Судове рішення #19992666

    


Справа № 22-ц-1006/11Головуючий у 1-й інстанції  Берегуляк Ф.Г.

Категорія -  27Доповідач - Козак І.О.


Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И


15 липня 2011 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Козака І.О.

суддів -  Демковича  Ю. Й., Хоми  М. В.,

при секретарі - Саланді О.М.

                                                з участю –представника ОСОБА_1,

                                                ОСОБА_2 та його представника

           розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі справу за  апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 травня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа –приватне акціонерне товариство „Дельта Банк” про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду із позовною заявою до ОСОБА_2, третя особа –приватне акціонерне товариство „Дельта Банк” про стягнення коштів.

Заявлені вимоги позивач мотивує тим, що за час шлюбу із відповідачем ОСОБА_2, який розірвано 19 травня 2008 року, було придбано квартиру АДРЕСА_1. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 05 серпня 2010 року за ОСОБА_2 визнано право на Ѕ частину спірної квартири, проте кошти по сплаті кредиту вносяться лише нею. Так, станом на 22 червня 2010 року нею оплачено 23 113, 82 доларів США та 10230 грн., враховуючи тіло кредиту, відсотки, комісію, тоді як відповідачем після розірвання шлюбу було внесено платежі по платі кредиту в розмірі 1925,51 грн. Оскільки ОСОБА_2 належить Ѕ частина вищевказаної квартири, просила позов задовольнити, стягнути з відповідача половину понесених нею витрат за сплачений кредит в розмірі 45586,72 грн., а також стягнути в її користь понесені судові витрати по справі.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 24 травня 2011 року  позов ОСОБА_3 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 45586 (сорок п”ять тисяч п”ятсот вісімдесят шість) грн. 72 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 понесені судові витрати: 51 грн. сплаченого судового збору, витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. та 3000 (три тисячі) грн. витрат на правову допомогу.

ОСОБА_2 подав на вказане рішення апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що суд при вирішенні справи не встановив дійсні обставини справи, не дав належної оцінки доказам, що знаходяться в матеріалах справи, не зробив належних висновків по суті спору, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Апелянт також вказав, що суд не взяв до уваги того факту, що після розірвання шлюбу з ОСОБА_1 він та його батько ОСОБА_4 сплачували кошти по погашенню кредиту за спірну квартиру, а не позивачка ОСОБА_1

Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи позивач  ОСОБА_1  перебувала у зареєстрованому  шлюбі  із  відповідачем ОСОБА_2 з 20.09.2003 року до 19.05.2008 року.

      Від шлюбу у сторін народилась дочка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1

Згідно кредитного договору №131/ВКф-05, укладеного 12.10.2005 року між позивачем та ТзОВ "Український промисловий банк", ОСОБА_1 надано кредит в розмірі 31 350 доларів США для придбання нерухомості на вторинному ринку з датою повернення -10.10.2025 року.

      12.10.2005 року між ТзОВ "Український промисловий банк" та ОСОБА_2 укладено договір поруки, згідно якого останній взяв на себе обов»язок солідарно відповідати перед кредитором по зобов'язаннях ОСОБА_1 згідно кредитного договору №131/ВКф-05 від 12.10.2005 року.

      Як вбачається із договору купівлі - продажу від 13.10.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_6 та зареєстрованим в реєстрі за №5153, ОСОБА_7 продала, а ОСОБА_1 придбала за ціною 158317 грн., що еквівалентно 31350 доларів США, квартиру АДРЕСА_1.

    Згідно реєстраційного посвідчення, виданого Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації від 26.10.2005 року квартира АДРЕСА_1 зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_1.

    Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 05.08.2010 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 23.12.2010 року, задоволено частково позов ОСОБА_2, квартиру АДРЕСА_1 визнано об"єктом права спільної сумісної власності, а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_1, як майно нажите за час шлюбу.

   Визнано недійсним реєстраційне посвідчення про право власності на вказану квартиру в частині /4 частини права власності, видане Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації від 26.10.2005 року на ім"я ОСОБА_1.

   Вищевказаним рішенням суду визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, зобов"язано ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2 перешкод в користуванні квартирою АДРЕСА_1 та вселити його у вказану кватиру.

   У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності за нею на 5/6 частин спірної квартири, а за ОСОБА_2 на 1/6 частину цієї квартири та визнання його таким, що втратив право користування квартирою, відмовлено.

   Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 05.08.2010 року набрало законної сили, є чинним.

   Положенням ст. 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

   Спірна квартира АДРЕСА_1, яка визнана об"єктом права спільної сумісної власності як майно нажите за час шлюбу, перебуває у спільній часткові власності - по Уг частині квартири належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2

   Відповідно до ст. 360 ЦК України  співвласник відповідно до своєї частки  у  праві спільної часткової   власності   зобов'язаний   брати   участь   у   витратах   на управління, утримання та збереження   спільного  майна,  у  сплаті податків,    зборів    (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

   Крім цього, згідно ст. 65 СК України, договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд виходив з того, що після розірвання шлюбу, а саме: з 19.05.2008 року по день пред”явлення позову 14.12. 2010 року нею внесено кошти по оплаті кредиту: за період з 19.05.2008 року по 22.06.2010 року –10259,07 доларів США, 5280 грн., та червень –липень 2010 року –6583,60 грн. Так як тягар сплати кредитного боргу, що виник внаслідок придбання квартири „АДРЕСА_1 і яка в рівних долях належить кожній із сторін, після розірвання шлюбу лежить на кожному із співвласників майна, то суд стягнув з відповідача Ѕ  частину сплачених позивачкою коштів, а саме: 45586 грн. 72 коп.. При цьому судом було враховано суму 1925 грн. 51 коп., яку сплатив по кредиту відповідач ОСОБА_2

Колегія вважає, що суд, підраховуючи суму витрат понесених позивачкою по сплаті  кредиту допустив ряд помилок. Так , суд, підраховуючи загальну суму по оплаті кредиту, помилково взяв до уваги квитанції, по яких позивачка проводила оплату не тільки по погашенні кредиту, а й інші виплати.

Як вбачається із квитанції по погашенню кредиту за вказаний судом І інстанції період оплачено 75547 грн.18 коп. Колегія враховує суму 4238,09 грн. кошти, які (згідно квитанції) в рахунок погашення кредиту сплатив батько апелянта –ОСОБА_4

Також колегія враховує і кошти сплачені відповідачем ОСОБА_2 в рахунок погашення кредиту –1926,28 грн.

Враховується також сума, яку Фонд повернув позивачці за сплачену суму кредиту в розмірі 6996 грн. 84 коп.

Таким чином до стягнення підлягає сума 31193 грн.

Тому рішення суду слід змінити, зменшити суму стягнення з відповідача в користь позивачки з 45586,72 грн. до 31193 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

                                 В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 24 травня 2011 року змінити, зменшивши суму стягнення з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 з 45586 грн.72 коп. До 31193 грн.

В решті рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту  проголошення, однак може бути оскаржене, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду по розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:


Суддя апеляційного суду
Тернопільської області І.О. Козак


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація