СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 1-кп/759/83/25 ун. № 759/2256/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2025 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі колегії суддів:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарі ОСОБА_4 ,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні під час судового провадження за обвинувальним актом стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Луганськ, який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, клопотання прокурора Святошинської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 про обрання стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, -

сторони: прокурор ОСОБА_8 , обвинувачений ОСОБА_9 , захисник ОСОБА_10 , інші учасники - потерпілий ОСОБА_11 та його представник ОСОБА_12 , -

В С Т А Н О В И В:

Під час судового провадження прокурор, посилаючись на обґрунтованість висунутого ОСОБА_13 обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого насильницького злочину, оголошення останнього у міжнародний розшук через ухилення від суду, подала клопотання про обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на підставі ч. 6 ст. 193 КПК України. У клопотанні обґрунтовуються ризики, які змушують прокурора звернутися до суду, а саме, ризики переховування обвинуваченого та перешкоджання провадженню. Обґрунтованість обвинувачення доводиться посиланням на докази, дослідження яких під час даного судового провадження є завершеним.

У судовому засіданні прокурор, якого підтримав представник потерпілого, наполягав на задоволенні свого клопотання з підстав в ньому наведених, зазначав, що інші, більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть забезпечити досягнення мети їх застосування.

ОСОБА_9 в судове засідання не прибув, про час і місце проведення якого був завчасно повідомлений.

Аналіз матеріалів судового провадження вказує на достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_9 перебуває за кордоном (матеріали тимчасового доступу - т. 9 а. 207-210) та оголошений в міжнародний розшук (ухвала суду від 27 лютого 2025 року - т. 9 а 227-230). До обвинуваченого застосована належна правова процедура, передбачена ст. 135 КПК України, у зв`язку із здійсненням судових викликів, а відтак і покладення на нього процесуального обов`язку, передбаченого п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України, зокрема, прибути за викликом до суду, а в разі неможливості прибути за викликом - заздалегідь повідомити про це суд (напр., судовий виклик від 01 жовтня 2024 року - т. 9 а. 42-44; заява обвинуваченого про його завчасну обізнаність із часом та місцем судових засідань, призначених на 12 та 23 грудня 2024 року (т. 9 а. 104об., 109), на 15 та 23 січня, 05, 13, 19 та 27 лютого 2025 року (т. 9 а. 151, 153); окремі запрошення обвинуваченого на участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції на 05 лютого 2025 року (т. 9 а. 178), на 19 (т. 9 а. 184) та 27 лютого 2025 року (т. 9 а. 178); заява обвинуваченого від 09 березня 2025 року про його завчасну обізнаність із часом та місцем судових засідань, призначених на 01 та 30 квітня, 08 та 14 травня 2025 року - т. 9 а. 151, 153).

В судове засідання 01 та 30 квітня 2025 року обвинувачений викликаний шляхом розміщення 04 березня 2025 року судової повістки на сайті суду та публікації в газеті «Урядовий кур`єр» № 63 (7988) від 26 березня 2025 року.

Враховуючи викладені дані, колегія суддів вважала за можливе розгляд поданого прокурором клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, тобто за відсутності обвинуваченого і без зазначення строку дії такої ухвали в разі задоволення клопотання (ч. 4 ст. 197 КПК України).

ОСОБА_9 надіслав до суду письмові заперечення щодо вказаного клопотання прокурора, вважаючи його безпідставним, адже справа ґрунтується на сфальсифікованих доказах, а ухвала суду про міжнародний розшук щодо нього не виконана.

Захисник обвинуваченого в судовому засіданні заперечував проти задоволення вказаного клопотання прокурора, вважаючи що прокурором не врахована можливість обрання щодо обвинуваченого іншого, більш м`якого запобіжного заходу, а наведені у клопотанні ризики не доведені. Більш того, як вважав захисник, у суду відсутні підстави для застосування процедури, передбаченої ч. 6 ст. 193 КПК України, оскільки обвинувачений не порушував умов запобіжних заходів, які на момент його виїзду за кордон припинили свою дію, поважність причин його виїзду судом не з?ясована.

Заслухавши думку учасників провадження, проаналізувавши доводи клопотання та наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Клопотання формально відповідає вимогам закону щодо його форми та змісту, подане прокурором в межах своїх процесуальних повноважень.

Вказаний обвинувальний акт стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 надійшов до суду 06 лютого 2020 року. Дане кримінальне провадження розглядом з 25 червня 2024 року перебуває на стадії судових дебатів.

Подані сторонами та безпосередньо досліджені під час судового розгляду докази (фактичні дані стосовно події злочину та можливої причетності до нього обвинуваченого) у своїй сукупності є вагомими та здатні переконати неупередженого спостерігача у тому, що ОСОБА_9 може бути причетним до застосування фізичного насильства до потерпілого, поєднаного із застосуванням вогнепальної зброї, не вдаючись при цьому у тонкощі кримінально-правової кваліфікації та вирішення питання доведеності його вини. За таких обставин, гарантії недопущення свавільного кримінального переслідування дотримані. Суд при цьому вкотре наголошує, що питання допустимості, достатності та безспірності таких доказів вирішується судом при ухваленні вироку (п.п. 1-3 ч. 1 ст. 368 КПК України).

Відтак, для цілей вирішення поданого клопотання прокурором доведено наявність такої підстави застосування запобіжного заходу, як наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим особливо тяжкого насильницького кримінального правопорушення.

Обвинувачений ОСОБА_9 беручи активну участь в судовому процесі, який перебував на завершальній стадії - судові дебати, був обізнаний з межами висунутого обвинувачення, усвідомлював свій процесуальний статус обвинуваченого та обов`язок прибувати за кожним викликом до суду.

У клопотанні прокурора зазначається, що обвинувачений, перебуваючи на волі, ухиляється від суду, відтак ймовірність невиконання ним процесуальних рішень у подальшому є реальною.

Оцінюючи доводи клопотання в цій частині, суд визнає їх обґрунтованими, відтак прокурором доведено існування ризиків переховування та перешкоджання судовому провадженню з боку обвинуваченого і на це вказують: характер протиправних насильницьких дій, в яких обвинувачується ОСОБА_9 , та тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі доведеності винуватості, однак ці дві обставини не є у даному випадку визначальними; репутація обвинуваченого, який хоча і має стійкі соціальні зв`язки (одружений, має постійне житло), проте не виконує процесуальний обов`язок повідомляти суд про причини свого неприбуття в судові засідання, за відсутності поважних причин не прибуває в судові засідання; факт його ухилення від суду шляхом виїзду 17 листопада 2024 року за кордон з приховуванням місця свого перебування - ці обставини є ключовими.

Так, у період з 17 березня 2020 року по 14 вересня 2021 року обвинувачений добросовісно прибував за судовими викликами до суду, доки перевірка фактичних обставин справи не завершилася дослідженням всіх поданих ним доказів. У подальшому, а саме, у періоди з 04 листопада 2021 року до 17 листопада 2022 року (більше року) та з 18 жовтня 2023 року до 23 січня 2025 року (більше року) (з 17 листопада 2022 року до 18 жовтня 2023 року головуючий у справі перебував у нарадчій кімнаті в іншій справі) обвинувачений в судові засідання за викликом суду не прибував, окрім 25 червня 2024 року, в більшості таких випадках вишукуючи для цього штучні причини, які не можна визнати поважними.

Зокрема, обвинувачений, будучи завчасно повідомленим про час і місце судового засідання, не прибував до суду за відсутності для цього поважних причин 04 листопада 2021 року, 23 червня 2022 року, 13 та 15 березня, 01, 04 та 10 липня, 25 вересня 2024 року, коли лікування, на яке він посилався, не перешкоджало його участі в судовому засіданні. Це при тому, що 25 червня 2024 року до обвинуваченого строком на два місяці, тобто до 25 серпня 2024 року, був обраний запобіжний захід - особисте зобов`язання з покладенням відповідних обов`язків, в тому числі прибуття до суду. Однак, вжиті судом превентивні заходи не вплинули на процесуальну поведінку обвинуваченого, який у період можливого завершення судового розгляду став системно вишукувати різні причини не прибуття до суду.

Так, саме у згаданий період часу обвинувачений намагався у 2022 році домогтися відкладення слухання справи на весь час оголошення воєнного стану в країні, наприкінці 2023 року заявив про намір виїхати за кордон для лікування, вимушеність та невідкладність якого знівелював своєю процесуальною поведінкою, спрямованою на затягування судового провадження. 17 листопада 2024 року обвинувачений виїхав за кордон, що тривалий час приховував від суду. 16 січня 2025 року надійшло клопотання обвинуваченого про відкладення слухань справи на весь час ініційованого ним іншого судового процесу в межах адміністративної юрисдикції, чим поставив під загрозу всі заздалегідь сплановані судові засідання у 2025 році, а 23 січня, 05, 19 та 27 лютого, 01 та 30 квітня 2025 року обвинувачений до суду не прибув фактично, причини своєї неявки, які можна було б оцінити на предмет поважності, не повідомив. Більш того, 05, 19 та 27 лютого 2025 року організовані судом за клопотанням обвинуваченого відеоконференції з ним (дистанційне провадження) також не відбулися, оскільки обвинувачений не вийшов на зв`язок та проігнорував окремі запрошення суду з цього приводу.

Попри активне листування обвинуваченого із судом і після виїзду за кордон (заяви від 11 грудня 2024 року - т. 9 а. 103-135, 15 січня 2025 року - т. 9 а. 148-152, від 22 січня 2025 року - т. 9 а. 153-154, від 04 лютого 2025 року - т. 9 а. 176-177, від 10, 12, 31 березня та 01 квітня 2025 року), він продовжує приховувати як своє фактичне місце перебування за кордоном, так і причини такої своєї поведінки, інколи посилаючись в загальних рисах на стан свого здоров`я, побоювання за своє життя через оголошений в країні воєнний стан.

Натомість, лише саме посилання на оголошений воєнний стан, без посилання на конкретні дані щодо його впливу на ті чи інші фактичні обставини, що унеможливлюють вчинення певних дій, не може слугувати поважною причиною тривалого не виконання передбачених законом обов`язків. Аналогічно, не може розглядатися поважною причиною для цього і беззмістовні скарги на поганий стан здоров`я та самопочуття.

Крім того, аналіз матеріалів провадження дає підстави для висновку про те, що обвинувачений у період можливого завершення судового розгляду став системно змінювати захисників у такій спосіб, щоб унеможливити проведення судових засідань. Ці оцінені за фактором часу дані у сукупності з наведеними раніше об`єктивно вказують на зловживання обвинуваченим своїми правами саме з метою перешкоджання судовому провадженню.

Так, 27 травня 2020 року суд за клопотанням обвинуваченого, будучи введеним в оману, безпідставно залучив захисника в порядку надання безоплатної правової допомоги ( ОСОБА_14 ) тоді, як самостійно залучені обвинуваченим захисники не припиняли своїх повноважень, через що останній отримав зауваження суду.

15 вересня 2022 року в день судового засідання обвинувачений відмовився від останнього з двох раніше залучених ним захисників ( ОСОБА_15 ), тому через повторне залучення захисника в порядку надання безоплатної правової допомоги ( ОСОБА_16 ) судові засідання 15 та 29 вересня 2022 року були деактуалізовані.

Судові засідання 24 та 25 жовтня 2023 року були відкладені через вступ у процес знову залученого самим обвинуваченим захисника ( ОСОБА_17 ), від якого обвинувачений відмовився в день судового засідання 03 квітня 2024 року, втретє заявивши клопотання про залучення йому захисника в порядку надання безоплатної правової допомоги.

Судове засідання 12 грудня 2024 року знято з розгляду за клопотанням обвинуваченого, який за день до цього відмовився від втретє залученого в порядку надання безоплатної правової допомоги захисника ( ОСОБА_18 ), самостійно залучивши нового захисника ( ОСОБА_19 ), з яким, як видно з матеріалів провадження (т. 9 а. 111), уклав договір ще 23 серпня 2024 року. Ці дані вказують на безпідставне користування обвинуваченим послугами захисника в порядку безоплатної правової допомоги в умовах дії договору із залученим ним іншим захисником, що від суду та безоплатного захисника знову було приховано.

Судові засідання 23 грудня 2024 року та 15 січня 2025 року були деактуалізовані ознайомленням захисника ОСОБА_19 зі справою та підготовкою до судових дебатів.

01 квітня 2025 року захисник ОСОБА_19 в судовому засіданні заявив про бажання обвинуваченого відмовитися і від нього, письмову заяву про відмову від вказаного захисника подав і сам обвинувачений, внаслідок чого судове засідання вкотре було відкладено, а обвинуваченому було призначено нового захисника в порядку безоплатної правової допомоги.

При цьому, звертає на себе увагу те, що подані обвинуваченим письмові матеріали свідчать виключно про надуманий характер його претензій до кожного з вказаних захисників. За даними матеріалів судового провадження всі залучені як обвинуваченим, так і судом за клопотанням обвинуваченого захисники процесуально діяли виключно добросовісно та надавали дієвий та фаховий правовий захист, використовуючи всі законні засоби захисту з метою забезпечення дотримання прав, свобод і законних інтересів обвинуваченого та повного з`ясування обставин, які спростовують обвинувачення, пом`якшують чи виключають кримінальну відповідальність обвинуваченого. З боку захисників не зафіксовано жодного випадку зриву судового засідання, а поставлені ними перед судом питання тільки сприяли досягненню мети справедливого судочинства, інколи, навіть, переконливо змушуючи суд переглядати свої раніше ухвалені рішення.

Дане судове провадження перебуває на стадії судових дебатів, які тривалий час не вдається завершити через ухилення обвинуваченого від суду з метою уникнути кримінальної відповідальності, у зв`язку з цим: - ухвалою суду від 23 січня 2025 року надано дозвіл на затримання обвинуваченого ОСОБА_7 з метою його приводу до суду для участі в розгляді клопотання про застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке через ухилення обвинуваченого від суду залишилося нереалізованим; - ухвалою суду від 27 лютого 2025 року обвинуваченого ОСОБА_7 оголошено в розшук та в міжнародний розшук. Зміст вказаних процесуальних рішень містить вичерпні мотиви їх прийняття.

Отже, прокурор довів невиконання обвинуваченим ОСОБА_20 процесуального обов`язку повідомляти суд про причини свого неприбуття в судові засідання, а також відсутність поважних причин його неприбуття в судові засідання за викликом суду 23 січня, 05, 19 та 27 лютого, 01 та 30 квітня 2025 року, а відтак і факт його ухилення від суду з метою уникнути кримінальної відповідальності. Доведений факт виїзду обвинуваченого за кордон без завчасного повідомлення суду про це як поважну причину свого неприбуття до суду за судовим викликом, про причини таких дій з тим, щоб суд міг оцінити їх вимушеність, без дозволу суду особисто не прибувати в судові засідання з можливістю їх організації в дистанційному порядку, без повідомлення суду про місце свого перебування за кордоном, не виправдовує таких дій обвинуваченого. У таких умовах намагання обвинуваченого дистанційно створювати перешкоди для перебігу судового процесу у даній справі виглядають більш ніж очевидними, на що суд вимушений реагувати задля досягнення завдання кримінального провадження (ст. 2 КПК України), реалізуючи свої повноваження, передбачені ч. 6 ст. 22, ст. ст. 28, 321, 323 КПК України.

Ухвалою суду від 30 квітня відмовлено у здійснені дистанційного провадження з обвинуваченим, оскільки останній ухиляється від суду, оголошений в розшук, приховує місце свого фактичного перебування, вводячи в оману суд у листуванні щодо свого знаходження за місцем проживання в м. Києві, прокурор та представник потерпілого заперечували проти такої форми провадження, ще й підстави для цього, чітко визначені ч. 1 ст. 336 КПК України - відсутні.

За таких даних потреби судового провадження на даному етапі виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні прокурора, обрання відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу є об`єктивно необхідним з метою дієвості даного кримінального провадження. Суд у відповідності до ст.ст. 177, 178 КПК України зважає на відомості про особу ОСОБА_7 (особа з інвалідністю, одружений) виключно у сукупності з іншими наведеними даними, та вважає наявними підстави для обрання щодо нього запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою для запобігання його подальшим спробам переховуватися від суду та негайної доставки до суду для вирішення питання про застосування обраного у такий спосіб запобіжного заходу або його зміну на більш м`який.

За таких обставин суд вважає за необхідне задовольнити подане клопотання прокурора, при цьому, враховуючи обставини даного судового провадження, не знаходить підстав для призначення застави (п. 1 та абз. 7 ч. 4 ст. 183 КПК України).

Керуючись ст. ст. 132, 176-178, 183-184, ч. 6 ст. 193, ч. 4 ст. 197, ст. ст. 194, 206, 370-372 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В

Клопотання прокурора Святошинської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 про обрання стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.

Обрати стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Луганськ, гр-н України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Згідно з правилами ч. 6 ст. 193 КПК України після затримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Луганськ, і не пізніше ніж через 48 годин з часу його доставки до місця кримінального провадження суд розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід за участю обвинуваченого.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Святошинської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 .

Ухвала суду підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

СУДДІ: ОСОБА_21

ОСОБА_22

ОСОБА_23