ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2025 рокуСправа №640/136/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді                                                   Олійника В. М.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправною  та скасування вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

02 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м.Києві, в якому просить:

визнати протиправним та скасувати податкову вимогу №Ф8941-17 від 05.11.2019 Головного управління Державної податкової служби у м.Києві.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що у 2018 році Головним управлінням ДПС у м.Києві було направлено ОСОБА_1 вимогу №Ф8941-17У від 16.01.2018 (дата набрання чинності 28.03.2019), відповідно до якої сума податкового боргу становить 227 273,42 грн.

При цьому, у 2019 році Головним управлінням ДФС у м.Києві сформовано та надіслано аналогічну вимогу №Ф8941-17У від 10.05.2019 (дата набрання чинності 30.07.2019), відповідно до якої сума податкового боргу збільшується до 244 562,00 грн.

18 грудня 2019 року позивачем отримано аналогічну вимогу №Ф8941-17 від 05.11.2019 року, відповідно до якої сума податкового боргу збільшується і складає  214 820,97 грн. та 20712,41 грн. штрафних санкцій.

ОСОБА_1 вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню. податкову вимогу Головного управління ДПС у м.Києві №Ф8941-17 від 05.11.2019 року, оскільки вимога фактично втретє дублює борг за раніше пред`явленою вимогою, тоді як у разі змін сум податкового боргу вимога додатково не надсилається, у зв`язку з чим позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 січня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

24 лютого 2020 року на адресу суду від представника Головного управління ДПС у м.Києві надійшов відзив на позовну заяву вх.№23815/20, в якому представник відповідача з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до інформаційних баз даних органу ДПС Михайленко Сергій (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в ДПІ у Печерському районі ГУ ДПС у м. Києві як самозайнята особа - приватний нотаріус з 11.07.2002 року по теперішній час.

Головним управлінням ДПС у м. Києві була проведена документальна планова виїзна перевірка платника податків, який провадить незалежну професійну діяльність,  акт перевірки №1237/26-55-17-01-2887105896, щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року.

Документальною плановою виїзною перевіркою самозайнятої особи ОСОБА_1 встановлено:

1. Порушення пункту 178.3 ст.178 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено оподатковуваний (чистий) дохід в розмірі 12 052 865,31 грн., в т.ч. за 2012 рік в сумі 6 539 461,00 грн., за 2013 рік - 4 314 747,22 грн. та за 2014 рік - 1 198 657,09 грн.

Відповідно до пункту 167.1 статті 167, пункту 178.2 статті 178 податок на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті за наслідками проведеної перевірки, визначений у сумі                 2 041 500,79 грн., в т.ч. за 2012 рік в сумі 1 109 347,76 грн., за 2013 рік в сумі 731 823,83 грн. та за 2014 рік в сумі 200 329,20 грн.

2. Абзацу 1 пункту 2 частини 1 статті 7, пункту 11 статті 8, пункту 2 статті 9 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", із змінами та доповненнями, у результаті чого визначено суму єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування у загальному розмірі 210 746,96 грн., в т.ч. за 2012 рік - 66 827,03 грн., за 2013 рік - 69 847,25 грн. та за 2014 рік на суму - 74 072,68 грн. та направлено податкове повідомлення рішення від 19 жовтня 2015 року №0000631701.

ОСОБА_1 оскаржив податкове повідомлення-рішення від 19 жовтня 2015 року №0000631701.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва в задоволені позову - відмовлено (справа №826/8821/16).

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення (справа №826/8821/16).

Таким чином, сума заборгованості узгоджена в картці платника податку та не сплачена ОСОБА_1 у встановлені строки, що і стало підставою для направлення вимоги про сплату боргу -  недоїмки.

З урахуванням викладеного, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

01 липня 2020 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшли пояснення вх.№90718/20, в яких позивач вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до обставин справи №640/136/20 вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №Ф 8941-17 У від 16.01.2018 (дата набрання чинності 28.03.2019), вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №Ф 8941-17 У від 10.05.2019 та оскаржувана позивачем вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №Ф 8941-17 від 05.11.2019 року мають один і той самий порядковий номер та літерацію, тому зазначені вимоги сформовані за одним і тим самим номером.

При цьому, неузгоджена оскаржувана вимога №Ф 8941-17 від 05.11.2019 року є повторною, з огляду на її дату.

Позивач зазначає, що ні Законом №2464-VI, ні Інструкцією не передбачено повторне формування та направлення органом доходів і зборів вимоги про сплату боргу.

Враховуючи викладене та відсутність в законодавстві права та/або обов`язку податкового органу повторно формувати та направляти застрахованій особі вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, це  свідчить про протиправність дій з боку відповідача.

Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону №2825-IX встановлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року адміністративну справу №640/136/20 передано на розгляд судді Олійнику В.М.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2025 року прийнято до провадження справу №640/136/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення і визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 - позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що відповідно до інформаційних баз даних органу ДПС Михайленко Сергій (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в ДПІ у Печерському районі ГУ ДПС у м.Києві як самозайнята особа - приватний нотаріус з 11.07.2002 року по теперішній час.

Головним управлінням ДПС у м.Києві була проведена документальна планова виїзна перевірка платника податків, який провадить незалежну професійну діяльність, акт перевірки №1237/26-55-17-01-2887105896, щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року.

Документальною плановою виїзною перевіркою самозайнятої особи ОСОБА_1 встановлено:

1. Порушення пункту 178.3 ст.178 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено оподатковуваний (чистий) дохід в розмірі 12 052 865,31 грн., в т.ч. за 2012 рік в сумі 6 539 461,00 грн., за 2013 рік - 4 314 747,22 грн. та за 2014 рік - 1 198 657,09 грн.

Відповідно до пункту 167.1 статті 167, пункту 178.2 статті 178 податок на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті за наслідками проведеної перевірки, визначений у сумі                         2 041 500,79 грн., в т.ч. за 2012 рік в сумі 1 109 347,76 грн., за 2013 рік в сумі 731 823,83 грн. та за 2014 рік в сумі 200 329,20 грн.

2. Абзацу 1 пункту 2 частини 1 статті 7, пункту 11 статті 8, пункту 2 статті 9 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", із змінами та доповненнями, у результаті чого визначено суму єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування у загальному розмірі 210 746,96 грн., в т.ч. за 2012 рік - 66 827,03 грн., за 2013 рік - 69 847,25 грн. та за 2014 рік на суму - 74 072,68 грн. та направлено податкове повідомлення рішення від 19 жовтня 2015 року №0000631701.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 19.10.2015 №0000631701, яким позивачеві збільшено суму податкового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 2 552 045,99грн. (за основним платежем 2 041 500,79 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 510 545,2 грн.).

- рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 19.10.2015 №17/26-55-17-01, яким позивачеві донараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 20 712,41 грн.

- Вимогу від 19.10.2015 року №3Ф-17У по недоїмці зі сплати єдиного внеску на суму 210 746,96 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2016 року в справі №826/8821/16 відмовлено в задоволенні позову про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.10.2015 №0000631701, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19.10.2015 №17/26-55-17-01, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 19.10.2015 №Ф-17У.

У 2018 році Головним управлінням ДПС у м.Києві було направлено ОСОБА_1 вимогу №Ф8941-17У від 16.01.2018, відповідно до якої сума податкового боргу становить 227 273,42 грн.

При цьому, у 2019 році Головним управлінням ДФС у м.Києві сформовано та надіслано аналогічну вимогу №Ф8941-17У від 10.05.2019, відповідно до якої сума податкового боргу збільшується до 244 562,00 грн.

18 грудня 2019 року позивачем отримано від Головного управління ДПС у м.Києві аналогічну вимогу №Ф8941-17 від 05.11.2019 року, відповідно до якої сума податкового боргу збільшується  і складає 214 820,97 грн. та 20 712,41 грн. штрафних санкцій.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2020 року в справі №640/21622/19 відмовлено в задоволенні адміністративного позову про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 10.05.2019 № Ф-8941-17.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року в справі №640/21622/19 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 квітня 2020 року - без змін.

ОСОБА_1 вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню, податкову вимогу Головного управління ДПС у м.Києві №Ф8941-17 від 05.11.2019 року, оскільки вимога фактично втретє дублює борг за раніше пред`явленою вимогою, тоді як у разі змін сум податкового боргу вимога додатково не надсилається, у зв`язку з чим позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Разом з тим, пунктом 1.3 цієї статті визначено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", проведення комплексних перевірок з метою виявлення фінансових рахунків та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року №2464-VI визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 2 Закону №2464-VI дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються:

принципи збору та ведення обліку єдиного внеску;

платники єдиного внеску;

порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску;

розмір єдиного внеску;

орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність;

склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування;

порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Отже, у правовідносинах щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску застосовується виключно положення Закону № 2464-VI.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги про скасування податкової вимоги, керуючись положеннями Податкового кодексу України, та зазначає, що у разі збільшення податкового боргу податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Суд враховує, що порядок нарахування та стягнення несплачених сум єдиного внеску визначено частиною четвертою статті 25 Закону № 2464-VI (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до якої податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

У разі несплати частини суми страхових внесків, що сплачується за рахунок коштів державного бюджету відповідно до Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України", податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, інформує про це платників єдиного внеску.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до податкового органу вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це податкового органу, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску. Не підлягають оскарженню зобов`язання зі сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником.

Орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.

Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

У випадках, зазначених в абзаці дев`ятому цієї частини, орган доходів і зборів також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

Порядок стягнення заборгованості з платників єдиного внеску, формування, оформлення та надсилання вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску передбачений розділом VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 20.04.2015 №449.

Так, відповідно до пунктів 2-4 розділу VI Інструкції №449 у разі виявлення фіскальним органом своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника фізичної особи). При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1 частина літера "Ю" (вимога до юридичної особи) або "Ф" (вимога до фізичної особи), 2 частина порядковий номер, 3 частина літера "У" (узгоджена вимога). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

Суд під час прийняття рішення по справі враховує наступні обставини справи.

Головним управлінням ДПС у м.Києві була проведена документальна планова виїзна перевірка платника податків, який провадить незалежну професійну діяльність, акт перевірки №1237/26-55-17-01-2887105896 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року.

Документальною плановою виїзною перевіркою самозайнятої особи ОСОБА_1 встановлено:

1. Порушення пункту 178.3 ст.178 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено оподатковуваний (чистий) дохід в розмірі 12 052 865,31 грн., в т.ч. за 2012 рік в сумі 6 539 461,00 грн., за 2013 рік - 4 314 747,22 грн. та за 2014 рік - 1 198 657,09 грн.

Відповідно до пункту 167.1 статті 167, пункту 178.2 статті 178 податок на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті за наслідками проведеної перевірки, визначений у сумі               2 041 500,79 грн., в т.ч. за 2012 рік в сумі 1 109 347,76 грн., за 2013 рік в сумі 7 318 23,83 грн. та за 2014 рік в сумі 200 329,20 грн.

2. Абзацу 1 пункту 2 частини 1 статті 7, пункту 11 статті 8, пункту 2 статті 9 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" із змінами та доповненнями, у результаті чого визначено суму єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування у загальному розмірі 210 746,96 грн., в т.ч. за 2012 рік - 66 827,03 грн., за 2013 рік - 69 847,25 грн. та за 2014 рік на суму - 74 072,68 грн. та направлено податкове повідомлення рішення від 19 жовтня 2015 року №0000631701.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 19.10.2015 №0000631701, яким позивачеві збільшено суму податкового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 2 552 045,99грн. (за основним платежем 2 041 500,79 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 510 545,2 грн.).

- рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 19.10.2015 №17/26-55-17-01, яким позивачеві донараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 20 712,41 грн.

- Вимогу від 19.10.2015 року №3Ф-17У по недоїмці зі сплати єдиного внеску на суму 210 746,96 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2016 року в справі №826/8821/16 відмовлено в задоволенні позову про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.10.2015 №0000631701, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19.10.2015 №17/26-55-17-01, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 19.10.2015 №Ф-17У.

У 2018 році Головним управлінням ДПС у м. Києві було направлено ОСОБА_1 вимогу №Ф8941-17У від 16.01.2018, відповідно до якої сума боргу становить 227 273,42 грн.

При цьому, у 2019 році Головним управлінням ДФС у м.Києві сформовано та надіслано аналогічну вимогу №Ф8941-17У від 10.05.2019, відповідно до якої сума податкового боргу збільшується до 244 562,00 грн.

18 грудня 2019 року позивачем отримано від Головного управління ДПС у м.Києві аналогічну вимогу №Ф8941-17 від 05.11.2019 року, відповідно до якої сума податкового боргу  складає 214 820,97 грн. та 20 712,41 грн. штрафних санкцій.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2020 року в справі №640/21622/19 відмовлено в задоволенні адміністративного позову про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 10.05.2019 № Ф-8941-17.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року в справі №640/21622/19 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 квітня 2020 року - без змін.

Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд враховує висновки викладені в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року в справі №640/21622/19, яким вже досліджена одна з податкових вимог про сплату боргу з ЄСВ.

З огляду на викладене, суд зазначає, що оскільки положення пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, а положеннями Закону №2464-VI не встановлено обмежень контролюючому органу щодо заборони направлення вимоги у разі збільшення заборгованості,  підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Суд наголошує, що у зв`язку з наявністю в ОСОБА_1 заборгованості за попередніми вимогами (№Ф8941-17У від 16.01.2018 та №Ф8941-17У від 10.05.2019) та з урахуванням положень Інструкції №449, які передбачають, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу,  у Головного управління ДПС у м.Києві були наявні підстави для винесення вимоги про стягнення недоїмки з ЄСВ №Ф8941-17 від 05.11.2019 року.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для відмови в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .

Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

З урахуванням відмови в задоволенні адміністративного позову, розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправною  та скасування вимоги - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                                                                                 В.М. Олійник