Судове рішення 200/210/25 від 02.05.2025

Судове рішення #2000291261

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2025 року Справа№200/210/25

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С. розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, -

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність з ненарахування та невиплати грошового забезпечення з 29.01.2020 по 31.12.2023 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії;

зобов`язати перерахувати та виплатити грошове забезпечення з 29.01.2020 по 31.12.2020 із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 за Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік"; з 01.01.2021 по 31.12.2021 із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 за Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", з 01.01.2022 по 31.12.2022 із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 за Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік"; з 01.01.2023 по 31.12.2023 із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023 за Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії;

визнати протиправними дії у відмові виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб»;

зобов`язати виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб»;

визнати протиправною бездіяльність, яка полягає у невключенні до складу грошового забезпечення, з якого обчислена грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»;

зобов`язати доплатити грошову компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток, обчисливши її розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»;

визнати протиправною бездіяльність, яка полягає у не нарахуванні у повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 01.02.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року та у невиплаті сум індексації грошового забезпечення;

зобов`язати нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.02.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року;

визнати протиправною бездіяльність щодо не врахування абзаців 4-6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 при нарахуванні індексації грошового забезпечення в період з 01.03.2018 по 30.04.2021;

зобов`язати здійснити перерахунок, доплату та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.04.2021 із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з урахуванням абзаців 4-6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

В обґрунтування позову зазначено, що під час проходження військової служби в спірний період розрахунок складових грошового забезпечення позивача протиправно здійснювався із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018. Втім, після скасування постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб”, яким передбачалося внесення змін до постанов КМУ, зокрема, постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, відповідач мав керуватися положеннями попередньої редакції пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, відповідно до якого розміри окладів за військовим званням військовослужбовців визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) на відповідний тарифний коефіцієнт.

Також позивач вказує, що відповідно до частини 2 статті 9 Закону № 2262-ХІІ, особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Позивач зазначила, що тотожні підстави для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні визначені пунктом 10 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992 та не пов`язують виплату одноразової грошової допомоги з набуттям особою права на пенсію, відтак, позивач має право на отримання вказаної вище виплати.

Також у позові зазначено, що запроваджена постановою КМУ № 168 є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, відтак, указана винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані ним дні щорічної основної відпустки відповідно до Порядку № 260, отже, така компенсація має бути перерахована з урахуванням винагороди.

В позові зазначено крім того, що грошове забезпечення військовослужбовців підлягає індексації відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення, якими за періоди служби позивача до 28.02.2018 є січень 2008 року та з 01.03.2018 - березень 2018 року.

Відповідач надав суду відзив на позов, в якому просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Відповідач зауважив, що пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII, який набрав чинності 01.01.2017, установлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. Тому згідно з постановою Кабінету Міністрів України №704 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується. Такі ж правила діють при визначенні грошового забезпечення для перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби.

Відповідно до пункту 6 глави 8 розділу V Наказу Міністерства внутрішніх справ № 558 від 25.06.2018 у рік звільнення зі служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зазначеним у пунктах 4, 5 цієї глави, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей. Грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Додаткова грошова винагорода, при тому, виплачується особам, які виконують бойові (спеціальні) завдання передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 за кожен день виконання конкретного завдання, за яке передбачено додаткова грошова винагорода, а також не входить до складу місячного грошового забезпечення, лише є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.

З огляду на вищевикладене, відсутні правові підстави щодо врахування сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 до компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток.

Відповідно розділу V підпункту 2 пункту 9 наказу МВС України від 25.06.2018 № 558 військовослужбовець набуває право на отримання одноразово грошової допомоги при звільнені у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби лише у випадку, якщо його календарна вислуга років становитиме не менше 10 календарних років. У випадку ж позивача, календарна вислуга років становить 09 років 00 місяців та 16 днів.

Щодо індексації грошового забезпечення позивача відповідачем зазначено, що кошторисними призначеннями Державної прикордонної служби України з липня 2015 року не передбачено виплата індексації грошових доходів персоналу. Взявши до уваги додатки 3 до Законів України «Про Державний бюджет України на 2016 рік», «Про Державний бюджет України на 2017 рік», «Про Державний бюджет України на 2018 рік», «Про Державний бюджет України на 2019 рік», «Про Державний бюджет України на 2020 рік», стає зрозумілим, що головним розпорядником коштів є Міністерство внутрішніх справ України, розпорядником коштів 2 рівня є Адміністрація Державної прикордонної служби України, розпорядником коштів 3 рівня є ІНФОРМАЦІЯ_1 . Кошти ІНФОРМАЦІЯ_2 для виплати індексації не надходили, а тому виплата індексації ІНФОРМАЦІЯ_3 не проводилась.

Разом з цим відповідач зауважив, що позивач не врахувала той факт, що у 2008 році не існувало у НОМЕР_1 прикордонного загону посади на якій проходила військову службу позивач, цю посаду було створено лише у 2015 році згідно зі штатом № Шт-34 гриф, затвердженим Директивою Адміністрації Державної прикордонної служби України 21.08.2015 № 86 гриф, оскільки НОМЕР_1 прикордонного загону до 2015 року також не існувало, його було створено лише у 2015 році у відповідності до Директиви Адміністрації Державної прикордонної служби України № 86 гриф від 21.08.2015. Таким чином, відсутні правові підстави для застосування базового місяця 2008 року до посад, які не існували у 2008 році, та були створені лише у 2015 році. З 2008 по 2015 рік не відбувалося жодних інфляцій і підвищень грошових доходів населення по відношенню до посад НОМЕР_1 прикордонного загону. Відповідно, у НОМЕР_1 прикордонного загону саме 2015 рік слід брати за основу, тому що фактично інфляція починає діяти з моменту створення посади (з 2015 року), а не з 2008 року.

В подальшому, березень 2018 року став базовим місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення. Обчислення індексу споживчих цін для подальшого проведення індексації починається з квітня 2018 року наростаючим підсумком. За період з квітня 2018 року по червень 2018 року величина індексу споживчих цін дорівнювала 100,8 відсотків та не перевищувала поріг індексації, який встановлений у розмірі 103 відсотка згідно абзацу 2 пункту 1 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078. Право на індексацію грошового забезпечення у 2018 році, враховуючи, що березень 2018 року – базовий місяць, виникає лише у грудні 2018 року, оскільки поріг індексації 103 відсотка був перевищений у жовтні 2018 року, індекс споживчих цін за жовтень 2018 року було офіційно опубліковано Державною службою статистики у листопаді 2018 року та розрахунок індексу споживчих цін наростаючим підсумком можливо було здійснити лише у листопаді 2018 року.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою від 20.01.2025 позов залишено без руху. Ухвалою від 10.02.2025 повернуто позов в частині позовних вимог щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення з 01.08.2022 по 31.12.2023 з використанням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням. Також ухвалою від 10.02.2025 відкрито провадження у справі, її призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 цього Кодексу датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ

Позивач, ОСОБА_1 , у період з 23.09.2015 по 09.10.2024 проходила військову службу у НОМЕР_1 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ), який є відповідачем у справі.

Наказом відповідача від 08.10.2024 № 896-ОС позивача, звільнену наказом відповідача від 02.10.2024 № 884-ОС у запас за підпунктом «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловив бажання продовжувати військову службу): дружина, якщо обоє із подружжя проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років) п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»), виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 09.10.2024.

Згідно з наказом від 08.10.2024 № 896-ОС вислуга років позивача становить: календарна – 9 років 16 днів, пільгова – 11 років 4 місяці 8 днів, загальна – 20 років 4 місяці 2 дні.

У цьому ж наказі також вказано виплатити позивачу компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2024 рік (7 календарних днів) та додаткову відпустку строком 14 календарних днів на рік за 2016-2021, 2024 роки.

Листом відповідача від 01.11.2024 № 09/П-747/707 повідомлено представника позивача, що відповідно до п. 4 Постанови Постанова № 704 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018 (1762 грн) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. При нарахуванні компенсації за невикористану відпустку до обрахунку включалися посадовий оклад, окладів за військовими званням, надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби, премія та додаткові премія, проте, додаткова винагорода на період воєнного стану є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, а отже до такого обрахунку не включається, оскільки не є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення. Відповідно до наказу МВС України від 25.06.2018 № 558 одноразова грошова допомогу при звільненні виплачується особам, що мають вислугу більше 10 років в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік, водночас, календарна вислуга позивача становить менше 10 років (9 років 16 днів), відтак, виплату цієї допомоги для неї не визначено. Про виплачену індексацію до листа додано відповідну довідку. В листі зазначено про те, що позивачу виплачено належне її грошового забезпеченняв повному обсязі.

У довідках від 31.10.2024 № 240, від 25.02.2025 № 49 відповідач відобразив виплату позивачу поточної індексації у такі місяці спірного періоду: з лютого 2016 року по лютий 2018 року, з грудня 2018 року по квітень 2021 року. У довідці відображено, що фіксована індексація позивачу не виплачувалась. Вказано, що базовими місяцями визначено вересень 2015 року та березень 2018 року.

Відповідно до архівних відомостей про здійснені відповідачем позивачу виплати, у липні-листопаді 2024 року позивач отримала додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, в жовтні 2024 року - компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку та додаткову відпустку як учаснику бойових дій.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ, ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Частиною четвертою статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та має забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

З моменту набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” за змістом пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017.

Відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (далі Постанова № 704), у первісній редакції розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Додатки 1, 12, 13, 14 до постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Згідно з пунктом 1 приміток Додатку 1 до Постанови № 704 посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.

Відповідно до примітки Додатку 14 Постанови № 704 оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли розмір окладу визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.

Постанова №704 набрала чинності з 01.03.2018.

На момент набрання чинності Постановою № 704, пункт 4 цієї постанови був викладений у редакції згідно з пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".

Проте, пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України № 103 втратив чинність у зв`язку із набранням законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18, за наслідком розгляду якої суд визнав протиправним та нечинним пункт 6 Постанови КМУ № 103, яким внесено зміни до інших постанов Кабінету Міністрів України, зокрема, до Постанови № 704 та її п. 4.

Тобто, з 29.01.2020, враховуючи дату ухвалення цього судового рішення, було відновлено дію пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції.

Під час розгляду і вирішення цієї справи положення п. 4 Постанови № 704 та п. 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” підлягають солідарному застосуванню.

Зазначені норми права та вищенаведені обставини у своїй сукупності вказують на те, що з 29.01.2020 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями слідувало визначати шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704.

Отже, фактично з прийняттям постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 розрахункову величину для обчислення розміру посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями було змінено з “розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року” на “розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року”.

20.05.2023 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481, якою внесені зміни до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Згідно з пунктом 2 указаної постанови № 481 абз. 1 п. 4 постанови № 704 викладено в такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

Враховуючи наведене, з 29.01.2020 по 31.07.2022 для обчислення позивачу посадового окладу та окладу за військовим званням, і виплат, що обчислюються із них, належало використовувати: з 28.01.2020 по 31.12.2020 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020; з 01.01.2021 по 31.12.2021 - встановленого на 01.01.2021; з 01.01.2022 по 31.07.2022 - встановленого на 01.01.2022, а не розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 (1762 грн).

Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2020- 2102 гривні, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» з 01.01.2021- 2270 гривень, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з 01.01.2023 - 2481 гривні.

Натомість, відповідач в ході розгляду справи підтвердив використання ним в період з 29.01.2020 по 31.07.2022 для обчислення позивачу грошового забезпечення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018 (що становив 1762 грн), а не встановленого законом на 1 січня поточного календарного року.

Відтак, підлягають задоволенню позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача з нездійснення нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення з 29.01.2020 по 31.07.2022 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії. З огляду на таке, також підлягають задоволенню вимоги про зобов`язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення з 29.01.2020 по 31.12.2020 із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 за Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік"; з 01.01.2021 по 31.12.2021 із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 за Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", з 01.01.2022 по 31.07.2022 із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 за Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", - за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Абзац другий пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції, що діяла до 05.10.2023 визначав, що військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

З 05.10.2023 вказану норму цієї статті викладено у новій редакції, яка визначає, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 календарних років і більше - які звільняються з військової служби за власним бажанням та через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, у мирний час.

Аналогічну за змістом норму закріплено у підпункті 3 п. 1 глави 9 розділу V Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558 (далі – Інструкція № 558), на яку посилається в обґрунтування своєї правової позиції відповідач.

Водночас, станом на час виникнення спірних правовідносин та на теперішній час діє також норма ч. 2 ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» яка передбачає, що особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Тобто, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на відміну від абз. 1 підпункту 3 пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачає виплату вказаної допомоги особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом без застосування умов наявності вислуги 10 саме календарних років вислуги та звільнення з передбачених підстав саме у мирний час.

Згідно зі ст. 1-2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п`ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби), зокрема, особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу.

При цьому, передбачене ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» право на одержання одноразової грошової допомоги пов`язане саме з наявністю 10-річної вислуги та звільненням зі служби, зокрема, з указаних підстав. Тому, зокрема, ненабуття права на пенсію цих осіб не може нівелювати їх право на отримання зазначеної грошової допомоги за умови наявності 10 років вислуги при звільненні (з передбачених Законом підстав). Відтак, вказана норма не пов`язує виплату одноразової грошової допомоги з набуттям права на пенсію.

Аналогічна правова позиція міститься, в тому числі, в постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 823/1919/16.

Отже, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Співставлення та аналіз абз. 1 підпункту 3 пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та ч. 2 ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» свідчить про наявність колізії, оскільки перший закон визначає умовою отримання спірної виплати наявність 10 календарних років вислуги та звільнення саме у мирний час, які не містить другий.

Отже, норми вказаних законі, що регулюють ті самі відносини суперечать одна іншій. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Аналогічна правова позиція міститься, в тому числі, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у справі № 360/3611/20.

Отже, у цій справі застосуванню підлягає саме норма ч. 2 ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а відтак суд не приймає посилання відповідача на недостатність вислуги років у позивача як безпідставні, оскільки згідно з наказом відповідача від 08.10.2024 № 896-ОС загальна вислуга років позивача становить 20 років 4 місяці 2 дні, а Верховний Суд в постанові від 29.04.2022 у справі № 580/2497/21 зазначив, що поняття «умова набуття права на призначення і виплату одноразової грошової допомоги» і поняття «обчислення розміру одноразової грошової допомоги» є відмінними, адже до складу першого включається як календарна так і пільгова вислуги років, а до складу другого - лише календарна. Вказані висновки зроблені Верховним Судом при аналізі статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у попередній редакції, що не суперечила ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та відповідала їй.

Підпункт 3 п. 1 глави 9 розділу V Інструкції № 558 застосуванню до даних відносин не підлягає, оскільки Інструкція № 558 хоча і розроблена та затверджена, як в ній зазначено, в тому числі, відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», її підпункт 3 п. 1 глави 9 розділу V суперечить ч. 2 ст. 9 вказаного Закону.

Частина 2 ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», при цьому, має вищу юридичну силу за підпункт 3 п. 1 глави 9 розділу V Інструкції № 558, в той час як відповідно до ч. 3 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Перевіряючи умову звільнення позивача безпосередньо з підстав, які визначені передумовою для отримання при звільненні допомоги за наявності більше ніж 10 років вислуги (при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України) суд зазначає, що як вказано у наказі відповідача від 08.10.2024 № 896-ОС, позивача звільнено наказом відповідача від 02.10.2024 № 884-ОС у запас за підпунктом «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не вислови бажання продовжувати військову службу): дружина, якщо обоє із подружжя проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років) п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Підпункт «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» закріплює, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: під час проведення мобілізації та дії воєнного стану - через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Частина 12 цієї статті визначає, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: під час дії воєнного стану - дружина, якщо обоє із подружжя проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років.

Тобто, позивача звільнено за сімейними обставинами на підставі ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Таким чином, зважаючи на те, що позивач має вислугу більше 10 років (її загальна вислуга становить 20 років 4 місяці 2 дні), вона при звільненні зі служби за сімейними обставинами (що відповідає сімейним обставинам, за яким особа може бути звільнена у період дії військового стану) мала право на виплату їй одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

З огляду на таке, підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання протиправними дії відповідача у відмові позивачу виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та про зобов`язання відповідача виплатити позивачу цю грошову допомогу у вказаному розмірі.

Частинами 2-4 статті 9 Закону № 2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до п. 1, абз. 3 п. 14 статті 10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.

У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки".

Згідно з пунктом 2 розділу І Інструкції № 558 термін «грошове забезпечення» означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення складається із:

посадового окладу;

окладу за військовим званням;

щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії);

одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством.

Місячне грошове забезпечення складається із:

основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням);

щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).

Відповідно до пункту 6 глави 8 розділу V Інструкції № 558 у рік звільнення зі служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зазначеним у пунктах 4, 5 цієї глави, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Виплата грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється на підставі наказу.

Грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Тобто, грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки при звільненні обчислюється, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, що в свою чергу складається із:

основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням);

При цьому слід окремо зауважити, що виходячи з аналізу пункту 2 розділу І Інструкції № 558 до місячного грошового забезпечення не входять одноразові додаткові види грошового забезпечення.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова КМУ № 168), пункт 1 якої визначав, що військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

У редакції, що діяла на час отримання позивачем додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, її п.п. 1-1, 1-2 визначали, що на період воєнного стану:

військовослужбовцям Збройних Сил, Державної прикордонної служби, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань;

військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань відповідно до умов, визначених Міністерством оборони;

військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.

Військовослужбовцям, які обіймають посади керівного та інструкторсько-викладацького складу у навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах), щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі від 15000 до 30000 гривень з урахуванням їх рівня підготовки (кваліфікації) пропорційно часу здійснення підготовки та навчання персоналу в розрахунку на місяць відповідно до переліку посад керівного та інструкторсько-викладацького складу в навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах), затвердженого керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Вирішуючи питання віднесення додаткової винагороди, встановленої Постановою № 168, винагородою, яка має постійний характер та підлягає включенню до складу місячного грошового забезпечення суд зазначає, що пункти 1-1 , 1-2 Постанови № 168 чітко і однозначно встановлюють, що, зокрема:

- додаткова винагорода за своєю суттю є тимчасовою (непостійною) виплатою, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану;

- розмір додаткової винагороди не є сталим, адже вона виплачується пропорційно в розрахунку на місяць в залежності від виконання завдань та часу участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів тощо;

- визначається наказами командирів (начальників).

Отже, за відсутності принаймні однієї із указаних умов, виплата додаткової винагороди не здійснюється.

Таким чином, за своєю правовою природою, додаткова винагорода, установлена Постановою № 168, є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, є тимчасовою та, відповідно, не включається до місячного грошового забезпечення.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.01.2025 у справі № 200/1564/24, від 27.03.2025 у справі №240/2921/23.

До цього ж, Інструкція № 558 не визначає, що включається до одноразових додаткових видів грошового забезпечення, в той час як відповідно до п. 2 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, до одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать винагороди, а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

Таким чином, підстав для включення під час обчислення компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток (що обчислюється із місячного грошового забезпечення) сум виплаченої додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, немає.

Отже, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача, що полягає у невключенні до складу грошового забезпечення, з якого обчислена грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 та зобов`язання доплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток, обчисливши її розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, не підлягають задоволенню.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» № 1282-ХІІ (далі за текстом Закон № 1282-ХІІ).

Згідно зі ст. 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до ст. 3 Закону № 1282-ХІІ індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Згідно зі ст. 4 цього Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Відповідно до ст. 5 Закону № 1282-ХІІ підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Відповідно до ст. 6 Закону № 1282-ХІІ у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).

Згідно із пунктом 1-1 Порядку № 1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 №491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Пунктом 4 Порядку №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Положеннями Закону № 1282-XII та Порядку № 1078 визначено джерело коштів на проведення індексації, виплата індексації не залежить від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації. А тому, нездійснення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення є порушенням вимог Закону від 03.07.1991 № 1282-XII та Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Пунктом 4 Порядку 1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Пункт 5 Порядку № 1078, в редакції чинній з 01.12.2015 передбачає, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Пункт 10-2 Порядку № 1078 в редакції, чинній з 01.12.2015 встановлює, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Отже, починаючи з 01.12.2015 у Порядку проведення індексації грошових доходів населення, № 1078, використовується поняття “місяць підвищення доходу”.

Місяць підвищення доходу - це місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Місяцем підвищення доходу є місяць, в якому підвищено тарифну ставку (оклад). Тож, починаючи із 01.12.2015 зростання заробітної плати за рахунок інших постійних її складових, без підвищення тарифної ставки (окладу), не призводить до визначення нового місяця підвищення доходу.

У “місяці підвищення доходу” індекс обчислення споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення цього індексу для проведення подальшої індексації здійснюється наростаючим підсумком із наступного місяця. Отже, відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав.

Слід зауважити, що Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці». Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.

У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів, коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, - залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.

Щодо поточної індексації суд зазначає що, право працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01.01.2016 встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078).

Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку № 1078).

Постановою КМУ № 1294 від 07.11.2007 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», що набрала чинності 01.01.2008, встановлювалися посадові оклади військовослужбовців з 01.01.2008 по 28.02.2018. Отже, січень 2008 року є місяцем підвищення доходу для нарахування суми індексації. При цьому, суд зауважує на тому, що визначення місяця підвищення доходу не пов`язано з часом введенням посади чи утворення юридичної особи, що зобов`язана нараховувати цю індексацію. Таким чином, суд вважає доводи відповідача з цього приводу безпідставними.

Після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з 01.03.2018 місяцем підвищення доходу для нарахування військовослужбовцям індексації грошового забезпечення став березень 2018 року, оскільки саме в цьому місяці відбулося підвищення розміру грошового забезпечення.

Оскільки в період служби позивача з 01.02.2016 по 28.02.2018 місяцем підвищення посадових окладів військовослужбовців є січень 2008 року, відповідно до Порядку № 1078, саме він має визначатися як місяць підвищення доходу під час нарахування індексації грошового забезпечення позивача за цей період служби. Після 01.03.2018 місяцем підвищення доходів є березень 2018 року.

Згідно з наданими відповідачем документами та поясненнями, викладеними у відзиві на позов за період по 28.02.2018 місяцем підвищення посадових окладів використано вересень 2015 року, що є протиправним зважаючи на висновки суду, викладені вище. З березня 2018 року індексація не нараховувалась по листопад 2018 року, її нарахування та виплата розпочаті з грудня 2018 року.

Враховуючи висновки суду про обов`язковість проведення індексації грошового забезпечення, застосування січня 2008 року як місяця підвищення доходів під час обчислення індексації до 01.03.2018 та березня 2018 року після 01.03.2018, відсутність в матеріалах справи доказів нарахування відповідачем індексації грошового забезпечення позивача за період служби з 01.02.2016 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січня 2008 року, підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у не нарахуванні у повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 01.02.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року та у невиплаті сум індексації грошового забезпечення та зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.02.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року.

В абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, в редакції, чинній з 01.12.2015, по суті йде мова про індексацію-різниці, право на яку виникає тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 1078 така індексація не нараховується у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац 3). Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів, грошового доходу) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави для висновку, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

З урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова № 704, якою встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення. У зв`язку із підвищенням у березні 2018 року доходу позивача, відповідач 1 мав вирішити питання, чи має позивач право на отримання суми індексації-різниці, а якщо так, то у якому розмірі.

Відповідно до матеріалів справи позивачу виплачувалась поточна індексацію з грудня 2018 року по квітень 2021 року. Фіксована індексація позивачу не виплачувалась.

З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання індексації за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, тобто – на отримання суми індексації-різниці.

Якщо вказана умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Щодо кола обставин, які належить з`ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, то буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування необхідно встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 22.06.2023 у справі № 520/6243/22, від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21, від 11.05.2023 у справі № 260/6386/21.

Так, відповідачами, всупереч наведеному, не вирішено питання нарахування та виплати позивачу фіксованої індексації за період з березня 2018 року по квітень 2021 року, докази нарахування та виплати позивачу фіксованої суми індексації, визначеної як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу позивача, в матеріалах справи відсутні.

Зазначене свідчить про недотримання відповідачем принципів, передбачених ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на таке, суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не врахування абзаців 4-6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 при нарахуванні індексації грошового забезпечення в період з 01.03.2018 по 30.04.2021 та зобов`язання його здійснити перерахунок та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.04.2021 із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з урахуванням абзаців 4-6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Враховуючи наведене, заявлений позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Підстави для розподілу судового збору відсутні, оскільки позивач звільнена від його сплати.

З огляду на викладене вище та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України з ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 29.01.2020 по 31.12.2023 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.

Зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України перерахувати та виплатити грошове забезпечення ОСОБА_1 з 29.01.2020 по 31.12.2020 із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 за Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік"; з 01.01.2021 по 31.12.2021 із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 за Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", з 01.01.2022 по 31.07.2022 із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 за Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", - за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.

Визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України у відмові ОСОБА_1 виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 у повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 01.02.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року.

Зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.02.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року.

Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо не врахування абзаців 4-6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.03.2018 по 30.04.2021.

Зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_2 за період з 01.03.2018 по 30.04.2021 із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з урахуванням абзаців 4-6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про сторін:

ОСОБА_1 (позивач) – адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (відповідач) – місцезнаходження: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 .

Суддя А.С. Михайлик

Показати/Приховати судові провадження

Судове провадження