ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.04.2025Справа № 910/1602/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне підприємство" "Інфраструктура інвест"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арда трейд"

про стягнення 185 872,12 грн,

Суддя Зеленіна Н.І.

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельне підприємство" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арда трейд" про стягнення основного боргу у розмірі 182 243,66 грн, інфляційних збитків у розмірі 2 551,41 грн, 3% річних у розмірі 1 077,05 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором виконання робіт від 03.08.2024 №03/08-2024Р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у матеріалах справи документами.

Дана ухвала суду направлена, зокрема, відповідачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та вручена останньому 06.03.2025, що підтверджується зворотнім рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25.01.2006 року № 1-5/45 в цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельне підприємство" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арда трейд" укладено договір виконання робіт №03/08-2024Р.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що замовник доручає, а виконавець зобов`язується виконати роботи з "Капітального ремонту тротуару в Печерському районі м. Києва".

Відповідно до пункту 2.1 договору вартість робіт по договору складає 282 243,66 грн з ПДВ.

Пунктами 3.1-3.2 договору встановлено, що розрахунки за договором передбачають надання авансу виконавцю у розмірі 70% від загальної вартості робіт. Остаточний розрахунок з виконавцем за надані послуги проводиться після двостороннього підписання актів виконаних робіт протягом 5 календарних днів.

Згідно з пунктом 5.1 договору здача-приймання робіт після їх закінчення здійснюється у відповідності з діючими нормативними документами в будівництві і оформлюється відповідним актом.

На виконання умов договору, позивачем надано відповідачу послуги з виконання робіт на загальну суму 282 243,66 грн, що підтверджується підписаними з обох сторін довідкою про вартість будівельних робіт та витрати за листопад 2024 року від 21.11.2024, актом приймання виконаних будівельних робіт №1 за листопад 2024 року.

В свою чергу відповідачем було перераховано на рахунок позивача аванс у розмірі 100 000 грн, що підтверджується банківською випискою по рахунку, проте решту суми у розмірі 182 243,66 грн не оплатив, після підписання акта приймання виконаних будівельних робіт №1 за листопад 2024 року.

Вказане зумовило звернення до суду з даним позовом.

Позовна заява мотивована тим, що за відповідачем обліковується сума заборгованості по оплаті за отримані послуги у розмірі 182 243,66 грн, та додатково підлягають стягненню штрафні санкції: інфляційні збитки у розмірі 2 551,41 грн та 3% річних у розмірі 1 077,05 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Між позивачем та відповідачем виникли господарські відносини з виконання договору поставки діоксиду вуглецю від 28.08.2023 № 15-2023Д, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За статтею173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Беручи до уваги зміст правовідносин, які склалися між сторонами, та характер взятих ними зобов`язань, суд дійшов висновку про те, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з договорів надання послуг.

Відповідно частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору, його умови визначаються сторонами на їх розсуд і є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Як судом зазначалося вище, за змістом п.2.1 вищевказаних договорів замовник оплачує виконавцю виконані роботи згідно акту виконаних робіт протягом 10 днів після його підписання.

Судом встановлено, що сторонами 21.11.2024 підписано акт приймання виконаних робіт за листопад 2024 року.

Зазначений акт підписаний відповідачем без жодних зауважень та застережень.

За статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

За статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У свою чергу, відповідач доказів сплати заборгованості в розмірі 182 243,66 грн суду не надав.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення основного боргу в сумі 182 243,66 грн належними та допустимими доказами у справі, наявними в матеріалах справи.

Крім того, позивач заявляє вимоги про стягнення з відповідача інфляційні збитки у розмірі 2 551,41 грн та 3% річних у розмірі 1 077,05 грн.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як судом зазначалося вище, за пунктами 3.1-3.2 договору встановлено, що розрахунки за договором передбачають надання авансу виконавцю у розмірі 70% від загальної вартості робіт. Остаточний розрахунок з виконавцем за надані послуги проводиться після двостороннього підписання актів виконаних робіт протягом 5 календарних днів.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що акт виконаних робіт підписано 21.11.2024, а тому відповідач мав протягом 5 календарних днів здійснити остаточний розрахунок, тобто кінцева дата розрахунку - 26.11.2024.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, установив, що розрахунок виконаний арифметично вірно, згідно з нормами чинного законодавства та у відповідності до умов договору.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 2 551,41 грн та 3% річних у розмірі 1 077,05 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також суд звертає увагу, що відповідачем не надано жодних пояснень та заперечень, а також свого контррозрахунку штрафних санкцій.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 74, 76-80, 129, 231, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне підприємство" "Інфраструктура інвест" - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арда трейд" (03049, м. Київ, Б. Кольцова, буд. 14-Д, офіс 610, код ЄДРПОУ 42792505) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне підприємство" "Інфраструктура інвест" (03049, м. Київ, вул. Генерала Воробйова, буд. 10, код ЄДРПОУ 42829880) основного боргу у розмірі 182 243 (сто вісімдесят дві тисячі двісті сорок три) грн 66 коп., інфляційних збитків у розмірі 2 551 (дві тисячі пятсот п`ятдесят одну) грн 41 коп., 3% річних у розмірі 1 077 (одну тисячу сімдесят сім) грн 05 коп., 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн витрати по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.І. Зеленіна