Єдиний унікальний номер 305/515/25

Провадження по справі 2-а/305/7/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.2025 року                                                                         місто Рахів

Рахівський районний суд Закарпатської області у складі: головуючого - судді Дочинця С.І., при секретарі Веклюк А.В., за участі позивача ОСОБА_1 , представника позивача Поштак Ю.С., представника відповідача Савуляка В.В., розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні Рахівського районного суду Закарпатської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся у суд із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Позовна заява обґрунтована тим, що 10 лютого 2025 року постановою №102 винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, за те що, «06.02.2025 року близько 10.30 години прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де було встановлено, що останній не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно до повістки № 1547640 від 04.12.2024 року надісланої засобами поштового зв`язку, номер поштового відправлення № 0610213697288, за якою йому належало з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 17.12.2024 о 09.00 годині. Вказана повістка була йому надіслана засобами поштового зв`язку та повернута відправнику оператором поштового зв`язку 26.12.2024 року — як адресат відсутній за вказаною адресою, згідно довідки форми. Своєю неявкою він нібито порушив вимоги абз. 1 ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Підставою для прийняття постанови є протокол про адміністративне правопорушення №102 від 06.02.2025 складений відповідальним виконавцем ІНФОРМАЦІЯ_1 старшим солдатом ОСОБА_2 . Позивач вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, оскільки повістку про явку до ІНФОРМАЦІЯ_2 не отримував, повідомлень про надходження повістки на його адресу, телефонних дзвінків та SMS-повідомлень на телефонний номер про виклик до ТЦК або про надходження на його адресу повістки також не отримував. Разом з тим, він як військовозобов`язаний, перебував на обліку в  ІНФОРМАЦІЯ_4 . Зазначив, що дані ним оновлені вчасно, він має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п.3 ч. 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що підтверджується відповідними письмовими доказами. Вважаю, що постанова незаконна, протиправна і така, що підлягає скасуванню з наступних підстав. По-перше, повістку він не отримував, про її надходження співробітниками АТ «Укрпошта» не повідомлявся. При цьому звертає увагу суду, що відповідачем на поштовому конверті не було зазначено його номер телефону, при тому, що згідно відомостей «Резерв+» під час оновлення (уточнення) даних позивачем було вказано номер мобільного телефону. Ані на мобільний телефон, ані в поштову скриньку йому не надходило інформування про лист з позначкою Повістка ТЦК. По-друге, в оскаржуваній постанові відсутні відомості про фіксацію неприбуття позивачаза повісткою про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: відсутнє посилання на рапорти уповноважених осіб РТЦК про неприбуття особи за викликом, а також на відповідний Акт фіксування неприбуття військовозобов`язаного по повістці. По-третє, всупереч вимогам КУпАП протокол про вчинення ним адміністративного правопорушення у вигляді неявки за викликом по повістці відповідачем не складався попри відсутність підстав для його не складення, встановлених ст. 258 КУпАП. По-четверте, відповідачем не було належним чином, а саме за три дні до розгляду справи, як того вимагає КУпАП, повідомлено про розгляд справи про адміністративне правопорушення щодо позивача. По-п`яте, відповідачем невірно визначено правову кваліфікацію даного правопорушення, а саме порушення абз. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки зазначена в цьому абзаці норма: «Громадяни зобов`язані», не містить жодного імперативного припису відносно обов`язку осіб до вчинення чи не вчинення ними певних дій, за відсутність яких може настати адміністративна відповідальність. Як слідує з оскаржуваної постанови, 04.12.2024 року, засобами поштового зв`язку за адресою проживання ОСОБА_1  була направлена повістка № 1547630, з вимогою прибуття на 17.12.2024 року о 09:00 годині до  ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до Довідки про причини повернення Ф20 Повістка не була доставлена позивачу, про що листоноша зробив запис на конверті власноруч з причини: «адресат відсутній за вказаною адресою», та 26.12.2024 року повернута за місцем обслуговування. Окрім того, відповідачем, в оскаржуваній постанові та протоколі не зазначено, чи вживалися ним будь які заходи щодо отримання моїх персональних відомостей в порядку електронної інформаційної взаємодії, і що внаслідок проведених заходів такі відомості отримати не вдалося.

На підставі наведеного, просив скасувати постанову начальника  ІНФОРМАЦІЯ_1 , підполковника ОСОБА_3 №102 від 10.02.2025 року про накладення стосовно  ОСОБА_1 стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, у виді штрафу в сумі 17000 грн. Провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити. Стягнути судові витрати.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні надав наступні пояснення. Він не працевлаштований, за кордон не виїжджав. Крім того, на утриманні має 5 неповнолітніх дітей. Більше 20 років він з родиною проживає за зареєстрованою адресою проживання, а саме: АДРЕСА_1 . Проте повістку не отримував, про її надходження поштаркою не повідомлявся. Разом з тим як військовозобов`язаний перебував на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 та дані ним оновлені вчасно. На підставі викладеного просив задовольнити позов з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача Поштак Ю.С. просила суд задовольнити заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив у повному обсязі. Крім того, представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, який обґрунтовано наступним. Так, 06.02.2025 року близько 10:30 години,  ОСОБА_1  прибув до  ІНФОРМАЦІЯ_2 , де при звірці його військово-облікових даних, за даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, було встановлено, що останній не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно до повістки №1547640 від 04.12.2024 року, надісланої засобами поштового зв`язку, за якою йому належало з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_2 17.12.2024 року о 09:00 годині, для уточнення даних, номер поштового відправлення №0610213697288, яка була йому надіслана 06.12.2024 року засобами поштового зв`язку та повернута відправнику оператором поштового зв`язку 26.12.2024 року «Як адресат відсутній за вказаною адресою», відповідно до довідки Ф.20 про причини повернення поштового відправлення від 14.12.2024 року, про що було складено відповідний протокол №102 від 06.02.2025 року. Своєю неявкою  ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 1 ч. 1 та абз. 7 ч.3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».  ОСОБА_1  в розумінні п.41 Постанови КМУ №560 від 16.05.2024 року був повідомлений про необхідність прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 належним чином. Наступного дня, 10.02.2025 року, о 16:00 годині, матеріали сказаної справи про адміністративне правопорушення, були передані на розгляд начальнику ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що  ОСОБА_1  був проінформований та засвідчив це своїм особистим підписом у протоколі №102 від 06.02.2025 року, другий примірник протоколу ОСОБА_1  було вручено, що він також засвідчив власним підписом, права та обов`язки особи, що притягається до адміністративної відповідальності та зміст ст. 63 Конституції України  ОСОБА_1  роз`яснено, що він також засвідчив власним підписом у протоколі №102 від 06.02.2025 року. Уході розгляду справи про адміністративне правопорушення  ОСОБА_1  було озвучено результат розгляду накласти на громадянина ОСОБА_1  штраф у сумі 17000 грн. 00 коп. та наступного дня, 11.02.2025 року йому було вручено копію вказаної постанови №102 від 10.02.2025 року про що він особисто розписався у вказаній постанові 11.02.2025 засвідчивши це особистим підписом. Позивач у своєму позові та поясненнях до протоколу №102 вказує, що постійно проживає за адресою свого задекларованого місця проживання у  АДРЕСА_1 , хоча його відсутність за адресою його задекларованого місця проживання підтверджується зокрема і довідкою оператора поштового зв`язку АТ «Укрпошта» ф. 20 про причини повернення поштового відправлення від 14.12.2024 року до поштового відправлення №0610213697288. Позивач не надав доказів поважності причин неявки 17.12.2024 року до  ІНФОРМАЦІЯ_2  за повісткою №1547640 від 04.12.2024 року. Факт того, що позивач з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 06.02.2025p. жодним чином не скасовує його вини у вчиненому правопорушенні, передбаченому ст. 210-1 КУпАП та не є поважною причиною неявки за викликом у минулому. У зв`язку з чим представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі; судові витрати залишити за позивачем.

Окрім наведеного, у ході судового розгляду, суд, за клопотанням представника позивача допитав у судовому засіданні свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Так, свідок ОСОБА_4  у судовому засіданні зазначив, що він є тестем позивача та проживає по  АДРЕСА_2 . Зазначив, що зять ОСОБА_1 проживає за іншою адресою, з ним не прописаний та ніколи не проживав разом. Разом з тим, до нього прийшла поштарка та повідомила, що є лист зятю з ІНФОРМАЦІЯ_2 . Проте він відмовився отримувати вказаний лист, оскільки зять є дома і в змозі самостійно його отримати.

Свідок ОСОБА_5  у судовому засіданні пояснила, що разом зі своїм чоловіком ОСОБА_1  вона проживає по АДРЕСА_1 понад 15 років, виховують разом п`ятеро дітей. Чоловік за кордон не виїжджав, ніде не працює. Поштарка до них не приходила, жодних листів не приносила. Водночас про розшук чоловіка дізналися з сільської ради. Свідок з чоловіком ходили на пошту з`ясовувати питання, чого віднесли лист саме до батька. На думку свідка, поштарка віднесла повістку від РТЦК та СП на адресу батька, оскільки проживає з ним по сусідству. Також свідок зазначила, що позивачу з 2014 року приходять повістки і з 2014 року він ходить до ІНФОРМАЦІЯ_2 для оновлення даних та продовження відстрочки.

Дослідивши матеріали справи та додані до неї письмові докази, суд встановив наступні обставини.

Згідно до повістки №1547640 від 04.12.2024 року, надісланої засобами поштового зв`язку, ОСОБА_1 належало з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_2 17.12.2024 року о 09 годині для уточнення даних.

Вказану повістку за номером поштового відправлення №0610213697288 було надіслано 06.12.2024 ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 засобами поштового зв`язку та повернуто відправнику оператором поштового зв`язку 14.12.2024 року з зазначенням «за закінченням терміну зберігання» відповідно до Довідки Ф.20 «Про причини повернення поштового відправлення».

Описом вкладення до рекомендованого поштового відправлення №0610213697288 підтверджується відправка позивачу повістки №1547640 від 04.12.2024 року на адресу зареєстрованого місця проживання позивача.

Відповідно до трекінгу відправлень Укрпошти, поштове відправлення №0610213697288 повернено відправнику за закінченням встановленого терміну зберігання 14.12.2024, вручено відправнику – 26.12.2024.

Як вбачається з постанови №102 від 10.02.2025, ОСОБА_1 06.02.2025 року близько 10.30 години прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де було встановлено, що останній не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно до повістки № 1547640 від 04.12.2024 року надісланої засобами поштового зв`язку, номер поштового відправлення № 0610213697288, за якою йому належало з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 17.12.2024 о 09.00 годині. Вказана повістка була йому надіслана засобами поштового зв`язку та повернута відправнику оператором поштового зв`язку 26.12.2024 року — як адресат відсутній за вказаною адресою, згідно довідки форми. Своєю неявкою він нібито порушив вимоги абз. 1 ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». У зв`язку з чим ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП, на громадянина ОСОБА_1 постановлено накласти штраф у сумі 17 000 гривень.

Аналогічна інформація міститься і в протоколі №102 від 10.02.2025.

Відповідно до посвідчення НОМЕР_1 від 26.09.2024 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 мають пільги, передбачені законодавством України для багатодітних сімей.

Згідно довідки №233 від 12.02.2025, виданої Чорнотисянським старостинським округом №2, ОСОБА_1 постійно проживає: АДРЕСА_1 .

Як вбачається з довідки №232 від 12.02.2025, виданої Чорнотисянським старостинським округом №2, ОСОБА_1 має на утриманні п`ятеро дітей.

З військово-облікового документа №180420219361487000004 від 17.07.2024 виданого ІНФОРМАЦІЯ_5 вбачається, що ОСОБА_1 придатний до військової служби на підставі довідки ВЛК від 11.07.2024 року №164/30, підлягає повторному медичному пересвідченю 11.07.2025.

Відповідно до скріншоту з додатку «Резерв+», адреса проживання ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , дані уточнено вчасно.

Вирішуючи позовну заяву ОСОБА_1 суд керується наступними положеннями законодавства.

У ч. 2 ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб`єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2024, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався, востаннє на 90 діб Указом Президента України № 26/2025 від 14.01.2025 затвердженого Законом України № 4220-IX від 15.01.2025.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Отже, з 24.02.2022 по сьогодні в Україні безперервно діє особливий період.

Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчинене в особливий період, є адміністративним правопорушенням, яке тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зазначена норма КУпАП є бланкетною. Тому, для того щоб настала відповідальність за нею, необхідно встановити які конкретно діяння вчинила особа та які конкретні положення закону про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вони порушують, а також чи винувата особа у їх вчиненні.

Лише підтвердження усіх зазначених вище обставин може мати наслідком притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Крім того, в абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зазначено, що у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Отже, у громадян України, у тому числі у військовозобов`язаних, яким є позивач, існує обов`язок з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці.

Невиконання цього обов`язку буде порушенням абз. 1 ч. 1 ст. 22, та абз. 7. ч. 3 ст. 33 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та становитиме склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Порядок перевірки військово-облікових документів та вручення військовозобов`язаним повісток в особливий період регулюється «Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», який затверджений постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 (далі – Порядок).

У п. 41 Порядку зазначено, що резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки, а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Отже, після набрання чинності змін до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, особа вважається належним чином повідомленою про необхідність явки до ТЦК, якщо повістка про виклик згенерована в електронному вигляді, підписана кваліфікованим підписом керівника ТЦК, направлена рекомендованим листом з описом вкладення за адресою, повідомленою військовозобов`язаним під час оновлення облікових даних, однак не була отримана військовозобов`язаним, про що працівниками Укрпошти проставлено відповідну відмітку: «відмова отримати поштове відправлення» чи «відсутність адресата за адресою».

Як вбачається з роздруківки трекінгу відстеження поштового відправлення за номером №0610213697288 поштове відправлення 06.12.2024 було прийнято до відправки у відділенні Київ 05300. Будь-яких інших відомостей про те, що працівниками Укрпошти здійснювалася спроба вручення повістки, здійснювався вихід за адресою, зазначеною у поштовому відправлені, про відмову отримання поштового відправлення, про відсутність адресата за зазначеною адресою, за номером трекінгу №0610213697288 не відображено.

У конкретному випадку не вбачається, що працівниками пошти здійснювалася спроба вручити судову повістку саме позивачу. Матеріали справи не містять доказів про те, що позивач був обізнаний про те, що на його адресу надійшла судова повістка взагалі.

Вказані обставинами підтверджуються і поясненнями свідків, допитаних у судовому засіданні.

Суд виходить з того, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності за неявку до ТЦК необхідна сукупність обставин: 1) направлення судової повістки за адресою, повідомленою військовозобов`язаним під час оновлення даних чи адресою реєстрації військовозобов`язаного, та 2) відомості про спробу вручити таку повістку особі, що матиме наслідком або вручення повістки без подальшої явки, або не вручення з причин відмови отримати повістку, або з причин відсутності адресата за такою адресою.

Сам по собі той факт, що повістка прибула до відділення 10.12.2024 року та 14.12.2024 виїхала з відділення, не дає підстав констатувати належність повідомлення відповідно до підпункту 2) пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560.

Суд приходить до висновку, що позивач не був належним чином оповіщеним про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Таким чином, відсутня подія адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Виходячи з мотивів наведених вище, суд вважає, що оскаржувана постанова прийнята не на підставі вимог закону, що є порушенням ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ч. 6 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Згідно вимог, ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 ст.210-1 КУпАП, винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 , про накладення на ОСОБА_1 17000 гривень штрафу є протиправною, а тому позовні вимоги слід задовольнити повністю. Постанову про адміністративне правопорушення за частиною 3 ст.210-1 КУпАП належить скасувати і закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 3 статтею 210-1 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 605,60 грн необхідно стягнути в його користь з відповідача.

Керуючись статтями 242-246, 250, 255, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення – задовольнити.

Постанову №102 від 10.02.2025 про адміністративне правопорушення за частиною 3 ст. 210-1 КУпАП, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_6 про накладення на ОСОБА_1 17 000 гривень штрафу – скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1  до адміністративної відповідальності за частиною 3 статтею 210-1 КУпАП – закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відомості щодо учасників справи:

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник позивача Поштак Юстина Степанівна, юридична адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_7 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.      

Апеляційна скарга на  рішення  суду  може бути подана безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Рахівського районного суду

Закарпатської області                                                 Дочинець С.І.