ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022, 

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_________________________________________________________________________

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

 "16" жовтня 2006 р.  14-00              Справа № АС-13/234-06

вх. № 6322/1-13

 

Судова колегія господарського суду Харківської області у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.

суддя Подобайло З.Г.

суддя Мінаєва О.М.

за участю секретаря судового засідання Зіміна К.В.

представників сторін :

позивача - ОСОБА_5, дов. б/н від 13.05.06 р.

відповідача- Варич Б. В., дов. № 1395/9/10-035 від 13.04.06 р.

по справі за позовом  СПДФО ОСОБА_1, м. Х-в  

до  ДПІ у Московському районі м. Харкова  

про скасування повідомлення-рішення 

 

ВСТАНОВИЛА:

 

Позивач, суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 (далі - СПД ФО ОСОБА_1), просить визнати таким, що не відповідає діючому законодавству, акт НОМЕР_2, скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ Московського району м. Харкова НОМЕР_1 про застосування фінансових санкцій в розмірі 2471,95 грн. та визнати неправомірними дії посадових осіб ДПІ: старшого державного податкового ревізора-інспектора ОСОБА_2, старшого державного податкового ревізора-інспектора ОСОБА_4, посилаючись на положення Конституції України, ГК України, законів України „Про державну податкову службу в Україні”, „Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, „Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції”, наказів ДПА України № 327 від 10.08.05 р. „Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства”, № 614 від 01.12.00 р. „Про порядок реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок”, постанов КМУ № 508 від 19.04.04 р. „Про затвердження Порядку утилізації або знищення неякісних або небезпечних алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, № 790 від 02.06.03 р. „Про затвердження Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених ст. 17 Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” та інші обставини, викладені в поясненнях до заперечення на адміністративний позов від 04.07.06 р. та поясненнях представника позивача в судовому засіданні.

Відповідач позовні вимоги не визнає, посилаючись на результати перевірки та інші обставини, викладені у запереченні на адміністративний позов та поясненнях представника в судовому засіданні.

Справа розглядається в порядку КАС України.

Надані документи свідчать, що посадовими особами органу ДПС, старшим державним податковим ревізором-інспектором ОСОБА_2 та старшим державним податковим ревізором-інспектором ОСОБА_4, на підставі посвідчень на перевірку НОМЕР_3 та НОМЕР_4 була проведена перевірка щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності магазину, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, який належить СПД ФО ОСОБА_1.

Результати перевірки викладені в акті від 03.05.06 р., в якому відображено, що перевіряючими були виявлені порушення підприємницею вимог п. 5, п. 9, п. 11 та п. 13 Закону України „Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, абз. 2 п. 2 ст. 7 Закону України „Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби”.

Позивач наполягає на тому, що відповідач не мав права проводити дану перевірку, оскільки ні одна із вказаних в ст. 11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” підстав для проведення перевірки не знайшла свого відображення (слід розуміти - в акті перевірки), а також не було рішення суду на перевірку, що суперечить приписам ч. 4 ст. 11-1 Закону, і наказу керівника податкового органу на проведення перевірки, що суперечить приписам ч. 5 вказаної норми та ст. 11-2 Закону (яке положення саме цієї статті порушено в позові не вказано). Крім того позивач вказує на відсутність певних реквізитів в направленнях на перевірку НОМЕР_3 та НОМЕР_2 (дата видачі, вид перевірки, підстави для проведення перевірки).

У зв'язку з наявними порушеннями вище перелічених норм позивач вважає, що перевірка проведена незаконно.

Суд вважає необхідним відмітити, що норми, на які позивач посилається в обґрунтування своїх тверджень, встановлюють право на проведення планової виїзної перевірки (ч. 4 ст. 11-1) та передбачають проведення органами ДПС планових виїзних перевірок одночасно з іншими органами виконавчої влади, уповноважених здійснювати контроль за нарахуванням та сплатою податків та зборів (ч. 5 ст. 11-1). Оскільки наведені норми жодним чином не регулюють порядок проведення позапланових перевірок, до яких ч. 7 ст. 11-1 Закону віднесені перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України „Про застосування  РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, посилання позивача на них є безпідставним.

Також слід відмітити, що в ст. 11-2 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” вказано, що посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку, копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової  виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Позивачем до матеріалів справи надані направлення на перевірку НОМЕР_2 та НОМЕР_3, в яких дійсно відсутні дати їх видачі та позначка про вид перевірки. Але, як передбачено ст. 11-2 Закону, ненадання перелічених в статті документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Як свідчать надані сторонами документи і це підтверджено представниками сторін, перевіряючі були допущені до перевірки, що свідчить про те, що на час її проведення позивач не ставив під сумнів її легітимність.

Позивачем до позову включені вимоги про визнання неправомірними дій старшого державного податкового ревізора-інспектора ОСОБА_2, старшого державного податкового ревізора-інспектора ОСОБА_4 у зв'язку з чим суд вважає необхідним відмітити, що відповідно п. 5 Прикінцевих та перехідних положень КАС України до    початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів підсудні їм справи вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні загальні суди за правилами КАС України, а відповідно п. 6 цих положень у цей період адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до ГПК України,  вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами КАС України. Оскільки відповідно приписам ГПК України учасниками судового процесу можуть бути лише підприємства та організації, зазначені у ст. 1 цього Кодексу, то провадження у справі в частині вимог про визнання неправомірними дій старшого державного податкового ревізора-інспектора ОСОБА_2, старшого державного податкового ревізора-інспектора ОСОБА_4 підлягає закриттю в порядку п. 1 ст. 157 КАС України.

Суд роз'яснює, що вказані вимоги підлягають розгляду в місцевому суді.

Також позивачем до позову включена вимога про визнання таким, що не відповідає діючому законодавству, акт НОМЕР_2 перевірки у зв'язку з чим суд зазначає, що відповідно положенням ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Оскільки акт перевірки господарюючого суб'єкта не підпадає під ознаки нормативно-правового акту чи правового акту індивідуальної дії, то позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Як вказано вище, при проведенні перевірки відповідачем були виявлені порушення вимог п. 11 ст. 3 Закону України „Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, яка встановлює, що користувач повинен проводити розрахункові операції через РРО з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості, яке пов'язане з тим, що в касовому чеку НОМЕР_5 не вказане найменування товару „Ковбаса Краківська” та сигарети „Мальборо лайт”.

Позивач у позові, а його представник в поясненнях вказують на те, що чек НОМЕР_5 був перевіряючими вилучений під час перевірки але доказів цьому не надав.

Відповідачем до матеріалів справи надана копія касової стрічки за 03.05.06 р. з переліком товарів, в якій відсутні назви „Ковбаса Краківська” та сигарети „Мальборо лайт”, що підтверджує висновки перевіряючих.

Також перевіряючими було виявлено порушення приписів п. 5 ст. 3 вказаного Закону, яка встановлює, що у  разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу Державним казначейством України, пов'язане з тим, що реєстраційній сторінці розрахункової книжки відсутній запис про дату початку її використання.

Позивач не заперечує проти відсутності такого запису, але наполягає на тому, що ним не були порушені вимоги наказу ДПА України № 614 від 01.12.00 р. „Про порядок реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок”.

Суд вважає необхідним відмітити, що в п. 9.1 Порядку, на який посилається позивач, встановлено, що перед початком використання розрахункової книжки на її реєстраційній сторінці необхідно зазначити дату початку використання. Таким чином є доведеним правомірність висновків перевіряючих стосовно наявності порушень п. 5 ст. 3 Закону.

В акті перевірки також вказано, що позивачем порушені вимоги п. 9 ст. 3 Закону, який встановлює, що користувач повинен щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій, пов'язане з тим, що підприємниця не забезпечила зберігання в КОРО щоденного фіскального звітного чеку (Z-звіт) за 12.03.06 р.

Позивачем до матеріалів справи надані документи, які свідчать про те, що у зв'язку з короткочасовим відключенням електроенергії відбулася помилка оперативної пам'яті касового апарату і в книзі є чек НОМЕР_9 з нульовою сумою.

Відповідачем не спростований даний факт, що свідчить про невідповідність висновків акту перевірки фактичним обставинам.

Перевіряючими також було виявлено порушення позивачем вимог п. 13 ст. 3 Закону, який зобов'язує користувача забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на

місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, пов'язане з тим, що на місці проведення розрахунків виявлена невідповідність готівкових коштів даним денного звіту РРО на суму 1,39 грн.

В позові та поясненнях представника в судовому засіданні та подальших письмових поясненнях позивач наполягає на тому, що кошти в сумі 1,39 грн. знаходилися не на місці розрахунків, а лише в приміщенні, де проводяться такі розрахункові операції, а самі гроші належали продавцю і не пов'язані з його роботою 03.05.06 р., оскільки не є виручкою від торгівлі і не знаходилися в касі.

Дані твердження позивача та його представника спростовуються свідченнями гр. ОСОБА_3, викликаної судом в якості свідка по даній справі. В судовому засіданні свідок пояснила, що вона була присутня при проведенні перевірки (даний факт відображений в акті перевірки і не спростовується представником позивача), на час якої працювала продавцем у магазині. Кошти в сумі 1,39 грн. їй не належали, а знаходилися поряд з касовим апаратом у баночці і є здачею, яку залишали покупці і сама продавець, коли купувала для власного вжитку якісь товари. 

Крім того, свідок пояснила, що опис наявних готівкових коштів (копія опису надана відповідачем і залучена до матеріалів справи) нею був складений власноручно і до цього опису були включені і кошти, які були в баночці (слід розуміти - залишена покупцями здача).

Таким чином, наданими документами та свіченнями свідка підтверджений факт невідповідності суми готівки (986,49 грн.) даним денного звіту (985,10 грн.) на місці проведення розрахункових операцій, а кошти в сумі 1,39 грн. були отримані (надлишкові) від покупців за придбаний ними товар.

Також в акті перевірки записано, що перевіряючими був виявлений факт порушення позивачем вимог п. 2 ст. 7 Закону України „Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби”, який встановлює, що наявність марки акцизного збору на пляшці (упаковці) алкогольних напоїв та пачці (упаковці) тютюнових виробів є однією з умов для ввезення на митну територію України і реалізації їх споживачам. Крім того, ця норма також визначає, що забороняється ввезення, зберігання, транспортування, прийняття на комісію з метою продажу та реалізації на території України алкогольних напоїв та тютюнових виробів, на яких немає марок акцизного збору встановленого зразка. Як записано в акті, у позивача в реалізації знаходилися алкогольні напої (1 пляшка вина „Мускатне ігристе біле” та 1 пляшка вина „Портвейн білий „Кримський”).

Позивач у позові, а представник позивача в судовому засіданні наполягають на тому, що вказані алкогольні напої відповідно наказу від 03.05.06 р. (копія наказу надана позивачем та залучена до матеріалів справи) були вилучені з обігу і знаходилися в належно обладнаному та опечатаному приміщенні з метою передання цієї продукції для утилізації або знищення підприємству, яке пройшло атестацію на виконання цих робіт (до якого саме підприємства позивач не вказує), оскільки по технічним причинам при погруз ці з автомашини до магазину були пошкоджені акцизні марки встановленого зразка. Дані дії позивач обґрунтовує приписами ст. 5, абз. 2 ст. 8 Закону України „Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції” та п. 5 постанови КМУ № 508 від 19.04.04 р. „Про затвердження Порядку утилізації або знищення неякісних або небезпечних алкогольних напоїв та тютюнових виробів”. В обґрунтування факту отримання товару позивачем до матеріалів справи надані видаткова накладна НОМЕР_7 і від цієї ж дати податкова накладна НОМЕР_6, отримані від Харківської філії ТОВ „Союз-Віктан Трейд”.

Як вбачається з вищевказаних накладних, серед поставлених продавцем товарів відсутні вино „Мускатне ігристе” біле та вино „Портвейн білий „Кримський”, що спростовує твердження представника позивача про отримання даних алкогольних напоїв по вказаним накладним від 29.04.06 р. і надходження їх до магазину 03.05.06 р. (з урахуванням святкових днів, як вказує представник позивача в судовому засіданні).

Крім того, викликана в якості свідка і допитана в судовому засіданні продавець ОСОБА_3, пояснила, що пляшки вина, на яких були відсутні акцизні марки, знаходилися у підсобному приміщенні, де в свою чергу зберігалися і інші товари, призначені для реалізації, це приміщення мало вільний доступ. Цими поясненнями спростовуються твердження представника позивача стосовно того, що перевіряючі увійшли до опечатаного приміщення і знайшли там опечатаний ящик з вказаною алкогольною продукцією. З цього випливає, що алкогольна продукція без акцизних марок не отримувалася 03.05.06 р., а була отримана раніш (тобто до цієї дати), фактично не була вилучена з обігу і знаходилася серед продукції аналогічного характеру, що свідчить про їх зберігання з метою реалізацією до 03.05.06 р.

Викликані в якості свідків старші державні податкові ревізори-інспектори ОСОБА_2 та ОСОБА_4 також підтвердили, що підсобні приміщення не були опечатані, вони туди не заходили. Також свідки заявили, що у присутності перевіряючих реалізатор взяла з нижньої полиці вітрини алкогольні напої без акцизних марок і поставила їх на прилавок і при цьому і підприємниця і реалі затор відмовилися дати пояснення стосовно факту знаходження на вітрині вищевказаних пляшок. Крім того, за даними перевіряючих вино „Портвейн білий „Кримський” був отриманий ще 17.01.06 р., що позивачем не спростовано.

За таких обставин твердження позивача про відсутність порушень вищевказаного Закону спростовані наданими документами та свідченнями свідків.

Виявлені під час перевірки порушення стали підставою для застосування відповідачем до позивача фінансових санкцій, для чого керівником ДПІ Московського району м. Харкова були прийняті два рішення від 12.05.06 р. за одним номером НОМЕР_8. Одним з них фінансові санкції засновані в порядку п. 3, п. 4, п. 6 ст. 17 та ст. 22 Закону України „Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” в сумі 771,95 грн. за порушення вимог п. 5, п. 9, п. 11 та п. 13 ст. 3 цього Закону, а другим в порядку ст. 17 Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” в сумі 1700,0 грн. за порушення п. 2 ст. 7 Закону України „Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби”.

Як вказано у позові і на цьому наполягає представник позивача, позовні вимоги стосуються скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ Московського району м. Харкова НОМЕР_1 про застосування фінансових санкцій в розмірі 2471,95 грн., але судом встановлено, що такого документу відповідач не приймав. Тобто позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення, яке фактично у відношенні нього не приймалося і безпідставно ототожнює два рішення з одним номером з одним податковим повідомленням-рішенням.

Оскільки позивач не скористався свої правом уточнити позовні вимоги (предмет позову), а суд розглядає справу в межах позовних вимог, позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями  7, 9, 17, 79, 94, 160- 163  Кодексу адміністративного судочинства України , колегія суддів

 

ПОСТАНОВИЛА:

 

1.          Закрити провадження по справі в частині позовних вимог про визнання неправомірними дії посадових осіб ДПІ: старшого державного податкового ревізора-інспектора ОСОБА_2, старшого державного податкового ревізора-інспектора ОСОБА_4.  2.  В решті вимог в позові відмовити.

 

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи,  які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права,  свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в  апеляційному  порядку  постанову суду першої інстанції повністю або частково.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга може бути  подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанови набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлений 23.10.06р.

 

Головуючий суддя                                                                     Водолажська Н.С.

 

суддя           Подобайло З.Г.

 

суддя           Мінаєва О.М.