АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц-951/11Головуючий у 1-й інстанції Юрдига О. С.
Категорія - 48 Доповідач - Козак І.О.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 липня 2011 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Козака І.О.
суддів - Демковича Ю. Й., Хоми М. В.,
при секретарі - Саланді О.М.
з участю позивачки ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1,ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 15 жовтня 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання та половини понесених додаткових витрат на утримання дітей, -
В С Т А Н О В И Л А :
В березні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення в її користь аліментів на період навчання доньки ОСОБА_3 до досягнення нею 23 роки щомісячно в твердій грошовій сумі в розмірі 500 грн., стягнення половини понесених додаткових витрат на дітей в сумі 6244,97 грн.
Заявлені вимоги мотивувала тим, що, відповідач не надає допомоги на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання в Київському національному університеті, витрачає значні кошти на проживання та харчування, стипендії не отримує, потребує матеріальної допомоги. Відповідач відмовляється в добровільному порядку надавати матеріальну допомогу дочці, хоча має таку можливість. Крім того, відповідач не приймає участі у додаткових витратах на дітей, викликаних особливими обставинами –хворобами дітей та розумовим розвитком дочки і розумом фізичних здібностей неповнолітнього сина.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 15 жовтня 2010 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_2, жит. АДРЕСА_1, не працюючого в користь ОСОБА_1 на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти в розмірі 200 грн. щомісячно, починаючи з 11 липня 2009 року до досягнення нею 23 років на період навчання, та 4128 грн. 17 коп. фактично понесених додаткових витрат на дітей, а також в дохід держави 53,28 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення розгляду справи судом. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На вказане рішення суду ОСОБА_1 і ОСОБА_2 подали апеляційні скарги.
Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 23.12.2010 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 15 жовтня 2010 року частково змінено. Зменшено суму стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткових витрат на дітей з 4128,17 грн. до 936,26 грн. В решті рішення суду залишено без змін.
На вказані рішення судів ОСОБА_2 подав касаційну скаргу.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.05.2011 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 15.10.2010 року та рішення апеляційного суду Тернопільської області від 23.12.2010 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 аліменти на період навчання скасовано і справу передано у цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В іншій частині рішення Тернопільського міськрайонноого суду від 15.10.2010 року та рішення апеляційного суду Тернопільської області від 23.12.2010 року залишено без змін.
Судова колегія при розгляді даної справи керується вимогами ч.4 ст.338 ЦПК України, де вказано, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов»язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 10 серпня 2005 року.
Від шлюбу у подружжя народилось двоє дітей: дочка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.
З 1 вересня 2009 року дочка ОСОБА_3 навчається на юридичному факультеті Київського національного університету ім.. Т. Шевченка на денній формі навчання за державним замовленням, стипендії не отримує.
Відповідно до ст. ст. 199, 200 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв»язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов»язані утримувати їх до досягнення 23 років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Суд визначає розмір аліментів на повнолітню дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частині від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин зазначених у ст. 182 цього Кодексу.
У п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року від №15 травня 2006 року №3 «Про застосування окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз»яснино, що обов»язок батьків утримувати повнолітню дочку, сина, які продовжують навчання після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов»язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв»язку з цим у матеріальній допомозі ; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
За змістом ст. 199 СК України обов»язок утримувати повнолітню дочку, яка продовжує навчання покладено на обох батьків.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 досягла віку, який перевищує 18, але менший 23 років; продовжує навчання в університеті; не отримує стипендії витрачає кошти на проживання, харчування, проїзд, придбання підручників, а тому потребує матеріальної допомоги.
Позивачка по справі ОСОБА_1 працює у ТзОВ «Нечипорук Транспорт Сервіс», її середньомісячна заробітна плата становить 950 -1000 грн., а тому коштів для надання матеріальної допомоги дочці ОСОБА_3 є недостатньо.
В той же час відповідач ОСОБА_2 є особою працездатного віку, не має протипоказань щодо праці, а тому може надавати дочці матеріальну допомогу.
ОСОБА_2 у апеляційній, а також у касаційній скаргах вказує, що позивачкою не представлено доказів про те, що він може надавати дочці матеріальну допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень , крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Однак ні в суд першої інстанції, ні в апеляційну, ні в касаційну, ні знову в апеляційну інстанцію ОСОБА_2 не представив жодного доказу про те, що він не має можливості надавати матеріальної допомоги дочці, яка навчається.
При таких обставинах колегія вважає, що з відповідача ОСОБА_2 слід стягнути аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3, яка навчається і потребує матеріальної допомоги.
Щодо розміру аліментів, то колегія враховує розмір прожиткового мінімуму, що встановлений Законом №2857 –VІ «Про Державний бюджет України на 2011 рік»на одну особу, ті витрати, які несе дочка сторін проживаючи і навчаючись у м. Києві, а тому вважає, що вимоги позивачки про стягнення з відповідача аліментів в розмірі 500 грн. є підставними і підлягають до задоволення.
Разом з тим колегія вважає, що не підлягають вимоги позивачки про стягнення аліментів за минулий час, тобто із дати досягнення дочкою повноліття, з 11.07.2009 року, оскільки позивачкою не доведено факти вжиття нею заходів щодо одержання аліментів із відповідача.
Відповідно до ч.2 ст. 191 СК України аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивачка вживала заходи щодо їх одержання з відповідача, але не могла їх отримати у зв»язку з ухиленням останнього від їх сплати.
Колегія вважає, що саме по собі звернення до суду із відповідним позовом, не можна вважати такими заходами, оскільки на час звернення до суду у позивачки не виникло право на їх отримання на підставі ст.. 199 СК України.
Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Постановити рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2, жителя АДРЕСА_1, в користь ОСОБА_1 на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_1 на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти в розмірі 500 грн. щомісячно, починаючи з 31 березня 2010 року до досягнення нею 23 років на період навчання.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області І.О. Козак