ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 753/7211/22

провадження № 51 - 5 км 25

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

та в режимі відеоконференції:

засудженого ОСОБА_6 ,

його захисника адвоката ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022100020001293від 12 травня 2022 року, щодо

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Жердова Броварського району Київської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого вироком Дарницького районного суду м. Києва від 29 березня 2022 року за ст. 357 ч. 1, ст. 186 ч. 2 КК України до 5 років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки,

за ст. 186 ч. 4 КК України,

за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 25 квітня 2024 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2024 року.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 25 квітня 2024 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 186 ч. 4 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

На підставі ст. 71 ч. 1 КК України за сукупністю вироків частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Дарницького районного суду м. Києва від 29.03.2022 та остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 указано рахувати з моменту фактичного затримання, а саме з 26 травня 2022 року.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_6 залишено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за таких обставин.

11 травня 2022 року близько 22 години 30 хвилин ОСОБА_6 поблизу житлового будинку № 166 на вул. Харківське Шосе в м. Києві, з корисливих мотивів, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), підійшов ззаду до потерпілої ОСОБА_8 та штовхнув її у спину, від чого вона впала на землю, і після цього вирвав з її рук жіночу сумку, в якій знаходилися грошові кошти та майно останньої, з місця вчинення злочину зник, а викраденим розпорядився на власний розсуд, чим повторно, відкрито викрав чуже майно (грабіж), в умовах воєнного стану, заподіявши потерпілій матеріальну шкоди на загальну суму 14 800 грн.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2024 року апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник просить скасувати вирок та ухвалу щодо ОСОБА_6 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що судами обох інстанцій допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, що перешкодило їм встановити дійсні обставини справи, а саме факт відсутності повноважень у прокурора і слідчого в кримінальному провадженні, внаслідок чого судами були винесені незаконні та необґрунтовані рішення. На думку захисника, суди обох інстанцій безпідставно не задовольнили його клопотання про призначення фототехнічної експертизи фотографій постанов без підписів, наданих на флеш носії, чим порушено право ОСОБА_6 на захист. Також вказує на допущене, на його думку, порушення вимог процесуального закону через незабезпечення особистої участі засудженого ОСОБА_6 під час апеляційного розгляду, незважаючи на те, що він наполягав на цьому. Крім того, зазначає, що в порушення вимог ст. 336 ч. 3, 4 КПК України ОСОБА_6 не було забезпечено належну якість звуку в судовому засіданні 03 жовтня 2024 року, незважаючи на те, що він наголошував на тому, що не чує ходу судового провадження. Крім цього вказує на допущені апеляційним судом порушення вимог ст. 404 ч. 3 КПК України щодо його клопотань, поданих безпосередньо до цього суду.

Заперечень на касаційну скаргу захисника від учасників судового провадження не надходило.

Учасників судового провадження повідомлено про час та місце касаційного розгляду. Заперечень та заяв про відкладення касаційного розгляду від учасників судового провадження, які не прибули в судове засідання, не надійшло.

Позиції учасників судового провадження

Засуджений та захисник в судовому засіданні підтримали касаційну скаргу, вважали її обґрунтованою та просили її задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні вважала касаційну скаргу необґрунтованою і просила залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до таких висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України та на які є посилання в касаційній скарзі захисника, не є відповідно до вимог ст. 433 ч. 1, ст. 438 ч. 1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.

Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались вимог зазначеного закону.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні відкритого викрадення чужого майна (грабіж), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, тобто кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 ч. 4 КК України, відповідає встановленим обставинам та підтверджується безпосередньо дослідженими і оціненими цим судом доказами.

Вирішуючи питання щодо доведеності вини ОСОБА_6 за пред`явленим йому обвинуваченням, який свою вину не визнав та відмовився давати покази на підставі ст. 63 Конституції України, суд першої інстанції безпосередньо дослідив та дав оцінку усім доказам у кримінальному провадженні і на підтвердження його винуватості увчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення у вироку обґрунтовано послався на такі докази.

Потерпіла ОСОБА_8 в судовому засіданні повідомила обставини відкритого з нанесенням удару ззаду заволодіння її сумкою, в якій знаходилися заробітна плата співробітників, її особисті кошти та телефон. Також вона показала, що, прибувши до відділу поліції, надала пояснення слідчому та за фотографіями впізнала ОСОБА_6 як особу, яка вчинила щодо неї злочин. Крім того, потерпіла пояснила, що через деякий час їй повернули телефон, на якому було особисте листування ОСОБА_6 . В судовому засіданні потерпіла також вказала на вчинення відкритого заволодіння її сумкою ОСОБА_6 .

Свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 надали суду показання щодо відомих їм обставин кримінального провадження за заявою ОСОБА_8 про викрадення у неї майна.

Врахував місцевий суд також інші докази у кримінальному провадженні та дослідив процесуальні документи, на підставі яких здійснювались слідчі і процесуальні дії, не встановивши будь-яких порушень щодо їх складання, оформлення або підписання.

Зокрема судом було досліджено та враховано дані протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 12.05.2022, відповідно до якого потерпіла ОСОБА_8 , в присутності двох понятих, серед пред`явлених їй осіб впізнала особу на фото № 4, яка викрала в неї речі. Потерпіла вказала на ознаки, за якими впізнала особу: за рисами обличчя, зачіскою, очима, носом, губами, овалом обличчя.

В сукупності з даними цього протоколу, місцевим судом була дана оцінка та враховано відомості з довідки до протоколу, складеної слідчим СВ Дарницького УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_12 , відповідно до якої в протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками потерпілій ОСОБА_8 у кримінальному провадженні № 12022100020001293 від 12.05.2022 на фотознімку № 4 зображений ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Встановлюючи дані про майно, що було у викраденій сумочці потерпілої, суд оцінив та врахував протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 11.05.2022, відповідно до якого оперуповноважений ВКП Дарницького УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_13 прийняв усну заяву від ОСОБА_8 про те, що 11.05.2022 близько 22 години 30 хвилин за адресою: м. Київ, вул. Харківське шосе 166, дві раніше невідомі особи відкритим шляхом заволоділи жіночою сумкою, в якій знаходилися особисті речі, 11 000 грн, паспорт громадянина України, мобільний телефон марки «Хуавей» з номером телефону НОМЕР_1 .

Вартість викраденого у потерпілої ОСОБА_8 мобільного телефону була встановлена судом на підставі даних висновку експерта № 1633/22 від 30.06.2022, відповідно до якого ринкова вартість мобільного телефону «HUAWEI Y5 2019», бувшого у використанні, з урахуванням зносу, станом на 12.05.2022 становила 1 800 грн.

Наявність повноважень прокурора та слідчих у кримінальному провадженні була перевірена судом, шляхом дослідження та оцінки наявних у матеріалах кримінального провадження постанов, підписаних уповноваженою особою.

Так, на підставі даних, які містяться у постанові про призначення групи слідчих у кримінальному провадженні від 12.05.2022, було встановлено, що цією постановою начальник СВ Дарницького УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_14 в межах кримінального провадження № 12022100020001293 від 12.05.2022 призначив групу слідчих у складі: ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_10 та старшим групи призначив слідчого ОСОБА_11 .

Дослідивши постанову за підписом заступника керівника Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_21 від 12 травня 2022 року, суд першої інстанції встановив, що нею в межах кримінального провадження № 12022100020001293 від 12.05.2022 призначено групу прокурорів у складі: ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 та старшим групи призначив прокурора ОСОБА_22 .

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні зазначив, що в день відкриття матеріалів кримінального провадження в порядку ст. 290 КПК України постанови про призначення групи слідчих та групи прокурорів були підписані і знаходилися в матеріалах провадження.

Безпідставними є і доводи касаційної скарги захисника про те, що суд першої інстанції не врахував обставин щодо відсутності повноважень у слідчих та прокурорів у кримінальному провадженні, наведених у його клопотаннях про долучення флеш-носія та про призначення фототехнічної експертизи (т. 2, а.с. 84, 85), з огляду на таке.

Змагальність процесу передбачає свободу сторін у висловленні своїх заперечень, у тому числі щодо допустимості тих чи інших доказів. Це, зокрема, прямо випливає зі змісту ст. 89 ч. 3 КПК України, яка передбачає, що сторони кримінального провадження мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими. Цьому праву кореспондує відповідний обов`язок іншої сторони довести допустимість такого доказу (ст. 92 ч. 2 КПК України).

Критеріями допустимості доказів є належне процесуальне джерело, належний суб`єкт збирання доказів та належна процесуальна форма.

Розумно очікувати сумлінної процесуальної поведінки не тільки від сторони обвинувачення, але й від сторони захисту. Тому, якщо сторона захисту, ознайомившись із відкритими їй матеріалами досудового розслідування, виявила, що усі докази у справі зібрані під процесуальним керівництвом неналежного суб`єкта через відсутність підпису у постановах про призначення групи прокурорів та групи слідчих, під час судового розгляду заявить клопотання про визнання доказів недопустимими.

Від вчасного заявленого клопотання залежить обсяг і порядок дослідження доказів. Очевидна недопустимість доказу тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. А питання визнання доказів недопустимими є оціночним, суб`єктивним і залишається на розсуд суду, воно вирішується після дослідження доказів у порядку визначеному ст. 89 ч. 1 КПК України.

Суд першої інстанції встановив, що після того, як судовий розгляд щодо ОСОБА_6 тривав більше року, після дослідження письмових доказів та допиту потерпілої, лише 13 жовтня 2023 року, захисник вперше поставив під сумнів легітимність процесуальних дій прокурора та слідчого, а також допустимість доказів, отриманих під час досудового розслідування. При цьому захисник надав суду фото постанов без підписів службових осіб, які, як він стверджував, він зробив під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Місцевий суд оцінив фотокопії наданих захисником постанов без підписів службових осіб, врахував позицію касаційного суду, викладену в постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 28 квітня 2022 року (справа № 137/1335/20, провадження № 51 - 4550 км 21) за релевантних обставин та відхилив таку позицію сторони захисту, зазначивши у вироку мотиви цього рішення. Суд першої інстанції у вироку встановив, що згідно доручення Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у м. Києві адвокат ОСОБА_7 здійснював захист прав та інтересів обвинуваченого ОСОБА_6 з 14 липня 2022 року і відкриття цьому захиснику матеріалів справи відбулось 18 липня 2022 року. Під час виконання вимог ст. 290 КПК України сторона захисту в повному обсязі ознайомилась із матеріалами досудового розслідування, при цьому жодних заяв, зауважень та клопотань, у тому числі, про відсутність підписів на постановах щодо призначення групи прокурорів та групи слідчих у кримінальному провадженні, ні ОСОБА_6 , ні його захисник ОСОБА_7 не заявляли. Не було подано таких клопотань і під час підготовчого судового засідання та протягом тривалого часу судового розгляду. Також суд у вироку зазначив, що сторона захисту не підтвердила достовірність доказів, на які вона посилалась, щодо походження наданих суду фотокопій постанов, а також самостійно не звернулась до експертної установи.

На противагу вказаній позиції сторони захисту, суд першої інстанції встановив, що прокурор ОСОБА_22 надав суду оригінал постанови про призначення групи прокурорів від 12.05.2022, підписаної заступником керівника Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_28 , та оригінал постанови про призначення групи слідчих від 12.05.2022, підписаної начальником слідчого відділу Дарницького УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_29 , які є в матеріалах кримінального провадження. Таким чином місцевий суд встановив, що надані постанови відповідають передбаченим КПК України вимогам до процесуального рішення у формі постанови, в тому числі підписані уповноваженими службовими особами, які їх прийняли.

Порушень вимог процесуального закону, на які вказувала сторона захисту, місцевим судом встановлено не було та вказано про те, що у цьому кримінальному провадженні встановлені інші обставини, ніж ті, що були у справі № 754/7061/15, на висновок касаційного кримінального суду в якій посилався захисник, визнавши їх нерелевантними та мотивувавши вирок в цій частині.

Отже, всі фактичні дані у цьому провадженні, що досліджені судом, отримані стороною обвинувачення із застосуванням належної правової процедури, позаяк, виходять із належних процесуальних джерел, зібрані уповноваженими суб`єктами і в належному процесуальному порядку за наявності на те правових підстав.

Судом першої інстанції встановлені обставини, передбачені ст. 91 КПК України, щодо події кримінального правопорушення (його часу, місця, способу, обставин його вчинення), причетності обвинуваченого до вчинення інкримінованого йому діяння, його винуватості, форми вини, підтверджують та водночас дають повне уявлення щодо усіх елементів і ознак інкримінованого ОСОБА_6 у даному провадженні кримінального правопорушення.

Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення та правильно кваліфікував його дії за ст. 186 ч. 4 КК України. При цьому всім наявним дослідженим доказам, суд відповідно до вимог КПК України дав оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Вирок суду відповідає вимогам ст. 370, 374 КПК України, є законним, обґрунтованим і мотивованим.

Зі змісту положень ст. 418 ч. 2, ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями

368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, викладаються докази, що спростовують її доводи.

Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених

у статтях 2, 7 КПК України, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.

Суд апеляційної інстанції розглянув кримінальне провадження в межах апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , належним чином перевірив викладені у ній доводи, частина з яких аналогічна доводам касаційної скарги, про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, погодившись з висновком суду першої інстанції про те, що сукупність зібраних доказів підтверджує вину ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 ч. 4 КК України.

При цьому апеляційний суд визнав безпідставними доводи апеляційної скарги захисника про здійснення процесуального керівництва неуповноваженим на те прокурором, а також неуповноваженими слідчими, погодившись із наданою місцевим судом оцінкою цим обставинам з врахуванням наявних в матеріалах кримінального провадження постанов про призначення групи прокурорів та групи слідчих від 12 травня 2022 року, які відповідають вимогам кримінального процесуального закону (т. 1, а.с. 161, 162).

Апеляційний суд також визнав, що суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 91 КПК України встановив обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та з урахуванням доводів сторони захисту дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, навівши мотиви з яких визнав доводи апеляційної скарги необґрунтованими.

Згідно зі ст. 404 ч. 3 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази,

які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

За змістом цієї норми процесуального закону учасник судового провадження має право не лише формально заявити клопотання про повторне дослідження обставин або доказів, а й повинен зазначити, які конкретно обставини (докази) потрібно дослідити, та обґрунтувати, чому вони досліджені судом першої інстанції

не повністю або з порушеннями чи взагалі не досліджені.

Апеляційний суд в судовому засіданні 03 жовтня 2024 року відмовив захиснику в задоволенні клопотання про дослідження змісту флеш-носія № D33B29 та призначення судової фототехнічної експертизи, погодившись з мотивами суду першої інстанції щодо наявності у слідчого та прокурора повноважень у цьому кримінальному провадженні і не встановив підстав для повторного дослідження цих обставин в апеляційному суді, а тому доводи захисника про недотримання апеляційним судом вимог ст. 404 ч. 3 КПК України є необґрунтованими.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що суд апеляційної інстанції розглянув подану апеляційну скаргу з дотриманням положень ст. 405 КПК України і дійшов правильного висновку, що вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 відповідає вимогам кримінального процесуального закону,

є обґрунтованим та вмотивованим.

За результатом апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції в своїй ухвалі надав обґрунтовані відповіді на всі доводи, викладені в апеляційній скарзі захисника,

навів переконливі аргументи на їх спростування, зазначив підстави, з яких визнав апеляційну скаргу необґрунтованою, та належним чином мотивував своє рішення.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.

Доводи касаційної скарги про допущене апеляційним судом порушення процесуального закону через незабезпечення особистої участі ОСОБА_6 під час апеляційного розгляду та незабезпечення йому належної якості звуку в режимі відеоконференції під час цього розгляду, як того вимагають положення ст. 336 ч. 3, 4 КПК України, є необґрунтованими з огляду на таке.

Зі змісту прохальної частини апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 вбачається, що він просив проводити її розгляд за його участю та за участю обвинуваченого ОСОБА_6 .

Суд апеляційної інстанції, врахувавши вимоги ст. 336 ч. 2 КПК України щодо можливості здійснення дистанційного судового провадження в умовах воєнного стану, та те, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», було введено воєнний стан, який продовжено, забезпечив ОСОБА_6 участь під час апеляційного розгляду в режимі відеоконференції.

Відповідно до ст. 336 ч. 3 КПК України застосовувані в дистанційному судовому провадженні технічні засоби і технології мають забезпечувати належну якість зображення і звуку, дотримання принципу гласності та відкритості судового провадження, а також інформаційну безпеку. Учасникам кримінального провадження має бути забезпечена можливість чути та бачити хід судового провадження, ставити запитання і отримувати відповіді, реалізовувати інші надані їм процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки, передбачені цим Кодексом.

З аудіозапису судового засідання апеляційного суду від 03 жовтня 2024 року вбачається, що ні обвинувачений ОСОБА_6 , ні його захисник ОСОБА_7 не заперечували проти участі обвинуваченого в судовому засіданні в режимі відеоконференції та не наполягали на його особистій участі, як про це вказує захисник у касаційній скарзі. В цьому судовому засіданні дотримано вимоги ст. 336 КПК України щодо забезпечення належної якості звуку обвинуваченому ОСОБА_6 , йому були відомі його права, він відповідав на запитання суду та висловлював свої доводи щодо апеляційної скарги захисника, підтримав її, виступив в судових дебатах та йому була забезпечена можливість висловити останнє слово. В цьому ж судовому засіданні апеляційного суду безпосередньо брав участь захисник ОСОБА_7 , який також не повідомляв суд про неналежну якість звуку для ОСОБА_6 і не мав будь-яких зауважень щодо ходу апеляційного розгляду за участю останнього в режимі відеоконференції. За таких обставин доводи касаційної скарги захисника щодо порушення права ОСОБА_6 на захист через незабезпечення йому належної якості звуку та особистої участі в судовому засіданні апеляційного суду є безпідставними, оскільки не підтверджуються матеріалами кримінального провадження.

У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини

ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого

ст. 186 ч. 4 КК України та правильність кваліфікації його дій.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суди нижчих інстанцій дотрималися вимог статей 10, 22 КПК України та врахували практику Європейського суду з прав людини, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу розглянуто у відповідності до вимог КПК України.

Частина 2 ст. 17 КПК України передбачає, що винуватість особи має бути доведена поза розумним сумнівом. У кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 цей стандарт доведення винуватості цілком дотримано. Адже за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що були дослідженні в суді, можливо дійти висновку про те, що встановлена під час судового розгляду сукупність обставин, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка була предметом судового розгляду, крім того, що кримінальне правопорушення вчинене і засуджений є винним у його вчиненні.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для зміни чи скасування судових рішень, не виявлено.

За таких обставин, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги, скасування судових рішень щодо ОСОБА_6 і призначення нового розгляду в суді першої інстанції не знаходить.

Керуючись статтями 436, 438 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 25 квітня 2024 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу його захисника - адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3