АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц-694/11Головуючий у 1-й інстанції  Братасюк В.М.

Категорія - 57 Доповідач - Козак І.О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

28 квітня 2011 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Козака І.О.

суддів -  Дикун  С. І., Демковича  Ю. Й.,

при секретарі - Тарнавська  Т.В.

                                                з участю –сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі справу за  апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 березня 2011 року по справі за позовом  Публічного акціонерного товариства   “УніверсалБанк” до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства   “УніверсалБанк” про визнання недійсними правочинів та застосування наслідків недійсності шляхом повернення сторін в попередній стан, -   

В С Т А Н О В И Л А :

ПАТ "УніверсалБанк" звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитними договорами в розмірі  1 481 261,03 грн., в тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, належний на праві власності ОСОБА_1 - земельні ділянки площею 0, 0251 га та 0, 0576 га, що знаходяться на території Великогаївської сільської ради, а також житловий будинок з підвалом та мезоніном, що знаходиться в в АДРЕСА_1, шляхом продажу предмета іпотеки спеціалізованими організаціями з аукціонів (прилюдних торгів).

Заявлені вимоги позивач мотивував тим, що відповідачі не виконують свої зобов»язання згідно укладених кредитних договорів від 29.02.2008 року №022-2008-408  та №022-2008-409.

ОСОБА_2, яка одночасно є представником ОСОБА_1, та представник ОСОБА_2 -  адвокат ОСОБА_3  подали суду зустрічну позовну заяву, в якій просили визнати недійсними правочини – кредитні договори №022-2008-408 від 29.02.2008 року (з додатковими угодами), №022-2008-409 від 29.02.2008 року (з додатковою угодою); договір іпотеки від 29.02.2008 року (з договором про внесення змін та доповнень); договори  поруки  - №022-2008-408-р1 від 29.02.2008 року (з додатковою угодою),  №022-2008-408-р2 від 29.02.2008 року (з додатковою угодою) та застосувати наслідки недійсності правочинів шляхом повернення сторін в попередній стан.

Заявлені вимоги мотивували тим, що зміст  оспорюваних  правочинів не відповідає вимогам закону, оскільки кошти ПАТ  "УніверсалБанк" видавалися в іноземній валюті без індивідуальної ліцензії на здійснення банківської операції, що не  передбачено вимогами діючого законодавства. Крім цього, окремі положення кредитних договорів щодо покладання ризику знецінення валюти виключного на позичальника, є несправедливими.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 18 березня  2011 року позов ПАТ  “УніверсалБанк” задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2  на користь ПАТ   “УніверсалБанк” заборгованість за кредитними договорами в розмірі 1 481 261, 03 грн., в тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, належний на праві власності ОСОБА_1, а саме : земельні ділянки площею 0, 0251 га та 0,0576 га, що знаходяться на території Великогаївської сільської ради, а також будинковолодіння – житловий будинок з підвалом та мезоніном, що знаходиться в АДРЕСА_1, загальною площею 161,7 кв.м., житловою 74,8 кв.м., шляхом продажу предмета іпотеки спеціалізованими організаціями з аукціонів (прилюдних торгів), та судові витрати в сумі 1820 гривень. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1, ОСОБА_2  –відмовлено.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали на вказане рішення апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Просять рішення суду скасувати та постановити нове, яким в задоволенні первинного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи із наступних міркувань.

Задовольняючи первинний  позов ПАТ «УніверсалБанк»суд першої інстанціях виходив із того, що відповідачами в порушення ст.526 ЦК України, не виконано свої зобов’язання належним чином відповідно до умов договору.

Із таким висновком колегія суддів погоджується.

Як вбачається із матеріалів справи, 29 лютого 2008 року між Банком  та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 022-2008-408   відповідно до якого позивач зобов’язався надати відповідачці грошові кошти в сумі 128 155,00 доларів США, а остання зобов'язалася прийняти, належним чином використати та повернути кредит, а також сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 12,45 % річних. Сторони погодили, що розмір базової відсоткової ставки може змінюватися згідно умов цього договору.

Факт видачі відповідачці готівкових коштів підтверджується заявою на видачу готівки № 022В501080600034 від 29.02.2008 року.

Пунктом 2.4. Кредитного договору 1 передбачено, що датою погашення щомісячних платежів є останній робочий день, що передую 10 числу кожного місяця.

Пунктом 1.1.2. Кредитного договору 1 передбачено підвищену відсоткову ставку за користування коштами понад встановлений строк (або термін погашення).

Також між позивачем та відповідачкою ОСОБА_1 укладено ряд додаткових угод, зокрема: Додаткова угода б/н від 10.05.2009 року, Додаткова угода б/н від 03.06.2009 року, якими визначено розміри та періоди застосування відсоткових ставок.

Крім цього, 29 лютого 2008 року між позивачем та ОСОБА_1  укладено Кредитний договір      № 022-2008-409, відповідно до якого позивач надав відповідачці ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 41 000,00 дол. США, а остання зобов’язалася прийняти, належним чином використати та повернути кредит, а також сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 13,45 % річних. Сторони погодили, що розмір базової відсоткової ставки може змінюватися згідно умов цього договору.

Факт видачі відповідачу готівкових коштів підтверджується заявою на видачу готівки № 022В501080600034 від 29.02.2008 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення §1 глави 71 ЦК України. Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу, а тому позивач вимагає сплати частини кредиту, яка стягується достроково.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, перерахованих в ст.11 ЦК України, зокрема на підставі договорів.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

У ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

З метою забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_1 між Банком та ОСОБА_2 укладено Договіра поруки № 022-2008-408-Р/1 та № 022-2008-408-Р/2 від 29 лютого 2008 року, за умовами яких  поручитель зобов’язався перед позивачем відповідати за невиконання ОСОБА_1 в повному обсязі зобов’язань, що випливають з Кредитного договору 1, в повному обсязі, як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. Відповідальність відповідачів є солідарною.

Згідно ст. 554 ЦК України, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Крім того, з метою забезпечення виконання зобов’язань за Кредитними договорами,  між позивачем та відповідачкою ОСОБА_2 укладено договір  іпотеки від 29 лютого 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за № 744,  відповідно до якого ОСОБА_1 з метою забезпечення виконання зобов’язань передав позивачу в іпотеку  нерухоме майно: земельну ділянку площею –0,0251 га в с. Великі Гаї, за цільовим використанням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, яка належить відповідачці на праві приватної власності; земельну ділянку площею –        0,0576 га, в с.Великі Гаї,  за цільовим використанням для ведення особистого селянського господарства, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності; житловий будинок з підвалом і мезоніном, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 161,7 кв. м., житловою площею 74,8 кв. м., що належить ОСОБА_1 на праві власності.

Відповідно до п. п. 4.1., 4.2. Договору іпотеки, Позивач набуває право звернути стягнення та реалізувати предмет іпотеки, серед іншого, у випадку, порушення будь-якого основного зобов’язання, що забезпечене іпотекою тощо.

Статтею 590 ЦК України, ст.33 Закону України “Про іпотеку”передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, серед іншого, за рішенням суду. При цьому в рішенні суду, згідно ст. 39 ЗУ “Про іпотеку”, зазначається спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону.

Відповідно до ст. 41 Закону України “Про іпотеку”, реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України “Про виконавче провадження”, з дотриманням вимог цього Закону.

Позивачем неодноразово вживалися заходи до сплати відповідачами належних їм за Кредитними договорами платежів. Так, 14.04.2010 року відповідачам направлено вимоги  № 022/350, № 022/351 №022/352, № 022/353 про погашення суми заборгованості. Відповідачі не відреагували, поточна сума  заборгованості продовжує зростати.

На дату виконання розрахунку загальна заборгованість відповідачів за Кредитним договором № 022-2008-408   становить 144 645,41 доларів США, з яких:

- 124 384,50 доларів США –сума дострокового стягнення кредиту;

- 1 795,12 доларів США –прострочена заборгованість за кредитом;

- 18 448,41 доларів США –відсотки;

- 17,38 доларів США – підвищені відсотки,

Офіційний курс гривні до долара США, встановлений Національним банком України на дату розрахунку, становить 7,9099 гривні за 1 долар США, тому  загальна заборгованість за Кредитним договором 1 становить 1 144 130,73 грн. (один мільйон сто сорок чотири тисячі сто тридцять гривень сімдесят три копійки).

На дату виконання розрахунку загальна заборгованість відповідачки ОСОБА_1 за Кредитним договором № 022-2008-409   становить 42 621,31 доларів США, з яких:

- 38 213,08 доларів США –сума дострокового стягнення кредиту;

- 294,92 доларів США –прострочена заборгованість за кредитом;

- 4 110,49 доларів США –відсотки;

- 2,82 доларів США –підвищені відсотки,

Офіційний курс гривні до долара США, встановлений Національним банком України на дату розрахунку, становить 7,9099 гривні за 1 долар США, тому  загальна заборгованість за Кредитним договором 2 становить 337 130,30 грн. (триста тридцять сім тисяч сто тридцять гривень тридцять копійок).

Загальна сума заборгованості за обома кредитними договорами складає 1 481 261,03 гривень (один мільйон чотириста вісімдесят одна тисяча двісті шістдесят одна гривня три копійки).

Також колегія вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано відмовив в задоволенні зустрічного позову про визнання недійсними кредитних договорів,  договорів іпотеки та  поруки виходячи із наступного.

 Статтею 192 ч.2 ЦК України передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках та в порядку, встановлених законом.

Разом з тим за ст.533 ЦК України грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума , що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно –правовим актом. Використання іноземної валюти в Україні, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території  України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, визначених законом.

Відповідно до ст. 47, 49 Закону України “Про банки і банківську діяльність”на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснення таких банківських операцій, як розміщення залучених від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Коштами. відповідно до даного закону, є гроші в національній або іноземній валютах чи їх еквівалент.

Основним законодавчим актом, що регулює правовідносини у сфері валютного регулювання та валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю”

Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю”№15-93 від 19.02.1993 року передбачено, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно п. 2 ст. 5 Декрету.

Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання,

З матеріалів справи вбачається, шо відповідач має банківську ліцензію №92  від 20 січня 1994 року за № 226  року, видану НБУ на право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та п.5-11 частини другої ст.47 України “Про банки і банківську діяльність”.

Як вбачається з письмового  дозволу №92-1  від 20 січня 1994 року  й додатку до нього,  відповідач за зустрічним позовом вправі, в тому числі, залучати та розміщувати іноземну валюту на валютному ринку України.

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Відповідно до пп. "в", "г" ч. 4 ст. 5 Декрету індивідуальної ліцензії потребують, в тому числі, операції щодо: - надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі; - використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

Виходячи з наведеного колегія суддів вважає, що укладання кредитного договору й його виконання  в іноземній валюті за кредитним договором  не суперечить чинному законодавству.

Керуючись ст.ст. 303, 305, 307, 311, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 –відхилити, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 березня 2011 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту  проголошення, однак може бути оскаржене, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду по розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду
Тернопільської області І.О. Козак