ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.04.2025Справа № 910/1972/25

Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Г.П. Бондаренко-Легких, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №910/1972/25.

За позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (04053, м. Київ, провулок Нестерівський, буд. 3-5)

До Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «ППЛ» (0380, м. Київ, вулиця Глушкова Академіка, будинок 42Д)

про стягнення штрафу у розмірі 279 598, 94 грн

Суддя Бондаренко-Легких Г. П.

Без виклику представників сторін.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «ППЛ» про стягнення 279 598, 94 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором №09/03/1081-МТР купівлі-продажу від 19.09.2022 в частині своєчасної поставки товару на суму 2 740 228, 38 грн та повної поставки товару на суму 111 522, 00 грн.

20.02.2025 Господарський суд міста Києва дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу п`ятиденний строк з дня вручення ухвали від 20.02.2025 для усунення недоліків позовної заяви.

25.02.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, якою позивач усунув недоліки встановлені ухвалою суду від 20.02.2025.

28.02.2025 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи №910/1972/25 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

31.03.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

15.04.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив.

23.04.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Згідно з частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

І. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).

19.09.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «ППЛ», як продавцем (відповідач) та Публічним акціонерним товариством «Укрнафта», як покупцем (позивач) укладено договір купівлі-продажу №09/03/1081-МТР.

Сторони домовились, що цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє протягом 1 року, але у будь-якому разі, - до повного виконання взаємних зобов`язань сторонами (пункт 11.1. договору №09/03/1081-МТР від 19.09.2022).

Згідно пункту 1.1. договору №09/03/1081-МТР від 19.09.2022, у порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець зобов`язується передати продукцію (товар) у власність покупця, а покупець прийняти товар та сплатити за нього відповідну грошову суму.

Асортимент, кількість, якість, вартість та інші характеристики товару визначені в Додатках до цього договору, які є невід`ємною частиною цього договору (пункт 1.2. договору №09/03/1081-МТР від 19.09.2022).

В Додатку №1 та №2 договору №09/03/1081-МТР від 19.09.2022 сторони узгодили найменування, номенклатуру, кількість, якість, вартість, термін поставки товару.

Відповідно до пункту 3.1. договору №09/03/1081-МТР від 19.09.2022, ціни товару встановлюються в національній валюті та вказуються у відповідних Додатках до цього договору. Загальна вартість товару за цим договором складається із сукупної вартості товару згідно з Додатками.

В Додатку №1 до договору №09/03/1081-МТР від 19.09.2022 сторони узгодили, що загальна вартість товару становить 13 379 028, 96 грн.

У відповідності до пункту 3.2. договору №09/03/1081-МТР від 19.09.2022, оплата вартості товару здійснюється на умовах, визначених Додатками, після отримання покупцем примірника, належним чином підписаного сторонами оригіналу договору.

Пунктом 6 Додатку №1 договору №09/03/1081-МТР від 19.09.2022 встановлено умови оплати, згідно яких; 25% - попередня оплата; 75% - по факту поставки партії товару протягом 30 календарних днів.

Згідно пункту 5.1. договору №09/03/1081-МТР від 19.09.2022, продавець зобов`язується передати покупцю товар у строк та на умовах, визначених цим договором та відповідними Додатками до цього договору.

Пунктом 5 Додатку №1 до договору №09/03/1081-МТР від 19.09.2022 передбачено, що поставка товару здійснюється протягом 90 - 150 календарних днів (відповідно до таблиці) з моменту 25% передоплати.

Так, позивач на виконання умов договору №09/03/1081-МТР від 19.09.2022 здійснив попередню оплату 25% від загальною вартості товару, а саме 3 344 757, 23 грн за платіжними інструкціями:

- №1012-УГБ22 від 12.12.2022 (сума 1 056 009, 01 грн);

- №18417УГ23 від 18.04.2023 (сума 147 620, 50 грн);

- №25566УГ23 від 25.05.2023 (сума 191 659, 95 грн);

- №29761УГ23 від 13.06.2023 (сума 147 620, 50 грн);

- №33010УГ23 від 29.06.2023 (сума 147 620, 50 грн);

- №37929УГ23 від 20.07.2023 (сума 1 082 517, 15 грн);

- №3783УГ23 від 20.07.2023 (сума 147 620, 50 грн);

- №43198УГ23 від 10.08.2023 (сума 713 785, 14 грн, з яких 424 089, 12 грн у якості попередньої оплати).

Таким чином, позивач зазначає, що відповідач зобов`язаний був поставити товар, строк якого визначений в 90 календарних днів з моменту попередньої оплати до 06.11.2023, строк якого визначений 120 календарних днів до 06.12.2023, а строк якого визначений 150 календарних днів до 08.01.2024.

Згідно підпункту 2.1.1. пункту 2.1. договору №09/03/1081-МТР від 19.09.2022, продавець зобов`язаний забезпечити передачу товару у строки, встановлені цим договором.

Згідно пункту 5.3. договору №09/03/1081-МТР від 19.09.2022, датою поставки товару вважається дата передачі його покупцю у місці призначення без зауважень по кількості, комплектності та якості, якщо інше не встановлено Додатками до договору та/або Додатковими угодами. Факт передачі товару підтверджується підписаною сторонами без зауважень видатковою накладною та/або відповідним актом приймання-передачі товару. Право власності на товар переходить від продавця до покупця з дати підписання покупцем без зауважень видаткової накладної та/або акту приймання-передачі товару.

Проте, відповідач належним чином не виконав свої зобов`язання за договором, оскільки поставку частини товару здійснив із порушення строків, передбачених договором №09/03/1081-МТР від 19.09.2022, а саме:

- Установка фільтрів масла 610-6211-2 (строк поставки - 120 календарних днів) у кількості 1 шт. на суму 111 522, 00 грн фактично поставлено позивачу 29.12.2023 за видатковою накладною №П-11 від 27.12.2023. Порушення строку виконання зобов`язання складає 22 днів;

- Поршень силового циліндра 400-2102-3 збільшеного розміру 355, 00 (строк поставки - 150 календарних днів) у кількості 25 шт. на суму 507 449, 70 грн фактично поставлено позивачу 09.02.2024 за видатковою накладною №П-014 від 08.02.2024. Порушення строку виконання зобов`язання складає 34 днів.

- Поршень силового циліндра Ф355мм 400-21022 (строк поставки - 150 календарних днів) в кількості 9 шт. на суму 182 681, 89 грн фактично поставлено позивачу 22.02.2024 за видатковою накладною №-015 від 21.02.2024. Порушення строку виконання зобов`язання складає 47 дні.

Крім того, поршень силового циліндра Ф355мм 400-21022 (строк поставки - 150 календарних днів) в кількості 101 шт. на суму 2 050 096, 79 грн не поставлений відповідачем. Порушення строку виконання зобов`язання складає понад 300 днів.

Відповідно до пункту 6.1. договору №09/03/1081-МТР від 19.09.2022, за невиконання або неналежне виконання цього договору сторони несуть відповідальність у порядку та на умовах, що передбачені чинним законодавством України та цим договором.

Пунктом 6.7. договору №09/03/1081-МТР від 19.09.2022 встановлено, що за порушення строку постачання товару, його приналежностей та/або документів, що його стосуються, у тому числі викликане виявленням нестачі товару або постачання товару, який не відповідає якості та комплектності, що обумовило необхідність заміни або додаткового постачання товару у порядку, визначеному п. 5.12., п. 5.13. договору, продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 5%, а в разі прострочення термінів поставки на 30 і більше календарних днів у розмірі 10% від вартості не поставленого товару.

Спори, що прямо чи опосередковано стосуються та випливають з цього договору, які передані на врегулювання до суду, вирішуються у судовому порядку відповідно до чинного законодавства України (пункт 8.2. договору №09/03/1081-МТР від 19.09.2022).

У зв`язку з прострочення відповідачем вчасної поставки товару, позивач нарахував відповідачу штраф 5% від суми непоставленого товару у розмірі 5 576, 10 грн та за прострочення поставки товару понад 30 днів штраф у розмірі 10% від суми непоставленого товару у розмірі 274 022, 84 грн.

Відтак, позивач просить стягнути з відповідача у судовому порядку штраф за неналежне виконання власних зобов`язань по договору №09/03/1081-МТР від 19.09.2022 у загальному розмірі 279 598, 94 грн.

II. Предмет позову та підстави позову.

Предметом позову у справі є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього штрафу у розмірі 279 598, 94 грн.

Юридичними підставами позову є статті 173, 193, 199, 217, 230 Господарського кодексу України, статті 525, 526, 549, 611, 629 Цивільного кодексу України.

Фактичними підставами позову є неналежне виконання відповідачем умов договору №09/03/1081-МТР від 19.09.2022 в частині своєчасної поставки товару.

III. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов договору №09/03/1081-МТР від 19.09.2022 прострочив своєчасну поставку обумовленого товару, у зв`язку з чим позивач нарахував відповідачу штраф, який просить стягнути з останнього в судовому порядку.

IV. Заперечення відповідача у справі.

Відповідач заперечуючи проти позовних вимог позивача зазначає наступне:

(1) Позивач всупереч умовам договору №09/03/1081-МТР від 19.09.2022 та Додатків сплатив лише 7,9% попередньої оплати від загальної ціни товару за платіжною інструкцією №1012-УГБ22 від 12.12.2022, що в свою чергу відображено в призначенні платежу.

Таким чином, оскільки сторони в договорі та додатках узгодили, що поставка здійснюється протягом 90 - 150 календарних днів з моменту 25% передоплати, обов`язок здійснювати поставку товару в строк згідно умов договору у відповідача не виник.

(2) Незважаючи на те, що відповідач не отримав всього розміру передоплати, останній за власною ініціативою здійснював поставку обумовленого товару позивачу.

(3) Платежі в яких позивач сплачував по 147 620, 50 грн не стосуються попередньої оплати, оскільки такі платежі стосуються часткового погашення позивачем заборгованості за вже поставлений відповідачем товар.

Більше того, позивач сам звернувся до відповідача з пропозицією (вих. №01/01/09/03-12-02/01/1 від 06.04.2023) щодо реструктуризації боргу по договору №1012-УГБ22 від 12.12.2022, а саме погашення боргу у розмірі 885 723, 02 грн здійснювати рівними частинами по 147 620, 50 грн впродовж квітня-вересня 2023 року.

(4) Платежі здійснені позивачем у розмірі 191 659, 95 грн, 1 082 517, 15 грн, 713 785, 14 грн стосуються оплати 75% вартості вже поставленого товару по позиціям 3, 6, 8 таблиці, яка відображена в Додатку №1 до договору №09/03/1081-МТР від 19.09.2022.

(5) Отже, оскільки позивач не сплатив 25% попередньої оплати, а сплатив лише 7,9% у відповідача не виник обов`язок здійснювати поставку товару в строк обумовлений договором, натомість, відповідач з власної ініціативи розпочав здійснювати поставку товару та станом на 21.03.2024 поставив товар позивачу на суму 11 328 932, 16 грн, а позивач сплатив відповідачу аналогічну суму.

Тому, з огляду на те, що саме позивач не виконав умови договору щодо здійснення авансового платежу в повному розмірі, а відтак, не настали строки поставки, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, у зв`язку з відсутністю підстав для стягнення з відповідача заявленого штрафу.

V. Оцінка судом доказів та висновки суду.

З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:

- чи був порушений відповідачем обов`язок по своєчасній поставці товару, згідно умов договору №09/03/1081-МТР від 19.09.2022 та Додатків?

- чи підтверджується матеріалами справи здійснення позивачем 25% попередньої оплати, а відтак чи є заперечення відповідача обґрунтованими?

- чи правомірно позивач нарахував відповідачу штраф, а відтак чи підлягають позовні вимоги задоволенню?

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Договір, укладений між сторонами, є договором поставки, а відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509, 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 стаття 712 Цивільного кодексу України).

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 стаття 265 Господарського кодексу України).

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом (Господарський кодекс України), застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 стаття 265 Господарського кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 стаття 712 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 стаття 655 Цивільного кодексу України).

Двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. З укладенням такого договору постачальник бере на себе обов`язок передати у власність покупця товар належної якості і водночас набуває права вимагати його оплати, а покупець зі свого боку набуває права вимагати від постачальника передачі цього товару та зобов`язаний здійснити оплату (пункт 8.3. постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.06.2022 у справі №922/2115/19).

Як підтверджено матеріалами справи, 19.09.2022 між сторонами укладено договір купівлі-продажу №09/03/1081-МТР за умови якого, відповідач зобов`язується передати продукцію (товар) у власність позивача, а позивач прийняти товар та сплатити за нього відповідну грошову суму.

Асортимент, кількість, якість, вартість та інші характеристики товару, згідно пункту 1.2. договору №09/03/1081-МТР від 19.09.2022 сторони узгодили в Додатках №1 та №2, які є невід`ємною частиною договору.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (частина 1 стаття 632 Цивільного кодексу України).

В пункті 3.1. договору №09/03/1081-МТР від 19.09.2022 міститься застереження, що ціна товару вказується в Додатках до договору та те, що загальна вартість за договором складається із сукупної вартості товару згідно з Додатками.

Таким чином, згідно відомостей, які зазначені в Додатку №1 до договору №09/03/1081-МТР від 19.09.2022, загальна вартість товару становить 13 379 028, 96 грн.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (частина 1 стаття 691 Цивільного кодексу України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 стаття 692 Цивільного кодексу України).

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (частина 1 стаття 693 Цивільного кодексу України).

Пунктом 3.2. договору №09/03/1081-МТР від 19.09.2022 встановлено, що оплата вартості товару здійснюється на умовах, визначених Додатками, після отримання покупцем примірника, належним чином підписаного сторонами оригіналу договору.

Таким чином, Додатком №1 до договору №09/03/1081-МТР від 19.09.2022, а саме пунктом 6 сторони узгодили умови оплати, а саме: (1) 25% - попередня оплата; 75% - по факту поставки партії товару протягом 30 календарних днів.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (частина 1 стаття 662 Цивільного кодексу України).

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (пункт 1, 2 частина 1 стаття 664 Цивільного кодексу України).

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 стаття 530 Цивільного кодексу України).

Пунктом 5.1. договору №09/03/1081-МТР від 19.09.2022 встановлено, що продавець зобов`язується передати покупцю товар у строк та на умовах, визначених цим договором та відповідними Додатками до цього договору.

Таким чином, Додатком №1 до договору №09/03/1081-МТР від 19.09.2022, а саме пунктом 5 сторони узгодили строк та умови поставки товару, а саме: поставка товару здійснюється протягом 90 - 150 календарних днів (відповідно до таблиці) з моменту 25% передоплати.

Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.09.2022 у справі №913/703/20, постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17).

Отже, оскільки загальна сума обумовленого товару становить 13 379 028, 96 грн, позивач в такому разі зобов`язаний був здійснити авансовий (попередню оплату) платіж на користь відповідача на загальну суму 3 344 757, 23 грн, що в свою чергу становить 25% від загальної суми товару.

Позивач стверджує, що виконав свої зобов`язання по попередній оплаті належним чином та перерахував відповідачу 25% від загальної суми обумовленого в Додатку №1 до договору №09/03/1081-МТР від 19.09.2022 товару, на підтвердження чого долучив до матеріалів справи копії наступних платіжних інструкцій: (1) №1012-УГБ22 від 12.12.2022 (сума 1 056 009, 01 грн); (2) №18417УГ23 від 18.04.2023 (сума 147 620, 50 грн); (3) №25566УГ23 від 25.05.2023 (сума 191 659, 95 грн); (4) №29761УГ23 від 13.06.2023 (сума 147 620, 50 грн); (5) №33010УГ23 від 29.06.2023 (сума 147 620, 50 грн); (6) №37929УГ23 від 20.07.2023 (сума 1 082 517, 15 грн); (7) №3783УГ23 від 20.07.2023 (сума 147 620, 50 грн); (8) №43198УГ23 від 10.08.2023 (сума 713 785, 14 грн, з яких 424 089, 12 грн у якості попередньої оплати).

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (частина 1 стаття 193 Господарського кодексу України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 Цивільного кодексу України).

Згідно підпункту 2.1.1. пункту 2.1. договору №09/03/1081-МТР від 19.09.2022, продавець зобов`язаний забезпечити передачу товару у строки, встановлені цим договором.

Так, позивач стверджує, що оскільки здійснив повну попередню оплату 10.08.2023, то в такому разі у відповідач згідно пункту 5 Додатку №1 до договору №09/03/1081-МТР від 19.09.2022 виник обов`язок здійснити поставку товару строк якого визначений в 90 календарних днів з моменту попередньої оплати до 06.11.2023, строк якого визначений 120 календарних днів до 06.12.2023, а строк якого визначений 150 календарних днів до 08.01.2024.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2 стаття 193 Господарського кодексу України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Пунктом 5.3. договору №09/03/1081-МТР від 19.09.2022 встановлено, що датою поставки товару вважається дата передачі його покупцю у місці призначення без зауважень по кількості, комплектності та якості, якщо інше не встановлено Додатками до договору та/або Додатковими угодами. Факт передачі товару підтверджується підписаною сторонами без зауважень видатковою накладною та/або відповідним актом приймання-передачі товару. Право власності на товар переходить від продавця до покупця з дати підписання покупцем без зауважень видаткової накладної та/або акту приймання-передачі товару.

Натомість, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконав власні зобов`язання в частині своєчасної поставки товару, що підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

Так, відповідач за видатковою накладною П-11 від 27.12.2023 поставив позивачу товар «установка фільтрів масла 610-6211-2» в кількості 1 шт. на суму 111 522, 00 грн, строк поставки якого становить 120 календарних днів з моменту 25% передоплати - 29.12.2023. Тобто, товар поставлений з простроченням на 22 дні.

За видатковою накладною №П-014 від 08.02.2024 відповідач поставив позивачу товар «поршень силового циліндра 400-2102-3 збільшеного розміру 355, 00» у кількості 25 шт. на суму 507 449, 70 грн, строк поставки якого становить 150 календарних днів з моменту 25% передоплати - 09.02.2024. Тобто, товар поставлений з простроченням на 34 дні.

За видатковою накладною №-015 від 21.02.2024 відповідач поставив позивачу товар «поршень силового циліндра Ф355мм 400-21022» в кількості 9 шт. на суму 182 681, 89 грн, строк поставки якого становить 150 календарних днів з моменту 25% передоплати - 22.02.2024. Тобто, товар поставлений з простроченням на 47 дні.

Окрім цього, товар «поршень силового циліндра Ф355мм 400-21022» в кількості 101 шт. на суму 2 050 096, 79 грн, строк поставки якого становить 150 календарних днів з моменту 25% передоплати, відповідачем взагалі не поставлений.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частина 1 стаття 611 Цивільного кодексу України).

Якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (частина 1 статті 624 Цивільного кодексу України).

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (частина 1 стаття 199 Господарського кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина 1 статті 549 Цивільного кодексу України).

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин (частина 2, 4 стаття 217 Господарського кодексу України).

Штрафними санкціями у цьому Кодексі (Господарський кодекс України) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина 2 статті 549 Цивільного кодексу України).

Із змісту частини 1 статті 546, частини 1 статті 547 Цивільного кодексу України слідує, що неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов`язання, щодо якого правочин вчиняється у письмовій формі.

Сторони в пункті 6.7. договору №09/03/1081-МТР від 19.09.2022 узгодили, що за порушення строку постачання товару, його приналежностей та/або документів, що його стосуються, у тому числі викликане виявленням нестачі товару або постачання товару, який не відповідає якості та комплектності, що обумовило необхідність заміни або додаткового постачання товару у порядку, визначеному п. 5.12., п. 5.13. договору, продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 5%, а вразі прострочення термінів поставки на 30 і більше календарних днів у розмірі 10% від вартості не поставленого товару.

З огляду на вищевикладені обставини, позивач за прострочення вчасної поставки товару нарахував відповідачу штраф у загальному розмірі 279 598, 94 грн.

Проте, відповідач заперечую проти доводів, аргументів та міркувань позивача зазначає, що обов`язок здійснити поставку обумовленого товару у строк передбачений пунктом 5 Додатку №1 до договору №09/03/1081-МТР від 19.09.2022 у нього не виник, у зв`язку з тим, що позивач не виконав належним чином власних зобов`язань щодо здійснення попередньої оплати у розмірі 25% від вартості узгодженого товару.

Відповідач зазначає, що позивач здійснив авансовий платіж у розмірі 1 056 009, 01 грн за платіжною інструкцією №1012-УГБ22 від 12.12.2022, що в свою чергу становить 7,9% попередньої оплати від загальної ціни товару.

Відповідач звертає увагу, що в призначені платежу платіжної інструкції №1012-УГБ22 від 12.12.2022 зазначено: «Аванс 25%, ч.1…».

Інші платіжні інструкції на які посилається позивач в даному позову не мають відношення до попередньої оплати.

Так, оплата здійснена позивачем за платіжними інструкціями №18417УГ23 від 18.04.2023, №29761УГ23 від 13.06.2023, №33010УГ23 від 29.06.2023, №3783УГ23 від 20.07.2023 на суму 147 620, 50 грн (кожна окремо) є погашення заборгованості за отриманий товар, який був поставлений іншою партією, яка не входить в предмет доказування в даній справі.

На підтвердження зазначених тверджень відповідач надає лист вих. №01/01/09/03-12-02/01/1 від 06.04.2023 від позивача в особі в.о. директора Юрія Ткачука, в якому останнім запропоновано відповідачу, зокрема по договору №09/03/1081-МТР від 19.09.2022 здійснити реструктуризацію наявного на той час боргу у розмірі 885 723, 02 грн, шляхом погашення боргу протягом квітня-вересня 2023 року рівними частинами по 147 620, 50 грн.

Відповідач зазначає, що погодився з запропонованою позивачем пропозицією, та останній виконав її в повному обсязі та в погоджений строк.

Платежі здійснені позивачем за платіжними інструкціями №25566УГ23 від 25.05.2023, №37929УГ23 від 20.07.2023, №43198УГ23 від 10.08.2023 стосуються оплати вже поставленого товару по позиціям 3, 6, 8 таблиці, яка відображена в Додатку №1 до договору №09/03/1081-МТР від 19.09.2022 та не є предметом розгляду по даній справі.

Позивач, в свою чергу, проти аргументів відповідача зазначає, що в призначеннях платежів платіжних інструкцій не конкретизовано за які товари здійснювалась оплата, а договір не містить застережень щодо черговості зарахування коштів, тому на думку позивача кошти, які сплачувались в першу чергу сплачувалися на виконання зобов`язання щодо попередньої оплати.

Однак, з такими доводами позивача, суд не погоджується з огляду на наступне.

Розподіл коштів може здійснюватися кредитором відповідно до статті 534 Цивільного кодексу України у випадку, коли стягнення заборгованості здійснюється в порядку виконавчого провадження або платіж отримано без реквізиту «призначення платежу» чи як загальна підстава - на виконання договору або погашення кредиторської заборгованості тощо.

Відповідний порядок наведено в Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій постановою правління Національного банку Україні від 21.01.2004 № 22, та Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, згідно з якими отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платник чітко визначив призначення платежу. Наведена правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 904/12527/16, від 26.09.2019 у справі № 910/12934/18.

Аналогічний порядок встановлено й у наразі чинній Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженій постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 № 163 (пункти 8, 9, 10, 12, 41).

Верховний Суд неодноразово зазначав (постанова від 10.10.2023 у справі 916/2357/22, від 07.09.2023 у справі №905/1965/19, від 25.07.2022 у справі №903/868/21, від 22.06.2022 у справі №904/5429/18, від 06.10.2021 у справі №911/2731/20, від 26.12.2019 у справі №911/2630/18), що у випадку, коли в графі платіжного доручення "призначення платежу" відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно якого здійснюється платіж, тощо, такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, то у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Натомість, як вбачається з умов договору №09/03/1081-МТР від 19.09.2022 зобов`язання відповідача по поставці товару у строк передбачений договором виникає за умови здійснення позивачем авансового платежу у розмірі 25% від загальної суми узгодженого в Додатку №1 товару (13 379 028, 96 грн), а отже 3 344 757, 23 грн.

Проте, незважаючи на твердження позивача, що під час здійснення оплат він їх не конкретизував, судом встановлено, що в платіжній інструкції №1012-УГБ22 від 12.12.2022 в призначенні платежу позивач зазначено, що це оплата авансу 25% ч.1.

Крім того в платіжній інструкції №25566УГ23 від 25.05.2023 на яку позивач посилається, як на доказ здійснення попередньої оплати, останній в призначенні платежу зазначив, що оплата здійснюється за запчастини по ВН №П-01.

В інших платіжних доручень, копії яких наявні в матеріалах справи в призначеннях платежів вказано: «оплата за запчастини»; «оплата частково за запчастини».

Зазначене спростовує твердження позивача, що він не конкретизував в платіжних інструкціях здійснені платежі.

Таким чином, в матеріалах справи наявна лише одна платіжна інструкція, яка підтверджує, що позивач здійснив часткову попередню оплату, яка не становить 25% від обумовленої суми товару ( не весь обсяг товару за договором).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1 стаття 526 Цивільного кодексу України).

Суд звертає увагу, що статтею 627 Цивільного кодексу України закріплений принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 стаття 628 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу (абзац 2 частина 1 стаття 693 Цивільного кодексу України).

Виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок (частина 1-4 стаття 538 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 стаття 612 Цивільного кодексу України).

Отже, на переконання суду, позивач належним чином не виконав власного зобов`язання по здійсненню авансового платежу (попередньої оплати) в повному обсязі та здійснив один частковий авансовий платіж, що відобразив безпосередньо в платіжній інструкції №1012-УГБ22 від 12.12.2022, а у відповідача в свою чергу за таких обставин, дійсно не виникло зобов`язання по поставці товару в строк, узгоджений умовами договору та Додатків, але останній з в силу статті 538 Цивільного кодексу України, зокрема частини 3 здійснював поставку обумовленого товару.

На рахунок листа вих. №01/01/09/03-12-02/01/1 від 06.04.2023 позивач не заперечував щодо його існування або змісту, однак, зазначив, що в договір не вносились зміни щодо порядку здійснення оплати, а лист не може вважатись змінами до договору, тому сторони повинні керуватись умовами договору при здійсненні розрахунків за товар.

Суд, в свою чергу, зазначає, що вищезазначеним листом, позивач лише підтвердив наявність заборгованості перед відповідачем по трьом договорам, зокрема по договору №09/03/1081-МТР від 19.09.2022.

Крім того, позивач не заперечував, що не здійснював платежі, згідно графіку запропонованому в листі вих. №01/01/09/03-12-02/01/1 від 06.04.2023.

Відтак, заперечення відповідача в даній частині також відхиляються судом.

Окрім цього, позивач у відповіді на відзив зазначив, що ним здійснено оплату за весь узгоджений до поставки товар та навів перелік аналогічний тому, який міститься в тексті позовної заяви платіжних інструкцій з грудня 2022 по березень 2024.

Однак, як зазначено вище, згідно умов договору №09/03/1081-МТР від 19.09.2022 загальна сума узгодженого товару становить 13 379 028, 96 грн, в той час, загальна сума здійснених позивачем оплат, згідно зазначених платіжних інструкція становить 11 328 932, 16 грн, що в свою чергу відповідає відомостям і розрахункам, які зазначені та додані відповідачем до відзиву на позовну заяву.

Верховний Суд в постановах (від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18) зазначав, що необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (стаття 129 Конституції України).

Суд зазначає, що статтею 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 вказаного кодексу.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 1-4 стаття 13 Господарського процесуального кодексу України).

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони (постанова Верховного Суду від 29.01.2021 по справі № 922/51/20).

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Відтак, з огляду на встановлені обставини, всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів та принципу змагальності сторін, суд доходить до висновку, що відповідачем не був порушений обов`язок по своєчасній поставці товару, оскільки такий не виник, у зв`язку з неналежним виконанням позивачем власного зобов`язання, відтак, позивач неправомірно нарахував відповідачу штраф.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а відтак, не підлягають задоволенню.

VI. Розподіл судових витрат.

(1) Щодо судового збору.

Судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин, у зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, суд покладає судовий збір за подання позовної заяви на позивача.

(2) Щодо витрат на професійну правничу допомогу відповідача.

Відповідач на виконання вимог частини 1 статті 124 та пункту 8 частини 3 статті 165 Господарського процесуального кодексу України в відзиві на позовну заяву зазначив, що поніс витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи у розмірі 20 000, 00 грн та зазначену суму просив стягнути з позивача.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (стаття 123 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частинами 2-5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5).

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити, у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16).

З метою відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відповідач надав:

- копію ордера серії АА №1558680 від 28.03.2025;

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ №000014 від 10.04.2017;

- копію договору про надання правової допомоги №05/03 від 21.03.2025;

- копію рахунку №14 від 21.03.2025;

- копію платіжної інструкції №3086 від 24.03.2025;

- копію фільтрованої виписки АТ КБ «Приватбанк» від 24.04.2025 за період з 24.03.2025 по 24.03.2025.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

21.03.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «ППЛ», як клієнтом (позивач) та Адвокатським об`єднанням «ЮРКОМ» укладено договір про надання правової допомоги №05/03, згідно умов якого, клієнт доручає, а адвокатське об`єднання зобов`язується надавати необхідну правову допомогу клієнту, а клієнт зобов`язується виплатити адвокатському об`єднанню гонорар за надання правової допомоги, передбаченої п. 1.2. цього договору.

Згідно пункту 1.2. договору №05/03 від 21.03.2025, адвокатське об`єднання зобов`язується представляти інтереси клієнта у Господарському суді міста Києва під час розгляду справи №910/1972/25 за позовом ПАТ «Укрнафта» до клієнта про стягнення штрафу.

У відповідності до пункту 4.1. договору №05/03 від 21.03.2025, з урахуванням складності справи, часу, необхідного для надання послуг, розмір гонорару адвокатського об`єднання за надання правової допомоги, вказаної в п. 1.2. договору, є фіксованим та становить 20 000, 00 грн.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

Таким чином, сторони в пункті 4.1. договору №05/03 від 21.03.2025 узгодили та встановили фіксований розмір адвокатського гонорару.

Відповідно до пункту 4.4. договору №05/03 від 21.03.2025, оплата гонорару, передбаченого п. 4.1. цього договору здійснюється протягом 3-х робочих днів з моменту підписання цього договору.

21.03.2025 адвокатське об`єднання «ЮРКОМ» виставило позивачу рахунок №14 на оплату послуг з правової допомоги згідно договору №05/03 від 21.03.2025 у розмірі 20 000, 00 грн.

24.03.2025 позивач здійснив оплату у розмірі 20 000, 00 грн на рахунок адвокатського об`єднання за надані послуги з правової допомоги по договору №05/03 від 21.03.2025, що підтверджується платіжною інструкцією №3086 та фільтрованою випискою АТ КБ «Приватбанк» за період з 24.03.2025 по 24.03.2025.

Суд звертає увагу, що платіжна інструкція про оплату наданих послуг, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі за рахунок іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/16322/18.

Для включення всієї суми гонорару та фактичних витрат у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний, виправданий, що передбачено у статті 126 Господарського процесуального кодексу України та у статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

В розумінні положень згаданих норм законодавства (зокрема, частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України), зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у вищенаведеній нормі.

Слід зауважити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України", заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Відповідачем у справі підтверджено понесення витрат на правничу допомогу у розмірі 20 000, 00 грн.

Однак, вивчивши надані позивача докази понесених ним судових витрат на правничу допомогу, застосувавши критерії частини 4 статті 126 та на підставі частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням заперечень відповідача, суд дійшов висновку про наявність підстав для їх зменшення.

Так, судом взято до уваги, що розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а сама справа є малозначною.

Суд констатує, що справа містить ознаки типовості; у справі немає складних правових позиції та врегульована чіткими приписами чинного законодавства; справа не потребувала дослідження складних за своєю суттю доказів та не потребувала залучення до справи інших учасників.

За таких обставин, з огляду на вищезазначені обставини та з урахуванням ціни позову (279 598, 94 грн), складністю справи (малозначна), розмір витрат на надання професійної правничої допомоги, які просить стягнути відповідач у розмірі 20 000, 00 грн в межах даної справи на переконання суду не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат та є не співмірним з предметом спору, складністю справи та ціною позову.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000, 00 грн не відповідають критеріям, що визначені в частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відтак, суд, з огляду на вище встановлені обставини, суд вважає справедливим зменшити розмір витрат на правову допомогу позивача, що покладається на позивача, та покласти на позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000, 00 грн, що на переконання суду, буде співмірним із складністю справи та ціною позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «ППЛ» про стягнення штрафу у розмірі 279 598, 94 грн - відмовити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (04053, м. Київ, провулок Нестерівський, буд. 3-5; ідентифікаційний код: 00135390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «ППЛ» (0380, м. Київ, вулиця Глушкова Академіка, будинок 42Д; ідентифікаційний код: 21565829) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.П. Бондаренко - Легких