ЄУН 193/2028/24

Провадження 2/193/88/25

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01 травня 2025 року сел.Софіївка

Софіївський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого-судді Кравченко Н.О.,

при секретарі Ратушній В.В.,

за участю:

представника позивача Стариченка М.П. (в режимі відеоконференції),

відповідача ОСОБА_1

(в режимі відеоконференції) ,

представників відповідача ОСОБА_2

(в режимі відеоконференції) ,

Пахомова В.В. (в режимі відеонференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Софіївка Криворізького району Дніпропетровської області у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа ПАТ «Страхова компанія «Уніка», про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

ВСТАНОВИВ:

18 листопада 2024 року ОСОБА_3 звернулася до Софіївського районного суд Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 , третя особа ПАТ «Страхова компанія «Уніка», про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в якому просила стягнути з ОСОБА_1 на свою користь матеріальну шкоду, завдану внаслідок ДТП у розмірі 75 592 грн. 97 коп., моральну шкоду, завдану внаслідок ДТП у розмірі 3000 грн. та судові витрати, які складаються з судового збору та витрат на правничу допомогу. В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 15.09.2024 вона, перебуваючи у власному транспортному засобі разом зі своїм чоловіком, потрапила у дорожньо-транспортну пригоду, з вини водія автомобіля Mitsubishi Carisma, номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 (далі за текстом Відповідач). Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження та завдано матеріальних збитків. Постановою Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2024 року у справі № 193/1688/24, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень. Відповідно до наданого звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 29.10.2024 за № 74338, проведеного суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_4 за замовленням ПрАТ «СК «УНІКА»: вартість відновлювального ремонту (Свр) КТЗ RENAULT SANDERO д.р.н. НОМЕР_2 , на дату оцінки складає 157 663 грн. 20 коп., вартість матеріального збитку, заподіяного власнику після аварійного пошкодження КТЗ RENAULT SANDERO д.р.н. НОМЕР_2 станом на 15.09.2024 дорівнює без врахування ПДВ на запасні частини, без врахування ВТВ, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу т/з = 83 120 грн. 24 коп. 31.10.2024 ОСОБА_3 , Страховиком було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 82 070 грн. 23 коп. (83 120 грн. 24 коп. (матеріальний збиток) - 1000 грн. (франшиза) - 50 грн. (комісія банку за транзакцію)), що значно менша суми вартості відновлювального ремонту, яка вказана у звіті про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 29.10.2024 за № 74338, проведеного суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_4 за замовленням ПрАТ «СК «УНІКА» і яка становить - 157 663 грн. 20 коп. (без врахування коефіцієнту фізичного зносу - 0,70). Відповідно до ст. 12 Закону N 1961-IV, страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Зазначає, що відповідно до полісу страхування Відповідача № 220490838, франшиза становить - 1000 грн. Виплата страхового відшкодування у розмірі 82 070 грн. 23 коп. підтверджується скріншотом транзакції від 31.10.2024 через ПриватБанк. Таким чином, різниця несплаченої шкоди ОСОБА_3 складає 75 592 грн. 97 коп. (157 663 грн. 20 коп. - 82 070 грн. 23 коп.). Тобто, в даному випадку особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду є Відповідач, як винуватець ДТП - ОСОБА_1 , адже саме з його вини було завдано шкоду майну Позивача. Крім того, внаслідок ДТП Позивачу було спричинено моральну шкоду, яка виразилась в позбавленні її можливості тривалий час користуватися автомобілем, у зв`язку з його пошкодженням. Після вказаної події Позивачка через негативні спогади від ДТП тривалий час не могла користуватись автомобілем. Через неможливість користування ним порушилися нормальні життєві зв`язки Позивача, а повсякденне життя потребує додаткових матеріальних затрат, адже Позивач змушена буде вживати заходів для відновлення транспортного засобу, витрачаючи на це свій час. Таким чином, справедливим та адекватним розміром відшкодування заподіяної моральної шкоди, яку слід стягнути з Відповідача, позивач зазначає суму в розмірі 3000 грн. Також позивач зазначає, що понесла витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн. Представництво інтересів Позивачки здійснюється адвокатом Стариченком М.П. відповідно до договору від 05.11.2024 про надання правничої допомоги та на підставі ордеру. У Додатковій угоді від 05.11.2024 сторони визначили фіксований розмір гонорару за консультацію та підготовку позовної заяви, який становитиме 10000 (десять тисяч) гривень.

Ухвалою судді Софіївського районного суду Дніпропетровської області Кравченко Н.О. від 22 листопада 2024 року позовну заяву залишено без руху.

25 листопада 2024 року позивачем усунено недоліки та сплачено судовий збір (а.с. 37,38 том 1).

Ухвалою судді Софіївського районного суду Дніпропетровської області Кравченко Н.О. від 26 листопада 2024 року відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, визначено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву (а.с. 39 том 1).

11 грудня 2024 року від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування відзиву зазначив, що у стягненні вказаної суми позивач посилається на Звіт оцінювача ОСОБА_4 , з чим відповідач не погоджується, оскільки даний доказ вважає неналежним та недопустимим та таким, що не дає підстав для його використання під час судового вирішення майнового спору. Відповідач наголошує, що представник Позивача не мав жодної правової підстави звертати «...увагу Суду, що Звіт від 29.10.2024 року за № 74338 є належним та допустимим доказом в розумінні ст.ст. 77-78 ЦПК України...», оскільки саме такий Звіт та у такій формі не являється доказом під час вирішення цієї справи взагалі. Крім того, відповідач не визнає Звіт СОД від 29.10.2024 року № 74338 у повному обсязі, оскільки відповідач як зацікавлена особа, не був залучений до організації та проведення огляду пошкодженого КТЗ. Крім того вважає, що такі дії ОСОБА_4 найкращим чином вказують на допущені ним порушення вимог п. 5.7. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом ФДМУ від 24.11.2003 року № 142/5 /2 0 9 2 (зі змінами та доповненнями), оскільки ні перед початком будь-яких досліджень, ні після їх завершення, ОСОБА_4 не ознайомив Відповідача як зацікавлену особу по справі, не тільки з результатами огляду КТЗ, а й з матеріалами Звіту, оскільки розумів, що проти таким чином оформлених матеріалів та документів Відповідач буде заперечувати. В зв`язку з цим, просить відмовити позивачу ОСОБА_3 у задоволені позовних вимог у повном у обсязі (а.с. 47-52 том 1).

17 грудня 2024 року від представника позивача ОСОБА_5 надійшла відповідь на відзив. В обґрунтування якої зазначив, що представник цілеспрямовано перекручує норми права та бажає за будь-яку ціну ухилитися від цивільно-правової (деліктної) відповідальності за шкоду завдану внаслідок дорожньотранспортної пригоди позивачу. Звіт № 74338 є належним та допустимим доказом в розумінні чинного ЦПК України і не повинен містити попередження (підпис) експерта про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384 та 385 КК України. Висновок експерта складається у разі проведення судової автотоварознавчої експертизи, а звіт оцінювача - за результатами проведення оцінки КТЗ, при цьому, як висновок експерта, так і звіт оцінювача складаються на єдиних засадах, визначених Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 №145/5/2092. Крім того, оцінювач не був зобов`язаний під час огляду транспортного засобу RENAULT SANDERO д.р.н. НОМЕР_2 , залучати Відповідача до такого огляду. Також фотографії пошкодженого автомобіля RENAULT SANDERO д.р.н. НОМЕР_2 відсутні у ЗВІТІ № 74338, бо оцінювач особисто оглянув транспортний засіб перед тим, як проводити оцінку завданих збитків. Окрім того, ОСОБА_1 не було надано будь-яких належних та допустимих контрдоказів на спростування ЗВІТУ № 74338. Тому просить відхилити та не брати до уваги відзив на позовну заяву відповідача. Позовну заяву задовольнити в повному обсязі (а.с. 59-62 том. 1).

10 січня 2025 року від відповідача надійшло клопотання про призначення проведення рецензування Фондом державного майна України звіту про оцінку майна від 29.10.2024 (а.с. 102-104 том.1).

Ухвалою суду від 14 січня 2025 року відмовлено в задоволенні клопотання про проведення рецензування Фондом державного майна України звіту про оцінку майна. Вирішено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання по справі (а.с. 125, 126 том.1) .

17 січня 2025 року від представника позивача ОСОБА_5 надійшла заява про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на автомобіль відповідача (а.с. 144, 145 том.1).

Ухвалою суду від 17 січня 2025 року в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено. 03 квітня 2025 року постановою Дніпровського апеляційного суду ухвалу Софіївського районного суду Дніпропетровської області скасовано. Заяву ОСОБА_3 задоволено частково. Накладено арешт на автомобіль, що належить ОСОБА_6 , шляхом заборони його відчуження. В задоволенні іншої частини заяви відмовлено (а.с. 119-122 том.3)

19 лютого 2025 року відповідач ОСОБА_1 надав клопотання про приєднання до матеріалів справи Рецензії Громадської організації «Всеукраїнське об`єднання «Українське товариство оцінювачів» від 14.02.2025 (а.с.180-181 том.1)

17 березня 2025 року відповідачем надано уточнення до клопотання (а.с. 174-181, 202-210 том 1).

Клопотання про призначення судової експертизи щодо визначення вартості розміру збитків від 10.01.2025 року, заявлене відповідачем ОСОБА_1 відкликано усно в судовому засіданні представником відповідача та відповідачем, судом прийнято відмову.

В судовому засіданні представник позивача не підтримав клопотання про витребування у ПАТ «Страхова компанія УНІКА» копію матеріалів страхової справи, звернувся самостійно та надав дані документи суду 06.01.2025 року.

27 лютого 2025 року від представника третьої особи ПАТ «Страхова компанія» «Уніка» надійшло заперечення (на відповідь відзив). В обґрунтування зазначив, що ринкова вартість RENAULT SANDERO д.р.н. НОМЕР_3 становить 222 289,28грн., вартість відновлювального ремонту транспортного засобу RENAULT SANDERO д.р.н. НОМЕР_3 становить 157 663,20 грн., значення коефіцієнту фізичного зносу: 0,70; вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу RENAULT SANDERO д.р.н. НОМЕР_3 , з урахуванням ПДВ 88397,62 грн.; вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу RENAULT SANDERO д.р.н. НОМЕР_3 , без урахування ПДВ - 83120,24 грн. Оскільки Позивачем на той час не було надано документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту, то страхове відшкодування становило 82 120,24 грн. (83 120,62 мінус франшиза 1000 грн.) та яке було сплачено Позивачу 31.10.2024 року. Таким чином, оскільки розмір матеріальної шкоди не перевищив ліміт за Полісом обов`язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів, у Страховика відсутні зобов`язання розраховувати та сплачувати страхове відшкодування за Договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, який за даних умов «не спрацював». Враховуючи вищевикладене, Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА», виконано свої зобов`язання за Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у повному обсязі. Просить залишити заяву представника ОСОБА_1 від 19.02.2025 року про приєднання доказів до матеріалів справи без розгляду та повернути її заявнику. Розглядати справу без участі представника третьої особи (а.с. 211-215 том 1).

01 квітня 2025 року ухвалою суду закрито підготовче судове засідання і призначено справу до судового розгляду (а.с. 249 том.1).

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовну заяву та прохав задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні відповідач та представник відповідача просили в позові відмовити, відповідно до відзиву. Представник позивача ОСОБА_2 пояснив, що в задоволенні позову необхідно відмовити, оскільки суду надано неналежним чином завірену копію звіту ФОП ОСОБА_4 , та згідно рецензії має недоліки, отже не є підставою для проведення стягнення, є неналежним доказом. Також, вважав його неналежним доказом оскільки Страхова компанія «УНІКА» у своїх запереченнях прямо вказала на заборону використання звіту для вирішення справи в суді. Вважав, що шкода вже відшкодована страховою компанією повністю і будь-яких вимог до відповідача не має бути задоволено.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, надав клопотання про розгляд справи у його відсутність.

Заслухавши пояснення відповідача, представників сторін, враховуючи відзив, відповідь на відзив, пояснення третьої особи, матеріали цивільної справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що згідно постанови Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2024 року у справі № 193/1688/24, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень (а.с. 11, 12 том.1). Зазначена постанова Софіївського районного суду Дніпропетровської області 15.11.2024 набрала законної сили. Згідно даної постанови, 15.09.2024 щодо ОСОБА_1 інспектором взводу 1 роти 1 батальйону 2 ППП в м. Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП ст. лейтенантом поліції Дорохов Д.О. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 738256 за ст. 124 КУпАП, за фактом того, що водій ОСОБА_1 15.09.2024 о 08 год. 52 хв. в Дніпропетровській області у Криворізькому районі на трасі Н-11, 53 км+500 м, на перехресті нерівнозначних доріг, а саме виїзд з смт. Софіївка (вул.Криворізька) та автодорогу Н-11, керуючи транспортним засобом Mitsubishi Carisma, н/з НОМЕР_1 , в порушення вимог п.16.11, 2.3 «б» ПДР України, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та не зреагував на її зміну, рухаючись по другорядній дорозі (вул.Криворізька) не надав перевагу у русі автомобілю, який рухався по головній дорозі (траса Н-11), у результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем Renault Sandero, н/з НОМЕР_3 з причіпом КАРАВАН МЗАП, н/з НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_7 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження та завдано матеріальних збитків. ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у скоєному визнав у повному обсязі, просив суворо не карати, згідно ЄДРСР (а.с.11,12 том 1).

Власником транспортного засобу Renault Sandero, н/з НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_5 і особою якій завдано збитків є Позивач - ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 (а.с. 9 том 1).

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

22.04.2024 року між ОСОБА_1 (надалі - Страхувальник) та ПрАТ «СК «УНІКА» було укладено Договір обов`язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів №220490838 (далі у тексті - Поліс). Предметом страхування за Полісом є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу MITSUBISHI CARISMA д.р.н. НОМЕР_1 . Страхова сума за шкоду, заподіяну майну - 160 000 грн., франшиза - 1 000 гривень. Крім того, між Страховиком та ОСОБА_1 було укладено Договір добровільного страхування цивільної відповідальності власника наземного транспорту №005100/4450/0000653 від 22.04.2024 р.. (далі у тексті - Договір). Згідно п.8 Полісу, загальний ліміт відповідальності в частині добровільної цивільної відповідальності 150 000,00 гривень, при цьому: П. 8.1. Субліміт за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю третіх осіб, 50 000,00 грн. П. 8.2. Субліміт за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, 100 000,00 грн (а.с.189 том 1).

Позивач подала Страховику заяву про виплату страхового відшкодування завданих збитків внаслідок пошкодження майна, а саме автомобіля Renault Sandero, н/з НОМЕР_3 , який їй належить на праві приватної власності. Відповідно до наданого звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 29.10.2024 за № 74338, проведеного суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_4 за замовленням ПрАТ «СК «УНІКА»: вартість відновлювального ремонту (Свр) КТЗ RENAULT SANDERO д.р.н. НОМЕР_2 , на дату оцінки 15.09.2024 складає 157 663 грн. 20 коп, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику після аварійного пошкодження КТЗ RENAULT SANDERO д.р.н. НОМЕР_2 станом на 15.09.2024 дорівнює без врахування ПДВ на запасні частини, без врахування ВТВ, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу т/з = 83 120 грн. 24 коп. (а.с. 15-21 том. 1).

31.10.2024 ОСОБА_3 , Страховиком було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 82 070 грн. 24 коп. (83 120 грн. 24 коп. (матеріальний збиток) - 1000 грн. (франшиза) - 50 грн. (комісія банку за транзакцію)), що значно менша суми вартості відновлювального ремонту, яка вказана у звіті про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 29.10.2024 за № 74338, проведеного суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_4 за замовленням ПрАТ «СК «УНІКА» і яка становить - 157 663 грн. 20 коп. (без врахування коефіцієнту фізичного зносу - 0,70) (а.с. 10 том.1)

Відповідно до ст. 12 Закону N 1961-IV, страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Відповідно до полісу страхування Відповідача № 220490838, франшиза становить - 1000 грн. Виплата страхового відшкодування у розмірі 82 070 грн. 24 коп., комісія банку в розмірі 50,00 грн., що підтверджується скріншотом транзакції від 31.10.2024 через ПриватБанк. Таким чином, різниця несплаченої шкоди ОСОБА_3 складає 75 592 грн. 96 коп. (157 663 грн. 20 коп. - 83120 грн. 24 коп.) (а.с.10 том 1).

Відповідно до ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.1 ст.15ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідно ч.1 ст.16 ЦК України, кожен має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Згідно з ст.76ЦПК України доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004 (далі - Закон № 1961-IV), Цивільного кодексу України.

Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки та шкоди, завданої внаслідок взаємодії цих джерел, визначені нормами статей 1187, 1188 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч.1,2ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів,що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода,завдана джерелом підвищеної небезпеки,відшкодовується особою,яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право,договір підряду,оренди тощо)володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом,використання,зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що обов`язок відшкодувати шкоду, завдану іншому володільцю джерела підвищеної небезпеки, виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов`язок.

За змістом статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Спеціальний Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон) № 1961-IV від 01.07.2004 регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV 01.07.2004 (чинним на момент виникнення правовідносин) (далі - Закон № 1961-IV) обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно з п. 1.4. ч. 1 ст. 1 Закону № 1961-IV (чинним на момент виникнення правовідносин) особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Відповідно до ст. 5 Закону № 1961-IV (чинним на момент виникнення правовідносин) об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно з ст. 6 Закону № 1961-IV (чинним на момент виникнення правовідносин) страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Статтями 9, 22-31, 35, 36 Закону № 1961-IV (чинним на момент виникнення правовідносин) визначено, що настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Згідно з п. 12.1 Закону № 1961-IV розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди внаслідок ДТП особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов`язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі відповідає відповідний обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (в договірному зобов`язанні ним є страховик).

Разом з тим, зазначені зобов`язання не виключають одне одного. Деліктне зобов`язання - первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.

Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов`язково припиняє деліктне зобов`язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов`язаною. При цьому потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його користь або на користь третьої особи страховик зобов`язаний виконати обов`язок зі здійснення страхового відшкодування.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Згідно з ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України № 1961-IV (чинним на момент виникнення правовідносин)у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 22.1. Закону № 1961-IV (чинним на момент виникнення правовідносин) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 28 Закону № 1961-IV (чинним на момент виникнення правовідносин) шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, зокрема, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

За таких обставин, вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є доречними та підставними. Відповідач ОСОБА_1 та його представники не довели належними та допустимими доказами, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14.12.2021 у справі №147/66/17 зазначила, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом № 1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом № 1961-IV випадках - МТСБУ), та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом №1961-IV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).

Тобто, судом встановлено, що дії відповідача ОСОБА_1 були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто, порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому, такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно - наслідковому зв`язку з порушенням.

Так, в матеріалах Згідно звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 29.10.2024 за № 74338, зробленого на замовлення ПрАТ "СК"Уніка" по визначенню матеріального збитку зазначено: вартість матеріального збитку власнику автомобіля «КТЗ RENAULT SANDERO д.р.н. НОМЕР_2 , вартість відновлювального ремонту (Свр), згідно калькуляції складає 157663,20 грн. (а.с.15-21 том.1).

Вартість матеріального збитку, заподіяного власнику після аварійного пошкодження КТЗ RENAULT SANDERO д.р.н. НОМЕР_2 станом на 15.09.2024 дорівнює без врахування ПДВ на запасні частини, без врахування ВТВ, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу т/з = 83 120 грн. 24 коп. (а.с. 15-21 том 1).

31.10.2024 ОСОБА_3 , Страховиком було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 82 070 грн. 24 коп., що підтверджується скріншотом з транзакції через ПриватБанк від 31.10.2024 (а.с. 10 том 1).

Відповідно до п. 34.3 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних них засобів», потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди, лише якщо представник страховика не з`явився у визначений у п. 34.2 ст. 34 Закону строк.

Огляд пошкодженого транспортного засобу було проведено у встановлений строк 24.09.2024, що підтверджується протоколом огляду колісного транспортного засобу №72852 (а.с. 22 том 1), суду не надано доказів, що суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_4 порушено порядок оцінки розміру матеріальних збитки, завданих позивачу, таким чином, звіт про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу №74338 від 29.10.2024 року є належним та допустимим доказом.

Така правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду викладену ним у постанові від 11.09.2019 року у справі № 161/14532/16-ц, де Верховний Суд, відмовляючи у задоволенні позову до страхової компанії зазначив:

«Положенням пункту 34. 2 статті 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для, визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Згідно із пунктом 34.3 статті 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБу) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди.

Отже, виходячи з наведених положень Закону, потерпілий має право на самостійне обрання аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди лише у тому випадку, якщо представник страховика не з`явився у визначений пунктом 34.3 статті 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строк для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Розмір нарахованого відшкодування позивачем не оспорювався, ОСОБА_3 з сумою погодилася, гроші отримала, що також вказує про згоду з сумою страхувальника на момент нарахування 29.10.2024 та виплати 31.10.2024.

У період із 15.09.2024 по 22.04.2025 року, жоден з учасників справи не проводили будь-які дії по оцінці вартості матеріального збитку, висновки про вартість майнового збитку не складались, від проведення судової експертизи відповідач в судовому засіданні відмовився. У цей період, сторони не погоджували між собою розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування.

Тобто, на день розгляду справи матеріали цивільного провадження мають єдиний доказ вартості збитку - звіт СОД ФОП ОСОБА_4 . Даний звіт жодним доказом не спростований, контррозрахунок не наданий.

Проаналізувавши наданий позивачем доказ на підтвердження позовних вимог - звіт про визначення вартості матеріального збитку, зроблений на замовлення ПрАТ "СК "Уніка", суд вважає за необхідне зазначити, що суд може прийняти його в якості належного та допустимого доказу на підтвердження розміру завданих збитків, оскільки він відповідає усім вимогам закону, зокрема, ст. 106 ЦПК, містить необхідну інформацію щодо вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу.

Суд критично ставиться до посилання представника відповідача на Рецензію, проведену Громадською організацією «Всеукраїнське об`єднання «Українське товариство оцінювачів» від 14.02.2025 року, враховуючи висновок, а саме: на дату проведення оцінки суб`єкт оціночної діяльності мав кваліфікаційні та дозвільні документи для здійснення оцінки; вид вартості, визначеної у звіті відповідає вимогам нормативно-правових актів; обраний підхід та методи обґрунтовані. Припущення оцінювача щодо технічного стану та складу вихідних даних щодо об`єкту оцінки, є не повністю обґрунтованими; оцінка звіту як такого, що не в повній мірі відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має метою, визначеною у звіті, після виправлення зазначених недоліків, яка на його думку тягне за собою визнання звіту неналежним доказом по справі. (а.с. 180-181 том.1 )

Так, суд погоджується з висновками та обґрунтованістю заперечень третьої особи ПАТ СК «УНІКА», що згідно до ст. 2.2 Статуту Громадської організації «Всеукраїнське об`єднання «Українське товариство оцінювачів», розміщеного на їхньому сайті, для забезпечення сприятливих умов професійної діяльності членам Товариства основними його функціями є: - розвиток методології оцінки та вдосконалення законодавства з оцінки в Україні; - підвищення та підтримка високого авторитету Товариства, як саморегулівної організації, що об`єднує професіоналів-оцінювачів найвищої кваліфікації; - підвищення вимог щодо якості роботи членів Товариства та захист їх інтересів; - підтримка високого професійного рівня членів Товариства; - активізація позицій Товариства на ринку послуг з оцінки; - створення публічно-доступних баз даних для членів Товариства. - ведення реєстру членів Товариства та надання інформації з нього відповідно до діючого законодавства та цього Статуту; - участь у створенні та затвердженні стандартів, правил та керівництв оціночної діяльності, правил ділової та професійної етики; - сприяння контролю за відповідністю діяльності своїх членів діючому законодавству у галузі оцінки та статутним вимогам Товариства; - сприяння контролю за виконанням положень (національних стандартів) оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна, забезпеченням належної якості оцінки майна, яка проводиться оцінювачами - її членами; - створення умов та сприяння рецензуванню звітів про оцінку майна, яка проводиться оцінювачами - членами Товариства, на вимогу інших організацій, громадян, юридичних осіб відповідно до вимог положень (національних стандартів) оцінки майна та у порядку, встановленому Товариством; - участь у розробленні нормативно-правових актів з оцінки майна; - створення умов для професійної підготовки оцінювачів та підвищення кваліфікації, в тому числі через створення учбових центрів та закладів; - участь у складі Екзаменаційної комісії та Наглядової ради з питань оціночної діяльності; - участь у роботі громадських рад при органах виконавчої влади, а також в інших громадських об`єднаннях, що створюються і діють у межах законодавства; - сприяння захисту своїх членів у цивільному, адміністративному, кримінальному провадженні, у тому числі під час досудового розслідування та судового розгляду; - сприяння пiдготовцi висококвалiфiкованих спеціалістів з питань оцінки. Отже, дана громадська організація, провівши рецензування Звіту оцінювача ОСОБА_4 , який не є членом такої організації, вийшли за межі своїх статутних функцій, з цих підстав, результати такого рецензування вважаємо нікчемними. Згідно п. 2.1 розділу II «Положення про порядок рецензування звітів про оцінку майна та майнових прав рецензентами, що працюють у штаті Фонду державного майна України, його регіональних відділень та представництв», затвердженого Наказом Фонду Держмайна України від 31.10.2011 № 1585/1 (далі у тексті - Положення про порядок рецензування): Відповідно до вимог пункту 62 Національного стандарту N 1 рецензування звіту про оцінку майна здійснюється на підставі письмового запиту особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та осіб, які заінтересовані у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Згідно розділу III. (Вимоги до звіту про оцінку майна, що надійшов для рецензування): «3.1. У випадках, передбачених пунктом 2.1 розділу II цього Положення, до письмового запиту на проведення рецензування додається оригінал звіту про оцінку майна, який має бути прошитий (прошнурований), пронумерований, скріплений підписом суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання, що проводив оцінку. Винятки можуть стосуватися лише випадків, передбачених пунктами 3.4 і 3.6 цього розділу. 3.4. У разі надходження запитів від правоохоронних та контролюючих органів державної влади щодо проведення процедури рецензування звітів про оцінку майна допускається рецензування копій таких звітів. Таким чином, скан-копія Звіту не в повному обсязі, надана представнику Позивача виключно для ознайомлення з порядком обчислення страхового відшкодування та не засвідчена належним чином, та яка надана представником відповідача рецензенту, не мала бути прийнята на рецензування та мала бути повернута заявнику. Керуючись вищевикладеним, надана Рецензія Громадської організації «Всеукраїнське об`єднання «Українське товариство оцінювачів» не є належним доказом у справі, так яка вона була виготовлена всупереч вимог чинного законодавства та не може бути прийнятим судом на спростування звіту СОД ФОП ОСОБА_4 .

Таким чином, за відсутності конкурування доказів розрахунку вартості матеріальної шкоди у справі, суд вважає звіт СОД ФОП ОСОБА_4 , на який спирається розрахунок позивача є таким, що підлягає застосуванню під час розгляду справи.

Статтею 106 ЦПК України передбачено можливість проведення експертизи на замовлення учасників справи.

Представник відповідача та відповідач відмовились від клопотання про проведення судової експертизи вартості матеріальної шкоди, заподіяної ДТП.

Відповідно до ч. 6 ст. 106 ЦПК України експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

Згідно з ч. 5 ст. 106 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Позивачем, відповідачем клопотань про призначення експертизи не заявлено, клопотання про виклик експерта з приводу нарахувань суду не заявлялося, жодних заперечень з приводу невідповідності переліку ушкоджень не заявлено, висновків експертиз, зроблених на замовлення не надано.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)

Статтею 12 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Змагальність сторін є одним із основних принципів цивільного судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

В даному випадку позивачем використано право за деліктними зобов`язанням, отже саме позивач відповідно до ст.81 ЦПК України повинен довести розмір завданої шкоди, а відповідач має довести свою невинуватість, але не має обов`язку доводити розмір шкоди, заявленої позивачем.

Далі, суд зазначає, що внаслідок ДТП виникає два види зобов`язань, які не виключають одне одного: деліктне та договірне. Потерпілому належить право вимоги в обох видах зобов`язань.

Постанові Верховного Суду від 06.12.2018р. у справі №477/2154/16-ц, вказано, що позивач, отримавши від страховика страхове відшкодування, якого недостатньо для повного відшкодування завданої шкоди, має право на відшкодування відповідачем різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, одержаною ним від страховика.

Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Сулу від 22.04.2020р. у справі №756/2632/17. Суд зазначив, що позивач має право на відшкодування у повному обсязі вартості втраченого майна, тобто пошкоджень, яких зазнав його автомобіль, тому стягнення різниці між сумою необхідною для відновлення його майна та виплаченою сумою страхового відшкодування страховою компанією та франшизи, з відповідача як з винної особи у відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

Позивач подав Страховику заяву про виплату страхового відшкодування 24.09.2024 року, тобто в межах 10-денного строку (зг. вимог п. 34.2 ст. 34 Закону) у присутності власника/представника власника пошкоджений транспортний засіб було оглянуто оцінювачем, про що складено протокол огляду транспортного засобу.

Враховуючи те, що завдавач шкоди - відповідач ОСОБА_1 застрахував свою цивільно - правову відповідальність у ПАТ "СК «УНІКА», вартість відновлювального ремонту, становить 157663,20 грн., сплачена страховиком сума без урахування ПДВ та складає 82070,24 грн. (83 120 грн. 24 коп. (матеріальний збиток) - 1000 грн. (франшиза) - 50 грн. (комісія банку за транзакцію)), суд вважає, що задоволенню підлягає стягнення на користь позивача суми 75592,96 грн., яка складається з вартості відновлювального ремонту із застосування коефіцієнту 0,7 .

Як було встановлено судом вище, ДТП сталась 15.09.2024 до суду з позовними вимогами позивач звернувся 18.11.2024 тобто в межах строку встановленого п. 37.1.4.Закону № 1961-IV. Станом на час розгляду справи у суді страхове відшкодування потерпілій ОСОБА_3 страховиком виплачено 31.10.2024.

Звернення позивача до страховика про виплату страхового відшкодування установлений законом для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам. Факт настання страхового випадку ніким у справі не оспорюється, позивач належним чином повідомила страхову компанію про страховий випадок (позиція ВС у справі № 500/2095/15 у постанові від 10.01.2019).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про підставність вимоги позивача до ОСОБА_1 про стягнення з відповідача матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, її транспортному засобу, в розмірі 75592,96 грн., як різниці між отриманим страховим відшкодуванням відповідно до звіту, яка підлягає задоволенню.

Щодо заперечень представника відповідача про неналежність доказів для суду, а саме: звіту ФОП ОСОБА_4 та копій документів від страхової компанії «УНІКА» з фотографіями , які на його думку, є неналежним доказом оскільки не завірені належним чином, суд зазначає наступне.

Згідно позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена в постанові від 13.09.2023 по справі № 204/2321/22 (провадження № 14-48цс22), якщо на документ накладено електронний підпис, що забезпечує ідентифікацію особи (за винятком адвокатів та інших осіб, зазначених у п. 10 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи), але цей підпис накладений без використання підсистем ЄСІТС, а процесуальний документ направлений на офіційну електронну адресу суду, то немає підстав стверджувати, що такий електронний документ не підписаний.

Протилежний підхід нівелює приписи про юридичну силу електронного документа та презумпцію відповідності КЕП власноручному підпису, а також суперечить ч.1 ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» і ст. 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно із Законом України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" має таку ж юридичну силу, як і власноручний підпис. Відповідно і електронний документ, який підписаний за допомогою КЕП, матиме таку ж юридичну силу, як паперовий документ, підписаний від руки. Різниця між КЕП та власноручним підписом залишається лише у формі.

Враховуючи, що представником позивача отримано звіт ФОП ОСОБА_4 № 74338, та страховий акт № 22544917324-1, фото та протоколи огляду від страхової компанії «УНІКА» з фотографіями за допомогою електронного підпису ОСОБА_8 головного фахівця Департаменту врегулювання та клієнтського сервісу з майнового врегулювання ПрАТ СК «УНІКА» та в подальшому направлено суду за допомогою електронного підпису представника позивача - адвоката Стариченка М.П., суд вважає надані докази належними та допустимими згідно із Законом України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги"

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 3000,00 грн., суд приходить до висновку, що така вимога обґрунтована та підлягає задоволенню у зв`язку із наступним.

Відповідно до ч. 1ст. 1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з ч. 1-3ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Пунктами 3, 9, 13постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», з подальшими змінами та доповненнями, передбачено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку із порушенням наданих прав, порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя. Розмір відшкодування моральної (немайнової шкоди) суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (душевних, психічних), яких зазнав позивач та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно з п. 5 вищевказаної постанови Пленуму, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

З врахуванням викладеного, при визначенні розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню, суд приймає до уваги, що дійсно внаслідок ДТП позивачеві, як його учасникові та потерпілій стороні як власнику майна завдано моральну шкоду, яка полягає у пережитому у ДТП стресі, в тому числі через значне пошкодження транспортного засобу. Неможливості користуватися ним та викликаних через це побутових незручностях. Участь у ДТП, пошкодження майна безумовно негативно вплинули на її моральний стан та призвели до душевних страждань, було погіршено душевне і соціальне благополуччя позивача, погіршені нормальні життєві зв`язки, що зажадало від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, а також додаткових витрат, а тому суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в цій частині позову повністю і вважає достатнім, виходячи з розумності, справедливості стягнути з відповідача ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 3000,00 грн.

В частині стягнення судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Представник позивача судовому засіданні зробив усну заяву про розподіл судових витрат та повідомив про те, що надасть докази на підтвердження судових витрат позивача протягом п`яти днів. Таким чином, просив ухвалити додаткове рішення, яким просив здійснити розподіл судових витрат. Отже при ухваленні рішення, судові витрати не стягуються. Питання про розподіл судових витрат буде вирішено у подальшому.

Керуючись ст. ст.. 244, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа ПАТ «Страхова компанія «Уніка», про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_7 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , матеріальну шкоду, завдану внаслідок ДТП у розмірі 75 592 грн. 96 коп. (сімдесят п`ять тисяч п`ятсот дев`яносто дві гривні 96 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_7 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , моральну шкоду, завдану внаслідок ДТП у розмірі 3000 грн. (три тисячі гривень).

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо воно не буде скасоване.

Інформація про сторони:

Позивач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 ;

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_8 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;

Третя особа Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія „УНІКА"», ел. пошта office@uniqa.ua , юридична адреса: 04112, м. Київ, вул. Теліги Олени, буд. 6 літ.В, ЄДРПОУ 20033533.

Повний текст рішення виготовлено у відповідності до положень ч. 1 ст. 244 ЦПК України 01 травня 2025 року.

Суддя Н.О.Кравченко