КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.04.2008 № 46/460
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іваненко Я.Л.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -не з’явився
від відповідача - Євстіфєєв Ю.В., дов. б/н від 31.01.2007 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнє підприємство "Фасадреставрація" Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київреконструкція"
на рішення Господарського суду м.Києва від 04.02.2008
у справі № 46/460
за позовом Приватне підприємство "Онікс"
до Дочірнє підприємство "Фасадреставрація" Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київреконструкція"
третя особа відповідача
третя особа позивача
про стягнення 27990,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.02.2008 року у справі№ 46/460 позов Приватного підприємства “Онікс” (далі-позивач) до Дочірнього підприємства “Фасадреставрація” Відкритого акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київреконструкція” (далі-відповідач) про стягнення 27 990 грн. задоволено повністю. З відповідача на користь позивача стягнуто 27 990 грн. пені, 280 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2008 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволення позову в повному обсязі. Вважає, що зазначене рішення є необгрунтованим та незаконним, а отже підлягає скасуванню з підстав неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи, порушенням та невірним застосуванням норм процесуального та матеріального права.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2007 року по справі № 46/405, яким з ДП “Фасадреставрація” ВАТ “Акціонерна компанія “Київреконструкція” стягнуто заборгованість за субпідрядним договором № 40 від 14.12.2005 року в розмірі 28 000 грн., в той час як в справі № 46/460 з відповідача стягнуто 27 990 грн. пені, нарахованої на заборгованість за субпідрядним договором № 40 від 14.12.2005 року в розмірі 31 099, 25 грн.
Крім того, апелянт вважає, що позивачем пропущено встановлений для пред’явлення вимог про стягнення пені шестимісячний строк позовної давності; пеню нараховано в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу, в той час, як розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, згідно з ЗУ “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 10.01.2002 року № 2921-III.
Позивач відзив на апеляційну скаргу суду не надав та в судове засідання 03.04.2008 року не з’явився. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що 14.12.2005 року між відповідачем в якості замовника та позивачем в якості підрядника укладено субпідрядний договір № 40 (далі-договір), за умовами якого замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання по виконанню робіт з реконструкції сан вузлових приміщень адмінбудинку по вул. Пугачова, 12/2.
Підпунктом 3.1 вказаного договору сторони погодили перерахування замовником 30-відсоткової передоплати вартості обсягу ремонтних робіт не пізніше 10 днів до початку їх виконання. Такі кошти повинні бути використані підрядчиком на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів не пізніше 1 місяця з для отримання передоплати.
Відповідно до п. 3.2 договору розрахунки за виконані роботи проводяться між сторонами щомісячно на підставі акту (форма № КБ-2в та КБ-3), а оплата робіт здійснюється на протязі п'яти днів після підписання акту.
Факт здавання-приймання виконаних робіт фіксується в акті, який підписується обома сторонами з фактичною датою закінчення робіт та фактичною їх вартістю.
Позивач зазначає, що загальна вартість виконаних ним робіт за договором становить 245 750,90 грн., а фактична їх оплата відповідачем за даними виписки з банку складає 186 248,14 грн.
З приєднаних до матеріал справи актів приймання виконаних робіт та довідок форми КБ-3, а саме: за січень 2006 року на суму 93 754,52 грн., травень 2006 року 2006 року на суму 37 965,96 грн., червень 2006 року на суму 24 164,01 грн., липень 2006 року на суму 15 509,11 грн. (за вирахуванням вартості послуг генпідряду з розмірі 7,2 % відповідно до п. 2.7 договору № 40 в редакції додаткової угоди від 01.02.2006 року № 1), грудень 2006 року на суму 74 357,30 грн. слідує, що позивачем виконано для відповідача згідно з договором робіт з реконструкції санвузлів на суму 245 750,90 грн.
Виходячи з наданих позивачем виписок з його особового рахунку за виконання умов п.п. 5.2.1 договору, яким закріплено обов'язок відповідача прийняти виконані роботи і провести розрахунки з підрядником, відповідачем перераховано позивачу 186 248,18 грн., а саме: 46 000,00 грн. 28.12.2005 року, 10 000,00 грн. 16.02.2006 року, 20 000,00 грн. 24.02.2006 року, 7 000,00 грн. 03.03.2006 року, 10 000,00 грн. 26.06.2006 року, 24 000,00 грн. 19.07.2006 року, 6 000,00 грн. 28.07.2006 року, 18 000,00 грн. 16.08.2006 року, 8 000,00 грн. 16.08.2006 року, 5 248,14 грн. 26.09.2006 року та 32 000,00 грн. 26.09.2006 року.
Станом на 21.08.2007 року сторонами проведено взаємозалік за період з 01.12.2005 року по 31.12.2006 року (копія акту в матеріалах справи) по переданим будівельним матеріалам для виконання обумовлених договором робіт на загальну суму 28 403, 50 грн. В якості документів, якими стверджується суми, віднесені сторонами до взаємозаліку, позивачем приєднано до позовної заяви видаткові накладні № РН-0000007 від 20.01.2006 року на суму 2 934,35 грн., № РН-00000046 від 23.05.2006 року на суму 17 211,10 грн. та РН-0000121 від 01.12.2006 року на суму 8 258,05 грн.
Таким чином, з урахуванням фактичних оплат з боку відповідача та проведеного сторонами взаємозаліку, сума заборгованості відповідача за договором № 40 від 14.12.2005 року становить 31 099,25 грн. (245 750,90 грн. -186 248,14 грн. -28 403,50 грн.).= 31099,25 грн.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем визнано та підтверджено заборгованість перед позивачем в сумі 31 099,25 грн. шляхом підписання та скріплення печатками акту звіряння розрахунків від 21.08.2007 року згідно з договором.
Як вище вказувалося, розрахунки між сторонами проводились на підставі затверджених двосторонніх актів приймання виконаних робіт та довідок про їх вартість на протязі п'яти днів після їх підписання. Тобто, кінцевий розрахунок відповідач був зобов'язаний провести на підставі акту виконаних робіт за грудень 2006 року у сумі 31 099,25 грн. не пізніше 05.01.2007 року.
На підтвердженням грошового зобов'язання у розмірі 31 099,25 грн. з боку відповідача, яке виникло на підставі акту виконаних робіт за грудень 2006 року позивач вказує на наступне:
До підписання акту виконаних робіт за грудень 2006 року сальдо по розрахунку між сторонами складало 43 258,04 грн. (додаток № 1 до позовної заяви). Тобто, до підписання вказаного акту позивачем отримано в якості авансу кошти у розмірі 43 258,04 грн.
Однак, 31.12.2006 року між позивачем та відповідачем було підписано акт приймання виконаних робіт на суму 74 357,30 грн.
Таким чином, у відповідача виникло грошове зобов'язання перед позивачем у сумі 31 099,25 грн. на підставі акту виконаних робіт саме за грудень 2006 року, зокрема: 74 357,30 грн. - 43 258,04 грн. =31 099,25, де 743 57,30 грн. - сума виконаних позивачем робіт згідно з актом приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2006 року, 43 258,04 грн. - сплачена відповідачем сума, що зарахована в якості авансу.
За твердженнями позивача відповідачем порушено строки виконання грошового зобов'язання, а саме не проведено кінцевий розрахунок за виконані роботи у строки, передбачені договором. На підтвердження своїх посилань та прострочення відповідача позивачем надано копію рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2007 року № 46/405.
В силу ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.11.2007 року по справі № 46/405 встановлено факт існування заборгованості відповідача за договором № 40 від 14.12.2005 року станом на 21.08.2007 року в розмірі 31 099, 25 грн.
Тому твердження апелянта про існування за останнім заборгованості в розмірі 28 000 грн., а отже помилкове нарахування пені на суму боргу в розмірі 31 099, 25 грн., є таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки борг в розмірі 28 000 грн. рахувався за відповідачем після 21.08.2007 року, а саме, після перерахування відповідачем позивачеві 3 099, 25 грн. платіжними дорученнями № 436 від 28.09.2007 року, № 477 від 10.10.2007 року, № 520 від 19.10.2007 року, № 550 від 31.10.2007 року.
Виходячи з положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 3 ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що в разі порушення
зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. •;
Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку .учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з п. 7.1 договору у разі порушення з вини замовника передбачених договором строків перерахування авансів і платежів за виконані роботи, замовник сплачує підрядникові за кожний день прострочення неустойку у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу, але не нижче облікової ставки Національного банку України.
Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.
Виходячи з розрахунку позивача, пеня за несвоєчасне виконання відповідачем обов'язку з оплати виконаних робіт за грудень 2006 року на підставі спірного договору у сумі 31 099,26 грн. нарахована з 05.01.2007 року по 05.07.2007 року і становить 27 990 грн. (31 099,26 грн. х 0,5 % х 180 днів)
Нормами ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошового зобов'язання встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Твердження скаржника про неправомірне нарахування пені в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу, в той час, як розмір останньої не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, та пропуск позивачем шестимісячного строку позовної давності для пред’явлення вимоги про стягнення пені, колегією суддів до уваги не приймається з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до ст.. 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.
А в ст. ст. 627, 629 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зміст договору, згідно зі ст. 628 ЦК України, становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем правомірно та правильно розраховано розмір пені, оскільки за порушення строків перерахування платежів за виконані роботи згідно укладеної сторонами угодою розмір пені становить 0,5 % за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання, а тому вимоги позивача є обґрунтованим і підлягають задоволенню.
Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні в матеріалах справи докази, дав їм належну оцінку, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1.Рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2008 року у справі № 46/460 залишити без змін, а апеляційну скаргу Дочірнього підприємства “Фасадреставрація” Відкритого акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київреконструкція” без задоволення.
2.Матеріали справи № 46/460 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
08.04.08 (відправлено)