Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/2008/25

Провадження № 2-н/332/148/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2025 р.                                                            м. Запоріжжя

Суддя Заводського районного суду м. Запоріжжя Яцун О.С., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Жилсервісбуд» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по оплаті за надання послуг ЖКГ,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Жилсервісбуд» звернулось до суду із заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по оплаті за надання послуг ЖКГ за період з січня 2022 року по березень 2025 року в сумі 18 421,09 грн з підстави не виконання боржником своїх зобов`язань щодо оплати наданих послуг.

Перевіривши подану заяву та додані до неї матеріали, суддя вважає, що у видачі судового наказу слід відмовити з наступних підстав.

Наказне провадження – це самостійний і спрощений вид судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою про видачу судового наказу особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

На підставі п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.

Статтею 163 ЦПК України визначено, що у заяві повинно бути зазначено, зокрема, вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються та перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Також, до заяви про видачу судового наказу додаються, зокрема, документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Зі змісту заяви вбачається, що ТОВ «Жилсервісбуд» заявлено вимогу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по оплаті за надання послуг ЖКГ за період з січня 2022 року по березень 2025 року в сумі 18 421,09 грн.

Однак, згідно розрахунку заборгованості, у графі «Сальдо» станом на січень 2022 року зазначено суму 8 712,76 грн.

Тобто, з наведеного вбачається, що заборгованість вже існувала станом на січень 2022 року, відповідно, утворилась вона раніше, а відтак, сума заборгованості, що заявлена до стягнення з боржника, включає в себе також заборгованість, право вимоги за якою виникло більше трьох років тому.

Разом з цим, заявник в обґрунтування розміру заявленої до стягнення суми заборгованості посилається на умови укладеного між сторонами договору № 1-08 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 30.08.2019.

З наданої суду копії зазначеного вище договору вбачається, що договір набирає чинності з дати його укладання та діє протягом до кінця року (п. 7.1 Договору).

З матеріалів заяви про видачу судового наказу вбачається, що розмір заявленої до стягнення суми заборгованості заявником нараховано за період після спливу строку дії договору, а саме за період з січня 2022 року по березень 2025 року, і заява не містить достовірних та беззаперечних доказів виникнення у заявника права вимоги, за якою подано заяву про видачу судового наказу за вказаний період.

Відповідно до вимог статті 257 ЦК України, загальна позовна давність складає три роки та застосовується до вимог про стягнення заборгованості з житлово-комунальних послуг.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 165 ЦПК України визначено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою.

Враховуючи викладене, такі вимоги можуть бути вирішені лише у позовному провадженні (ст. 267 ЦК України).

На підставі викладеного та керуючись ст. 165 ЦПК України, суддя, –

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Жилсервісбуд» у видачі судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по оплаті за надання послуг ЖКГ.

Роз`яснити, що відповідно до ч. 2 ст. 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Ухвала, що постановлена в судовому засіданні у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (ч. 2 ст. 261 ЦПК України) та може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя                                                                                О.С. Яцун