Є.у.н.с.512/21/25

Провадження №2/512/151/25

"29" квітня 2025 р.                                                                с-ще Саврань

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Савранський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді – Брюховецького О.Ю.,

за участю секретаря – Тімановського А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в порядку загального позовного провадження справу за цивільним позовом ОСОБА_1 до Савранської селищної ради Одеської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, –

ВСТАНОВИВ:

09.01.2025 представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Волощук В.В., який діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги Серія ВЕ №1142326 від 08.01.2025, звернувся до суду із позовною заявою до Савранської селищної ради Одеської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

В обґрунтування позову зазначається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_2 . Після його смерті залишилося спадкове майно у вигляді земельної ділянки площею 4,17 га, кадастровий номер 5124380400:01:005:0180, яка знаходиться на території Бакшанської сільської ради, Савранської селищної ради, Одеської області та земельної ділянки площею 3,46 га, кадастровий номер 5124380400:01:002:0089, яка знаходиться на території Бакшанської сільської ради, Савранської селищної ради Одеської області. Крім того, представник позивача вказав, що ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом, а інших спадкоємців за законом та за заповітом немає. Згідно чинного законодавства вбачається, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Представник позивача зазначив, що спадщина відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При цьому, представник позивача вказав, що 24.02.2022 в Україні оголошено воєнний стан, у період дії якого відповідно до постанови КМУ «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» від 28.02.2022 №164 шестимісячний строк для прийняття спадщини чи відмови від її прийняття зупиняється.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у 6 місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у 3 місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями або відмови від її прийняття (ст. 1270 ЦК).

Натомість, пункт 3 Постанови КМУ №164, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що на час воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини.

Однак, при зверненні позивача до приватного нотаріуса, останнім в усній формі, було відмовлено на підставі того, що позивач пропустив строк для прийняття спадщини.

У зв`язку із пропуском встановленого законом строку для прийняття спадщини позивачу з метою прийняття спадщини необхідно рішення суду про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини.

У зв`язку з вищевикладеним представник позивача звернувся до суду з позовною заявою.

Разом з позовною заявою надійшло клопотання представника позивача про витребування доказів (а.с.5 на звороті).

Ухвалою судді Савранського районного суду Одеської області від 13.01.2025 відкрито провадження у даній справі та призначено підготовче судове засідання на 04.02.2025.

Вказаною ухвалою зобов`язано Гайворонську державну нотаріальну контору Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) надати інформацію щодо звернення до нотаріальної контори спадкоємців із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 (а.с.19-20).

Крім того, вищевказаною ухвалою суду клопотання представника позивача задоволено та зобов`язано Гайворонську державну нотаріальну контору Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) надати суду спадкову справу або її копію після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Слухання справи неодноразово відкладалися на 18.02.2025, 18.03,2025, 08.04.2025 у зв`язку з відсутністю відповіді Гайворонської державної нотаріальної контори Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).

08.04.2025 на електронну адресу суду надійшла інформація державного нотаріуса Ковбасюк Н.Ю. Гайворонської державної нотаріальної контори Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (а.с.32).

Ухвалою Савранського районного суду Одеської області від 08.04.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 29.04.2025.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином та своєчасно через систему Електронний суд, проте 18.02.2025 до суду надійшла заява представника позивача – адвоката Волощука В.В., про розгляд справи за відсутності позивача та його представника (а.с.27).

Представник Савранської селищної ради Одеської області в судове засідання не з`явився, про дату, час, та місце розгляду справи повідомлений належим чином та своєчасно про що свідчить довідка про доставку судової повістки (а.с.24).

Крім того, відповідач повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи через систему Електронний суд, про що свідчить довідка про доставку судової повістки (а.с.35).

Однак, 03.03.2025 представник відповідача надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с.30).

Частиною 3 статті 211 ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно з частиною 8 статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з частиною 2 статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Предметом спору у цій справі є визначення додаткового строку для прийняття спадщини, а тому відповідачами у справі мають бути спадкоємці, які прийняли спадщину, а при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року, № судового рішення в ЄДРСРУ 90536892 у справі № 759/3515/19.

За приписами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Статтями 12, 13 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статті 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, повно, всебічно та безпосередньо з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 22.11.2022 (а.с.14).

З витягу зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №78920314 від 29.10.2024 вбачається, що інформація про ОСОБА_2 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутня (а.с.6).

Матеріали справи містять копію державного акту на право приватної власності на земельну ділянку площею 4,17 га, розташовану на території Бакшанської сільської ради та копію державного акту на право власності за земельну ділянку площею 3,4600 у межах згідно з планом на території Бакшанської сільської ради Савранського району Одеської області (а.с.7, 8).

Згідно довідки Заваллівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області №193 від 30.08.2024 вбачається, що ОСОБА_2 який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав за адресою АДРЕСА_1 (а.с.9).

Разом з тим, з вказаної довідки вбачається, що Чемерпільською сільською радою від імені померлого ОСОБА_2 заповіт не посвідчувався.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав нерухомості №69733145 від 05.10.2016 вбачається, що земельна ділянка площею 3,46 га кадастровий номер 5124380400:01:002:0089 належить на підставі приватної власності ОСОБА_2 (а.с.11).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав нерухомості №367010749 від 22.02.2024 вбачається, що земельна ділянка площею 4,17 га кадастровий номер 5124380400:01:002:0080 належить на підставі приватної власності ОСОБА_2 (а.с.12).

В матеріалах справи міститься копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , виданого повторно Відділом реєстрації актів цивільного стану Савранського районного управління юстиції Одеської області серія НОМЕР_2 від 29.08.2007, згідно якого вбачається у графі батько зазначено ОСОБА_2 (а.с.14).

Крім того, на виконання ухвали суду від 27.01.2025, матеріали справи містять інформацію державного нотаріуса Гайворонської державної нотаріальної контори Кіровоградської області №56/01-09 від 14.02.2025 про те, що спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , не відкривалася (а.с.32).

Разом з тим, в матеріалах прави міститься інформаційна довідка зі Спадкового реєстру №80103089 від 14.02.2025 згідно якої вбачається, що у спадковому реєстрі наявний чинний заповіт №62887523 посвідчений Бакшанською сільською радою Савранського району Одеської області від 01.08.2018 (а.с.33).

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У пункті 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до статті 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Позивач в позовній заяві вказав, що не звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у зв`язку з вторгненням російських військ на територію України та вважав, що перебіг строку для прийняття спадщини зупинено.

Особливості спадкування під час воєнного стану, на сьогодні, регулюються Постановою Кабінету Міністрів «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» від 28.02.2022 року № 164. Окрім того, Наказом Міністерства юстиції України «Про затвердження змін до деяких нормативно-правових актів у сфері нотаріату» від 11.03.2022 № 1118/5, що набрав чинності 19.03.2022 року, були внесені зміни в порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5.

Так, перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на 4 місяці.

Разом з тим, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №676/47/21 (провадження №61-8014св22) надано цікаву й неочікувану оцінку пункту 3постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» .

Так, Верховний Суд, надаючи оцінку п. 3 постанови КМУ №164, вважає, що вона суперечить статтям 1270, 1272 Цивільного кодексу України, а тому не підлягає застосуванню. Вказали наступне. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу. Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України (частина друга статті 4 ЦК України).

Актами цивільного законодавства України є також постанови Кабінету Міністрів України. Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону (частина четверта статті 4 ЦК України).

У доктрині приватного права зауважується, що ієрархія актів цивільного законодавства може базуватися на їх юридичній силі (вимір по вертикалі). Вона поширюється, по-перше, на співвідношення закону та підзаконних актів та, по-друге, на співвідношення Конституції та законів (як кодифікованих, так і інших (поточних)). Одночасно слід визнати існування ієрархії між ЦК як кодифікованим законом та іншими (поточними) законами, що регулюють цивільні відносини. Ця ієрархія базується на визнанні ЦК основним актом цивільного законодавства (вимір ієрархії по горизонталі).

Стосовно виміру ієрархії актів цивільного законодавства по горизонталі, то в статті 4 ЦК України закріплюється пріоритет норм ЦК (як основного регулятора приватних відносин) над нормами інших законів. Причому, що такий спосіб вирішення колізії норм ЦК із нормами інших законів, із констатацією пріоритету норм ЦК над нормами інших законів, підтримувався, зокрема, Конституційним Судом України (див. рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), Верховним Судом України (див. постанову Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, постанову Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15), Великою Палатою Верховного Суду (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року в справі № 334/3161/17 (провадження № 14-188 цс 20).

Щодо виміру ієрархії актів цивільного законодавства по вертикалі, то в статті 4 ЦК України встановлено повний перелік нормативно-правових актів, якими можуть регулюватися цивільні відносини. Крім Конституції України, ЦК України та інших законів України, цивільні відносини можуть регулюватися, за загальним правилом, лише такими підзаконними актами, як: акти Президента України, видані у випадках, установлених виключно Конституцією України; постанови Кабінету Міністрів України, що не суперечать положенням ЦК України та інших законів України. Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням ЦК України, або іншому закону, мають застосовуватися відповідні положення ЦК або іншого закону. Інші органи державної влади України та органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативні акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, установлених Конституцією України та законом. Таким чином можливість видання актів цивільного законодавства на підзаконному рівні для зазначених органів суттєвим чином обмежена (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2019 року в справі № 490/7071/16-ц (провадження № 61-25815св18).

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Згідно зі статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.

Таким чином, закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, але бажає прийняти спадщину, у шестимісячний строк з часу відкриття спадщини подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення відповідних дій.

Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах: № 639/1883/16-ц від 11 липня 2018 року, № 681/203/17-ц від 17 жовтня 2018 року, № 653/289/16-ц від 13 грудня 2018 року.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Особі може бути визначений додатковий строк для прийняття спадщини за рішенням суду лише за умови поважності причини його пропуску. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій (п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 р. № 7).

Відповідно до статті 63 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме.

Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.

Згідно з пунктами 2.2 та 3.2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 282/20595, при заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту. Для того, щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз`яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття.

Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Такий висновок зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду 13 березня 2020 року у постанові у справі № 314/2550/17.

Звертаючись до суду з цим позовом ОСОБА_1 посилався як на поважні причини пропуску строку, зокрема, вважав, що перебіг строку для прийняття спадщини зупинено у зв`язку з вторгненням російської федерації на територію України.

Крім того, згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи вбачається, що позивач зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 (а.с.9 на звороті).

Отже, суд визнає причину пропуску звернення позивача до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини - поважною.

При цьому суд враховує принцип пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, якою є захист порушених прав позивача в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також бере до уваги те, що інші спадкоємці ОСОБА_2 , які б прийняли спадщину, відсутні, заперечень проти позову не надійшло. Відтак, суд вважає можливим визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини.

Разом з тим, суд вважає достатнім тримісячний строк для подання позивачем заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, у позовній заяві позивач не ставить вимоги про стягнення судового збору з відповідача.

Відтак, ухвалюючи рішення, суд не вирішує питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат по сплаті судового збору, сплачених позивачем при зверненні до суду з цим позовом.

Давши мотивовану оцінку кожному аргументу, наведеному позивачем в позовній заяві, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд, з урахуванням факту визнання відповідачем позовних вимог в повному обсязі та відсутністю інших спадкоємців, які б прийняли спадщину, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 15, 16, 1220, частини 1 статі 1223, частини 3 статті 1272 ЦК України, статтями 4, 5, 13, 19, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 89, 258-265 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Цивільний позов ОСОБА_1 до Савранської селищної ради Одеської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини – задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований і проживає за адресою; АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном 3 (три) місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.

Строк обчислювати з наступного дня після набрання законної сили даного рішення.

Судові витрати по справі залишити за позивачем – ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя: О.Ю. Брюховецький