РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 293/307/25

Провадження № 2/293/272/2025

01 травня 2025 рокуселище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючої судді                                Проценко Л.Й.,

за участі секретаря судового засідання         Ничипорук Н.А.,

       розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Черняхів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

26.03.2025 ТОВ «Споживчий центр» в особі представника за довіреністю №2712/25-04 від 27.12.2024 Шабатин Н.А., через систему "Електронний суд" звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 , за змістом якого просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №02.05.2024-100000337 від 02.05.2024 у розмірі 9 210,00 гривень та суму сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.05.2024 між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) №02.05.2024-100000337. Відповідно до умов зазначеного договору позичальнику надано кредит у розмірі 3 000 гривень, строком на 98 днів з процентною ставкою в розмірі 1,18 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Комісія, пов`язана з наданням кредиту становить 10% від суми кредиту та становить 300 грн 00 коп.

Неустойка нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконання/неналежного виконання.

Позивач зазначає, що виконав свої зобов`язання у повному обсязі. Однак відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав і кредит у визначений строк не повернув, у зв`язку з чим станом на 07.08.2024 має заборгованість в розмірі 9210,00 грн, яка складається з: заборгованості по тілу кредиту в розмірі - 3 000 грн; заборгованості по процентах в розмірі - 4 410,00 грн; комісії - 300,00 грн.; неустойки – 1 500,00 грн, чим порушуються права та інтереси ТОВ "Споживчий центр".

ІІ. ПРОЦЕДУРА та ПОЗИЦІЇ СТОРІН

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 26.03.2025 справа №293/307/25 передана на розгляд судді Проценко Л.Й. (а.с.36).

На виконання вимог ч.8 ст.187 ЦПК України, 27.03.2025 судом отримано інформацію про зареєстроване місце проживання відповідача (а.с.37).

31.03.2025 суд постановив ухвалу, якою прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Розгляд справи постановив здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Перше судове засідання суд призначив на 10 год. 30 хв. 01.05.2025 (а.с.39).

У судове засідання сторони від 01.05.2025 не з`явились. Про день, час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином.

Позивач повноважного представника у судове засідання не направив. У прохальній частині позову просить проводити розгляд справи за відсутністю представника ТОВ "Споживчий центр", проти ухвалення заочного рішення не заперечує (а.с.8).

Відповідач про причини неявки суд не повідомив, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, шляхом поштового відправлення за місцем проживання:  АДРЕСА_1  (а.с.40). Однак на адресу суду повернулась судова повістка про виклик відповідача до суду з відміткою поштового відділення про неможливість вручення поштового відправлення з причин "адресат відсутній за вказаною адресою " (а.с.43).

Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, оскільки довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду та, зокрема, свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Зазначене узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18, провадження № 12-109гс19; від12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, провадження № 14-507цс18; та правовою позицією Верховного Суду у постанові від 10.05.2023 рокуу справі № 755/17944/18.

Окрім того, судом відповідачу направлено повідомлення про час та місце розгляду справи у додаток «Viber» (а.с.42)

Згідно з висновками Європейського суду з прав людини, зазначених у рішенні у справі «Вячеслав Корчагін проти Росії» № 12307/16 - учасник справи, що повідомлявся за допомогою пошти за однією із адрес, за якою він зареєстрований, ухилявся від отримання судової повістки, тому йому повинно було бути відомо про час і місце розгляду справи. Він також міг стежити за ходом його справи за допомогою офіційних джерел, таких як вебсторінка суду.

Відповідач у порядку ст. 178 ЦПК України у визначений строк відзиву на позовну заяву не подав.

Як встановлено, частиною 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки явка відповідача судом не визнавалась обов`язковою, участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, а також враховуючи, що відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

В ході розгляду справи, суд відповідно до п. 4 ч. 5 ст.12 ЦПК України, створив сторонам всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ЦПК України.

Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ та ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ

Судом встановлено, що 02.05.2024 між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 (відповідач) укладений кредитний договір (оферти) в електронній формі №02.05.2024-100000337, шляхом підписання електронним підписом пропозиції про укладення кредитного договору (оферту), заявку кредитного договору, інформаційне повідомлення позичальника (а.с.15-26).

Відповідно до заявки кредитного договору та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №02.05.2024-100000337 (кредитної лінії) позичальнику надано кредит у розмірі 3000 грн, строком на 98 днів зі сплатою відсотків за ставкою у розмірі 1,18 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом усього строку, на який надається кредит. Дата повернення кредиту – 07.08.2024. Фіксована незмінна процентна ставка – 1,5 % за 1 день користування кредитом. Комісія, пов`язана з наданням кредиту – 10 % від суми кредиту на становить 300,00 грн. Неустойка 30 грн 00 коп, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного /неналежно виконаного зобов`язання (а.с.21-24).

За даними кредитного договору визначено реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів позичальнику за даним та наступними договорами: 4149-49ХХ-ХХХХ-1985.

Відповідно до п.12 відповіді позичальника про прийняття пропозиції (АКЦЕПТ) кредитного договору орієнтовна реальна річна процентна ставка за кредитом становить 31065,02%. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 6479,95 грн. Загальні витрати за споживчим кредитом 3479,95 грн (а.с.24).

02.05.2024 на картку отримувача 414949*85 перераховано 3 000 грн за договором № 02.05.2024-100000337 (а.с.27).

Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №02.05.2024-100000337 заборгованість відповідача становить 9210,00 грн, з яких: 3 000,00 грн - основний борг; 4 410,00 грн – проценти нараховані за період з 02.05.2024 по 07.08.2024; 300 грн – комісія; 1 500,00 грн - неустойка (а.с.32).

ІV. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ, ОЦІНКА та МОТИВИ СУДУ

За правилами ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 3 ст.203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до положень ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.628, 629 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду (ч.1 ст.638 ЦК України).

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч.2 ст.638 ЦК України).

За правилом ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Відповідно до положень ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.2 ст.1054 та ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст.1055 ЦК України).

Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст.3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.3 ст.11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону).

За правилами ч.5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Згідно із ч.6 ст.11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч.8 ст.11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст.12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

В ч.2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу та розмір процентів, встановлений договором.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконанням ним грошового зобов`язання.

Звертаючись з позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» посилається на те, що через невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором №02.05.2024-100000337 утворилась заборгованість, яку позивач просить стягнути на свою користь.

На підтвердження позовних вимог позивачем надано пропозицію про укладення кредитного договору (оферта), заявку позичальника, заявку кредитного договору №02.05.2024-100000337 (кредитної лінії), відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) вказаного кредитного договору (кредитної лінії), інформаційне повідомлення позичальника ОСОБА_1 , які підписані відповідачем цифровим підписом одноразовим ідентифікатором; квитанцію про перерахунок кредитних коштів на рахунок позичальника; довідку-розрахунок про стан заборгованості за кредитним договором №02.05.2024-100000337.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Як вбачається із змісту кредитного договору, а саме п.11.9, 11.10. та 11.11 сторони визначили, що позичальник підтверджує, що вказаний ним при реєстрації номер телефону належить виключно позичальнику, не переданий та не буде переданий в користування та/або володіння та/або розпорядження будь-яким особам, саме цей номер телефону використовується та буде використовуватись позичальником при виконанні даного договору, вчинені будь-яких операцій за ним.

Позичальник підтверджує, що вказаний ним для перерахування коштів платіжний засіб/поточний рахунок належить виключно позичальнику на законних підставах, право на його використання не зупинене, не припинене, не обмежене іншим чином, платіжний засіб не є втраченим, безперешкодно використовується виключно позичальником.

Позичальник зобов`язаний в найкоротший строк протягом дня події в письмовій паперовій формі повідомити кредитодавця про факт втрати та/або зміни та/або обмеження користування зазначеним ним платіжним засобом, фінансовим номером телефону, паспортом, та відшкодувати у повному обсязі всі збитки, завдані кредитодавцю невиконанням.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності укладеного договору №02.05.2024-100000337 від 02.05.2024. Зазначений договір недійсним не визнано.

Докази того, що наведені умови договору, його форма і порядок укладення суперечать волевиявленню позичальника, було обмеженим і не відповідало його внутрішній волі. Викладені істотні умови, права і обов`язки сторін, зокрема, способи та терміни погашення кредиту погоджені сторонами, про що свідчить їх підписання ними.

Відповідач у повному обсязі отримав інформацію про умови кредитування, був ознайомлений з порядком повернення кредиту та інших платежів.

При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

За приписами ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

За приписами ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

З дослідженої судом інформації за укладеним договором (розрахунком заборгованості) слідує, що внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов`язань з боку позичальника заборгованість позичальника становить: 9210,00 грн, з яких: 3 000,00 грн - основний борг; 4 410,00 грн – проценти нараховані за період з 02.05.2024 по 07.08.2024; 300 грн – комісія; 1 500,00 грн - неустойка (а.с.32).

Суд, перевіривши правильність розрахунку процентів за договором встановив, що зазначений позивачем у довідці-розрахунку розмір заборгованості по процентах за кредитним договором №02.05.2024-100000337 в сумі 4410,00 грн, відповідає математичним правилам розрахунку з урахуванням показників відсоткової ставки у проміжки часу за періодами та строку кредитування в 98 днів. Розмір комісії за договором – 300,00 грн.

Стосовно заявленого до стягнення розміру неустойки у розмірі 1 500,00 грн, суд зазначає про таке.

Відповідно до ст.624 ЦК України якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов`язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків.

Відповідно до п. 18 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який триває по теперішній час.

Оскільки позивачем у період дії в Україні воєнного стану нараховано до сплати неустойку в розмірі 1500,00 грн, від сплати якої позичальник звільняється в силу зазначених вище вимог ЦК України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення такої неустойки.

Отже, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором №02.05.2024-100000337 становить 7710,00 грн (3 000,00 +4410,00 +300,00).

Оскільки за результатами вирішення спору суд уважає обґрунтованим та підтвердженим матеріалами справи загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 7 710,00 грн, суд задовольняє позов частково.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

        Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, тому слід стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 79, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272-274,354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" заборгованість за кредитним договором № 02.05.2024-100000337 від 02.05.2024 в загальному розмірі 7 710,00 грн (сім тисяч сімсот десять гривень 00 копійок), яка складається з:

заборгованості по тілу кредиту в розмірі 3 000,00 грн;

заборгованість по процентах в розмірі 4 410,00 грн;

комісії – 300,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" 2027 (дві тисячі двадцять сім) гривень 87 копійок сплаченого судового збору.

В решті позову відмовити за безпідставністю.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повний текст рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано.

Відомості про учасників справи:

Позивач:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр", адреса місця знаходження: вул.Саксаганського, 133-А, м.Київ, 01032, код ЄДРПОУ 37356833.

Відповідач:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повне рішенння виготовлене та підписане 01.05.2025.

Головуюча суддя Людмила ПРОЦЕНКО