Справа № 11-249/11Головуючий у 1-й інстанції Малярчук В.В.
Категорія - ч.3 ст.190, ч.3 ст.364,
ч.2 ст.27, ч.3 ст.364 КК України Доповідач - Римар Т.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 серпня 2011 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого - Римар Т.М.
Суддів - Максимовича Ю. А., Лекан І. Є.,
за участю прокурора –Гарматюка Р.Є.
захисників –ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3
підсудних –ОСОБА_4, ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі кримінальну справу за апеляцією прокурора Теребовлянського району, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Теребовлянського районного суду від 22 червня 2011 року.
В С Т А Н О В И Л А :
Цією постановою кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_4, ОСОБА_5 за ч.3 ст.190, ч.3 ст.364 КК України та ОСОБА_6 за ч.3 ст.190, ч.2 ст.27, ч.3 ст.364 КК України направлено прокурору Тернопільської області для проведення додаткового розслідування.
Запобіжний захід підсудним ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 –підписку про невиїзд, залишено без змін.
Повертаючи справу на додаткове розслідування зі стадії судового слідства, суд послався на наявність істотної неповноти та неправильності досудового слідства, наявність підстав для притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб та істотних порушень кримінально-процесуального закону, які не можуть бути усунуті в судовому засіданні.
В апеляції прокурор Теребовлянського району, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить постанову суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, мотивуючи тим, що дане рішення суперечить вимогам КПК України внаслідок неправильного застосування кримінального закону та невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи. Вважає, що як досудовим слідством так і в ході судового розгляду справи достовірно встановлено, що впродовж січня 2007 –грудня 2008 років на розрахунковий рахунок приватного підприємця ОСОБА_8 №НОМЕР_1, відкритий в ВАТ “Банк Універсальний”, від 88 юридичних осіб району –власників транспортних засобів, під час технічного огляду належних їм автомашин надійшли кошти в загальній сумі 136016 грн. 06 коп. Вказує на те, що зібраними по справі доказами доведено, що ОСОБА_6 не мав можливостей, не міг надавати і не надавав послуг підприємствам, організаціям, товариствам та приватним підприємцям при державному технічному огляді транспортних засобів щодо їх техогляду упродовж 2007 –2008 років. Стверджує, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були обізнані з новим порядком справляння плати за надання послуг органами та підрозділами МВС і Наказом №369/1105/336 від 05 жовтня 2007 року, про збільшення Розмірів плати за надання послуг органами та підрозділами МВС та Порядку їх справляння і діючи з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном, за попередньою змовою з ОСОБА_6 своїми листами-повідомленнями зобов’язували керівників підприємств, товариств, організацій та приватних підприємців перераховувати грошові кошти ОСОБА_7 за послуги, яких він не надавав і не міг надавати. Також посилається на те, що наявними у справі доказами повністю доводиться те, що ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 діяли умисно, за попередньою змовою та з корисливих мотивів.
Заслухавши доповідача –суддю апеляційного суду, прокурора, який підтримав апеляцію прокурора Теребовлянського району та просить постанову суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, підсудних ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і їх захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які вважають постанову законною та обґрунтованою і не вбачають підстав для її скасування, перевіривши матеріали кримінальної справи та дослідивши наведені в апеляції доводи, колегія суддів вважає, що апеляцію прокурора Теребовлянського району слід задовольнити з наступних міркувань.
Повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду допускається лише з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства.
При цьому, відповідно до вимог ч.1 ст.281 КПК України та роз’яснень, що містяться у п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 11 лютого 2005 року №2 “Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування” повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.
Суди повинні вживати необхідних заходів до їх усунення як шляхом перевірки обставин, які не з’ясовувались в процесі розслідування справи, так і шляхом дослідження нових даних, про які стало відомо в ході судового розгляду. Неповноту досудового слідства та виконання дій, необхідних для встановлення істини в справі суд має можливість усунути, зокрема, шляхом призначення додаткових повторних експертиз, витребування доказів в порядку ст.280 КПК України, наданні в порядку ст.315 КПК України судового доручення та витребування необхідних документів та інших доказів у справі.
Згідно вимог ст.367 КПК України підставами для скасування судових рішень, зазначених у частині першій статті 347 цього Кодексу, при розгляді справи в апеляційному суді є однобічність або неповнота дізнання, досудового чи судового слідства.
З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду даної справи суд сам допустив однобічність, неповноту та неправильність судового слідства.
Зокрема, суд не навів переконливих мотивів необхідності направлення справи на додаткове розслідування. Поставлені в постанові питання для додаткового розслідування сформульовані без урахування всієї сукупності зібраних у справі доказів та їх об’єктивного аналізу і є наслідком неповноти та однобічності судового слідства.
Направляючи справу на додаткове розслідування, суд послався на те, що органами досудового слідства не взято до уваги та не дано об’єктивної оцінки:
- актам позапланової ревізії Контрольно-ревізійного управління в Тернопільській області № 08-20-23 від 28 грудня 2009 року та № 08-20-24 від 24 грудня 2010 року, окремих питань фінансово-господарської діяльності ПП ОСОБА_6 за період з 01 січня 2007 року по 01 січня 2009 року та окремих питань фінансово-господарської діяльності УДАІ УМВС України в Тернопільській області за період з 01 січня 2007 року по 01 січня 2009 року;
- листам-заявам 30 юридичних та фізичних осіб представленим суду про відсутність матеріальної шкоди, завданої їм при проходженні ними державного технічного огляду автотранспорту в 2007 –2008 роках;
- актам-прийомки виконаних робіт між ОСОБА_6 та юридичними і фізичними особами, що проходили технічний огляд автотранспорту у 2007 –2008 роках, які наявні в матеріалах справи.
Дані посилання суду, як на підстави направлення справи на додаткове розслідування, є надуманими, оскільки вищезазначені листи-заяви 30 юридичних і фізичних осіб про відсутність матеріальної шкоди, як зазначено в самій постанові, поступили безпосередньо в суд під час судового розгляду справи, а не органам слідства під час провадження досудового слідства, тому цей орган і не міг їх “взяти до уваги та давати їм оцінку”.
Щодо актів позапланових ревізій Контрольно-ревізійного управління в Тернопільській області та актів-прийомки виконаних робіт, наявних у справі, то відповідно до вимог ст.257 КПК України суд першої інстанції при розгляді справи повинен безпосередньо дослідити докази в справі та дати їм об’єктивну оцінку. Обсяг доказів, які мають досліджуватися та порядок їх дослідження, згідно ст.299 КПК України, визначається постановою судді чи ухвалою суду.
Таким чином, на підставі вищенаведених вимог КПК України суд, розглядаючи справу, мав визначити обсяг доказів, наявних у справі, які підлягають дослідженню, дослідити їх безпосередньо в судовому засіданні, а потім проаналізувати та дати їм об’єктивну оцінку і в прийнятому рішенні зазначити з яких мотивів суд ті чи інші докази приймає чи відкидає.
Повертаючи справу на додаткове розслідування, суд вказав на необхідність притягнення по справі до кримінальної відповідальності ще однієї особи –ОСОБА_9 (старшого державтоінспектора відділення 4-го МРВ ДАІ в Тернопільській області), який за показаннями ОСОБА_5 з 01 січня по вересень 2007 року був відповідальний за проходження державного технічного огляду автомототранспорту в Теребовлянському районі, але це суперечить вимогам ст.278 КПК України, оскільки направлення справи на додаткове розслідування з мотивів необхідності притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб можливе лише за клопотанням прокурора, потерпілого або його представника.
Однак, як вбачається з протоколу судового засідання та постанови суду, ні прокурор, ні потерпілий, ні його представник клопотання про направлення справи на додаткове розслідування на заявляли, а було заявлено захисниками підсудних –ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (т.22, а.с.243, 244, 245).
При цьому, згідно записів протоколів судових засідань, їх клопотання про направлення справи на додаткове розслідування полягали у істотній неповноті та неправильності досудового слідства, проте, в чому саме полягала це істотна неповнота та неправильність, в протоколі судового засідання при викладенні їх клопотань не відображено.
Твердження суду в постанові про те, що не було призначено додаткових почеркознавчих експертиз та не відбирались вільні, умовно-вільні і експериментальні взірці підписів (почерку) ОСОБА_9, на думку колегії суддів не заслуговують на увагу, оскільки як видно з матеріалів справи, підсудні та їх захисники належним чином ознайомлені з усіма експертизами по даній справі та будь-яких претензій і клопотань до них, з приводу неповноти та неправильності, не заявляли, більше того, відповідно до ч.1 ст.312 КПК України у випадках, передбачених статтею 75 цього Кодексу, суд мотивованою ухвалою, а суддя –постановою може призначити додаткову або повторну експертизу.
Щодо посилання суду в постанові на необхідність витребування листів про проходження технічного огляду транспортних засобів у власників цим транспортних засобів, то виходячи з того, що згідно пред’явленого обвинувачення, подія мала місце в 2007 році, тобто з даного часу пройшло більше 4 років, впродовж яких вилучено всі документи, які мали відношення до справи, а тому колегія суддів вважає, що вичерпано всі можливості одержання додаткових доказів.
У свої постанові суд вказав на те, що при доведенні досудовим слідством факту привласнення ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 грошових коштів 88 підприємств, в їх діях вбачається склад злочину, передбачений ч.3 ст.191 КК України, що на думку колегії суддів є недопустимим, оскільки суд не вправі в постанові про повернення справи на додаткове розслідування вирішувати наперед питання про кваліфікацію вчиненого.
Таким чином, в постанові суду не наведено переконливих мотивів направлення справи на додаткове розслідування, не конкретизовано чому суд позбавлений можливості усунути неповноту чи неправильність досудового слідства в судовому засіданні, а тому дана постанова суду є необґрунтованою і з цих підстав підлягає скасуванню та поверненню на новий судовий розгляд.
Під час нового розгляду справи суду необхідно суворо дотримуватися вимог діючого кримінально-процесуального законодавства, ретельно перевірити твердження та доводи сторін обвинувачення та захисту, надати належну оцінку всім доказам у справі і постановити законне та обґрунтоване судове рішення.
За таких обставин, апеляція прокурора Теребовлянського району підлягає до задоволення.
З врахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію прокурора Теребовлянського району задовольнити.
Постанову Теребовлянського районного суду від 22 червня 2011 року про направлення кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_4, ОСОБА_5 за ч.3 ст.190, ч.3 ст.364 КК України та ОСОБА_6 за ч.3 ст.190, ч.2 ст.27, ч.3 ст.364 КК України на додаткове розслідування скасувати, а справу направити в той же суд на новий судовий розгляд у іншому складі суду.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області Т.М. Римар