Справа №1-760/2007 p.
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Луцьк 10 серпня 2007 року
Луцький міськрайонний суд Волинської області під головуванням -
суддя Барчук В.М.
з участю секретаря Петрук К.В.
прокурора Саковської Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку справу про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя с. АДРЕСА_1 українця, гр.України, з середньою освітою, працюючого по найму, раніше несудимого,
- у вчиненні злочину, передбаченого ст. 17 ч.2, ст. 81 ч.3 КК України (1960р), --
ВСТАНОВИВ:
Підсудний ОСОБА_1, 28.08.2000 року біля 19 год. 30 хв., діючи з корисливих мотивів з метою таємного викрадення колективного майна, проник в приміщення шліфувально-складського цеху ВАТ "ЛПЗ", що в АДРЕСА_2 звідки викрав комплектуючі деталі до конічних підшипників в кількості 377 штук та матрицю для оправки конічних підшипників на загальну суму 1057 гривень 04 коп., однак свій злочинний намір не зміг довести до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки зразу ж був затриманий працівниками міліції.
Допитаний в судовому засіданні по суті пред'явленого обвинувачення підсудний свою вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю, підтримав покази дані ним на досудовому слідстві.
Крім того підсудний повідомив, що повністю погоджується з фактичними обставинами справи та не бажає їх оспорювати.
Окрім повного визнання своєї вини підсудним у замаху на крадіжку, його вина підтверджується зібраними по справі та перевіреними в судовому засіданні доказами, саме: протоколом затримання (а.с. 4), протоколом огляду та вилучення (а.с. 9), протоколом огляду речових доказів (а.с. 10-11).
Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що своїми умисними діями направленими на таємне викрадення колективного майна з проникненням у інше сховище, які не були доведені до кінця з причин, що не залежали від волі винного, підсудний ОСОБА_1 вчинив злочин , передбачений ч.2 ст. 17 ч.3 ст. 81 КК України (1960 р).
Обираючи вид та міру покарання підсудному, суд враховує характер і ступінь небезпеки вчиненого злочину, який відноситься до тяжких злочинів, особу підсудного, пом'якшуючі покарання обставини, якими суд вважає щире каяття у вчиненому злочині, сприяння його розкриттю, обтяжуючих покарання обставин суд не знаходить.
В справі цивільний позов не заявлено.
Враховуючи пом'якшуючі покарання обставини, що від вчиненого тяжких наслідків не наступило, особу підсудного, який характеризується позитивно, має постійне місце проживання, праці, суд приходить до висновку, що зазначені обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину підсудним, вважає за доцільне призначити йому
2
покарання з застосуванням ст. 69 КК України нижче нижчої межі, передбаченої санкцією ст. 185 ч.3 КК України (2001р), у виді штрафу.
Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд -
ЗАСУДИВ:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. ст. 17 ч.2, 81 ч.3 КК України (1960р.) та призначити покарання з врахуванням ст. ст. 15 ч.2, 185 ч.3 КК України (2001р.) з застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 750 гривень.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу засудженомуОСОБА_1 залишити попередній - підписку про невиїзд.
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області, через Луцький міськрайонний суд, протягом 15 діб з моменту його проголошення.