Справа №  1-198/11

В  И  Р  О  К

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

29 листопада 2011 року,  Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області в складі:

                головуючого –судді Хорошенка В.М.

при секретарі –Кіняк Т.Ю.

з участю: прокурора – Янюк В.І.

                потерпілої –ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жовті Води кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Жовті Води Дніпропетровської області, українки, громадянки України, з базовою середньою освітою, незаміжньої, не військовозобов’язаної, раніше не судимої, не працюючої, зареєстрованої проживаючою у АДРЕСА_1, фактично проживаючої по АДРЕСА_2

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.164 КК України, -

ВСТАНОВИВ :

За набравшим законної сили рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2010 року підсудну ОСОБА_2 позбавлено батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, і вона зобов’язана з 15 жовтня 2009 року до повноліття сина сплачувати аліменти на його утримання у розмірі ? частини свого заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно. За ухвалою Жовтоводського міського суду від 04 січня 2011 року неповнолітнього стягувача ОСОБА_3 було замінено на його опікуна ОСОБА_4.

Однак з моменту постановлення зазначеного судового рішення свій обов’язок  по сплаті аліментів ОСОБА_2 належним чином не виконувала, і в період часу з 17 лютого 2010 року по 01 жовтня 2011 року злісно ухилялася від сплати аліментів: будучи працездатною, ніде офіційно не працевлаштовувалася, у центрі зайнятості не зареєструвалася, аліменти взагалі не виплачувала, і ніякої матеріальної допомоги на дитину не надавала; хоча 06 і 13 грудня 2010 року, а також 03 березня 2011 року вона й була офіційно попереджена державним виконавцем про можливу кримінальну відповідальність за ст. 164 КК України. Внаслідок злісного ухилення ОСОБА_2 від сплати аліментів, за період часу з 15 жовтня 2009 року по 01 жовтня 2011 року (тобто за 1 рік 11 місяців 15 днів) утворилася заборгованість по сплаті нею аліментів у сумі  12 509 грн. 61 коп.  

У судовому засіданні підсудна ОСОБА_2 винною себе визнала повністю і пояснила, що протягом 2007-2010 року проживала однією сім’єю (без реєстрації шлюбу) з ОСОБА_5, і 18 жовтня 2008 року у неї народився син ОСОБА_6. Заяву про своє батьківство ОСОБА_5 не подавав, і тому вона є одинокою матір’ю. Дитина хворіла і тривалий час перебувала на лікуванні, а восени 2009 року дитину і неї відібрали. Вона (ОСОБА_2) також хворіла на туберкульоз, але потім перестала відвідувати лікарів, лікувалася сама, народними методами, і до лікарів не зверталася. На початку 2010 року її за судовим рішенням позбавили батьківських прав і присудили з неї аліменти, бо дитина з 2009 року проживає з опікуном –ОСОБА_4 (матірю її колишнього співмешканця ОСОБА_5). Вона (ОСОБА_2) ніде не працює, на облік в центрі зайнятості не ставала, паспорт давно втратила, і перебивається випадковими заробітками, а також живе за рахунок своєї матері та вітчима. Тому вона жодного разу не сплачувала аліменти, хоча державний виконавець і попереджала її, що треба платити аліменти, і що за їх несплату може наступити кримінальна відповідальність. Дитину вона не відвідує, і давно (близько двох років) взагалі не бачила сина. На початку листопада 2011 року вона була оглянута в лікарні, і діагноз захворювання на туберкульоз з неї знято, вона визнана працездатною. Вже коли справа перебувала у суді вона переказала стягувачці ОСОБА_4 аліменти в сумі 50 грн. В найближчий час у неї нема реальних перспектив офіційного працевлаштування, сплати аліментів і поступового погашення аліментів.

Окрім того, винність ОСОБА_2 підтверджується й показами потерпілої ОСОБА_4, яка у судовому засіданні пояснила, що підсудна ОСОБА_2 раніше проживала разом з її сином ОСОБА_5, і у жовтні 2008 року у ОСОБА_2 народився син ОСОБА_6, стосовно якого ОСОБА_2 є одинокою матір’ю. Однак дитиною підсудна ніколи не займалася, хлопчик фактично перебував на її (ОСОБА_5) утриманні, і у 2009 році її було призначено опікуном дитини. За рішенням суду ОСОБА_2 було позбавлено батьківських прав та присуджено сплачувати аліменти, але ОСОБА_2 жодного разу їх так і не сплатила. Лише нещодавно від неї прийшов переказ на 50 грн., що набагато менше навіть розміру щомісячних аліментів, які та повинна сплачувати. Внаслідок цього утворилася велика заборгованість по аліментам, і вона (ОСОБА_5) сама утримує хвору дитину, лікує хлопчика, займається його вихованням, а ОСОБА_2 долею, здоров’ям та розвитком дитини взагалі не цікавиться, дитину не відвідує навіть під час його періодичних перебувань на стаціонарному лікуванні, і ОСОБА_1 не знає своєї матері.

Викладене підтверджується й дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами:

- копією свідоцтва про народження ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6 року народження, у якому його матір’ю вказано підсудну ОСОБА_2 (а.с. 10);

- копією рішення Жовтоводського міського суду від 17 лютого 2010 року про похзбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_6 й про присудження з неї на його користь аліментів у розмірі ? частини з усіх видів її доходу, але менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до повноліття дитини, починаючи з 15 жовтня 2009 року (а.с. 86-87),

- копією виконавчого листа за цим судовим рішенням на стягнення аліментів з ОСОБА_2 (а.с. 8-9);

- ухвалою Жовтоводського міського суду від 04 січня 2011 року про заміну сторони у виконавчому провадженні: малолітнього стягувача аліментів ОСОБА_3 на його опікуна ОСОБА_4 (а.с. 88);

- копіями попереджень-вимог державного виконавця від 13 грудня 2010 року (а.с. 15) і від 03 березня 2011 року (а.с. 16) про необхідність ОСОБА_2 сплачувати аліменти, погасити існуючу заборгованість по їх сплаті та про кримінальну відповідальність за ухилення від сплати аліментів;

- власноручною розпискою ОСОБА_2 від 06 грудня 2010 року про те, що їй відомо про розмір заборгованості, і що вона попереджена про кримінальну відповідальність за ст. 164 КК України за ухилення від сплати аліментів (а.с. 14);

- розрахунком державного виконавця заборгованості по сплаті ОСОБА_2 аліментів (а.с. 42);

- повідомленням Жовтоводського міського центру зайнятості про те, що за сприянням у працевлаштуванні ОСОБА_2 не зверталася і на обліку не перебуває (а.с. 58);

- довідкою поліклініки СМСЧ-9 про перебування ОСОБА_2 на диспансерному обліку в наркологічному кабінеті з приводу алкогольної залежності (а.с. 51);

- повідомленням СМСЧ-9 м. Жовті Води про те, що у листопаді 2011 року ОСОБА_2 (яка перебувала на диспансерному обліку у лікаря-фтизіатра з діагнозом туберкульозу легенів) у листопаді 2011 року пройшла обстеження, за результатами якого дано висновок: туберкульоз легенів у стадії кальцинації, бактеріовиділення нема; і за станом здоров’я ОСОБА_2 працездатна, і може відбувати покарання в м’ясцях обмеження волі (а.с. 91).

Оцінивши наведені докази в їх сукупності, суд вважає, що у судовому засіданні знайшла своє підтвердження винність підсудної ОСОБА_2 у злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 164 КК України.

При  призначенні покарання ОСОБА_2 суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого нею злочину, який згідно ст. 12 КК України відноситься до злочинів невеликої тяжкості; дані про особу винної, яка негативно характеризується за місцем проживання, перебуває на обліку у лікаря-нарколога з приводу зловживання алкоголем, а також злісність ухилення від сплати аліментів ОСОБА_2, яка впродовж двох років взагалі не сплачувала аліменти, і продовжує ухилятися від їх сплати і зараз, та те, що на даний час не вбачається жодних реальних перспектив не лише для погашення нею існуючої заборгованості по сплаті аліментів, але й для сплати поточних аліментів.

Хоча раніше у ОСОБА_2 й було діагностовано туберкульоз легенів, згідно довідки СМСЧ-9 від 29.11.2011 р. (а.с. ), у листопаді 2011 року вона пройшла обстеження у лікаря-фтизіатра, за результатами якого дано висновок, що туберкульоз легенів перебуває в стадії кальцинації, бактеріовиділення немає, і за станом свого здоров’я ОСОБА_2 може відбувати покарання в місцях обмеження волі.

Достатніх законних підстав для застосування при засудженні ОСОБА_2 положень ст.ст. 69, 75 КК України суд не знаходить.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КК України, суд, -

ЗАСУДИВ :

ОСОБА_2 визнати винною за ч.1 ст. 164 КК України і призначити їй покарання за цим законом у вигляді 1 (одного) року обмеження волі.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити без змін –підписку про невиїзд.

Строк оскарження вироку 15 діб до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтоводський міський суд.  

Суддя: підпис