Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #2000296422

Справа № 645/2600/25

Провадження № 1-кп/645/383/25


У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2025 р.                                                                         м. Харків

Немишлянський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

за участі секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченої – ОСОБА_4 ,

обвинуваченої - ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1202521190000264 від 04.03.2025р.  за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Борщівка, Балаклійського району, Харківської області, українки, громадянки України, одруженої, не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

       у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,

встановив:

       У провадження Немишлянського районного суду м. Харкова надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1202521190000264 від 04.03.2025р.  за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

       Під час досудового розслідування підозрюваній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухвалою слідчого судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 06 березня 2025 року, обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 01 травня 2025 року включно з визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок)  гривень 00 копійок. Обираючи вказаний запобіжний захід, слідчий суддя виходив з обґрунтованості підозри та доведеності існування ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України.

       Прокурор у підготовчому судовому засіданні заявив клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_5 та зазначав про продовження існування ризиків, які були враховані слідчим суддею при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

       Обвинувачена та її захисник – адвокат ОСОБА_4 проти продовження строку тримання під вартою не заперечували.

       Суд, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду щодо заявленого клопотання, дійшов висновку, що клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

       Згідно з ч. 1 ст. 333 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.

Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи.

Статтею 177 КПК встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

       Отже, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення дієвості кримінального провадження, тобто досягнення його завдань.

На переконання суду, відповідні ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачена може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення обвинуваченою зазначених дій. Водночас КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

       Встановлено, що надані стороною обвинувачення докази доводять обставини, які свідчать про: наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України– ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду, ризик незаконно впливати на свідків, ризик вчинити інше кримінальне правопорушення.

       Так, ризик переховування від органу досудового розслідування/суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. ОСОБА_5 бвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна. А отже, очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Зазначена обставина може бути мотивом та підставою для обвинуваченої переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. При цьому, ризик втечі повинен оцінюватися й у світлі інших факторів, а тому суд, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, враховує тяжкість злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_5 у сукупності з іншими обставинами.

       Суд вважає доведеним ризик незаконно впливати на свідків які були залучені під час складання протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, оскільки ОСОБА_5 обізнана про місця мешкання кожного із свідків, тому ймовірна можливість, що у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу обвинувачена зможе впливати на вказаних учасників кримінального провадження.

       Також, суд вважає доведеним ризик вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки обвинувачена офіційно не працевлаштована, також є обвинуваченою у іншому кримінальному провадженні в сфері незаконного обігу наркотичних речовин, яке перебуває в провадженні Немишлянського районного суду м.Харкова.

При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи чи продовжуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

При вирішенні питання про продовження до обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім встановлених ризиків кримінального провадження, суд, на підставі наданих сторонами матеріалів, оцінює в сукупності існування інших обставин, передбачених ст. 178 КПК України.

Так, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким, а саме - злочином пов`язаним з незаконним обігом наркотичних речовин, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна; дані щодо особи ОСОБА_5 яка одружена, офіційно не працює, малолітніх та неповнолітніх дітей, непрацездатних осіб на утриманні не має, зареєстрована та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима.

Разом з цим, зазначені дані про особу обвинуваченої, не зменшують існування вищезазначених ризиків, оскільки вони існували і на час вчинення дій, а тому вони не утворюють жодних моральних запобіжників, які унеможливлюють при обрані обвинуваченою моделі поведінки, а відтак не здатні на даному етапі кримінального провадження перешкоджати вчинити йому дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

       За таких обставин, суд доходить висновку, що з урахуванням характеру та тяжкості злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , сукупність обставин, на підставі яких встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, вказує на недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для забезпечення обвинуваченою виконувати покладені на нєї процесуальні обов`язки та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

При цьому суд зазначає, що при оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

Таким чином, суд вважає необхідним продовжити строк тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_5 на 60 днів, з можливістю застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, у розмірі, визначеному в ухвалі слідчого судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 06.03.2025р., а саме в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок)  гривень 00 копійок.

Крім того, прокурор у судовому засіданні зазначив, що на підставі обвинувального акта є можливість призначити судовий розгляд, оскільки останній відповідає вимогам ст. 291 КПК України та підсудний Немишлянському районному суду м. Харкова. Підстави для прийняття рішень, передбачених п.1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України відсутні.

       Обвинувачена та захисник не заперечували проти призначення судового розгляду у кримінальному провадженні.

        Суд, заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, дослідивши матеріали обвинувального акту, дійшов висновку щодо наявності підстав для призначення судового розгляду, виходячи з наступного.

       Обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України і не підлягає поверненню прокурору.

       Кримінальне провадження підсудне Немишлянському районному суду м. Харкова.

       Підстави для закриття провадження на підставі п.п. 5-8 ч. 1 або ч.2 ст. 284 КПК України відсутні.

       Отже, під час підготовчого судового засідання не встановлено підстав для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, суд вважає, що на підставі обвинувального акта у цьому кримінальному провадженні належить призначити судовий розгляд, а отже з цією метою вирішити питання, пов`язані з підготовкою до судового розгляду.

       Судом встановлено перелік осіб, що в судовому засіданні братимуть участь. Клопотань про виклик певних осіб для допиту, витребування певних речей чи документів, складання досудової доповіді або здійснення судового розгляду кримінального провадження у закритому судовому засіданні не надійшло.

       Відповідно до вимог ст. 316 КПК України, після завершення підготовки до судового розгляду суд постановляє ухвалу про призначення судового розгляду.

Керуючись ст.ст.  177, 178, 183, 194, 314-317, 331, 369- 372 КПК України, суд,

постановив :

       Клопотання прокурора у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових за № 1202521190000264 від 04.03.2025р.  за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – задовольнити.

Продовжити відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів – до 26 червня 2025 року включно з можливістю застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, у розмірі визначеному в ухвалі слідчого судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 06.03.2025р., а саме в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок)  гривень 00 копійок.

       Призначити кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1202521190000264 від 04.03.2025р.  за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні Немишлянського районного суду м. Харкова на 14-40 год. 07.05.2025р.

У судове засіданні викликати сторони кримінального провадження.

Відповідно до вимог ст.31 КПК України проводити судовий розгляд кримінального провадження суддею одноособово.

Ухвала в частині продовження запобіжного заходу може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом 7 днів з дня її проголошення, а ОСОБА_5 - в той же строк, але з моменту вручення їй копії ухвали суду.

В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Встановити строк дії ухвали про тримання під вартою - до 26 червня 2025 року включно.

Повний текст ухвали складено 30.04.2025 року.

Суддя                                                                                      ОСОБА_1


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація