ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2025 р.                                                                   Справа №909/459/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                                                О.С. Скрипчук

суддів                                                                                                    Н.М. Кравчук                                                                                                              О.І. Матущака,

секретар судового засідання В.Б. Лагутін,

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» б/н від 25.11.2024 (вх. № 01-05/3402/24 від 25.11.2024)

на додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 31.10.2024 (повний текст додаткового рішення складено 11.11.2024, м. Львів, суддя О.В. Рочняк)

у справі № 909/459/24

за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротранстелеком», м. Київ

про встановлення з моменту набрання рішенням суду законної сили на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротранстелеком» безстрокового оплатного земельного сервітуту площею 1,1748 га стосовно земельної ділянки загальною площею 13,6085 га кадастровий номер: 2623255400:01:003:0195 та зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротранстелеком» внести відомості про земельний сервітут земельної ділянки,

за участю представників:

від позивача: Моцюк В.В.

від відповідача: Хитрук Н.І.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 16.10.2024 відмовлено у задоволенні позову Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротранстелеком» про  встановлення з моменту набрання рішенням суду законної сили на користь ТОВ «Євротранстелеком» безстрокового оплатного земельного сервітуту площею 1,1748 га стосовно земельної ділянки загальною площею 33,6085 га кадастровий номер: 2623255400:01:003:0195 та зобов`язання ТОВ «Євротранстелеком» внести відомості про земельний сервітут земельної ділянки.

21.10.2024 через систему «Електронний суд» до господарського суду Івано-Франківської області від відповідача надійшла заява від 19.10.2024 (вх.№16297/24) про ухвалення додаткового рішення у справі щодо стягнення з позивача 32 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Заява про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу мотивована тим, що в зв`язку з розглядом справи №909/459/24 відповідач - ТОВ «Євротранстелеком» поніс судові витрати в розмірі 32 000 грн, що підтверджується    договором про надання правової допомоги №16/04/2024-1 від 16.04.2024, укладеним між ТОВ «Євротранстелеком» та адвокатом Хитрук Наталієї Ігорівною, додатковою угодою № 8 від 20.02.2024 до договору № 16/04/24-1 про надання правової допомоги, актом приймання-передачі наданих послуг № 6 від 17.10.2024 та платіжною інструкцією №3271 від 17.10.2024. В судовому засіданні представниця відповідача заперечила проти доводів позивача, викладених у заяві про зменшення витрат на оплату правової допомоги мотивуючи тим, що подані залізницею позови не є ідентичними, оскільки в кожному окремому випадку відповідачу потрібно було дослідити обставини позовної заяви, технічну документацію по кожній справі, проаналізувати спосіб прокладання волоконно-оптичного кабелю та встановити обставину знаходження такого волоконно-оптичного кабелю за напрямком, визначеним позивачем у позовній заяві.

Додатковим рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 31.10.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротранстелеком» б/н від 19.10.2024 (вх.№16297/24 від 21.10.2024) про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротранстелеком» 16 000 (шістнадцять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Місцевий господарський суд, оцінюючи розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на надання професійної правничої допомоги на предмет їх реальності, а також пропорційності, розумності їхнього розміру з огляду на складність справи, взяв до уваги те, що АТ «Укрзалізниця» звернулося до господарських судів з рядом позовів до відповідача - ТОВ «Євротранстелеком»    про встановлення безстрокового оплатного земельного сервітуту (що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень).

В провадженні Господарського суду Івано-Франківської області знаходиться    справа №909/457/24, в якій відповідач сформував правову позицією, ідентичну з позицією у справі №909/459/24. Ці позови є однотипними в тому числі в частині подання більшості доказів у справі.

Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач є обізнаним щодо судової практики та законодавства стосовно цих спорів, що не потребувало значних зусиль адвоката та його часу для правового аналізу матеріалів справи та підготовки заяв по суті.

Таким чином, не відповідає принципу реальності той факт, що адвокатом затрачено 8 год у кожній з справ на підготовку відзиву на позовну заяву та 3 год на підготовку заперечення на відповідь відзив, у яких відповідачем викладено однакову правову позицію щодо позовних вимог АТ «Укрзалізниця».

Щодо участі в судових засіданнях, то місцевий суд зазначив, що сукупна тривалість судових засідань у справі становила 2 год. 16 хв., а тому обґрунтованою є сума правової допомоги за участь адвоката в судових засіданнях в розмірі 5 400 грн. При цьому, представник відповідача брала участь в судових засіданнях в режимі відео конференції поза межами приміщення суду (з використанням власних засобів).

Враховуючи вищевикладене, клопотання позивача про зменшення судових витрат, складність справи, виконані представником відповідача роботи (надані послуги), принципи реальності, співрозмірності та розумності судових витрат, суд першої інстанції дійшов висновку покласти на позивача витрати на правничу допомогу відповідача частково - у розмірі 16000 грн.

Не погодившись з додатковим рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 31.10.2024 Акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 25.11.2024 (вх. № 01-05/3402/24 від 25.11.2024) у якій просить скасувати повністю додаткове рішення господарського суду Івано-Франківської області від 31.10.2024 у справі № 909/459/24 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про стягнення судових витрат відмовити.

На переконання скаржника, судом першої інстанції не враховано практику Вищого господарського суду України, зокрема постанову від 22.11.2017 у справі № 914/434/17 де зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Апелянт вказує, що АТ «Укрзалізниця» є стратегічним підприємством та об`єктом критичної інфраструктури, яке в умовах військового стану в Україні внаслідок військової агресії російської федерації забезпечує перевезення вантажів та пасажирів як у внутрішньому, так і в міжнародному сполученні, у тому числі здійснює електропостачання споживачів електроенергії та інших об`єктів критичної інфраструктури, здійснює евакуаційні рейси з прифронтової території, а тому відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у заявленому відповідачем розмірі з огляду на обставини цієї справи, призведе до надмірних витрат.

У судове засідання 15.04.2025 з`явився представник позивача, надав пояснення, доводи апеляційної скарги підтримав.

У судове засідання 15.04.2025 з`явився представник відповідача, надав пояснення, проти доводів апеляційної скарги заперечив.

Відповідно до п. 4   ст. 269 ГПК України   суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає за доцільне зазначити наступне.

Згідно з ч. 1   ст. 123 ГПК України   судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3   ст. 123 ГПК України).

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1   ст. 124 ГПК України).

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1   ст. 16 ГПК України).

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2   ст. 16 ГПК України).

Пунктом 1 частини 1   статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"   визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Відповідно до п.4 ч.1   ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі   ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"   адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ч. 1, 2   ст. 126 ГПК України   витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

В ч. 4   ст. 126 ГПК України   визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5   ст. 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6   ст. 126 ГПК України).

Згідно з пунктом 2 частини 4   статті 129 ГПК України   інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Частиною 8   статті 129 ГПК України   передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Заява від 19.10.2024 (вх.№16297/24) про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу подана в межах строку, встановленого ч.8 ст.129 ГПК України на подання такої заяви.

У встановлений строк на підтвердження понесених витрат в розмірі 32 000 грн представниця відповідача надала суду договір про надання правової допомоги №16/04/2024-1 від 16.04.2024, додаткову угоду № 8 від 20.02.2024 до договору № 16/04/24-1 про надання правової допомоги, акт приймання-передачі наданих послуг № 6 від 17.10.2024 з додатком №1, а також платіжну інструкцією №3271 від 17.10.2024 про сплату 32 000 грн.

Так, у додатку №1 до акту приймання-передачі наданих послуг №6 від 17.10.2024 вказано, що на правовий аналіз матеріалів справи № 909/459/24, збирання доказів по справі та підготовка відзиву на позовну заяву    адвокатом затрачено 8 годин, відтак вартість надання такої послуги склала 16 000 грн; на підготовку заперечення на відповідь відзив затрачено 3 години (вартість 6 000 грн); на участь у судових засіданнях по справі № 909/459/24, що відбулись 10.06.2024, 01.07.2024, 07.08.2024, 16.10.2024    з розрахунку 4 затрачених години нараховано 10 000 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19.

Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції що АТ «Укрзалізниця» звернулося до господарських судів з рядом позовів до відповідача - ТОВ «Євротранстелеком»    про встановлення безстрокового оплатного земельного сервітуту (що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень). Так, додатковим рішенням Господарського суду Закарпатської області у справі №907/409/24 від 10.09.2024 стягнуто з АТ "Укрзалізниця" на користь ТОВ «Євротранстелеком» 32000 грн витрат на правову допомогу адвоката в аналогічній справі на такі правничі послуги, як правовий аналіз справи, пошук доказів, підготовка відзиву на позовну заяву та підготовка заперечення на відповідь на відзив. Також в провадженні Господарського суду Івано-Франківської області знаходиться    справа №909/457/24, в якій відповідач сформував    правову позицією, ідентичну з позицією у справі №909/459/24. Ці позови є однотипними в тому числі в частині подання більшості доказів у справі.

Отже, відповідач є обізнаним щодо судової практики та законодавства стосовно цих спорів, що не потребувало значних зусиль адвоката та його часу для правового аналізу матеріалів справи та підготовки заяв по суті.

Таким чином, не відповідає принципу реальності той факт, що адвокатом затрачено 8 год у кожній з справ на підготовку відзиву на позовну заяву та 3 год на підготовку заперечення на відповідь відзив, у яких відповідачем викладено однакову правову позицію щодо позовних вимог АТ "Укрзалізниця".

Щодо участі в судових засіданнях, то місцевий суд вірно зазначив, що сукупна тривалість судових засідань у справі становила 2 год. 16 хв., а тому обґрунтованою є сума правової допомоги за участь адвоката в судових засіданнях в розмірі 5 400 грн. При цьому, представник відповідача брала участь в судових засіданнях в режимі відео конференції поза межами приміщення суду (з використанням власних засобів).

За наведених обставин, колегія суддів вказує, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення заяви відповідача про відшкодування йому   за рахунок позивача судових витрат на правову допомогу в розмірі 16  000, 00 грн.

Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу додаткового рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 31.10.2024 у справі №909/459/24.

За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

З огляду на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ :

1.Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» б/н від 25.11.2024 (вх. № 01-05/3402/24 від 25.11.2024) залишити без задоволення.

2.Додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 31.10.2024 у справі № 909/459/24 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави   2   Розділу   IV ГПК України.

Головуючий суддя                                                                       О.С. Скрипчук

Суддя                                                                                          Н.М. Кравчук

Суддя                                                                                           О.І. Матущак