ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

                                        про залишення позовної заяви без руху

"30" квітня 2025 р.                                                                        Справа № 300/9259/24

м. Івано-Франківськ  

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Остап`юк С.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, -

                                                       В С Т А Н О В И В:

09.12.2024 ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправними дії щодо обчислення та виплати грошового забезпечення з 29.01.2020 до 29.09.2023 та зобов`язання перерахувати та виплатити грошове забезпечення, в тому числі додаткові види такого забезпечення, з 29.01.2020 до 29.09.2023 з урахуванням відповідних розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня відповідного календарного року.

16.12.2024 ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі, а розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

21.04.2025 Військова частина НОМЕР_1 подала клопотання про залишення вказаного позову без розгляду, у зв`язку з пропущенням строку звернення до суду.

Розглянувши подане клопотання суд зазначає наступне.

Строк звернення до адміністративного суду визначає стаття 122 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно норм якої позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (частина 1).

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 3).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 липня 2024 року у справі №990/156/23 зазначила, що стаття 233 Кодексу законів про працю України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Указана норма поширює свою дію на всіх працівників і службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.

Відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній до 19 липня 2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01 липня 2022 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено у такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Характерною особливістю спірних правовідносин є те, що позивач просить перерахувати грошове забезпечення за період, який охоплює часові проміжки як до, так і після внесення змін до статті 233 Кодексу законів про працю України (19 липня 2022 року).

Суд враховує, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 02 квітня     2020 року, Кодекс законів про працю України доповнено главою XIX (зокрема, пунктом 1, який передбачає продовження строків, визначених статтею 233 на строк дії карантину).

На момент внесення цих змін стаття 233 Кодексу законів про працю України передбачала тримісячний строк звернення за вирішенням трудового спору (з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права); місячний строк (з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки - у справах про звільнення та річний строк (з дня виявлення заподіяної працівником шкоди) для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації.

Отже, приймаючи указаний Закон, малося на меті не допустити порушення прав працівників і роботодавців, які могли б мати місце у зв`язку із поширенням коронавірусу      COVID-19, та забезпечити суб`єктам права можливість звернутися до суду із трудовими спорами (у тому числі, спорами про звільнення) та зі спорами про стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації протягом дії карантину.

Водночас, на момент внесення цих змін, стаття 233 Кодексу законів про працю України діяла у редакції, яка передбачала можливість звернення до суду із позовом про стягнення заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Постанова Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651, якою з 24:00 год 30 червня 2023 року скасовано карантин, опублікована в офіційному виданні «Урядовий кур`єр» №130 30 червня 2023 року, тобто в останній день карантину.

Правова позиція, згідно з якою строки, визначені статтею 233 Кодексу законів про працю України, завершилися 01 липня 2023 року, з огляду на опублікування Постанови №651 в останній день карантину, суперечить меті Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», позбавляє осіб, які мають бажання скористатися правом звернення до суду, можливості належним чином скерувати свою поведінку, що суперечить принципу юридичної визначеності.

Враховуючи викладене, суд вважає, що, з урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 Кодексу законів про працю України, почався 01 липня 2023 року.

Такий підхід до вирішення питання строку звернення до суду з урахуванням скасування карантину застосовано Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2024 року у справі №444/2538/23.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.03.2025 в справі № 460/21394/23 зазначив, що, вирішуючи питання щодо застосування статті 233 Кодексу законів про працю України, в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, дійшов таких висновків:

Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті                           233 Кодексу законів про працю України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 Кодексу законів про працю України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 Кодексу законів про працю України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).

З урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 Кодексу законів про працю України, почався 01 липня 2023 року.

Також, Судова палата відступила від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегій Касаційного адміністративного суду: від 29 січня 2025 року у справі №500/6880/23 та від 28 серпня 2024 року у справі №580/9690/23; - від 23 січня 2025 року у справі №400/4829/24 та від 20 листопада 2023 року у справі №160/5468/23; від 12 вересня 2024 року у справі №200/5637/23.

При цьому, Судова палата у постанові від 21.03.2025 в справі № 460/21394/23 зауважила, що, з урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України, відлік строку звернення до суду розпочався 01 липня 2023 року та мав би сплинути 30 вересня 2023 року.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі №755/10947/17 зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають ураховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Повертаючись до обставин цієї справи, застосовуючи наведені висновки, суд встановив, що наказом командира Військової частини № НОМЕР_2 (по стройовій частині) за № 276 від 29.09.2023 старшого лейтенанта ОСОБА_1 , виключено із списків особового складу частини та з усіх видів забезпечення з 29.09.2023 та видано атестати.

Предметом спору у даній адміністративній справі є перерахунок грошового забезпечення з 29.01.2020 до 29.09.2023.

Обґрунтуванням підстав звернення до суду з цим позовом є звернення позивача у жовтні 2024 року до відповідача із заявою про перерахунок і виплату йому грошового забезпечення за період з 29.01.2020 до 29.09.2023. Однак, відповідачем вказану заяву проігноровано, про результати її розгляду позивачу не повідомлено.

Таким чином, у межах даної адміністративної справи необхідно вирішити питання щодо застосування строку звернення до суду з позовними вимогами, які стосуються перерахунку грошового забезпечення військовослужбовця, за період з 29.01.2020 до 29.09.2023, та для вирішення питання, яку редакцію статті 233 Кодексу законів про працю України застосовувати до спірних правовідносин, необхідно з`ясувати, з якою подією слід пов`язувати початок перебігу строку звернення до суду з позовом у цій категорії спорів.

Відповідно до висновків Судової палати у постанові від 21.03.2025 в справі № 460/21394/23, спірний період (з 29.01.2020 до 29.09.2023) умовно варто поділити на дві частини: до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (19 липня 2022 року) та після цього.

З урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 Кодексу законів про працю України, почався 01 липня 2023 року.

Як наслідок, період з 29.01.2020 до 01.07.2023 регулюється положеннями статті 233 Кодексу законів про працю України, у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати (грошового забезпечення) без обмеження будь-яким строком.

Проте період з 01.07.2023 до 29.09.2023 регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 Кодексу законів про працю України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

При цьому, щодо порядку обчислення строку звернення до адміністративного суду, суд зазначає, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову у частині вимог за період з 01.07.2023 до 29.09.2023 слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).

За таких обставин, суд зазначає, що в даній адміністративній справі саме дата вручення позивачу зазначеного документа – 29.09.2023, є подією, з якою пов`язаний початок перебігу тримісячним строком звернення до суду.

Як наслідок, відлік тримісячного строку звернення до суду з позовними вимогами в частині періоду з 01.07.2023 до 29.09.2023 розпочався з 29.09.2023 – з моменту отримання позивачем грошового атестату, виданого при звільненні, та мав би сплинути 29.12.2023. З даним адміністративним позовом позивач звернувся до суду 09.12.2024.

Враховуючи встановлені обставини, суд зазначає що позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду з даним адміністративним позовом в частині вимог за період з 01.07.2023 до 29.09.2023.

Згідно з частиною 1 статті 123 даного Кодексу у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.

Підстави залишення позову без розгляду визначає стаття 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пунктів 7, 8 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо: провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам   статей 160,   161,   172   цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом (пункт 7); з підстав, визначених частинами   третьою   та   четвертою   статті 123 цього Кодексу (пункт 8).

Частиною 13 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у   статтях 160,   161   цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Згідно з частиною 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Суд після відкриття провадження в даній адміністративній справі встановив, що дана позовна заява не відповідає вимогам статтей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме позивач не подав заяву на поновлення пропущеного строку звернення до суду в частині вимог за період з 01.07.2023 до 29.09.2023 та докази поважності причин його пропуску.

Як наслідок, для усунення недоліків позовної заяви, позивачу необхідно додати до позовної заяви заяву на поновлення пропущеного строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску, з обґрунтуваннями достатніх підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.

При цьому суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі №9901/405/19 зазначила, що правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин – вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною.

Водночас саме посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку для органу державної влади без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого органу, що, водночас, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження.

Як наслідок, за результатами розгляду заяви Військової частини НОМЕР_1 про залишення вказаного позову без розгляду від 21.04.2025, суд вважає, що за наявності встановлених обставин та вказаних недоліків, позовна заява позивача не відповідає вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому суд звертає увагу, що нормами статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено залишення без руху позовної заяви в частині позовних вимог.

Частиною 15 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

На підставі наведеного та керуючись статтею 169, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії – залишити без руху.

Надати позивачу п`ятиденний строк з дня вручення (отримання) даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом: подання заяви на поновлення пропущеного строку звернення до суду в частині вимог за період з 01.07.2023 до 29.09.2023 та доказів поважності причин його пропуску, з обґрунтуваннями достатніх підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.

Роз`яснити позивачу, що в разі не усунення недоліків у вище зазначений строк позовна заява буде залишена без розгляду.

Ухвала окремо оскарженню не підлягає, у відповідності до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Суддя                                                                                              Остап`юк С.В.