Справа 688/153/25

№ 1-кп/688/69/25

Ухвала

30 квітня 2025 року                                 м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючої судді  ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),

потерпілої ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому  підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження за №62024240010000539 від 01.09.2024 про обвинувачення

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Гриців Шепетівського району Хмельницької області, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , одруженого, утримуючого двоє неповнолітніх дітей, старшого стрільця комендантської групи роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , старшого солдата, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК  України,

встановив

В судовому засіданні 30.04.2025 після допиту свідка ОСОБА_7 , сторони відмовилися від допиту свідків обвинувачення ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 . Прокурор ОСОБА_3 просив оголосити перерву для подання суду письмових доказів та підтримав письмове клопотання, подане ним до суду 29.04.2025, про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку тримання під вартою на 60 діб. Клопотання обґрунтував тим, що ризики, визначені ст.177 КПК України, які стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу, не зменшились, у зв`язку із чим виникла необхідність у його продовженні. Вважає, що обвинувачений обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, за яке передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі строком від п`яти до десяти років. Після вчинення ДТП у стані алкогольного сп`яніння, зник з місця події. З метою уникнення кримінальної відповідальності та покарання у виді позбавлення волі може переховуватися від суду, може вчинити інші кримінальні правопорушення. Вважає, що інші більш м`які запобіжні заходи не можуть запобігти таким ризикам, належним чином не гарантуватимуть належної поведінки обвинуваченого.

Потерпіла ОСОБА_4 підтримала клопотання прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_5 не заперечив проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Захисник ОСОБА_6 просив відмовити у продовженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вважає, що ризики, які стали підставою для обрання такого запобіжного заходу прокурором не доведенні.

Згідно з ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

       Згідно обвинувального акта ОСОБА_5 обвинувачується у порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспортного засобу особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило смерть потерпілого. З обвинувального акту та показань обвинуваченого, потерпілої та свідків слідує, що обвинувачений зник з місця події.

Отже кримінальне правопорушення у якому звинувачується ОСОБА_5 є тяжким злочином, судом не розпочато дослідження письмових доказів.

Суд враховує вимоги п.п. 1,3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Волосюк проти України», «Ілійков проти Болгарії») сама тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Спростовуючи ризик переховування від правосуддя, захист обвинуваченого вказує на відсутність доказів такого ризику та наявність міцних соціальних зв`язків.

Суд зауважує, що інформація про родину, яку наводить сторона захисту, за якою у обвинуваченого є сім`я та постійне місце проживання не можуть бути вирішальними, що могли б знизити цей ризик до маловірогідності чи до його виключення.

Суд враховує дані відомості у сукупності з іншими обставинами, при вирішенні питання про існування ризику переховування від суду та втечі, і вважає, що є обґрунтовані сумніви щодо належного виконання процесуальних обов`язків обвинуваченим, який зник з місця події після ДТП, а тому вважає, що залишається актуальним ризик переховування від суду, вважаючи на тяжкість ймовірного покарання за кримінальне правопорушення передбачене частиною 4 статті 186 КК України, санкція якої передбачає покарання від п`яти до десяти років позбавлення волі.

При вирішенні питання про можливе застосування більш м`якого запобіжного заходу, прокурор посилається на те, що жодний інший запобіжний захід не зможе запобігти наведеним ризикам.

       Суд, дослідивши існуючі ризики та заперечення захисту, звертає увагу на те, що дійсно ризики з часом зменшуються, проте ризик переховування від суду, враховуючи доводи прокурора є досить вірогідним.

Враховуючи викладене, з метою досягнення дієвості цього кримінального провадження, забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, в т.ч. щодо участі у судовому розгляді, суд вважає, що тримання ОСОБА_5 під вартою є виправданим, а тому необхідно продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому на 60 днів.

З огляду на те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином, відповідно до ч.4 ст.183 КПК України, дійшов висновку про необхідність продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без можливості внесення застави.

При цьому суд зазначає, що сама тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, не є основною чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст.177 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 110, 314-316, 369-372, 395 КПК України, суд,

ухвалив:

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного обвинуваченому ОСОБА_5 задовольнити.

Обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжити на 60 днів до 28.06.2025 включно.

В судовому засіданні оголосити перерву до 13 год 00 хв. 15.05.2025.

       Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом 5 днів із дня її оголошення.

        Суддя:                                                 ОСОБА_11