Справа № 135/601/25

Провадження № 3/135/244/25

ПОСТАНОВА

іменем України

30.04.2025                                 м. Ладижин Вінницька область

Суддя Ладижинського міського суду Вінницької області Волошина Т.В., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з ВП №3 Гайсинського РУП  ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,  проживає за адресою: АДРЕСА_1 , працююча реабілітологом в КП «Ладижинська міська лікарня», РНОКПП НОМЕР_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Обставини, викладені в протоколі

24 квітня 2025 року поліцейським офіцером громади відділення поліції № 3 Гайсинського районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області, капітаном поліції Дзюбенко Н.Г., було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 672602, згідно з яким 5 березня 2025 року ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , вчинила щодо свого чоловіка ОСОБА_2 дії фізичного характеру, які кваліфіковано як домашнє насильство, передбачене ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності

У судовому засіданні ОСОБА_1 не визнала вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Вона пояснила, що вважає себе потерпілою стороною у конфлікті, оскільки, за її словами, саме чоловік — ОСОБА_2 — завдав їй тілесних ушкоджень.

Правовий аналіз доказів та оцінка наявності складу адміністративного правопорушення

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення ОСОБА_1 , суд дійшов наступних висновків.

За змістом ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. При цьому, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів.

З аналізу наведеної вище норми вбачається, що оцінці підлягає як кожний окремий доказ, так і всі зібрані докази в цілому, на підставі чого суддя повинен зробити обґрунтований висновок про їх належність і допустимість, достовірність та достатність фактичних даних, що встановлюються цими доказами, та мають значення для справи.

Оскільки протокол є важливим процесуальним документом, який засвідчує факт неправомірних дій, за які передбачена адміністративна відповідальність, такий та його невід`ємні складові повинні бути оформлені належним чином, містити в собі всі дані, необхідні для своєчасного та об`єктивного вирішення питання про наявність в діях особи складу адміністративного правопорушення.

З огляду на це, на суддю при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення ст. 278 КУпАП покладено обов`язок вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи.

Як слідує з протоколу серії ВАД № 672602 від 24.04.2025, ОСОБА_1 ставиться у вину вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а саме те, що остання 05.03.2025, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , вчинила домашнє насильство фізичного характеру відносно свого чоловіка ОСОБА_2 .

Об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП є вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.

Норма статті 173-2 КУпАП є бланкетною, а тому для того, щоб повністю розкрити суть адміністративного правопорушення у протоколі повинно бути зазначено, які конкретно дії вчинила особа, який спосіб насильства прослідковується у діях порушника, якщо дій кілька, то зазначена кожна дія і, вид насильства, наслідки цих дій по відношенню до особи, щодо якої вони були спричинені.

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру

Водночас протокол серії ВАД № 672602 від 24.04.2025 не містить інформації, які конкретно дії фізичного характеру, що зазначені в спеціальній нормі Закону, вчинила ОСОБА_1 відносно свого чоловіка ОСОБА_2 .

Крім того, з аналізу наведених вище норм Закону слідує, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією статті 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли діяння фізичного, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи фактичне настання фізичної або психологічної шкоди.

Отже, самі по собі дії не утворюють домашнього насильства та складу адміністративного правопорушення. Тільки у тому випадку, коли вони спрямовані на обмеження волевиявлення особи, або якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе, завдали або могли завдати шкоди психічному чи фізичному здоров`ю особи, зазначені висловлювання становлять собою об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП.

Як слідує з протоколу серії ВАД № 672602 від 24.04.2025, працівниками поліції, не зазначені: наслідки, настання яких є обов`язковою умовою згідно з диспозицією ст. 173-2 КУпАП.

Згідно усталеної судової практики ЄСПЛ (рішення від 30.05.2013 у справі «Малофєєва проти Росії» (Malofeyeva v. Russia), заява № 36673/04); рішення від 20.09.2016 у справі «Карелін проти Росії» (Karelin v. Russia), заява № 926/08) у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Необхідно зазначити, що відповідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.

Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

Згідно з вказаною позицією ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Разом з тим суд враховує те, що протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі. Зважаючи на викладене та враховуючи позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо протоколу про адміністративне правопорушення, висловлену в рішенні по справі «Карелін проти Російської Федерації», суд приходить до висновку, що протокол не може бути доказом у справі про адміністративне правопорушення.

Ураховуючи наведене, належних та допустимих доказів, які б підтверджували вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП матеріали справи не містять.

Відтак, ураховуючи, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, обставини домашнього насильства, описані у протоколі про адміністративне правопорушення, не дозволяють зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, з урахуванням приписів ст. 62 Конституції України, згідно з якою усі сумніви щодо доведеності вини особи трактуються на її користь, зважаючи на те, що вину  ОСОБА_1  у скоєнні правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2КУпАП не доведено, суд вважає необхідним провадження у даній справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст.247КУпАП, тобто за відсутністю у діях ОСОБА_1  складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 247, 256, 268, 278 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення  ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,  до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.173-2 КУпАП,  за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 672602 від 24.04.2025, - закрити у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду через Ладижинський міський суд Вінницької області.

Суддя