У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
13.02.08 Справа №20/456/07
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Колодій Н.А. судді Колодій Н.А. , Кричмаржевський В.А. , Яценко О.М.
при секретарі: Шерник О.В.
за участю представників:
позивача: КущикА.Л. – довіреність б/н від 10.09.2007р;
відповідача: Борисов К.Б. – довіреність №01-25/10 від 14.03.2007 року;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліліт-Фаст», м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області від 26.10.2007 р. у справі № 20/456/07
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліліт-Фаст», м. Запоріжжя
до відповідача: Державного вищого навчального закладу «Запорізький Національний університет» Міністерства освіти і науки України, м. Запоріжжя
про стягнення суми
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліліт-Фаст», м. Запоріжжя звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Державного вищого навчального закладу «Запорізький Національний університет» Міністерства освіти і науки України, м. Запоріжжя 37620,17грн. заборгованості за надані послуги та 412,27грн. штрафних санкцій за несвоєчасне виконання договірних зобов’язань. Згодом, позивач звернувся із заявою про відмову від вимог в частині стягнення з відповідача суми штрафних санкцій, яка судом задоволена.
Позовні вимоги заявник обґрунтовував тим, що відповідач, в порушення умов договору, не розрахувався за надані йому послуги. Внаслідок цього, заборгованість відповідача складає 37620,17грн., яка підлягає стягненню на підставі ст.ст. 511, 526, 530, 610, 611, ЦК України, ст.230ГК України.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 26.10.2007 р. (суддя Гандюкова Л.П.) в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 37620,17грн. – відмовлено, провадження в частині стягнення 412,27грн. пені – припинено.
Судом першої інстанції зроблено висновок, що на час звернення до господарського суду Запорізької області, позивачем не доведено порушення його прав.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняте нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. На думку заявника, судом не враховано, що провадження по справі за позовом було відкрито ухвалою суду 15.08.2007р., саме в цей день позов було прийнято до розгляду і він вважається поданим. Зазначає, що до моменту відкриття провадження у справі, всі дії позивача стосовно стягнення боргу у добровільному порядку не є юридично значимими. На момент винесення рішення сплинуло більш ніж два місяці, протягом яких строк платежу вже настав та відповідач повинен був сплатити позивачу суму боргу за договором.
Скарга прийнята до розгляду та призначена слуханням на 26.12.2007р.
Розгляд справи відкладався.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду №233 від 12.02.2008р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів: головуючого - Колодій Н.А. (доповідач), суддів: Кричмаржевський В.А., Яценко О.М.
За клопотанням представників сторін розгляд справи вівся без застосування засобів технічного забезпечення фіксації судового процесу. За їх згодою оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, не знаходить правових підстав для зміни чи скасування судового акту, з огляду на наступне.
Як вірно встановлено господарським судом, 18.05.2007р. між Державним вищим навчальним закладом «Запорізький національний університет» Міністерства освіти і науки України (Замовник) та ТОВ “Ліліт –Фаст” (Виконавець) укладено договір №359/07 на надання послуг їдалень (а.с.8-11). Відповідно до предмету укладеного договору, Виконавець зобов’язався за завданням замовника надати останньому послуги, а Замовник зобов’язався оплатити виконавцеві зазначені послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені цим договором. Джерело фінансування – кошти Державного бюджету України.
Ціна договору складає 47578,80 грн. Серед переліку зобов’язань, передбачено, що Виконавець на вимогу Замовника надає рахунок на суму, яка складає вартість наданих послуг та акт виконаних робіт. Замовник, в свою чергу зобов’язався проводити оплату наданих послуг згідно наданого розрахунку та акту виконаних робіт.
Відповідно до п.9.1, термін дії договору встановлено до 31.12.2007р.
Залучений до справи (а.с.12) акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000019, свідчить про те, що 13.07.2007р. замовник прийняв надані виконавцем послуги на загальну суму 37620,17грн. (з ПДВ). Акт підписаний представниками сторін без зауважень та скріплений відбитками печаток.
Зміст зазначеного акту вказує на те, що надання послуг здійснено по рахунку №СФ-0000056 від 16.07.2007р.
Оскільки, сторони у договорі передбачили, що замовник проводить оплату послуг згідно наданого розрахунку та акту виконаних робіт, колегією суддів було витребувано у позивача докази направлення рахунку відповідачу.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача зазначив, що рахунки на адресу відповідача направлялися і раніше, однак документальних доказів направлення рахунків до вручення претензії вих.№24 від 07.08.2007р. немає. Таким чином, документально підтверджується лише факт вручення рахунку на оплату разом із претензією, відповідно до її додатку. Факт вручення претензії разом з рахунком підтверджується відповідним відбитком канцелярії відповідача на екземплярі претензії позивача.
В судовому засіданні представник відповідача заперечив факт отримання рахунка на оплату наданих послуг, навіть разом з претензією. При цьому останній надав суду свій екземпляр претензії, в якому в додатку невідомо ким закреслено рядок в якому зазначено рахунок. Суд не приймає до уваги заперечення відповідача з приводу неотримання ним рахунку, врученому разом з претензією, як необґрунтовані.
Крім того, в засіданні суду 13.02.2008р., зважаючи на заперечення відповідача, представник позивача повторно вручив представнику відповідача рахунок №СФ-0000056 від 16.07.2007р.
Виходячи з того, що сторони у договорі №359/07 від 18.05.2007р.не встановили строк оплати наданих послуг замовником, суд першої інстанції правильно встановив, що правовідносини сторін регулюються приписами ст.530 ЦК України.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Претензією вих.№24 від 07.08.2007р. Виконавець повідомив Замовника про те, що станом на 05.07.2007р. останній має заборгованість за договором №359/07 від 18.05.2007р. у сумі 37620,17грн. У правому нижньому кутку оглянутої претензії міститься відмітка загального відділу ЗНУ вх.№01-14/600 від 07.08.2007р. Резолютивна частина претензії свідчить про те, що до неї додається рахунок-фактура та акт здачі-прийняття робіт. Виконавець пропонував сплатити Замовнику заборгованість у семиденний строк.
Оскільки позивач не надав суду інших доказів вручення відповідачу вимоги про оплату наданих послуг, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що зобов’язання відповідачем мало бути виконане до 14.08.2007р. Тобто право на пред’явлення позову до суду виникло у позивача не раніше 15.08.2007р.
Разом з тим, матеріали справи свідчать про те, що ТОВ «Ліліт-Фаст» звернулось до господарського суду Запорізької області 10.08.2007р., згідно відбитку вхідного штемпелю канцелярії (а.с.2). Порушено провадження у справі відповідно до ухвали суду 15.08.2007р.
Приписами ст.1 КПК України, передбачено право підприємств, організацій звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Станом на 10 серпня 2007р. право позивача порушено не було, тому суд першої інстанції зробив правильний висновок, що звернення позивача до господарського суду за захистом порушеного права є безпідставним.
Колегія суддів не приймає до уваги заперечення заявника апеляційної скарги, щодо помилки суду при встановленні моменту подачі позову, оскільки позивач безпідставно ототожнює подання позову із винесенням ухвали про порушення провадження у справі. Подання позову це процесуальна дія особи, яка вважає, що її права або охоронювані законом інтереси порушено. Прийняття позову це процесуальна дія суду, за наслідками звернення особи, яка вважає, що її права або охоронювані законом інтереси порушено. Тобто, ці процесуальні дії різняться за суб’єктним складом, а тому не є тотожними. Детальна регламентація подання позову та його прийняття визначається ст.50, 51, 64, 69 ГПК України.
Доводи заявника апеляційної скарги, на думку колегії суддів, є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи та фактичними обставинами. Підстав для задоволення апеляційної скарги суд не вбачає.
Фактичні обставини справи досліджені судом першої інстанції на підставі наданих в судове засідання сторонами доказів. Порушення або неправильного застосування норм матеріального і процесуального права не вбачається, підстави для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду відсутні.
Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати відносяться на заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліліт-Фаст», м. Запоріжжя залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 26.10.2007р. у справі № 20/456/07 – без змін.
Головуючий суддя Колодій Н.А.
судді Колодій Н.А.
Кричмаржевський В.А. Яценко О.М.