АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц-330/11Головуючий у 1-й інстанції Дзюбановський Ю.І.
Категорія - 27 Доповідач - Гурзель І.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 лютого 2011 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Гурзеля І.В.
суддів - Фащевської Н. Є., Ходоровського М. В.,
при секретарі - Сеник В.В.
з участю сторін - представник позивача ОСОБА_1, представник відповідача Криницький А. П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 21 грудня 2010 року по справі за позовами ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Банку “Фінанси і кредит” в особі Філії Львівського регіонального управління Банку “Фінанси і кредит” про визнання недійсними та несправедливими пунктів 6.1 кредитних договорів від 29.08.2006 року №67Т/ШД 06-4.4 та від 29.08.2006 року №68Т/ШД 06-4.4,-
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_3, ОСОБА_4, надалі позивачі, звернулися в Тернопільський міськрайонний суд з позовом до Банку «Фінанси і Кредит»в особі Філії Львівського регіонального управління Банку «Фінанси і Кредит»про визнання недійсними та несправедливими пунктів 6.1 кредитних договорів від 29.08.2006р. №67Т/ШД 06-4.4 та від 29.08.2006р. №68Т/ШД 06-4.4.
Позивачі в обґрунтування своїх позовних вимог посилаються на те, що пункти 6.1 кредитних договорів містять несправедливі умови щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації. Крім цього, в судовому засіданні адвокат зазначає, при укладанні кредитних договорів позичальники не були належним чином проінформовані про умови договорів та наслідки їх неналежного виконання, умови пункту 6.1 грубо порушують права споживачів в частині сплати пені, яка згідно розрахунку становить понад п'ятдесят відсотків суми заборгованості по кредиту, а тому в силу ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»дані умови є несправедливими і їх слід визнати недійсними.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 21 грудня 2010 року в позові відмовлено.
В апеляційній ОСОБА_3, ОСОБА_4 просять рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким визнати п.6.1 кредитного договору №67Т/ШД 06-4.4 та №68Т/ШД 06-4.4 від 29.08ю2006 року несправедливим та недійсним. Посилається на те, що судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Заслухавши апелянтів які зіслались на доводи апеляції, інших сторін представника... який просить апеляцію відхилити, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Так судом першої інстанції вірно встановлено, що як вбачається із матеріалів справи, 29 серпня 2006 року між Банком «Фінанси та Кредит»в особі Відділення №12 Філії «Львівське регіональне управління»Банку «Фінанси та Кредит»та позичальником ОСОБА_3, був укладений Кредитний договір №67Т/ШД 06-4.4, за умовами якого Банк надає позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотної, стокової, платності кредитні ресурси в сумі 15000 грн. з оплатою по процентній ставці 0.0001% річних терміном повернення до 28 серпня 2009 року. Погашення кредитних платежів здійснюється згідно Графіку погашення, який є Додатком №1 до Кредитного договору.
29 серпня 2006 року між Банком «Фінанси та Кредит»в особі Відділення №12 Філії «Львівське регіональне управління»Банку «Фінанси та Кредит»та позичальником ОСОБА_4 був укладений Кредитний договір №68Т/ШД 06-4.4, за умовами якого Банк надає позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотної, стокової, платності кредитні ресурси в сумі 15000 грн. з оплатою по процентній ставці 0.0001% річних терміном повернення до 28 серпня 2009 року. Погашення кредитних платежів здійснюється згідно Графіку погашення, який є Додатком №1 до Кредитного договору.
Позичальники частково виконували умови договору в частині сплати кредитних платежів та відсотків. Згідно довідки АТ «Банк «Фінанси та Кредит»Філія «Західне РУ», зокрема, сума заборгованості по простроченому тілу кредиту у ОСОБА_3 становить 3308,15 грн., сума заборгованості по простроченій щомісячній комісії становить 2525 грн., пеня за прострочення кредитними коштами становить 20632,07 грн.
У відповідності до п. 6.1 Кредитних договорів сторонами передбачено, що за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або процентів, позичальник сплачує Банку пеню з розрахунку 1% від простроченої суми за кожний день прострочення. Зазначена пеня сплачується у випадку порушення позичальником строків платежів, передбачених п. 3.2, 3.3, 3.5, 4.3, 4.4, 4.6, 4.7, 4.8 цього Договору, а також будь-яких інших строків платежів, передбачених цим Договором.
Як стверджує представник позивачів за невиконання позичальниками покладених на них умовами кредитних договорів обов'язків в частині своєчасної сплати сум кредитних платежів та відсотків на прострочені суми в порядку п. 6.1 Кредитних договорів була нарахована пеня.
Однак, позивачі зазначають, що даний пункт договорів щодо нарахування пені є несправедливим, оскільки Банком встановлена вимога щодо сплати споживачами непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ними кредитних зобов'язань.
Дані твердження позивачів спростовуються наступним.
У відповідності до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Частина 3 даної статті Закону встановлює, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Однак, дана частина статті не містить переліку і визначення, що входить до компенсації, яку може отримати продавець (виконавець, виробник).
В даному випадку позивачами розуміється, що компенсацією є нарахована Банком пеня за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань, хоча нарахування та включення в договір умови про нарахування та розмір пені регулюється самими сторонами та Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України розмір неустойки (штрафу, пені) встановлений законом, може бути збільшений у договорі.
Сторонами при укладанні договорів були передбачені розміри та підстави нарахування пені, будь-яких доказів щодо звернення позичальників з відповідними заявами про зміну умов кредитних договорів в частині нарахування пені і претензій матеріали справи не містять, договори були підписані та частково виконувалися позивачами, що свідчить про прийняття умов договору.
Доказів, в підтвердження викладених позивачами тверджень щодо не проінформування їх про умови кредитних договорів та наслідків їх невиконання щодо нарахування суми пені позивачами не подано, також не долучено доказів звернень з пропозиціями на укладення договору в іншій редакції, ніж запропоновано Банком, не доведено факту неможливості позичальників відмовитися від підписання запропонованого їм кредитного договору, договори підписані уповноваженими представниками сторін, є дійсними та іншого з матеріалів справи не вбачається.
Враховуючи те, що предметом спору у даній справі є питання щодо внесення Банком в договір умови, які є несправедливими на думку позивачів, а не спір щодо ненадання інформації споживачам про умови отримання кредиту, типу відсоткової ставки, процедури виконання договорів, відповідальності за невиконання умов договору, тощо, які передуються укладенню кредитного договору, суд вважає, що після укладення договорів кредиту між позивачами та Банком виникли кредитні правовідносини, а тому посилання позивачів в даному випадку на норми Закону України «Про захист прав споживачів»в обґрунтування своїх позовних вимог не правомірним.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимоги і заперечень.
Згідно ст. 88 ЦПК України судові витрати позивачам не відшкодовуються.
За вказаних обставин рішення суду є законним та обгрунтованим, підстав для його зміни чи скасування колегія не вбачає.
Керуючись ст. 307, п.1 ч.1 ст.309, ст.ст. 313, 314, 316,317,319 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 - відхилити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 21 грудня 2010 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області І.В. Гурзель