У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
20.02.08 Справа №10/383-07
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Колодій Н.А. судді Колодій Н.А. , Мірошниченко М.В. , Хуторной В.М.
при секретарі: Пересаді О.В.
за участю представників
позивача: Гейко О.В., довіреність №08/31-07 від 02.02.2008р.
відповідача: Шимоліна С.А. , довіреність № 01-12/11 від 20.02.2008р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Херсонгаз”, м. Херсон
на рішення господарського суду Херсонської області від 29.11.2007 р.
у справі № 10/383-07
за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Херсонгаз”, м. Херсон
до відповідача Комунального підприємства “Котельщик”, м. Каховка Херсонської області
про стягнення 4.938,94 грн.
ВСТАНОВИВ:
29.10.2007 р. відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Херсонгаз”, м. Херсон (далі - позивач) звернулося в господарський суд Херсонської області з позовом до Комунального підприємства “Котельщик”, м. Каховка Херсонської області (далі – відповідач) про стягнення суми 4.938,94 грн., які складаються з 3044,55 грн. втрат від інфляції, 627,77 грн. 3-х % річних, 1266,62 грн. пені, нарахованих за несвоєчасне виконання рішення господарського суду Херсонської області від 04.05.2006 р. у справі № 3/37-05.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 29.11.2007р. у справі № 10/383-07 (суддя Александрова Л.І.) в задоволенні позову відмовлено.
Рішення господарського суду мотивоване тим, що стягнуті у справі № 3/37-05 суми за своєю правовою природою є збитками від інфляції та річними процентами; такі суми не є зобов’язанням в розумінні ст. 509 ЦК України. Зазначені суми нараховуються та стягуються на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка визначає правові наслідки прострочення боржником виконання самого грошового зобов’язання, а не правові наслідки несплати втрат від інфляції та 3% річних за прострочення боржником виконання грошового зобов’язання. Отже, позивачем безпідставно нараховано суму втрат від інфляції та 3% річних на стягнуті рішенням суду втрати від інфляції та 3% річних. Також безпідставно позивач, посилаючись на п. 8.1 договору на транспортування природного газу, просить стягнути пеню за несплату втрат від інфляції і 3% річних.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням господарського суду, ВАТ по газопостачанню та газифікації “Херсонгаз”, позивач у справі, звернулось до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Херсонської області від 29.11.2007р. у справі № 3/383-07 скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Позивач зазначає, що рішенням господарського суду Херсонської області від 04.05.2006р. у справі № 3/37-05 з відповідача була стягнута сума боргу з урахуванням індексу інфляції і 3% річних, судові витрати, всього на суму 14 438,31 грн. На думку позивача, інфляційні нарахування на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов’язання. Доказів виконання зобов’язання по сплаті боргу відповідач не надав, існування боргу не спростовано. Позивач вважає обґрунтованим нарахування втрат від інфляції, 3% річних і пені на суму 12.268,33 грн., стягнутої за рішенням господарського суду від 04.05.2006р. у справі № 3/37-05.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 04.01.2008 р. апеляційна скарга позивача прийнята до розгляду. Розгляд справи призначено на 20.02.2008р.
Розпорядженням першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 292 від 19.02.2008 р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів головуючого – Колодій Н.А., суддів: Мірошниченка М.В., Хуторного В.М.
Відповідач у відгуку на апеляційну скаргу визнав доводи заявника апеляційної скарги необґрунтованими, просить рішення господарського суду залишити без змін, скаргу без задоволення.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.
За клопотанням представників сторін судовий процес вівся без застосування засобів технічної фіксації та за їх згодою в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови Запорізького апеляційного господарського суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду, встановила наступне.
04.05.2006р. господарським судом Херсонської області було прийняте рішення по справі № 3/37-05, згідно якого стягнуто з КП «Котельщик» на користь ВАТ по газопостачанню та газифікації «Херсонгаз» суму 10 840,32 грн з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 376,53 грн. з урахуванням 3% річних, 142 грн. витрат по сплаті державного мита за подачу позовної заяви, 79,46 грн. витрат по сплаті державного мита за подачу касаційної скарги. Всього за вказаним рішенням суду було стягнуто суму 14 438,31 грн.
КП «Котельщик» вищезазначене рішення господарського суду не виконало. З огляду на цю обставину, ВАТ по газопостачанню та газифікації «Херсонгаз» було подано позовну заяву до господарського суду Херсонської області з вимогами про стягнення інфляційних витрат, 3% річних та пені за прострочення сплати суми у розмірі 14 438,31 грн., стягнутої за рішенням суду від 04.05.2007р. у справі №3/37-05.
Вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми 4 938,94 грн., які складаються з 3044,55 грн. – інфляційних збитків (за період з 04.05.2006р. по 15.10.2007р.), 627,77 грн. – 3% річних (за період з 04.05.2006р. по 15.10.2007р.), 1266,62 грн. – пені (за період з 04.05.2006р. по 10.06.2006р.) стали предметом спору у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Позовні вимоги у даній справі позивач обґрунтовує тими обставинами, що внаслідок невиконання відповідачем рішення господарського суду від 04.05.2006р. у справі №3/37-05. у останнього виникло грошове зобов’язання, за невиконання якого позивачем нараховані санкції у вигляді суми інфляції, річних та пені.
З матеріалів справи вбачається, що предметом спору у справі №3/37-05 були вимоги про стягнення суми інфляції та річних.. Стягнення сум основного боргу не входило до предмету позовних вимог у цій справі, що також підтверджено в письмових поясненнях представника позивача, наданих в судовому засіданні.
Позивач, з посиланням на приписи ст.193 ГК України, ст.ст. 509, 599, 610, 625 ЦК України просить стягнути з відповідача суму інфляційних витрат, 3% річних та пеню відповідно до п.8.1 Договору № 16/03-307 від 15.10.2003р. на транспортування природного газу.
Колегія суддів проаналізувавши вимоги позивача вважає безпідставними посилання останнього на норми ст. 509 ЦК України.
Відповідно до зазначеної норми, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Як зазначалося вище, до складу стягнутих за рішення суду по справі № 3/37-05 від 04.05.2006р. сум основна заборгованість, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем розрахунків за спожиту теплову енергію не входило. Предметом розгляду суду по цій справі були лише вимоги про стягнення річних та суми інфляції.
Відповідно до Інформаційного листа Верховного суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005р., інфляційні втрати пов’язані з інфляційними процесами в державі за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних – платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.
Згідно з Роз’ясненням ВАСУ від 29.04.1994р. №02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань», 3 % річних є платою саме за користування чужими грошовими коштами. В Роз’ясненні ВАСУ №02-5/223 від 12.05.1999р. «Про деякі питання, пов’язані з застосуванням індексу інфляції» та Роз’ясненні ВАСУ від 30.03.1995р. №02-5/218 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з відшкодуванням збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язань за договором поставки», застосування індексу інфляції є коефіцієнтом знецінення грошових коштів, що визначає відповідність (еквівалентність) певних грошових сум у різний час.
Виходячи з правової природи річних та інфляції, колегія суддів вважає, що відповідальність передбачена ст. ст.625 ЦК України, може застосовуватися лише за невиконання основного грошового зобов’язання.
Крім того, до суми боргу, на яку позивачем нараховано витрати від інфляції та річні, включені суми державного мита, стягнутого за рішенням господарського суду від 04.05.2006р. у справі №3/37-05.
З цього приводу слід зазначити, що державне мито - це грошовий збір, що справляється в судових та інших органах, передбачених законодавством України, за вчинення ними окремих дій та видачу документів.
Розподіл господарських витрат, у т.ч. державного мита, здійснюється в порядку, передбаченому ст.49 ГПК України, і такий розподіл, як і саме державне мито, не є зобов’язанням в розумінні ст.509 ЦК України.
Таким чином, здійснення позивачем нарахування суми 3044,55 грн. інфляційних витрат та 627,77 грн. 3% річних на суму 14 438,31 грн., стягнутої за рішенням господарського суду від 04.05.2006р. у справі №3/37-05 є необґрунтованим і безпідставним.
Щодо позовних вимог про стягнення суми 1266,62 грн. пені слід зазначити, що у відповідності зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Пунктом .8.1 Договору, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, передбачена відповідальність у вигляді пені саме за несвоєчасну оплату послуг за транспортування газу у встановлені терміни, тобто на суму основної заборгованості.
Таким чином, нарахування позивачем пені на заборгованість, яка не є основним боргом, є також необґрунтованим і безпідставним.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Доводи, зазначені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими і зводяться до помилкового і невірного тлумачення норм матеріального права та безпідставного їх застосування до спірних правовідносин.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати в апеляційній інстанції покладаються на заявника апеляційної скарги.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України , Запорізький апеляційний господарський суд-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Херсонгаз”, м. Херсон, залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Херсонської області від 29.11.2007 р. у справі № 10/383-07 - без змін
Головуючий суддя Колодій Н.А.
судді Колодій Н.А.
Мірошниченко М.В. Хуторной В.М.