КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 15.04.2008                                                                                           № 38/51

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Андрієнка  В.В.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Черній С.О., довіреність № б/н від 17.01.2008р.,

 від відповідача - Сидоренко І.О., довіреність № б/н від 26.04.2008р.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Компанії “SITI - B&T Group S.p.A”

 на рішення Господарського суду м.Києва від 25.02.2008

 у справі № 38/51  

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю “Атем”, м. Київ, вул. Жилянська, 19,

 до                                                   Компанії “SITI - B&T Group S.p.A” Італія, Форміджіне (Модена), вул. Прамполіні, 18, REA 263705,

             

                       

 про                                                  визнання виконавчих написів № 549 від 30.01.2007 р., № 1353 від 01.03.2007 р. про протест у неплатежі  векселів такими, що не підлягають виконанню, та визнання векселів № 3209623453, № 3209623454, № 3209623455, № 3209623456, № 3209623457, № 3209623458, №

  Суть рішення і скарги:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Атем” (надалі – ТОВ “Атем”, Позивач) звернулося в господарський суд міста Києва з позовом до Компанії “SITI - B&T Group S.p.A”  (надалі – Компанія, Відповідач), у якому просило визнати виконавчі написи: №549 про протест в неплатежі векселя №3209623459 і №1353 про протест в неплатежі векселя №3209623460, вчинені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, відповідно – 30.01.2007р. та 01.03.2007р., такими, що не підлягають виконанню, а також визнати векселі: №3209623453, №3209623454, №3209623455, №3209623456, №3209623457, №3209623458, №3209623459, №3209623460, №3209623461, №3209623462, №3209623463, №3209623464, №3209623465, №3209623466, №3209623467, №3209623468, №3209623469, №3209623470, №3209623471, №3209623472, №3209623473 і №3209623474, які були емітовані ТОВ “Атем” 14.04.2006р., такими, що не мають вексельної сили.

Водночас, Позивач подав до суду клопотання, в якому просив суд вжити заходи до забезпечення позову, шляхом:

- заборони Відповідачу до набрання рішення суду у цій справі законної сили вчиняти будь-які дії, направлені на стягнення боргу за виданими векселями та на передачу цих векселів третім особам;

- заборони Відповідачу та третім особам, в тому числі – органам Державної виконавчої служби, до набрання рішенням суду законної сили вчиняти дії направлені на стягнення за векселями № 3209623459 та № 3209623460.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.02.2008р. у справі № 38/51 клопотання ТОВ “Атем” про вжиття заходів до забезпечення позову було задоволено частково, саме: зупинено стягнення з ТОВ “Атем коштів в сумі 302 047,19 грн., на підставі виконавчого напису № 549, вчиненого 30.01.2007р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплун Ю.В. та  зупинено стягнення з ТОВ “Атем” коштів в сумі 308 759,03 грн., на підставі виконавчого напису № 1353, вчиненого 01.03.2007р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплун Ю.В.

Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою, представник Відповідача звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 25.02.2008р. про вжиття заходів до забезпечення позову у справі № 38/51 та припинити провадження у справі.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилався на те, що дана справа не підсудна господарським судам України, а сама оскаржувана ухвала місцевого господарського суду була прийнята з порушенням норм процесуального права, зокрема: ст. 62 Господарського процесуального кодексу України (надалі – ГПК України), ст.ст. 76 та 77 Закону України “Про міжнародне приватне право” і ч. 1 ст. 3 та ч. 3 ст. 22 Закону України “Про судоустрій”, яке є підставами для її скасування.

Представник Позивача надав суду свій письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому не погоджувався з доводами та вимогами, що були викладені представником Відповідача  в його апеляційній скарзі і вважав, що ухвала господарського суду м. Києва від 25.02.2008р. у справі № 38/51 є законною і обгрунтованою.

Заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, дослідивши та вивчивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

 Як вказувалось вище, ТОВ “Атем” звернулося в господарський суд міста Києва з позовом до Компанії “SITI - B&T Group S.p.A” про визнання виконавчих написів № 549 від 30.01.2007р. і № 1353 від 01.03.2007р. про протест у неплатежі векселів такими, що не підлягають виконанню, та визнання векселів №3209623453, №3209623454, №3209623455, №3209623456, №3209623457, №3209623458, №3209623459, №3209623460, №3209623461, №3209623462, №3209623463, №3209623464, №3209623465, №3209623466, №3209623467, №3209623468, №3209623469, №3209623470, №3209623471, №3209623472, №3209623473 і №3209623474 від 14.04.2006р. такими, що не мають вексельної сили.

Водночас, Позивач подав до суду клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, яке ухвалою господарського суду міста Києва від 25.02.2008р. у справі № 38/51 було задоволено частково, саме: зупинено стягнення з ТОВ “Атем” коштів в сумі 302 047,19 грн., на підставі виконавчого напису № 549 і 308 759,03 грн., на підставі виконавчого напису № 1353, вчинених, відповідно, 30.01.2007р. і 01.03.2007р., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплун Ю.В.

Задовольняючи вказане клопотання (заяву) про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що невжиття заходів до забезпечення позову, в даному випадку, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у справі і, з урахуванням складу учасників судового процесу та заявлених вимог, задовольнив подану заяву.

З таким висновком місцевого господарського суду колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується, з огляду на наступне.

Забезпечення позову – це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Стаття 67 ГПК України встановлює, що заходами забезпечення позову є, зокрема, заборона відповідачеві вчиняти певні дії.

Наведені норми Закону надають право суду вжити заходи щодо забезпечення позову на будь-якій стадії провадження у справі лише за відсутності гарантій з боку відповідача забезпечити виконання рішення суду, яке може бути не на його користь. Для вжиття заходів із забезпечення позову заявнику достатньо надати суду обґрунтоване припущення, що майно, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, при цьому законодавство не вимагає від заявника надання достовірних доказів такого зменшення майна.

Звертаючись до місцевого господарського суду із клопотанням про забезпечення позову, Позивач посилалися на певні факти, які на їх думку свідчили про існування  небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам, а також про можливість утруднення або унеможливлення в подальшому виконання рішення суду у цій справі.

Зокрема, Позивач стверджував, що у випадку стягнення органами Державної виконавчої служби України в примусовому порядку з Позивача коштів за спірними виконавчими написами, вирішення спору по суті у даній справі стане неможливим, оскільки виконавчі написи будуть вже виконаними і, відповідно, предмет спору – відсутнім, а тому захист прав Позивача у визначений ст. 50 Закону України “Про нотаріат” спосіб, буде неможливим.

Крім того, виконання рішення суду, у разі задоволення позову, також буде неможливим, оскільки стягнення органами Державної виконавчої служби України в примусовому порядку з Позивача коштів за спірними виконавчими написами, унеможливить виконання рішення суду про визнання цих виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, у зв”язку з чим, ці виконавчі написи будуть вже фактично виконаними.

При цьому, колегія суддів констатує, що заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом, як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з”ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (абзац 1 п. 4 Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006р. “Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову”).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.

В даному випадку, предметом позову по даній справі є, зокрема, визнання такими, що не підлягають виконанню виконавчі написи нотаріуса, які є виконавчими документами, та були прийняті до виконання органами Державної виконавчої служби України.

Згідно статті 3 Закону України “Про виконавче провадження”, державною виконавчою службою підлягають виконанню виконавчі написи нотаріусів.

Як видно з матеріалів справи, 06.02.2007р. державним виконавцем ДВС у Голосіївському районі міста Києва була прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого напису № 549, вчиненого 30.01.2007р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу про стягнення з Позивача на користь Відповідача 302 047,19 грн., та запропоновано Позивачу добровільно виконати виконавчий напис у встановлений строк.

Крім того, 12.03.2007р. державними виконавцем ДВС у Голосіївському районі міста Києва була прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого напису № 1353, вчиненого 01.03.2007р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу про стягнення з Позивача на користь Відповідача 308759,03 грн., та запропоновано Позивачу добровільно виконати виконавчий напис у встановлений строк.

Таким чином, судова колегія констатує, що вжиті судом першої інстанції (саме оскаржуваною ухвалою) заходи забезпечення позову не перешкоджають господарській діяльності Відповідача чи інших осіб в розумінні вищенаведеної норми матеріального права.

З огляду на наведене, беручи до уваги те, що Позивачем вказується на фактичне порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, судова колегія дійшла до висновку про можливість існування небезпеки в заподіянні шкоди правам, свободам та інтересам ТОВ “Атем”” до ухвалення рішення в даній справі.

Отже, висновок суду першої інстанції, про те, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду по даній справі є обгрунтованим.

При цьому, звертає на себе увагу і та обставина, що і сам заявник у поданій ним апеляційній скарзі жодним чином не спростовував в суді апеляційної інстанції висновок місцевого господарського суду про те, що невжиття судом заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду по даній справі та не доводив про безпідставність вжиття судом першої інстанції таких заходів і, відповідно – про неправомірність прийнятої ухвали, обмежившись тільки доводами про те, що дана справа не підвідомча господарському суду.

Так, заявник в апеляційній скарзі стверджував, що оскільки Відповідачем у справі є юридична особа за законодавством Італійської Республіки, яка не має на території України філій, представництв, або ж нерухомого майна, то така справа, згідно Законів України “Про судоустрій України” та “Про міжнародне приватне право”, повинна розглядатись судами загальної юрисдикції, а провадження по справі № 38/51, підлягає припиненню.

Разом з тим, судова колегія звертає увагу на те, що в даному випадку апеляційною інстанцією розглядається апеляційна скарга саме на ухвалу господарського суду про вжиття заходів до забезпечення позову. Тому, питання підвідомчості справи № 38/51 на даній стадії судового провадження не може вирішуватись судом апеляційної інстанції та буде суперечити вимогам статтей 101 і 103 ГПК України.

Враховуючи вищезазначене, судова колегія констатує, що судом першої інстанції було обґрунтовану винесено ухвалу про часткове задоволення клопотання Позивача про забезпечення позову.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, обов”язок доказування та подання доказів розподіляється  між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Проте, в даному випадку, всупереч вимог вказаної норми закону, заявником не було надано суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.

Таким чином, апеляційний господарський суд вважає, що ухвала господарського суду м. Києва від 25.02.2008р, яка була прийнята по даній справі, у зв”язку з повним з”ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими та відповідністю висновків, викладених в ухвалі суду дійсним обставинам справи, а також у зв”язку з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, є законною і обґрунтованою.

У зв”язку з цим, оскаржувана ухвала суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Компанії “SITI - B&T Group S.p.A” – без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 66 - 67, 91, 92, 99, 101 – 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, --

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Компанії “SITI - B&T Group S.p.A” залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 25.02.2008р. у справі № 38/51 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Атем” до Компанії “SITI - B&T Group S.p.A”, про визнання виконавчих написів № 549 від 30.01.2007р. і № 1353 від 01.03.2007р. про протест у неплатежі векселів такими, що не підлягають виконанню, та визнання векселів №3209623453, №3209623454, №3209623455, №3209623456, №3209623457, №3209623458, №3209623459, №3209623460,  №3209623461, №3209623462, №3209623463, №3209623464, №3209623465, №3209623466, №3209623467, №3209623468, №3209623469, №3209623470, №3209623471, №3209623472, №3209623473, №3209623474 від 14.04.2006р. такими, що не мають вексельної сили, – без змін.

2. Справу № 38/51 повернути до господарського суду міста Києва.    

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 18.04.08 (відправлено)