АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц-963/11Головуючий у 1-й інстанції Комендат Р.Т.
Категорія - 19 Доповідач - Козак І.О.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 липня 2011 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Козака І.О.
суддів - Демковича Ю. Й., Хоми М. В.,
при секретарі - Саланді О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Підволочиського районного суду від 10 травня 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «ОТП Банк»філія ЗАТ «ОТП Банк»м.Тернопіль, третьої особи на стороні відповідача - приватного нотаріуса Підволочиського районного нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними, -
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_1 звернувся до Підволочиського районного суду з позовом до ЗАТ «ОТП Банк» філія ЗАТ «ОТП Банк» м.Тернопіль, третьої особи на стороні відповідача - приватного нотаріуса Підволочиського районного нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання недійсними кредитного договору № МЬ-Е00/005/2008 від 31 січня 2008 року та договору іпотеки від 31 січня 2008 року, укладеного між ним - позивачем ОСОБА_1 та відповідачем - ЗАТ «ОТП Банк»філія ЗАТ «ОТП Банк»м.Тернопіль, зобов'язання відповідача повернути отримані кошти, пов'язані з виконанням кредитного договору та прийняти у нього - позивача ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 24475 дол. США, що в еквіваленті до гривні на час укладення кредитного договору становила 118703 грн. 75 коп., з розстрочкою платежів на 36 місяців, посилаючись на те, що на час укладення кредитного договору та договору іпотеки у відповідача ЗАТ «ОТП Банк»не було індивідуальної ліцензії, необхідної для надання й одержання резидентами кредитів в іноземній валюті та використання іноземної валюти на території України як засобу платежу.
Рішенням Підволочиського районного суду від 10 травня 2011 року в задоволенні позовної заяви відмовлено.
ОСОБА_1 подав на вказане рішення апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, апелянт зазначає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та рішення є необґрунтованим.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи із наступних міркувань.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із того, що оскаржувані кредитний договір та договір іпотеки ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
З такими висновками колегія суддів погоджується.
Як вбачається із матеріалів справи, 31 січня 2008 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ЗАТ «ОТП Банк»філія ЗАТ «ОТП Банк»укладено кредитний договір № МЬ-Е00/005/2008, відповідно до якого позивачу видано кредит в розмірі 24475 дол. США.
Для забезпечення виконання боргових зобов'язань за даним кредитним договором 31 січня 2008 року між ОСОБА_1 та Банком було укладено договір іпотеки, відповідно до якого ОСОБА_1 передав Банку в іпотеку нерухоме майно - цегляний житловий будинок з верандою загальною площею 69,1 м2 та житловою площею 53 м2, зазначений у генплані під літерою «А», хлів цегляний, зазначений у генплані під літерою «Б», криницю, зазначена у генплані під цифрою «1», що знаходяться по АДРЕСА_1.
Позивач, не оспорюючи самого факту укладення кредитного договору з банком та отримання за цим договором 24475 дол. США, а також укладення договору іпотеки для забезпечення виконання боргових зобов'язань за кредитним договором, вважає вказані договори не чинними, виходячи з того, що Банк не мав права видавати йому кредит у іноземній валюті (доларах США) через відсутність у нього індивідуальної ліцензії на валютні операції.
Враховуючи сукупність наведених вище доказів, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до задоволення не підлягають, виходячи з наступного.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.
За положеннями ст.99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
При цьому Конституція не встановлює обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до ст.192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Тобто відповідно до законодавства України гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, в той час коли обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання та валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
Відповідно до ст.5 цього Декрету операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п.2 ст.5 Декрету.
Статті 47 та 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції незалежно від виду валюти, яка використовується. Указані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.
Порядок надання дозволу НБУ на банківські операції та генеральних ліцензій встановлюється також Положенням про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операції, затвердженим постановою правління НБУ від 17 липня 2001 року №275, у п. 5.3 якого зазначено, що письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, що перераховані в цьому Положенні, є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом КМ України.
Правовий аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банк як фінансова установа, отримавши в установленому законом порядку банківську ліцензію та відповідний письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, який є генеральною ліцензією на валютні операції, має право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.
Щодо вимог п.п. «в» п.4 ст.5 Декрету КМУ, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують установлені законодавством межі, то на даний час законодавством не встановлено межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті.
Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування режиму індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій достатньою правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст.5 Декрету КМУ від 19 лютого 1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої в установленому порядку, тобто отримання письмового дозволу НБУ на операції, пов'язані з іноземною валютою.
Тобто, надання кредитів у валюті за наявності в банку відповідної генеральної ліцензії (дозволу НБУ на здійснення кредитних операцій у валюті) не суперечить вимогам чинного законодавства України.
Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи та правильно застосував норми матеріального і процесуального права, в зв»язку із чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Підволочиського районного суду –без змін.
Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Підволочиського районного суду від 10 травня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області І.О. Козак