УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа № 22-а/0690/2129/11
Категорія 100
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2011 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого Рафальської І.М..
суддів Кашапової Л.М., Талько О.Б.,
при секретарі Ковач Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Ємільчинської районної державної адміністрації Житомирської області про стягнення коштів, передбачених Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за апеляційною скаргою відповідача на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 1 грудня 2008 року,
в с т а н о в и л а :
6.10.2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, у якому зазначала, що діє від свого імені та представляє інтереси своїх трьох неповнолітніх дітей; просила стягнути з відповідача на свою користь за період з 1.01.2005р. по 31.12.2005р., з 1.07.2007р. по 1.12.2007р. 6583,60грн. - коштів, передбачених ст. 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та доплату до заробітної плати /за ч.1 ст.39 цього Закону/ за період за період з 1.01.1999р. по 1.07.2005р., з 1.07.2007р. по 31.12.2007р. 8508,94грн.
В обґрунтування позову зазначала, що такі виплати проводилися їй раніше у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року, що суперечить в частині розміру цих виплат положенням ст.ст. 37, 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" /далі-Закон № 796-ХП/.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 1 грудня 2008 року позов задоволено частково.
Визнано неправомірними дії відповідача щодо виплати позивачці допомог та доплат у розмірі меншому, ніж це визначено ст.ст.37, 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Стягнуто з відповідача на користь позивачки 2391,60грн. заборгованості по допомозі, передбаченій ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" , та 14557,05грн. заборгованості по доплаті, передбаченій ст.39 цього Закону, а всього 16948,65грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У апеляційній скарзі відповідач просить постанову райсуду про стягнення з нього коштів скасувати, оскільки вважає її в цій частині незаконною, та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову; посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд не взяв до уваги заперечення відповідача, зокрема, того, що, виходячи з фінансових можливостей, держава гарантувала виплату окремих компенсацій і допомог, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року.
Розглянувши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Як видно з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_1, 1967р.н. з 9.08.1995р. проживає у с.Степанівка Ємільчинського району /про що свідчить копія паспорту/а.с.3/, яке за переліком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 106 від 23.07.1991р.та за розпорядження Кабінету Міністрів України № 17 від 12.01.1993р., відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, також відноситься до зони посиленого радіологічного контролю. Позивачка є потерпілою від Чорнобильської катастрофи 4 категорії/посвідчення серія В-1 № НОМЕР_3 /а.с.4/. У позивачки троє дітей ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, про що свідчить свідоцтво про народження а.с.8 /посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи серія Д № НОМЕР_2/, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3,/свідоцтво про народженняа.с.9, посвідчення потерпілої серія Д № 600358/, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2,свідоцтво про народження а.с.10, посвдчення потерпілого серія Д № НОМЕР_1/.
У спірний період ОСОБА_1 працювала у дочірньому підприємстві «Пересувна механізована колона № 155» ВАТ «Житомирводбуд», яке також знаходиться у с.Степанівка Ємільчинського району Житомирської області і за вищевказаним Переліком відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Відповідно до вимог ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 процентів від мінімальної заробітної плати;
Відповідно до ч. 1 ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата у зоні посиленого радіоекологічного контролю у розмірі однієї мінімальної заробітної плати.
Як видно з довідок, виданих ДП «Пересувна механізована колона № 155» ВАТ «Житомирводбуд», /а.с.6-7/, позивачці у спірний період виплачувалися кошти не в розмірах, визначених Законом, а частково, в розмірі по 1,60грн. на неї та 3-х дітей за ст.37 вказаного Закону та їй виплачувалося 5,20грн. за ч.1ст.39 цього Закону/доплату до зарплати/, тобто у розмірах, визначених постановою КМУ № 836 від 26.07.96р.
Вирішуючи спір, суд, з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними актами, обґрунтовано визнав, що при визначенні розміру згаданої доплати до пенсії застосуванню підлягає саме Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів № 836 від 26.07.1996р., яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача.
Разом з тим, суд першої інстанції допустив помилку, визначивши конкретну суму заборгованості по сплаті таких виплат.
При цьому суд не врахував те, що з огляду на положення ст.ст.21,105.162 КАС України. адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішенням, дією або бездіяльністю.
Отже, поза увагою місцевого суду залишилося те, що адміністративний суд повинен визнавати дії суб'єктів владних повноважень незаконними і зобов'язувати
-2-
відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати судове рішення про визначення конкретних сум.
Крім того, що стосується доплати до зарплати згідно ч.1 ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", то судом першої інстанції не враховано, що відповідно до змісту ст.2 Закону України "Про оплату праці", доплата, передбачена ч.1 ст.39 Закону України "Про
статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не є складовою частиною заробітної плати, а тому на спірні правовідносини положення ст.233 КЗпП України не поширюються.
За наведених обставин, та враховуючи визначений ст.99 КАС України /в редакції на час виникнення спірних правовідносин/ річний строк звернення до суду /а позивачка звернулася до суду 6.10.2008./, постанова райсуду в частині стягнення коштів з відповідача на користь позивачки - 2391,60грн. заборгованості по допомозі, передбаченій ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" , та 14557,05грн. заборгованості по доплаті, передбаченій ст.39 цього Закону, а всього 16948,65грн. підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови в цій частині - про зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачці допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства за період з 6 жовтня 2007р. по 1.12.2007р./ст.37 цього Закону/, та доплати до зарплати за ч.1 ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 6 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з врахуванням фактично отриманих коштів за вказаний період.
У частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивачки коштів за ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 1.07.2007р. по 5.10.2007р. та за ч.1 ст.39 вказаного Закону за період з 1.01.1999р. по 1.07.2005р., з 1.07.2007р. по 5.10.2007р. колегія суддів відмовляє за пропуском строку звернення до суду.
У частині визнання неправомірними дій відповідача щодо виплати позивачці допомог та доплат у розмірі меншому, ніж це визначено ст.ст.37, 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" постанова райсуду залишається без зміни.
У частині відмови у задоволенні решти позовних вимог постанова райсуду не оскаржується, а тому й не переглядається.
Доводи апелянта про те, що його дії є правомірними, оскільки відсутнє належне фінансування на вказані виплати, є безпідставними, оскільки реалізація встановленого законом права не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 202, 207 КАС України, колегія суддів, -
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Ємільчинської районної державної адміністрації Житомирської області задовольнити частково.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 1 грудня 2008 року скасувати в частині стягнення з управління праці та соціального захисту населення Ємільчинської районної державної адміністрації Житомирської області на користь позивачки 2391,60 грн. допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства /ст.37"Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"/, та 14557,05грн. заборгованості по доплаті до заробітної плати /ч.1 ст.39 цього Закону/, прийнявши в цій частині нову постанову.
Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Ємільчинської районної державної адміністрації Житомирської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства відповідно до ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 6.10.2007р. по 1.12.2007р., та доплати до зарплати відповідно до ч.1 ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 6 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з врахуванням фактично отриманих коштів за вказаний період.
У частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивачки коштів за ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 1.07.2007р. по 5.10.2007р. та за ч.1 ст.39 вказаного Закону за період з 1.01.1999р. по 1.07.2005р., з 1.07.2007р. по 5.10.2007р. відмовити за пропуском строку звернення до суду.
У частині визнання неправомірними дій відповідача щодо виплати позивачці допомог та доплат у розмірі меншому, ніж це визначено ст.ст.37, 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" постанову райсуду залишити без зміни.
Постанова набирає чинності з дня проголошення і з цього часу може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів.
Головуючий
Судді