Справа №760/8652/22

2/760/3969/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2025 року м. Київ

Суддя Солом`янського районного суду м. Києва Козленко Г.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва із зазначеним позовом, в якому просить:

- стягувати з відповідача ОСОБА_2 , громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , аліменти на утримання повнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі - 8 000 (вісім тисяч) грн, починаючи з дня звернення до суду, щомісячно до досягнення сином ОСОБА_3 23-х років за умови, що він буде продовжувати навчання;

- допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.

В обґрунтування позову зазначає, що 18.11.1995 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено та зареєстровано шлюб, про що було видано свідоцтво про укладення шлюбу від 18.11.1995 серія НОМЕР_3 Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром розвитку сім`ї, про що в книзі реєстрації актів про одруження 18.11.1995 зроблено запис за №2550 і проживали однією сім`єю до 02 квітня 2014 року. Від шлюбу у подружжя народився син - ОСОБА_3 , який згідно з рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 25.01.2016 знаходиться на повному утриманні позивача. На час подання позовної заяви син є студентом денної форми навчання освітньої програми «Міжнародна економіка» економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка та у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 19.08.2022 відкрито спрощене позовне провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання.

Ухвала від 19.08.2022 та копія позовної заяви з доданими до неї документами надсилалася за зареєстрованим місцем проживання відповідача згідно з інформацією відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом`янської РДА про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи №83224425 від 12.08.2022, а саме: АДРЕСА_2 . Конверт з ухвалою від 19.08.2022 та примірником позовної заяви повернувся до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідач своїм правом не скористався, відзив на позов не подав.

Третя особа ухвалу від 19.08.2022 та копію позовної заяви з доданими до неї документами отримала 20.03.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, однак правом подати пояснення не скористалася.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши сторін, оцінивши всі наявні у справі докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно встановивши обставини справи, допитавши свідків, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною другою статті 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народився син - ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції м. Києва 30.06.2004, серії НОМЕР_4 , актовий запис №1010.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 07.08.2014 у справі №761/10617/14-ц шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , зареєстрований 18 листопада 1995 року Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з Державним Центром розвитку сім`ї, актовий запис №2550 - розірвано.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 24.09.2014 у справі №761/10617/14-ц апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 серпня 2014 року змінено, виключено з мотивувальної частини рішення наступне речення: «На думку суду, збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача, її гідності, як жінки, оскільки із наданих письмових доказів вбачається, що з боку відповідача допускається насильство у сім`ї не тільки по відношенню до позивача, а й по відношенню до малолітньої дитини».

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 25.01.2016 у справі №761/29113/14-ц серед іншого визначено місце проживання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з батьком ОСОБА_1 .

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 11.04.2016 у справі №761/29113/14-ц серед іншого визначено місце проживання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з матір`ю - ОСОБА_2 .

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29.11.2017 у справі №761/29113/14-ц касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 11 квітня 2016 року в частині вирішення позовних вимог щодо визначення місця проживання дитини скасовано, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 січня 2016 року в цій частині залишено в силі.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 20.10.2017 у справі №761/21377/16-ц позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 8 000 грн 00 коп. щомісяця, починаючи з 08 червня 2016 року і до досягнення ОСОБА_3 повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 додаткові витрати на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за період з квітня 2014 року по 01 квітня 2017 року у розмірі 39 590 грн 00 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 14.12.2017 у справі №761/21377/16-ц рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2017 року залишено без змін.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 21.04.2017 у справі №761/5908/17 надано ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) дозвіл на тимчасовий виїзд за межі України дитини: сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , у період з 15.06.2017 р. по 30.06.2017 р. до країни прямування - Латвія та з 01.08.2017 р. по 30.08.2017 р. до країни прямування Канада у присутності батька ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) з можливістю оформити документи для тимчасового виїзду, без згоди та супроводу матері ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 13.09.2017 у справі №761/5908/17 заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 квітня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_6 про надання дозволу на виїзд за кордон дитини без згоди та супроводу матері - залишено без розгляду.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13.12.2018 у справі №761/47565/17 надано ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , і.п.н. НОМЕР_5 ) дозвіл на тимчасовий виїзд за межі України дитини: сина ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), у період з 10.06.2019 р. по 31.07.2019 р. до країни прямування Канади у присутності батька ОСОБА_1 , з можливістю оформити документи для тимчасового виїзду, без згоди та супроводу матері ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , і.п.н. НОМЕР_1 ).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 25.11.2020 у справі №761/31701/18 стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на дитину: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 у розмірі 27 904 /двадцять сім тисяч дев`ятсот чотири/ грн. 23 коп. за період часу з 01 квітня 2017 р. по 06 серпня 2018 р.; судовий збір у розмірі 704 /сімсот чотири/ грн. 80 коп.

В решті позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 13.04.2021 у справі №761/31701/18 рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 листопада 2020 року - залишено без змін.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 28.01.2022 у справі №760/11194/21 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у сумі 69 342,50 (шістдесят дев`ять тисяч триста сорок дві гривні 50 коп.) грн. за період з 06 серпня 2018 року по 26 квітня 2021 року та судовий збір у розмірі 908 грн.

Відповідно до довідки Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 06.07.2022 №040/781 ОСОБА_3 є студентом І курсу ОС «Бакалавр» денної форми навчання освітньої програми «Міжнародна економіка» економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Згідно з ч. 2 ст. 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до положень ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини (ч. 2 ст. 166 СК України).

Положеннями частин 1, 3 статті 199 СК України визначено, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Згідно зі ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину до досягнення нею повноліття (ст. 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка передбачає, зокрема обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст.ст. 199, 200, 201 СК України). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Як роз`яснено в п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляду справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 №3 обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу .

Зазначена правова позиція висловлена у Постановах Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі №225/1447/16-ц та від 17 квітня 2019 року у справі №644/3610/16-ц.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Сімейний кодекс України виходить із принципів рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину чи доньці, які продовжують навчання, зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає їх син (дочка).

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Разом з тим, судом при визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу та проживання за місцем його знаходження.

Аналогічна правова позиція висвітлена в Постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі №761/10510/17.

Відтак, з системного аналізу вказаних норм слідує, що під час розгляду справ за позовом про стягнення аліментів на повнолітніх дітей, які продовжують навчання, підлягають доказуванню та встановленню обставини, зокрема, потреба повнолітньої дитини в матеріальній допомозі у зв`язку з продовженням навчання та наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Враховуючи надані матеріали та докази, а також встановлені обставини, суд дійшов висновку, що відповідач здатний надавати матеріальну допомогу дочці, яка продовжує навчання. Також суд враховує відсутність на утриманні у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина.

Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви (ст. 191 СК України).

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Враховуючи викладене, виходячи із засад справедливості, добросовісності та розумності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 3 ч. 1 Закону України «Про судовий збір» позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Оскільки позивач за даною категорією справ звільнений від сплати судового збору, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 992,40 грн.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 142, 206, 263-265, 274-279- 430 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання - задовольнити.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 , громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , аліменти на утримання повнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі - 8 000 (вісім тисяч) грн, починаючи з дня звернення до суду, щомісячно до досягнення сином ОСОБА_3 23-х років за умови, що він буде продовжувати навчання;

Допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 992,40 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.О. Козленко