УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа 22ц-231/11
Категорія 5
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2011 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого Рафальської І.М.,
суддів Зарицької Л.М., Талько О.Б.,
при секретарі Трохимчук Ю.М.,
з участю відповідача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна за апеляційною скаргою позивачки на рішення Олевського райсуду Житомирської області від 1 листопада 2010 року,
в с т а н о в и л а :
У вересні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, у якому просила розірвати шлюб між нею та відповідачем, який був зареєстрований 22.10.1996р.в Артемівському відділенні реєстрації актів цивільного стану м.Луганська за актовим записом № 528, мотивуючи вимоги тим, що спільне життя з відповідачем не склалося, фактично шлюбні відносини припинилися з червня 2008 року, та поділити між нею та відповідачем таке спільне сумісне майно:
гараж АДРЕСА_1,
автомобіль ВАЗ-21063, державний номер НОМЕР_3,
нежитлову будівлю приміщення хмелесушилки з цегли, що знаходиться у АДРЕСА_2,
деревообробне виробництво,
стрічкову пилораму для розпилу кругляка на дошки,
обрізні станки для оброблення деревини і дерев’яних панелей на загальну вартість 55000грн.
Просила визнати за нею право власності на Ѕ частину майна, що є в спільній сумісній власності подружжя.
Визнати за нею право власності на гараж гараж АДРЕСА_1.
Визнати за відповідачем право власності на автомобіль ВАЗ-21063, 1989р.випуску,
Решту майна поділити між ними по Ѕ частці.
У своїй заяві від 23 квітня 2010р/а.с.99/ ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача на свою користь 4000грн. витрат на оплату послуг адвоката та 1000грн. витрат на проїзд, оскільки вона проживає у м.Луганську.
10.09.2010р.Куканова подала нову позовну заяву, в якій уточнила свої вимоги та просила:
розірвати шлюб між нею та ОСОБА_2, зареєстрований 22.10.1996р.в Артемівському відділенні реєстрації актів цивільного стану м.Луганська за актовим записом № 528.
Поділити між нею та відповідачем майно, яке складається з:
гаража АДРЕСА_1,
автомобіля ВАЗ-21063 випуску 1989р.,
деревообробних станків, які складаються з: стрічкової пилорами для розпилу кругляка на дошки та обрізних станків для оброблення деревини і дерев’яних панелей,
нежитлової будівлі /хмелесушилки/, що знаходиться у АДРЕСА_2.
Виділити та визнати за нею право власності на:
гараж АДРЕСА_1,
Ѕ частину нежитлової будівлі /хмелесушилки/, що знаходиться у АДРЕСА_2.
Виділити та визнати за відповідачем ОСОБА_2 право власності на:
автомобіль ВАЗ-21063 випуску 1989р.,
деревообробні станки, які складаються із: стрічкової пилорами для розпилу кругляка на дошки та обрізних станків для оброблення деревини і дерев’яних панелей,
Ѕ частину нежитлової будівлі /хмелесушилки/, що знаходиться у АДРЕСА_2.
Стягнути з відповідача на її користь судові витрати у сумі 5600 грн.. які складаються з витрат на послуги адвоката в сумі 4600грн. та витрат на проїзд, сплату судового збору та інформаційно-технічного забезпечення в сумі 1000грн.
Рішенням Олевського райсуду Житомирської області від 1 листопада 2010 року позов задоволено частково.
Шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.народження та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2.народження, громадянами України, зареєстрований у Артемівському районному відділі реєстрації актів громадянського стану м.Луганська за актовим записом № 528 від 22 жовтня 1996 року – розірвано.
Прізвище ОСОБА_1 після розірвання шлюбу в органах РВЦСу залишено – ОСОБА_2.
У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна та стягнення витрат за майновим позовом відмовлено за безпідставністю.
Стягнуто з ОСОБА_1 державне мито 8,50грн. при розірванні шлюбу в органах ДРАЦС в прибуток держави.
Стягнуто з ОСОБА_2 державне мито 8,50грн. при розірванні шлюбу в органах ДРАЦС в прибуток держави.
У апеляційній скарзі позивачка просить рішення райсуду скасувати, оскільки вважає незаконним і необґрунтованим, та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги; посилається на порушення райсудом норм матеріального та процесуального права; зазначає, що висновки суду не відповідають обставинам справи та що судом не дана належна оцінка доказам по справі.
Розглянувши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як видно з матеріалів справи, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 22 жовтня 1996 року, про що свідчить копія свідоцтва про одруження /актовий запис № 528/ /а.с.8/, і, як стверджують сторони, з червня 2008 року ці шлюбні відносини припинено. Суд прийшов до правильного висновку, що сім’я не збереглася, подальше проживання
-2-
неможливе, подружжя втратило один до одного почуття любові та поваги, та розірвав даний шлюб.
Позивачка просила поділити між нею та відповідачем таке майно: гараж АДРЕСА_1,
автомобіль ВАЗ-21063 випуску 1989р.,
деревообробні станки, які складаються з стрічкової пилорами для розпилу кругляка на дошки та обрізних станків для оброблення деревини і дерев’яних панелей,
нежитлову будівлю /хмелесушилку/, що знаходиться у АДРЕСА_2.
Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст.331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
За п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у Державному реєстрі прав реєструються права на такі об’єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, зокрема, будівлі, в яких розташовані приміщення, призначені для перебування людини, розміщення нерухомого майна, збереження матеріальних цінностей, здійснення виробництва тощо.
Із матеріалів справи, зокрема, довідок гаражного кооперативу «Мирний» /а.с.78, 202,262,203/ видно, що ОСОБА_2 є членом гаражного кооперативу «Мирний» з 26.10.1993р. і за ним в цьому кооперативі рахується гараж № 19 у блоці № 41./з листа даного кооперативу № 2 від 18.01.2010 року, № 43 від29.11.2010р. видно, що нумерація гаража з № 20 на № 19 була змінена у зв’язку з проведеною у 2009 році інвентаризацією/.
Проте, листом Луганського міського бюро технічної інвентаризації № 15/43-2424 від 17.12.09р. /а.с.55/ стверджується, що стосовно даного гаража у інвентарбюро відсутні матеріали технічної інвентаризації та правовстановлюючі документи, тобто право власності у встановленому законом порядку не зареєстровано.
За наведених обставин коли право власності на гараж у встановленому порядку не зареєстровано, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, відмовивши у його поділі.
Що стосується деревообробних станків, які складаються з стрічкової пилорами для розпилу кругляка на дошки та обрізних станків для оброблення деревини і дерев’яних панелей, то позивачка також не надала належних доказів на підтвердження обставин щодо джерела та часу придбання майна, наявності цього майна на час припинення спільного ведення господарства, і тому суд вірно відмовив і у задоволенні цих вимог.
З матеріалів справи, зокрема, договору купівлі-продажу нежитлової будівлі/хмелесушилки/, посвідченого приватним нотаріусом Олевського районного нотаріального округу Житомирської області 31 жовтня 2006 року за реєстром № 3269 /а.с.109/, та зареєстрованого у КП «Коростенське міжміське бюро технічної інвентаризації Житомирської обласної ради» 16.11.2006 року за реєстраційним номером 4879432, видно що ОСОБА_2 купив у дочірнього підприємства «АДК» нежитлову будівлю /хмелесушилку/ загальною площею 532 кв.м., яка знаходиться у АДРЕСА_2. Продаж нежитлової будівлі /хмелесушилки/ вчинено за 37471грн.
Суд першої інстанції вірно вважав нежитлову будівлю/хмелесушилку особистим майном відповідача, адже ця будівля введена у статутний фонд підприємства ДП «АДК», директором якого відповідач призначений, про що свідчать зміни до статуту дочірнього підприємства «АДК» від 1.11.2007року.
Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п.28 постанови «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11, вклад до статутного фонду господарського товариства не є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя згідно зі ст.12 Закону України «Про господарські товариства».
Що стосується автомобіля ВАЗ-21063 випуску 1989р., то він за даними управління Державтоінспекції УМВС в Луганській області станом на 17.12.2009 року зареєстрований за ОСОБА_2 – відповідачем по справі/а.с.57-58/, тобто також придбаний під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі.
Суд першої інстанції, відмовляючи позивачці у поділі вказаного автомобіля правильно виходив з того, що відсутні дані про дійсну вартість цього автомобіля на час розгляду справи, тобто позивачка не надала належних доказів і не заявляла щодо цього відповідного клопотання. У судовому засіданні відповідач пояснив, що на даний час автомобіль відсутній.
Звіт № 008/32 від 4.11.2008р. /а.с.162/ про оцінку автомобіля, /в якому зазначена ринкова вартість цього автомобіля на момент його огляду – 2706 грн. 26 коп./, колегія суддів не бере до уваги, оскільки за даними управління Державтоінспекції УМВС в Луганській області /а.с.57-58/, у автомобіля ВАЗ-21063 випуску 1989р. двигун № НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_4, а у вищезгаданому звіті про оцінку автомобіля /а.с.162/ - двигун № НОМЕР_2, кузов № НОМЕР_5, відповідних доказів про зміну двигуна в матеріалах справи немає.
За наведених обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, відмовивши у задоволенні позовних вимог про поділ майна та стягнення витрат.
Керуючись ст.ст.209, 303, 304, 307, 308, 313- 315 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Олевського райсуду Житомирської області від 1 листопада 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності з дня проголошення і з цього часу може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.
Головуючий:
Судді: