Справа № 192/561/23

Провадження № 2/192/28/25

РІШЕННЯ

Іменем України

30 квітня 2025 року

Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючої судді Ковальчук Н.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Богатчука І.І.,

відповідача – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у селищі Солоному Солонянського району Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі – АТ КБ «ПриватБанк», Банк) звернулось до суду із вказаним позовом, просить стягнути на свою користь із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 03.12.2013 у розмірі 31203,77 грн станом на 29.01.2023, яка складається з такого:

25399,45 грн – заборгованість за кредитом;

5804,32 грн – заборгованість за відсотками за користування кредитом;

0,00 грн – заборгованість за комісією;

0,00 грн – пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на те, що відповідач звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку із чим підписав Заяву від 03.12.2013 № б/н. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг (далі - Договір), що підтверджується підписом у заяві. При укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно з якою договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Заявою Відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Формулярами та стандартними формами є саме «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, згідно з яким обслуговується відповідач. Також дія Договору підтверджується фактом користування відповідачем картковим рахунком та використання кредитних коштів. Окрім того, виконання відповідачем Договору вбачається із виписки по рахунку та розрахунку заборгованості, де зазначені операції щодо використання кредитного ліміту, операції щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування.

Отже, підписавши заяву між сторонами, у відповідності до ст. 634 ЦК України, був укладений Договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі зокрема, умови договору банківського рахунку (ст. 1066 ЦК України) та кредитного договору (ст. 1054 ЦК України).

Відповідачу було відкрито картковий рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 25000,00 грн.

Банк свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов Договору, здійснювати погашення кредиту та процентів. Але відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями. Таким чином, у порушення умов Договору, а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав. Відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов?язань і не погашає заборгованість за Договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав ті інтересів Банку.

Позивач просив суд здійснити огляд та фіксування змісту розділу 2.1.1 Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному веб-сайті АТ КБ «ПриватБанк». Вказує на те, що до позовної заяви ним доданий витяг з Умов та правил надання банківських послуг в редакції, яка діяла на час укладання кредитного договору. Усі архівні редакції Умов та правил надання банківських послуг залишаються оприлюдненими на сайті банку, а тому їх зміст можливо встановити шляхом огляду їх оригіналів безпосередньо на сайті банку.

Позивач просив розглянути справу без участі його представника.

За змістом пояснень відповідача у судовому засіданні, вона з позовними вимогами погодилась частково, а саме із заборгованістю за кредитом у сумі 25399,45 грн.

Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судом встановлено, що 03.12.2013 між Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», найменування якого було змінено на Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», та ОСОБА_1 укладено Договір шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, за змістом якої відповідач згодний з тим, що дана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. Вона ознайомилась з договором про надання банківських послуг до його укладення і згодна з його умовами. Примірник договору про надання банківських послуг згодна отримати шляхом роздруківки з офіційного сайту www.pb.ua. Вона зобов`язується виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватись з їх змінами на сайті ПриватБанку www.pb.ua.

У заяві не визначені процентна ставка та умови про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання, анкета-заява не містить строку повернення кредиту (користування ним).

Розмір кредитного ліміту за вказаним Договором неодноразово змінювався. Зокрема, 15.10.2019 був збільшений до 26000,00 грн, 24.08.2022 - зменшений до 0,00 грн.

За Договором були відкриті три кредитні картки: 10.11.2015 - термін дії до 09/17, 17.04.2018 - термін дії 12/21, 10.12.2021 - термін дії 02/25.

Факт отримання та користування кредитними коштами підтверджується наданою Банком випискою за договором № б/н, укладеним відповідачем, за період з 10.11.2015 по 31.01.2023.

Згідно з розрахунком заборгованості станом на 29.01.2023 Банк нарахував відповідачу 31203,77 грн заборгованості за наданим кредитом; в т.ч. 25399,45 грн заборгованості за простроченим тілом кредиту; 5804,32 грн заборгованості за простроченими відсотками.

Спір виник внаслідок порушення, як вбачається з позову, через порушення відповідачем зобов`язань за договором.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд звертає увагу на такі обставини та приписи законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України (у редакції, чинній на час укладення договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У частині 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 параграфа 2 «Кредит» глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом частини другої статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 (параграф 1 «Позика») цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно зі статтями 1046, 1049 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із частинами першою та другою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

З огляду на наведені законодавчі приписи, враховуючи, що оскільки фактично отримані відповідачем кредитні кошти (тіло кредиту) в добровільному порядку Банку були повернуті не повністю, Банк вправі вимагати захисту своїх прав в судовому порядку, а тому позовні вимоги в цій часині суд задовольняє.

Що стосується вимог Банку про стягнення заборгованості за простроченими відсотками, то ці вимоги задоволенню не підлягають з таких підстав.

У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

За змістом позовної заяви та доданих до неї доказів позивач просить стягнути відсотки як такі, що ґрунтуються на вимогах договору.

Проте, у заяві відповідача від 03 грудня 2013 року процентна ставка не зазначена.

На підтвердження умов договору АТ КБ «Приватбанк» надало суду, крім анкети-заяви, копію Умов та правил надання банківських послуг, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та копію Паспорту споживчого кредиту.

Позивач також просив суд здійснити огляд та фіксування змісту розділу 2.1 Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному веб-сайті АТ КБ «ПриватБанк».

Суд зазначає, що згідно із ч.ч. 7 ст. 85 ЦПК України суд за заявою учасника справи чи з власної ініціативи може оглянути веб-сайт (сторінку), інші місця збереження даних в мережі Інтернет з метою встановлення та фіксування їх змісту. У разі необхідності для проведення такого огляду суд може залучити спеціаліста.

Відповідно до ч.ч. 1 - 3, 5 ст. 100 ЦПК електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Таким чином, електронні документи як докази у справі можуть бути подані стороною до суду як в оригіналі, так і в паперовій копії. Огляд електронного доказу (веб-сайту) сторінки за його місцезнаходженням в мережі Інтернет здійснюється з метою встановлення та фіксування його змісту, а також за умови, що його не можна доставити до суду.

Однак з матеріалів справи вбачається, що позивачем до позовної заяви додано паперову копію Умов та Правил надання банківських послуг у банку. Отже, доказ поданий до суду, його зміст встановлено та зафіксовано. Тому відсутні підстави для витребування оригіналу цього доказу, як і огляд такого доказу за місцезнаходженням.

Разом з тим, ні Умови та Правила надання банківських послуг, які розміщені на офіційному веб-сайті АТ КБ «ПриватБанк», ні витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» не містять підпису відповідача. Тому їх не можна розцінювати як частину договору, укладеного між Банком та відповідачем шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони узгодили сплату відсотків за користування кредитними коштами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) зроблено висновок, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Велика Палата Верховного Суду вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

У наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду також указала мінливий характер Правил надання банківських послуг ПриватБанку, тому їх не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Що стосується Паспорта споживчого кредиту, копія якого додана до позовної заяви, то суд звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію») із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.

Тобто, паспорт споживчого кредиту містить інформацію для споживача про умови кредитування, з якими банк споживача зобов`язаний ознайомити для прийняття споживачем усвідомленого рішення про наступне укладення кредитного договору.

Суд також звертає увагу, що заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг була підписана відповідачем 03 грудня 2013 року, а Паспорт споживчого кредиту – 10 грудня 2021 року.

Доказів того, що Паспорт споживчого кредиту від 10 грудня 2021 року є складовою Договору від 03 грудня 2013 року, Банком суду не надано.

Крім того, вказаний Паспорт споживчого кредиту містить застереження про те, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної у цьому Паспорті, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.

Окрім того, зі змісту Паспорту споживчого кредиту вбачається, що інформація, зазначена у ньому, зберігає чинність та є актуальною лише до 25 грудня 2021 року, тобто близько двох тижнів.

Отже, підписання Паспорта споживчого кредиту, який містить узагальнену інформацію про умови кредитування, є передумовою укладення кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача і цей документ не є складовою укладеного договору.

Частиною 1 статті 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 79, ч.1 ст. 80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Суд зазначає, що надані банком копії Умов та правил надання банківських послуг, Паспорту споживчого кредиту, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», достовірно не підтверджують обставини про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг та домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами.

Оскільки позивачем не доведено умов, на яких надавався кредит, суд вважає що вимоги про стягнення боргу за відсотками не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позовної заяви Банк сплатив судовий збір у сумі 2684,00 грн.

У зв`язку з частковим задоволенням позову (81,40 %) на користь Банку належить стягнути судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2184,78 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 141, 247, 263, 265, 268 ЦПК України суд,-

ухвалив:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за договором про надання банківських послуг від 03.12.2013 № б/н станом на 29.01.2023 у сумі 25399 (двадцять п`ять тисяч триста дев`яносто дев`ять) гривень 45 копійок, у тому числі заборгованість за простроченим тілом кредиту сумі 25399 (двадцять п`ять тисяч триста дев`яносто дев`ять) гривень 45 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2184 (дві тисячі сто вісімдесят чотири) гривні 78 копійок.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів після проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, код ЄДРПОУ: 14360570;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя Н.В. Ковальчук