АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-а-1959/11Головуючий у 1-й інстанції Грицак Р.М.
Категорія - 57Доповідач - Костів О.З.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 серпня 2011 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Костів О.З.
суддів - Кузьми Р. М., Шевчук Г. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного Фонду України в м. Тернополі на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 08 жовтня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Тернополі про визнання дій незаконними та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,-
В С Т А Н О В И Л А:
У серпні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі про визнання дій незаконними та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В обґрунтування вимог вказує, що він є потерпілим від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 (першої) категорії інвалідом 2-ої групи захворювання, пов'язаних з Чорнобильською катастрофою. У зв'язку з чим, на підставі вимог ст.ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” (далі Закон), з 22 травня 2008 року він має право на отримання пенсії в розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком, а також повинна бути призначена додаткова пенсія за шкоду, заподіяна здоров’ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком. Відповідач не виплачував йому належні суми в повному обсязі, що змусило звернутися до суду.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 08 жовтня 2010 року позовні вимоги задоволено частково.
Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 недоотриману пенсію за період 22 травня 2008 року по 08 жовтня 2010 року відповідно до ст.ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме: державну пенсію в розмірі не менше 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 75 % від мінімальної пенсії за віком, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
В задоволенні решти позовних вимог —відмовити.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, управління ПФУ в м. Тернополі звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Апелянт вказує, що нарахування та виплата позивачам щомісячної основної та додаткової пенсії проводилась відповідно до вимог діючого законодавства, зокрема, Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян ”. Позивачам пенсія призначена згідно ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому визначений у ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»розмір мінімальної пенсії не застосовується для перерахунків або підвищення таких пенсій. Мінімальний розмір пенсії за віком визначений ст.28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»застосовується виключно для визначення розмірів пенсій призначених цим Законом. Крім того, фінансування пенсійних витрат здійснюється за рахунок чітко визначених, прибутковою частиною бюджету Пенсійного Фонду України, джерел і відповідно до конкретних напрямків витратної частини бюджету Пенсійного Фонду України. Вимогами п. 10 Положення “Про Пенсійний Фонд України ” визначено вичерпний перелік напрямків використання коштів ПФУ, які виключно використовуються за призначенням і вилученню не підлягають.
Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Відповідно до вимог ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є потерпілим від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, інвалідом ІІ групи, внаслідок захворювання, пов’язаного з наслідками аварії, що стверджується відповідно посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1, довідкою акту огляду МСЕК серії ТЕР № 0186369 від 20 квітня 2010 року, експертним висновком Львівської регіональної міжвідомчої експертної комісії по встановленню причинного зв’язку захворювання та інвалідності з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та їх професійного характеру за № 8698 від 01 квітня 2004 року.
01 лютого 2010 року управлінням ПФУ листом за №29/Г-11 позивачу відмовлено в здійсненні такого перерахунку, виходячи з відсутності підстав для його здійснення.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до вимог ст. ст. 54, 50 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в ред. від 28 лютого 1991 року, ОСОБА_2 призначено державну пенсію та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсі, згідно з вимогами ст.49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», від 28 лютого 1991 року за №796-ХІІ (далі Закон України №796-ХІІ).
Відповідно до вимог ст.50 Закон України №796-ХІІ особам, віднесеним до категорії І призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірах - інвалідам ІІ групи –75 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Колегія суддів погоджується з висновком суду, як таким, що відповідає вимогам закону та обставинам справи.
Відповідно до вимог ст. 49 Закону, пенсії особам, віднесених до категорії 1,2,3,4 встановлюються у вигляді: державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з ч.4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у редакції від 06.06.96 p. N 230 96-ВР, в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів 3 та 2 групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 та 8 мінімальних пенсій за віком.
Виходячи зі змісту вищевказаних статей Закону, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій є мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з вимогами ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом про Державний бюджет на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи норми цивільно-процесуального законодавства чинні на момент ухвалення рішення суд обґрунтовано прийшов до висновку, що з 22 травня 2008 року, під час обчислення державної пенсії та додаткової пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідач повинен був керуватися статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 06 червня 1996 р.за N 230/96-ВР та статтею 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у редакції Закону України від 05.10.2006 р. за N 23 1-V, відповідно до яких позивач має право з 22 травня 2008 року на виплату державної пенсії за віком в розмірі 8 (восьми) мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Колегія не приймає до уваги посилання відповідача на необхідність застосування положень Постанови КМУ №530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» при нарахуванні та виплаті позивачам державної та додаткової пенсій, виходячи з пріоритету законів над підзаконними актами, якими звужено зміст та обсяг прав громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачених ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Крім того, законодавством України не надано повноважень Кабінету Міністрів України щодо встановлення розміру мінімальної пенсії за віком або встановлення в абсолютних цифрах розмірів соціальних виплат, які відповідно до чинного законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної пенсії за віком або розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно до вимог ст.ст. 2, 8 ЦПК України суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Згідно із ст. 17 ЗУ “Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини ” суди при розгляді справ застосовують Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Європейський Суд у рішенні від 08.11.2005 року по справі “Кечко проти України ” звернув увагу на те, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з бюджету. Держава може вводити надбавки або закінчувати виплату цих надбавок. Проте, якщо правове положення, що діє, передбачає виплату певних надбавок, і дотриманні всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, поки відповідне положення є таким, що діє. (п. 23).
Необґрунтованими є також посилання апелянта на можливість нецільового використання коштів ПФУ, оскільки судом не ухвалено рішення про проведення виплат із власних джерел фінансування останнього.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, що положення ч. 3 ст. 28 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, яким визначено мінімальний розмір пенсії за віком, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених за цим Законом, оскільки таке положення не є перешкодою для застосування розміру мінімальної пенсії за віком для розрахунку інших, пов’язаних з нею пенсій чи доплат, так як чинним законодавством не встановленого іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого ч.1 даної статті.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, і підстав для його скасування, з мотивів, наведених у скарзі, не вбачає.
Керуючись ст.ст.197, 200, 205, 206, 211, 254 КАС України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі відхилити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 08 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області О.З. Костів