Справа № 357/4422/25

1-кп/357/694/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючий суддя - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

розглянувши в м. Біла Церква, у відкритому підготовчому судовому засіданні, угоду про визнання винуватості, яка укладена 30 квітня 2025 року між прокурором Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участю захисника ОСОБА_5 , за згодою потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні № 12025111030000718, яке внесене до ЄРДР 20 березня 2025 року, стосовно:

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Скребиші Білоцерківського району Київської області, громадянин України, одружений, пенсіонер, місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 129 КК України,

за участю сторін кримінального провадження та інших учасників кримінального провадження:

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

захисника – ОСОБА_5 , установив таке.

Формулювання обвинувачення та статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачувалася особа.

ОСОБА_4 обвинувачувався у незаконному придбанні та зберіганні вибухових пристроїв, без передбаченого законом дозволу, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, за таких фактичних обставин.

Відповідно до ст. 178 Цивільного кодексу України - об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи. Види об`єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об`єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені у законі. Види об`єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об`єкти, обмежено оборотоздатні), встановлюються законом.

Відповідно до «Переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об`єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України», затвердженогоПостановою Верховної Ради України від 17 червня 1992 року «Про право власності на окремі види майна», не може перебувати у власності громадянгромадських об`єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України - зброя, боєприпаси (крім мисливської пневматичної зброї, боєприпасів до неї, а також спортивної зброї і боєприпасів до неї, що придбаваються громадськими об`єднаннями з дозволу органів внутрішніх справ), бойова і спеціальна військова техніка, ракетно-космічні комплекси.

Відповіднодо Положенняпродозвільну систему(затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 576 з наступними змінами) до предметів, матеріалів і речовин, підприємств, майстерень і лабораторій, на які поширюється дозвільна система, серед іншого належать: вогнепальна зброя (нарізна воєнних зразків, несучасна стрілецька, спортивна, навчальна, охолощена, мисливська нарізна і гладкоствольна), бойові припаси до неї, холодна зброя, (арбалети, мисливські ножі тощо), пневматична зброя калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду, пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначені патрони, вибухові матеріали і речовини.

Згідно з Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів,спорядженихгумовимичи аналогічними за своїми властивостямиметальними снарядами несмертельної дії та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів (затверджена наказомМіністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року № 622; зі змінами, внесеними наказом від 13 квітня 1999 року № 2930) завданнями органів поліції є запобігання порушенням порядку виготовлення, придбання, зберігання, обліку, охорони, перевезення та використання вогнепальної зброї, пневматичної зброї калібру понад 4,5 мм та швидкістю польоту кулі понад100 метрів за секунду (далі - пневматична зброя) і холодної зброї (арбалети, луки з зусиллям натягу тятиви більше ніж 20 кг, мисливські ножі тощо (далі - холодна зброя), пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів,спорядженихгумовими чи аналогічними за своїми властивостямиметальними снарядами несмертельної дії (далі - пристрої), та патрони до них, основних частин зброї бойових припасів до зброї і охолощеної зброї, вибухових матеріалів і речовин, попередження випадків їх втрати, крадіжок,використання не за призначенням та з протиправною метою.

Однак, всупереч вказаним вимогам законодавства України ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що не має передбаченого законом дозволу на придбання та зберігання вибухових пристроїв, за невстановлених досудовим слідством обставин, місці та часі незаконно придбав три гранатиGHO-1 з маркуванням RDX10 02-23, які незаконно зберігав за місцем свого проживання, що за адресою:  АДРЕСА_1 , без передбаченого законом дозволу, до їх вилучення працівниками поліції 20 березня 2025 року.

Також, ОСОБА_4 обвинувачувався у вчиненні погрози вбивством, якщо були реальні підстави побоюватись здійснення цієї погрози, тобто у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України, за таких фактичних обставин.

20 березня 2025 року близько 19 години 00 хвилин,  ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, за місцем свого проживання, що за адресою:  АДРЕСА_1 , розпочав словесний конфлікт з парамедиками швидкої медичної допомоги  ОСОБА_6  та ОСОБА_7 , які прибули на виклик до ОСОБА_8 . В цей час у  ОСОБА_4 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виник протиправний умисел, спрямований на погрозувбивством ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Реалізуючи свійпротиправний умисел,  ОСОБА_4 перебуваючи у вказаному місці та у вказаний час, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх протиправних дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи прямий умисел на погрозу вбивством, усвідомлюючи те, що його умисні дії здатні викликати у потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 побоювання за своє життя і здоров`я та бажаючи цього, тримаючи у руках гранату GHO-1, від`єднав від неї запобіжний пристрій та повідомив ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , що підірве їх гранатами, які були сприйняті останніми, як реальна підстава для побоювання за своє життя.

Відомості про укладену угоду, її реквізити, зміст та визначена міра покарання.

Згідно з угодою про визнання винуватості, сторони повністю погодилися з формулюванням фактичних обставин кримінальних правопорушень та їх правовою кваліфікацією за ч. 1 cт. 263, ч. 1 ст. 129 КК України.

Сторони погодились, що обставинами, які пом`якшують покарання, відповідно до ст. 66 КК України є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.

Сторони погодились, що обставинами, які обтяжують покарання, відповідно до 67 КК України є вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння.

Обвинувачений ОСОБА_4 беззастережно визнав свою винуватість в інкримінованих йому діяннях та щиро розкаювався.

Сторони узгодили ОСОБА_4 покарання:

-за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки;

-за ч. 1 ст. 129 КК України у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік.

До того ж, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, сторони погодились на визначення ОСОБА_4 остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

Своєю чергою, на підставі ст. 75 КК України сторони погодились на звільнення ОСОБА_4 з випробуванням з іспитовим строком і покладенням обов`язків ст. 76 КК України.

Сторони засвідчили, що їм відомі наслідки укладення угоди про визнання винуватості.

Мотиви, з яких суд виходив при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам цього Кодексу та закону і ухваленні вироку, та положення закону, якими він керувався.

Згідно із п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.

Відповідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України є тяжким злочином.

Відповідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 129 КК України є кримінальним проступком.

Відповідно до абз. 5 ч. 4 ст. 469 КПК України, потерпілі надали прокурору згоду на укладення угоди про визнання винуватості.

Отже, у кримінальному провадженні № 12025111030000718, яке внесене до ЄРДР 20 березня 2025 року, стосовно:  ОСОБА_4 , за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 129 КК України, , може бути укладена угода про визнання винуватості.

Суд вважає, що угода про визнання винуватості містить усі необхідні відомості, які передбачені ст. 472 КПК України.

Суд переконався, що її укладення є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, наслідком обіцянок тощо та обвинуваченому роз`яснені наслідки укладення та затвердження угод, передбачені ст. 473 КПК України.

У судовому засіданні, ОСОБА_4 беззаперечно визнав свою винуватість в обсязі пред`явленому йому обвинувачення, а також засвідчив, що він цілком розуміє що: має право на справедливий судовий розгляд, під час якого сторона обвинувачення зобов`язана довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують; характер обвинувачення; вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Суд зазначає, що угода про визнання винуватості, відповідає вимогам КПК України та закону, адже дії ОСОБА_4 кваліфіковані правильно за ч. 1 ст. 129 КК України, як погроза вбивством, якщо були реальні підстави побоюватись здійснення цієї погрози, а також за ч. 1 ст. 263 КК України, як незаконне придбання та зберігання вибухових пристроїв, без передбаченого законом дозволу.

Погоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання відповідає вимогам Загальної та Особливої частин КК України, з огляду на ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, обставини, які пом`якшують покарання, а саме: щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, обставини, які обтяжують покарання: вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння, дані про особу обвинуваченого, який одружений, пенсіонер, раніше не судимий, на обліку в Білоцерківському районному відділі № 1 філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області не перебуває, за медичною допомогою до лікаря-психіатра та лікаря-нарколога до КНП «Білоцерківська центральна районна лікарня» Маловільшанської сільської ради не зверталася.

Правила ст. 70 КК України сторонами угоди про визнання винуватості, стосовно призначення остаточного покарання, застосовані правильно.

Судом встановлено, що угода про визнання винуватості відповідає інтересам суспільства, які полягають в забезпеченні швидшого судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень.

Суд вважає, що її умови не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.

Обвинувачений ОСОБА_4 виконав взяті на себе зобов`язання, а саме повністю визнав свою винуватість.

Фактичних обставин, які свідчать про відсутність підстав для визнання винуватості, судом не установлено.

Отже, суд вважає, що наявні умови для її затвердження.

Відповідно до ч. 5 ст. 65 КК України, ??у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

Отже, суд призначає узгоджене в угоді про визнання винуватості покарання.

Відповідно до ч. 2 ст. 75 КК України, суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п`яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Отже, оскільки сторони угоди про визнання винуватості узгодили обвинуваченому ОСОБА_4 звільнення від відбування покарання, суд вважає за можливе застосувати до нього положення ч. 2 ст. 75 КК України та, з огляду на установлені дані про його особу, ставлення обвинуваченого до вчинених кримінальних правопорушень, наявність пом`якшуючих покарання обставин, суд вважає за необхідне звільнити його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік та покласти на нього обов`язки, визначені в ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

У ході судового розгляду установлено, що постановою від 21 березня 2025 року визнані речовими доказами: граната РДЧ-55Ч з маркуванням РДГ-55Ч, яку поміщено до спец. пакету АВ2003377, дві гранати GHO-1 з маркування RDX10 02-23, які поміщені до спец. пакету АВ2003378, залишки після знищення гранати GHO-1, які поміщені до спец. пакету № RIC2001028 та залишки після знищення саморобного вибухового пристрою, які поміщені до спец. пакету № RIC2001031.

Вказані речові докази передані експертам Київського науково-дослідного експертного-криміналістичного центру МВС України, для проведення експертизи.

Cвоєю чергою, після проведення вибухотехнічної експертизи, постановою від 28 березня 2025 року визнані речовими доказами два запали AF-11, які поміщені до сейф-пакету експертної служби МВС України № 2961341, ручну димову гранату РДГ-55Ч, яка поміщена до сейф-пакету експертної служби МВС України № 2961342.

Вказані речові докази, а також два корпуси гранати GHO-1, які поміщено до сейф-пакету експертної служби МВС України, зважаючи на потребу ЗСУ у зброї та вибухових пристроях, для відсічі збройній агресії рф, передані на відповідальне зберігання до в/ч НОМЕР_1 , відповідальній особі ОСОБА_9 .

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання, що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами.

Вказане питання вирішується судом за правилами частини дев`ятої статті 100 КПК України, а саме: (1) гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання. У такому разі зазначені гроші, цінності та інше майно повертаються власнику (законному володільцю); (2) гроші, цінності та інше майно, які призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення, конфіскуються; (3) майно, що було предметом кримінального правопорушення, пов`язаного з незаконним обігом, та/або вилучене з обігу, передається відповідним установам або знищується; (4) майно, яке не має ніякої цінності і не може бути використане, знищується, а у разі необхідності - передається до криміналістичних колекцій експертних установ або заінтересованим особам на їх прохання; (5) гроші, цінності та інше майно, що були предметом кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, конфіскуються, крім тих, які повертаються власнику (законному володільцю), а якщо його не встановлено - переходять у власність держави в установленому Кабінетом Міністрів України порядку; (6) гроші, цінності та інше майно, що одержані фізичною або юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від нього, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено, конфіскуються; (6-1) майно (грошові кошти або інше майно, а також доходи від них) засудженого за вчинення корупційного злочину, легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, його пов`язаної особи конфіскується, якщо в суді не підтверджено законність підстав набуття прав на таке майно. (7) документи, що є речовими доказами, залишаються в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Отже, зважаючи на потребу ЗСУ у зброї та вибухових пристроях, для відсічі збройній агресії рф, на підставі викладених норм, суд вважає за необхідне: два запали AF-11, які поміщені до сейф-пакету експертної служби МВС України № 2961341, ручну димову гранату РДГ-55Ч, яка поміщена до сейф-пакету експертної служби МВС України № 2961342, два корпуси гранати GHO-1, які поміщено до сейф-пакету експертної служби МВС України – передати в/ч НОМЕР_1 .

Своєю чергою, залишки після знищення гранати GHO-1, які поміщені до спец. пакету № RIC2001028 та залишки після знищення саморобного вибухового пристрою, які поміщені до спец. пакету № RIC2001031 суд вважає за необхідне знищити.

У ході судового розгляду з`ясовано, що згідно з довідкою, витрати пов`язані з висновком експерта від 11 квітня 2025 року № КСЕ-19/111-25/17895 становлять 10 696,80 грн.

Згідно з довідкою, витрати пов`язані з висновком експерта від 27 березня 2025 року № СЕ-19/111-25/17888-ВТХ становлять 3979,50 грн.

Згідно з довідкою, витрати пов`язані з висновком експерта від 27 березня 2025 року № СЕ-19/111-25/17888-ВТХ становлять 2785,65 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Отож, суд стягує з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення експерта у розмірі 17 461,95 грн.

З огляду на звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, суд скасовує обраний ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Керуючись ст. 100, 124, 174, 368, 374, 392, 395, 475, 532 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

затвердити угоду про визнання винуватості, яка укладена 30 квітня 2025 року між прокурором Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участю захисника ОСОБА_5 , за згодою потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 129 КК України та призначити йому покарання:

- за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки;

- за ч. 1 ст. 129 КК України у виді апробаційного нагляду на строк 1 (один) рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, визначити ОСОБА_4 остаточне покарання, шляхом поглинення менш суворого покарання (1 (один) рік апробаційного нагляду) більш суворим (4 (чотири) роки позбавлення волі), у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

Згідно із ч. 2 ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Установити ОСОБА_4 іспитовий строк тривалістю на 1 (один) рік.

На підставі ч. 1 ст. 76 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, зобов`язати ОСОБА_4 виконувати такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питання пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Іспитовий строк обчислювати з 30 квітня 2025 року.

Скасувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який обраний ОСОБА_4 згідно з ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 березня 2025 року.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення експерта в розмірі 17 461 (сімнадцять тисяч чотириста шістдесят одну) гривню 95 (дев`яносто п`ять) копійок.

Речові докази:

- два запали AF-11, які поміщені до сейф-пакету експертної служби МВС України № 2961341, ручну димову гранату РДГ-55Ч, яка поміщена до сейф-пакету експертної служби МВС України № 2961342, два корпуси гранати GHO-1, які поміщено до сейф-пакету експертної служби МВС України, які перебувають у військовій частині НОМЕР_1 , – залишити в розпорядженні військової частини НОМЕР_1 ;

- залишки після знищення гранати GHO-1, які поміщені до спец. пакету № RIC2001028 та залишки після знищення саморобного вибухового пристрою, які поміщені до спец. пакету № RIC2001031, - знищити.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду, через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області, протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:

- обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди;

- прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 15 ст. 615 КПК України вручити учасникам судового провадження копію повного тексту вироку в день його проголошення.

Суддя

Білоцерківського міськрайонного суду ОСОБА_10

Київської області