Справа № 11-323/11Головуючий у 1-й інстанції Кузьменко І.О.
Категорія - ч.1 ст. 185 КК України Доповідач - Галіян Л.Є.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 вересня 2011 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого - Галіян Л.Є.
Суддів - Крукевича М. Н., Іващенка О. Ю.,
з участю сторін - прокурора – Гарматюка Р.Є.
захисника — ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі кримінальну справу за апеляційною скаргою захисника засудженого адвоката ОСОБА_1 на вирок Підволочиського районного суду від 20 липня 2011 року , -
В С Т А Н О В И Л А :
Цим вироком:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, громадянин України, з освітою середньою-спеціальною, не одружений, не працюючий, раніше судимий: 18 лютого 2011 року Підволочиським районним судом за ч.2 ст.296 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік 6 місяців:
– засуджений за ч. 1 ст. 185 КК України і призначено йому покарання у вигляді 1 рік позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуте покарання по вироку Підволочиського районного суду від 18 лютого 2011 року і остаточно до відбуття покарання призначено —три роки один місяць позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_3 змінено із підписки про невиїзд на тримання під вартою, взято під варту у залі суду.
Строк відбуття покарання зараховано з 20 липня 2011 року.
Вирішено долю речових доказів по справі.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 залишено без розгляду у зв'язку з відмовою потерпілої від позову.
Згідно вироку суду, ОСОБА_3, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, прибув до господарства громадянки ОСОБА_4 у АДРЕСА_2. Реалізовуючи свій злочинний умисел, засуджений ОСОБА_3 викрав металеву драбину вагою 55 кг., яка знаходилась біля стіни господарської будівлі та металеву частину від гаража, вагою 47 кг., яка знаходилась біля стіни будинку. З викраденими речами підсудний ОСОБА_3 з місця злочину втік, завдавши потерпілій ОСОБА_4 матеріальної шкоди на загальну суму 153 гривні.
В апеляції захисник засудженого адвокат ОСОБА_1 просить вирок суду скасувати і провадження по справі закрити, ОСОБА_3 звільнити з-під варти у залі суду. Зазначає, що в діяннях засудженого відсутній склад злочину, так як ОСОБА_4, яка визнана по справі потерпілою, не є власником жилого будинку, будівель та споруд, які розташовані по АДРЕСА_2, а тому не мала законного права звертатись із заявою про крадіжку до міліції, а досудове слідство не мало законних підстав порушувати кримінальну справу і визнавати її потерпілою. Зокрема вказує, що у заповітах наявні неточності, які не дають можливості потерпілій реалізувати своє право власності на вищевказане спадкове майно.
Заслухавши суддю-доповідача, міркування захисника засудженого —адвоката ОСОБА_1, який просить вирок суду скасувати, провадження по справі закрити; засудженого, який підтримав апеляційну скаргу захисника; прокурора, який вважає вирок суду законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція до задоволення не підлягає.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винності ОСОБА_3 у вчиненні злочину за який його засуджено, та кваліфікація його дій за ч.1 ст. 185 КК України, ґрунтується на доказах зібраних у справі та досліджених в судовому засіданні в апеляціях не оспорюються.
Твердження захисника засудженого, що ОСОБА_4 не мала права звертатись в правоохоронні органи із заявою про злочин так як не є власницею майна є безпідставними.
Так, згідно ст. 549 ЦК України в редакції 1963 року, що діяв на момент відкриття спадщини, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління чи володіння спадковим майном. Правилами ст.1268 ЦК України встановлено, що прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця.
Отже, вступмивши в управління спадковим майном після смерті батьків ОСОБА_4 набула на це майно право власності, яке розташоване в АДРЕСА_2.
Враховуючи вищенаведене, колегія дійшла висновку про те, що ОСОБА_4 Була правомірно визнана потерпілою по даній кримінальній справі.
Що ж стосується призначеної міри покарання ОСОБА_3, то суд першої інстанції її призначив правильно у відповідності до ст. 65 КК України, врахувавши ступінь вчиненого злочину, особу винного, те, що новий злочин вчинено ним під час іспитового строку та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання й призначив засудженому покарання, наближене до мінімального, тобто хідне для його виправлення та попередження нових злочинів.
Проаналізувавши всі наявні обставини в їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до вірного переконання, що виправлення та перевиховання засудженого ОСОБА_3 неможливе без ізоляції від суспільства.
За таких обставин, вирок суду є законним та обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. 365, 366, п.4 ч. 1 ст. 367 КПК України, колегія суддів ,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію захисника — адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Підволочиського районного суду від 20 липня 2011 року щодо ОСОБА_5 - без зміни.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області Л.Є. Галіян