У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
12.03.08 Справа №8/448д/07
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Колодій Н.А. судді Колодій Н.А. , Кагітіна Л.П. , Коробка Н.Д.
при секретарі: Соколові А.А.
За участю представників:
позивача:Горяной Ю.В. - директор;
відповідача: Сущенко П.Г. – довіреність № 62 від 03.01.2007р.;
3-ої особи: Камисов А.Я. - довіреність № 01 від 01.02.2007р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтаж», м. Енергодар Запорізької області
на рішення господарського суду Запорізької області від 09.11.2007 р. у справі № 8/448д/07
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтаж», м. Енергодар Запорізької області
до відповідача Комунального підприємства «Підприємство комунальної власності», м.Енергодар Запорізької області
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Відділ культури Енергодарської міської ради, м. Енергодар Запорізької області
про визнання дійсним договору оренди
ВСТАНОВИВ:
Товариством з обмеженою відповідальністю «Будмонтаж»,м. Енергодар Запорізької області заявлено позов до Комунального підприємства «Підприємство комунальної власності м. Енергодар Запорізької області про визнання дійсним Договору оренди нерухомого майна нежитлового приміщення, укладеного між сторонами по справі за № 61-05 від 19.08.2005р. Позовні вимоги заявлені на підставі ст. 220 ЦК України.
Розглянувши справу по суті, господарський суд Запорізької області своїм рішенням від 09.11.2007р. у справі № 8/448д/07 (суддя Попова І.А.) в задоволенні позовних вимог відмовив, мотивуючи тим, що обставини на які посилався позивач в обґрунтування позовних вимог не підтверджені фактичними обставинами справи. Зокрема суд встановив, що позивач не надав доказів звернення за нотаріальним посвідченням договору в передбачений цим договором строк. Крім того, суд дійшов висновку, що відповідач не ухилявся від нотаріального посвідчення договору оренди, а взагалі не мав для цього підстав та можливостей у зв’язку з відсутністю правоустановчих документів на спірне майно. Господарським судом Запорізької області розглянуто справу №20/390/07 за позовом відділу культури Енергодарської міської ради до ТОВ "Будмонтаж" про зобов'язання повернути орендоване приміщення у зв'язку з закінченням строку дії договору оренди № 47-05 від 28.01.2005р. Рішенням від 21.09.2007 р. (набрало законної сили) встановлено, що договір оренди № 47-05, укладений між сторонами по справі 28.01.2005 р. строком на 11 місяців у простій письмовій формі вважається продовженим ще на 11 місяців, оскільки орендодавець у встановленому законом порядку не заявив про його припинення. Таким чином, права та обов'язки сторін щодо користування майном комунальної власності регулювалися умовами договору № 47-05, та саме цей договір ними виконувався, а не договір № 61-05.
Не погодившись із прийнятим рішенням, ТОВ «Будмонтаж», м. Енергодар Запорізької області оскаржив його до апеляційного суду. На думку заявника апеляційної скарги, рішення суду винесено при неправильному застосуванні норм матеріального права, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи. Вважає, що сторони досягли згоди по всім суттєвим умовам договору № 62-05 від 19.08.2007р. спірний договір фактично сторонами виконувався, про що свідчить перерахування орендних платежів саме за цим договором. Про відсутність у відповідача правоустановчих документів на об’єкт оренди на момент укладання угоди відповідачу відомо не було. На думку заявника апеляційної скарги, законних підстав для відмови в задоволенні позовних вимог немає. Просить скасувати рішення господарського суду по даній справі та задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 17.12.2007р. апеляційна скарга відповідача прийнята до розгляду та призначена до слуханням в судовому засіданні 06.02.2008 р. В судовому засіданні оголошувалася перерва до 12.03.2008р.
Склад колегії змінювався.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 437 від 11.03.2008р. р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів головуючого – Колодій Н.А., суддів: Кагітіна Л.П., Коробка Н.Д. Постанову по справі винесено колегією у даному складі.
Відповідач та третя особа, у відзиві на апеляційну скаргу вказують на законність та обґрунтованість рішення суду. Просять рішення суду залишити без змін а скаргу без задоволення.
За клопотанням представників сторін судовий процес вівся без застосування засобів технічної фіксації, за їх згодою в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, не знаходить правових підстав для зміни чи скасування судового рішення в силу наступного.
Як встановлено матеріалами справи, сторонами по справі 28.01.2005 р. укладено договір оренди нежитлового приміщення № 47-05 за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове володіння та користування наступне майно: нежитлові приміщення в житловому будинку, які знаходяться за адресою м. Енергодар, вул. Будівельників, 22, на першому поверсі (інв. № 212), загальною площею 585 кв.м., на другому поверсі (інв. № 212), загальною площею 114,4 кв.м, в підвалі (інв. № 288), загальною площею 416,7 кв.м., які знаходяться на балансі КП "ПКВ". Пунктом 2.1 договору визначений строк його дії з 01.01.2005 р. до 30.11.2005 р. За актом приймання-передачі приміщення фактично прийнято позивачем у користування.
19 серпня 2005 року сторонами по справі укладено договір № 61-05 за умовами якого відповідач передає, а орендар приймає в тимчасове володіння та користування наступне майно: нежитлові приміщення в житловому будинку, які знаходяться за адресою м. Енергодар, вул. Будівельників, 22, на першому поверсі (інв. № 212) загальною площею 585 кв.м., на другому поверсі (інв. № 212) загальною площею 114,4 кв.м, в підвалі (інв. № 288), загальною площею 416,7 кв.м., які знаходяться на балансі КП "ПКВ".
Пунктом 2.1 Договору сторони узгодили строк його дії - п'ять років з моменту державної реєстрації.
Розділом 5 Договору сторони визначили, що орендар за свій рахунок здійснює нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію даного договору у встановленому порядку в строк до 30.11.2005 р. Також договір містить застереження, що в разі не посвідчення та державної реєстрації договору в установлений строк орендар повинен негайно повернути приміщення.
Залучені до матеріалів справи докази свідчать про те, що 28.07.2006 р. нотаріусом Енергодарського міського нотаріального округу Запорізької області відмовлено гр. Горяному Ю.В. у посвідченні договору оренди нежитлової будівлі розташованої у м. Енергодар по вул. Будівельників, 22, з мотивів відсутності правовстановлювального документу та витяг з Реєстру прав власності на зазначене нерухоме майно.
У зв’язку з цим , 17.09.2007р. ТОВ «Будмонтаж» звернулося до господарського суду з позовом про визнання договору № 61-05 від 19.08.2005р. дійсним на підставі ст. 220 ЦК України.
Приписами статті 220 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Відмовляючи в задоволенні вимог позивача суд першої інстанції встановив, що позивач документально не підтвердив наявність підстав, передбачених статтею 220 ЦК України для визнання угоди дійсною, зокрема, не довів ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору оренди нерухомого майна, а також щодо повного або часткового виконання умов договору № 61-05.
Свої висновки господарський суд обґрунтовував тими обставинами, що, по-перше, позивач не звертався за нотаріальним посвідченням договору оренди та його реєстрацією в строк, передбачений договором (тобто до 30.11.2005 р.) По-друге, наявні матеріали свідчать, що право власності територіальної громади міста Енергодара на нежитлове приміщення (магазин "Меблі") по пр. Будівельників, 22 зареєстровано 04.09.2007 р. на підставі рішення виконкому Енергодарської міської ради від 03.09.2007 р. № 252, про що свідчить витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно. , '
За таких обставин суд дійшов висновку, що укладаючи угоду № 61-05 від 19.08.2005 р. сторони прийняли на себе зобов'язання (щодо нотаріального посвідчення та реєстрації договору), неможливість виконання якого існувала в момент виникнення цього зобов'язання.
Матеріалами справи та висновками господарського суду першої інстанції також спростовуються доводи позивача щодо фактичного виконання сторонами спірної угоди. Так, господарським судом Запорізької області розглянуто спір за позовом відділу культури Енергодарської міської ради до ТОВ
"Будмонтаж" про зобов'язання повернути орендоване приміщення у зв'язку з
закінченням строку дії договору оренди № 47-05 від 28.01.2005 р. (справа №
20/390/07) Рішенням по даній справі від 21.09.2007 р., яке набрало законної сили, встановлено, що договір оренди № 47-05, укладений сторонами по справі 28.01.2005 р. строком на 11 місяців у простій письмовій формі є продовженим ще на 11 місяців, оскільки орендодавець у встановленому законом порядку не заявив про його припинення. Таким чином, на момент укладання сторонами спірного договору 15.08.2005 р. діяв договір № 47-05, який був продовжений ще на один строк, виходячи з цих обставин, рішенням суду у справі № 20/390/07 встановлено, що права та обов'язки сторін щодо користування майном комунальної власності регулювалися умовами договору № 47-05, та саме цей договір ними виконувався, а не договір № 61-05.
Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Крім того, 23 листопада 2005 року між КП «Підприємство комунальної власності» та орендарем товариством "Будмонтаж" укладено Додаткову угоду № 1 до Договору оренди № 47-05 від 28.01.2005 р., чим сторони фактично визнали, що правовідносини по оренді нерухомого майна регулюються договором № 47-05, а договір № 61-05 не набрав чинності.
Судом також спростовано доводи позивача щодо внесення ним орендних платежів саме за спірним договором. Як правильно встановлено господарським судом, орендодавець (відповідач по справі) в направлених до сплати рахунках взагалі не вказував будь-якого з договорів, рахунки направлялися з позначкою "за оренду майна". Підприємство "Будмонтаж" також у платіжних дорученнях 2005 року не зазначало призначення платежу, примітку "за договором № 61-05" позивач робив у платіжних дорученнях лише після виникнення спору щодо користування майном.
Проаналізувавши висновки господарського суду Запорізької області, викладені в рішенні по даній справі, колегія суддів визнала їх такими, що відповідають обставинам справи, підтверджені документально та є обґрунтованими.
Доводи апеляційної скарги не спростовують фактів, встановлених господарським судом першої інстанції у своєму рішенні.
Підтримуючи висновки суду першої інстанції щодо відсутності законних підстав для задоволення вимог позивача щодо визнання угоди дійсної судова колегія апеляційної інстанції, крім вищевикладеного, зазначає наступне.
Предметом спору у даній справі є дійсність (чи недійсність) укладеного між сторонами у справі договору оренди нерухомого майна.
Як вбачається зі змісту статті 203 Цивільного кодексу України, правочин є дійсним, якщо він відповідає загальним умовам дійсності правочину, зокрема, волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі (частина третя цієї статті).
Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу.
Отже, наявність вільного волевиявлення учасників правочину та його відповідність внутрішній волі при укладенні цього правочину є однією з необхідних умов визнання останнього дійсним, а відсутність вільного волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання такого недійсним.
Як свідчать матеріали справи, відповідач та третя особа заперечують проти подальшого користування позивачем спірним майном. У відзиві на апеляційну скаргу, третя особа - Відділ культури Енергодарської міської ради, балансоутримувач спірного майна, посилається на те, що 05.09.2006р. Розпорядженням міського голови № 280 – р «Про переведення Центральної міської бібліотеки до іншого приміщення» на юридичний відділ апарату Енергодарської міської ради та її виконавчий комітет покладено обов’язок забезпечити проведення ефективних заходів по оперативному вирішенню питань щодо звільнення позивачем приміщення комунальної власності за адресою: м. Енергодар, пр. Будівельників,22. Цим же розпорядженням на третю особу покладено обов’язок у разі звільнення спірного приміщення у найкоротший строк здійснити заходи по ремонту приміщень та переведенню до них Центральної міської бібліотеки. Для реалізації запланованих заходів, 20.09.2006р. виконавчим комітетом Енергодарської міської ради прийнято рішення про передачу з балансу КП «Підприємство комунальної власності» (відповідач по справі) на баланс відділу культури міської ради (третя особа) приміщення магазину «Меблі», розташованого в м. Енергодар по пр. Будівельників, 22 .
З вищевикладеного вбачається, що на момент розгляду в господарському суді спору про дійсність угоди, власник спірного майна заперечував проти подальшої оренди нерухомого майна і виявив бажання використовувати його для власних комунальних потреб.
Відповідно до ст.ст.319,321 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений чи обмежений у його здійсненні.
Отже враховуючи відсутність волевиявлення власника майна на передачу в оренду нерухомого комунального майна, колегія суддів дійшла висновку про неможливість визнання у судовому порядку дійсним Договору оренди комунального нерухомого майна № 61-05 від 19.08.2005р.
Колегія суддів, проаналізувавши матеріали справи, вважає, що господарський суд Запорізької області вірно застосував норми матеріального і процесуального права і правильно прийняв рішення про відмову у задоволенні вимог позивача, правових підстав для скасування рішення господарського суду немає.
Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на позивача у справі.
Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтаж» м. Енергодар залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 09.11.2007р. у справі № 8/448д/07 – без змін.
Головуючий суддя Колодій Н.А.
судді Колодій Н.А.
Кагітіна Л.П. Коробка Н.Д.