677 звернулася до Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації з проханням провести інвентаризацію та видати свідоцтво на право власності незавершеного будівництвом збудовано-прибудованих приміщень десяти поверхового шістдесяти квартирного житлового будинку в м. Миколаєві по проспекту Леніна, 137. Але 20.04.2004 в/ч А 2677 отримало відмову на своє прохання з посилкою на те, що власником вищезазначеного майна є інші особі.
28 серпня 2006 року Військовий прокурор Євпаторійського гарнізону звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі його структурного підрозділу - Установи 28 Управління начальника робіт, яка є відповідно до Положення про Установу 28 управління начальника робіт правонаступником військової частини А 2677, до Військової частини А-0225 про визнання недійсним договору міни № 2 від 27.11.2003 нерухомого майна на житло для військовослужбовців, як укладений під впливом обману, та спонукання повернути отримане майно у подвійному розмірі на суму 1 229 274,20 грн., посилаючись на те, що відповідач на час укладання договору міни не мав права його укладати, тому що не був власником вищенаведеного майна. При цьому він не повідомив позивача про ці обставини, чим ввів позивача в оману.
Відповідно до статті 230 Цивільного кодексу України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Як вбачається з матеріалів справи, договір міни №2 від 27.11.2003 нерухомого майна укладено між Міністерством оборони України та військовою частиною А 2677, правонаступником якої є Установа 28 управління начальника робіт.
Таким чином, судом встановлено, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, а тому військова частина А 0225 є неналежним відповідачем.
З урахуванням викладеного суд вважає позовні вимоги необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 49, 77, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України суд
В и р і ш и в :
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Суддя Ю.М. Гоголь
Рішення оформлено та підписано
в порядку ст. 84 ГПК України
25.10.2006.