Є.у.н.с.512/299/25

Провадження №2/512/245/25

с-ще Саврань

"30" квітня 2025 р.

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

Суддя Савранського районного суду Одеської області Брюховецький О.Ю. розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, -

ВСТАНОВИВ:

03.04.2025 представник позивача Москаленко М.С. звернулася до Савранського районного суду Одеської області з цивільним позовом до відповідачки, в якому просила стягнути з неї заборгованість за Кредитними договорами: №142029 в розмірі 22759,51 грн., №16474-05/2021 в розмірі 12000,00 грн., №14943-02/2024 в розмірі 31500,00 грн., та судові витрати в розмірі 3028,00 грн.

Відповідно до статті 33 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) автоматизованою системою документообігу суду, з урахуванням положень статей 36,37 ЦПК України, було визначено головуючого суддю Брюховецького О.Ю. та передано йому дану справу.

Ухвалою судді Савранського районного суду Одеської області від 07.04.2025 року вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня отримання ухвали про залишення позову без руху для усунення виявлених недоліків, оскільки позивачем було сплачено судовий збір лише за однією вимогою, у той час як позов містить три самостійних вимоги з різними предметами спору. Крім того, зазначено, що позивачем не надано суду платіжний документ про сплату судового збору на рахунок Савранського районного суду Одеської області із зазначенням у платіжному документі відомостей про сплату судового збору із призначенням платежу: «за подачу позовної заяви ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості».

23.04.2025 надійшла заява представника ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» Чечельницької А.О. про усунення недоліків, в якій представник зазначила, що позивачем подано одну позовну заяву, в якій об`єднано позовні вимоги про стягнення заборгованості з відповідача за трьома договорами, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, а саме: всі три правочини укладені з одним відповідачем; право вимоги заборгованості до відповідача за всіма кредитними договорами перейшло до одного позивача; всі позовні вимоги подані одним позивачем до одного й того самого відповідача; всі позовні вимоги мають однорідний характер (стягнення кредитної заборгованості) та регулюються одними і тими ж нормами чинного законодавства України. Отже, ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернулося до суду з позовною заявою до одного і того ж відповідача, в якій об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою, підставою виникнення, однорідністю позовних вимог та поданими доказами. Вважає, що об`єднання в одному позові декількох однорідних позовних вимог сприяє економії процесуальних засобів і є перешкодою для прийняття судом протилежних рішень.

Разом із тим, представник позивача зазначив, що в разі, якщо суд доходить висновку, що розгляд в одному провадженні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за шістьма договорами ускладнює вирішення справи, суд може з власної ініціативи виділити в окреме провадження позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Також представник позивача вказала, що відповідно до пункту 3 частини 6 статті 6 Закону України «Про судовий збір», у разі роз`єднання судом позовних вимог судовий збір, сплачений за подання позову, не повертається і перерахунок не здійснюється. Після роз`єднання судом позовних вимог судовий збір повторно не сплачується.

Представник позивача просить суд: долучити дану заяву про усунення недоліків до матеріалів справи та прийняти її до розгляду; відкрити провадження по даній цивільній справі; розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного судового провадження; розгляд справи провести за відсутності представника позивача; рішення суду за результатами розгляду справи направити ТОВ «ФК «ЄАПБ» поштою.

Стосовно надання доказів, які зазначені в ухвалі суду про залишення позову без руху, представником позивача до суду не надано.

Проаналізувавши заяву про усунення недоліків, документи, що додані до неї, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Разом із тим, доводи представника позивача, що зазначені ним у заяві про усунення недоліків, - не є підставою для висновку про те, що стороною позивача сплачено судовий збір в повному обсязі.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху було вказано на необхідність доплатити судовий збір, при цьому наведено обґрунтування. Однак позивачем на виконання вказаної ухвали не додано доказу на підтвердження доплати ним судового збору, тим самим не усунуто недоліків, на які вказано в ухвалі про залишення позовної заяви без руху.

Зі змісту статті 6 Закону України «Про судовий збір» слідує, що судовий збір сплачується за кожну позовну вимогу майнового та немайнового характеру, тобто за правилами даної статті судовий збір сплачується за кожну вимогу. У разі пред`явлення кількох вимог, сума судового збору може сплачуватися однією сумою, але із урахуванням сумарного складання всіх вимог.

Відповідно до частини 6 статті 188 ЦПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання цивільного судочинства. Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз`єднання позовних вимог.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року №2 роз`яснено судам, що роз`єднання кількох поєднаних в одному провадженні вимог може мати місце лише за умови, що їх сумісний розгляд ускладнює вирішення справи. У разі роз`єднання позовів підставою для провадження щодо вимог, виділених у самостійне провадження, є ухвала суду про роз`єднання позовів і копія пред`явленого позову.

При цьому слід зауважити, що процесуальний порядок передбачає можливість об`єднання і роз`єднання кількох позовних вимог одного провадження, якщо маються однорідні вимоги кількох позивачів до одного й того відповідача чи однорідні вимоги одного позивача до кількох відповідачів.

Однак, зазначаючи в поданій заяві на виконання ухвали суду про залишення позову без руху про можливість суду роз`єднати заявлені позивачем у даному цивільному позові позовні вимоги, представником позивача не заявлено та не зазначено за яку саме вимогу ними сплачено судовий збір.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що згідно частини 1 статті 188 ЦПК України, в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Підстава позову це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення цивільного спору.

Відповідно, позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які пов`язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Як на правову підставу вимоги про стягнення заборгованості позивач у своїй позовній заяві посилається на статтю 1054 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Загальний розмір заборгованості визначено позивачем як суму основної заборгованості за трьома кредитними договорами, що були укладені між відповідачем та різними кредиторами, і процентів, які нараховані відповідно до умов укладених договорів.

Водночас кожна кредитна операція є самостійним правовідношенням, що є підставою для виникнення у сторін цього правовідношення цивільних прав і обов`язків. У випадку наявності порушень, які були допущені як під час укладення відповідного кредитного договору, так і при його виконанні, то вони утворюють окремий склад цивільно-правового правовідношення, що характеризується самостійними цивільно-правовими наслідками. Встановлення обставин вчинення кожної з цих операцій засвідчується доказами, які не є пов`язаними між собою (різні кредитні договори, різні докази виконання сторонами прийнятих зобов`язань тощо).

Повертаючись до фактичних обставин цієї справи, суд враховує, що вимоги про стягнення заборгованості за кожним окремим кредитним договором є самостійними вимогами, які не пов`язані ні підставами виникнення (різні кредитні договори), ні поданими доказам (різні платіжні доручення про перерахування коштів як на виконання кредитних договорів, так і на виконання договорів факторингу, різні реєстри боржників) та не є основними і похідними одна від одної, оскільки від задоволення одних не залежить задоволення інших.

Аналогічну за змістом правову позицію стосовно порядку об`єднання і роз`єднання позовних вимог було викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.10.2020 №910/7186/19.

Також Верховний Суд у своїй постанові від 15.02.2019 № 910/11811/18 зауважив, що кожна кредитна операція є самостійним правовідношенням, що є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків. У випадку наявності порушень, які були допущені як під час укладення відповідного договору, так і при його виконанні, утворюють окремий склад цивільно-правового правовідношення, що характеризуються самостійними цивільно-правовими наслідками. Встановлення обставин вчинення кожної з цих операцій засвідчується доказами, які не є пов`язаними між собою (кредитні договори, договори забезпечення, тощо).

Отже, кожна із вимог про стягнення шкоди, заборгованості є самостійною вимогою.

Заява, яка складається з декількох самостійних позовних вимог, у разі недотримання форми і змісту позову в певній частині самостійних вимог тягне за собою не відповідність формі і змісту позовної заяви в цілому.

Підсумовуючи зазначене, суд приходить до висновку, що позовну заяву разом з додатками слід повернути, оскільки позивач у встановлені строки виявлені недоліки не усунув, а також з відповідною заявою про продовження встановлених судом процесуальних строків у визначеному процесуальним законом порядку не звернувся.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

Європейський суд зазначає, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулювання з боку держави («Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 року).

У відповідності до частини 3 статті 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 ЦПК України, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачу.

Враховуючи викладене, вищезазначену позовну заяву слід вважати неподаною та повернути позивачу.

Окрім цього, вважаю за доцільне роз`яснити позивачу, що відповідно до частини 7 статті 185 ЦПК України повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення такої.

В зв`язку з наведеним, повернення заяви не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, оскільки, після усунення вказаних вище невідповідностей вимогам закону, позивач має право повторного звернення до суду із вказаною заявою.

У відповідності до положень пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір», яка регламентує повернення судового збору за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги, позивач має право заявити клопотання про повернення сплаченої суми судового збору.

Керуючись ст.293, 294, 185 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до частини 7 статті 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із позовною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Ознайомитись з повним текстом ухвали суду, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: О.Ю. Брюховецький