Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" травня 2025 р. Справа153/513/25

Провадження2/153/161/25-ц

Ямпільський районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Швеця Р.В.

за участю секретаря судового засідання Сарафімовської Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Ямпільського районного суду Вінницької області у місті Ямпіль Вінницької області цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія ««КЕШ ТУ ГОУ» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №163056 від 24.11.2020 в сумі: 10440,00 грн., яка складається з 2000,00 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 8440,00 грн. - прострочена заборгованість за процентами та судові витрати в сумі 2422,40 грн. Свої вимоги мотивує тим, що 28.10.2021 між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» укладено договір факторингу №01-28/10/2021 відповідно до умов якого ТОВ «ЗАЙМЕР» відступило ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 28.10.2021 до договору факторингу №01-28/10/2021 ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 24.11.2020 між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №163056 про надання фінансового кредиту, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися. Відповідно до п. 1.1 кредитного договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в гривні, на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором на наступних умовах: сума виданого кредиту - 2000,00 гривень; дата надання кредиту 24.11.2020; строк кредиту 30 днів; стандартна процента ставка - 2% в день або 730% річних. Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 13.01.2025 загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 10440,00 грн., яка складається з 2000,00 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 8440,00 грн. - прострочена заборгованість за процентами. На виконання вимог п. 2.4. кредитного договору відповідачем були зазначені реквізити платіжної банківської картки НОМЕР_1 для перерахування кредитних коштів. 24.11.2020 на картковий рахунок відповідача було перераховано кредитні кошти в сумі 2000 гривень. Відповідно до п. 6.1. договору - цей договір складений українською мовою, підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію». На адресу ОСОБА_1 була направлена вимога про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором №163056 від 24.11.2020, проте, станом на дату подачі позову зазначена вимога була залишена відповідачем без виконання. Вважаючи свої права порушеними, позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором №163056 від 24.11.2020 в розмірі 10440 гривень.

Відповідно до ухвали Ямпільського районного суду Вінницької області від 08.04.2025 прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження, призначено судове засідання з розгляду справи по суті з повідомленням сторін на 01.05.2025 об 11 год. 00 хв.

Представник позивача ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» в судове засідання не з`явився. В прохальній частині позову просив розгляд справи здійснювати без виклику сторін, проти винесення заочного рішення суду не заперечує.

30.04.2025 за вх.№2677 представник позивача ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» подав заяву про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10500 гривень.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася судовою повісткою-повідомленням із рекомендованим повідомленням, яка направлялася за зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 . Про причини неявки відповідач суд не повідомила, відзив суду не подала, клопотань про відкладення розгляду справи чи розгляд справи в її відсутність до суду не надійшло. Відмітка на поштовому повідомленні: «адресат відсутній», відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України свідчить про те, що відповідач належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи.

Частиною 1 ст.223 ЦПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що всі належним чином повідомлені учасники справи в судове засідання не з`явилися, і це не перешкоджає розгляду справи по суті, судовий розгляд справи проведено за відсутності учасників справи на підставі наявних у суду матеріалів. При цьому, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов частково обґрунтований та підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що 24.11.2020 між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту №163056. Сума кредиту становить 2000,00 грн. (п. 1.1. договору). Строк кредиту 30 днів, тобто до 23.12.2020 (п. 1.2. договору). За користування кредитом клієнт сплачує товариству 730% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2 % (процентів) на добу. Згідно п. 6.1. Договору - цей договір складений українською мовою, підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію» (а.с.7-9).

Із копії довідки про ідентифікацію від 24.11.2020 судом встановлено, що ОСОБА_1 , з якою укладено договір №163056 від 24.11.2020 ідентифікований ТОВ «ЗАЙМЕР», одноразовий ідентифікатор - KL3969, номер телефону НОМЕР_2 (а.с.10).

Із копії інформаційної довідки вих.№1407/02 від 25.02.2025 судом встановлено, що ТОВ «Платежі онлайн» повідомило про успішність проведеної транзакції, згідно якої 24.11.2020 на картку НОМЕР_1 було здійснено переказ у сумі 2000 гривень (а.с.11).

Із копії виписки з особового рахунку за кредитним договором №163056 судом встановлено, що за період з 24.11.2020 по 13.01.2025 загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 10440 гривень, з яких 2000 гривень - заборгованість за сумою кредиту; 8440 гривень - прострочена заборгованість за процентами (а.с.12).

28.10.2021 між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу №01-28/10/2021, за якими ТОВ «ЗАЙМЕР» передало (відступило) ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (а.с. 13-14).

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №01-28/10/2021 від 28.10.2021, до нього включений боржник ОСОБА_1 за договором №163056 від 24.11.2020 із заборгованістю в загальній сумі 10440,00 грн., з яких: 2000,00 грн. - сума виданого кредиту, 8440,00 грн. - залишок по відсотках (а.с.15).

Із копій платіжних інструкцій №1653 від 02.11.2021 №1672 від 23.11.2021 судом встановлено, що ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» перерахувало ТОВ «ЗАЙМЕР» 1424834 грн. за відступлення прав вимоги по договору факторингу №01-28/10/2021 від 27.10.2021 (а.с.16 та зворотній бік).

Із копії вимоги про виконання зобов`язань за кредитним договором судом встановлено, що 13.01.2025 на адресу ОСОБА_1 направлено повідомлення про відступлення права вимоги та повідомлено про оплату заборгованості перед ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» на дату відступлення у сумі 10440 гривень, у строк до 30 днів (а.с.17).

Таким чином судом встановлено, що між сторонами існують зобов`язальні правовідносини, що виникли з кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, якими є: умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до абз. 1 ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з правилами ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про електронну комерцію»).

У силу ч. 5 ст. 18 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та не розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст. ст. 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Окрім того, згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У силу ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до правил ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , уклавши з ТОВ «ЗАЙМЕР» кредитний договір №163056 від 24.11.2020, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису), право вимоги за яким надалі перейшло до позивача на підставі договору факторингу №01-28/10/2021від 28.10.2021, належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання, внаслідок чого в неї виникла заборгованість.

Визначаюсь із розміром цієї заборгованості, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача, суд зауважує, що відповідно до умов кредитного договору №163056 від 24.11.2020 відповідачці надано кредит на суму 2000,00 грн. на строк 30 днів, тобто до 23.12.2020. Плату за користування вказаними кредитними коштами визначено в розмірі 2 % від суми кредиту на добу.

Згідно з додатком №1 до договору про надання фінансового кредиту №163056 від 24.11.2020 загальна вартість кредиту сторонами вказаного договору визначена в розмірі 3200,00 грн., з яких 2000,00 грн. - сума кредиту, 1200,00 грн. - проценти за користування кредитом протягом строку кредитування.

Разом з тим, як вбачається з наданої позивачем виписки з особового рахунку за кредитним договором №163056 від 24.11.2020 та з витягу з реєстру боржників до договору факторингу №01-28/10/2021 від 28.10.2021, первісним кредитором (ТОВ «ЗАЙМЕР») відсотки за користування кредитними коштами нараховувалися й після закінчення строку кредитування, оскільки на момент відступлення права вимоги за кредитним договором вони визначені в розмірі 8440,00 грн. З огляду на те, що за умовами кредитного договору №163056 від 24.11.2020 ОСОБА_1 зобов`язалася сплачувати по 2 % від суми кредиту за кожен день користування кредитними коштами (40 грн * 20 днів (строк кредитування)), загальний розмір відсотків за цим договором становить 1200,00 грн. Однак, не зважаючи на наведені умови кредитування, первісним кредитором відсотки нараховувались загалом протягом 211 днів (8440,00 грн / 40 грн.), тобто додатково протягом 181 дня після закінчення строку кредитування. Поряд з цим, матеріали справи не містять доказів того, що відповідачка скористалася правом, передбаченим п. 3.3.3 цього договору, на продовження строку кредитування.

У зв`язку з наведеним суд звертає увагу на висновки, викладені в п. 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 в справі №444/9519/12-ц, згідно з якими право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 в справі №910/4518/16, окрім того, зазначено про те, що надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України (п. 82 постанови).

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за "користування кредитом" поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними (п. 85 постанови).

В п. 97 вищевказаної постанови Верховний Суд зауважує, що на період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Суд звертає увагу на те, що згідно з п. 2.3 договору №163056 від 24.11.2020 обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому, проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариства) включно.

Більш того, в п. 4.3 вказаного кредитного договору його сторони передбачили, що у разі, якщо клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п. 1.2 цього договору та/або в додатку (-ах) до цього договору, клієнт зобов`язаний виплатити товариству пеню в розмірі 5 % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання умов цього договору, починаючи з першого дня прострочення. При цьому пеня нараховується до дня повного погашення заборгованості за договором включно, але в будь-якому випадку не більше 100 (ста) календарних днів.

Однак положення п. 2.3 кредитного договору №163056 від 24.11.2020 не відповідають вищенаведеним вимогам ст. ст. 1048 та 625 ЦК України та водночас суперечать п. 1.2 цього ж договору, відповідно до якого кредит надається строком на 30 днів, тобто до 23.12.2020.

Враховуючи те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, суд приходить до переконання, що стягненню підлягають лише відсотки, нараховані в межах строку кредитування, встановленого п. 1.2 договору №163056 від 24.11.2020, тобто в розмірі 1200,00 грн (2000,00 грн * 2 %) * 30 днів).

Отже, оскільки доказів належного виконання відповідачкою своїх зобов`язань за вищевказаним кредитним договором не надано, з ОСОБА_1 слід стягнути на користь ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» 3200,00 грн. заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №163056 від 24.11.2020, з яких 2000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 1200,00 грн. - заборгованість за відсотками.

В задоволенні іншої частини позовних вимог суд слід відмовити у зв`язку їх безпідставністю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, судові витрати, понесені позивачем по сплаті судового збору і документально підтверджені платіжною інструкцією №3 5768 від 04.03.2025, за правилами ст.141 ЦПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, підлягає стягненню із відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 742,50 грн., розрахованої за правилами простої математичної пропорції (2422,40 грн. * 3200,00 грн. / 10440,00 грн. = 742,50 грн.).

Крім того, представником позивача заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат за надання професійної правничої допомоги в розмірі 10500,00 грн.

Частиною 1 ст.133 ЦПК України визначено перелік витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед яких, в тому числі, є й витрати на професійну правничу допомогу.

Судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача на його користь 10500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з приписами ч.ч.1-6 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Судом встановлено, що у матеріалах справи містяться: копія договору про надання професійної правничої допомоги від 29.12.2023, укладеного між ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» та адвокатом Пархомчуком С.В.; копію додаткової угоди №1 від 27.12.2024 до договору про надання правової допомоги від 29.12.2023; копія акта про отримання правової допомоги від 28.04.2025; копія платіжної інструкції №3 7974 від 28.04.2025, згідно яких адвокатом Пархомчуком С.В. позивачеві надано певні послуги, а саме: зустріч та консультація щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості, яка виникла між ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» та ОСОБА_1 в рамках кредитного договору №163056 від 24.11.2020 - 1 год. - 2000 грн.; складення та подання до суду позовної заяви (підготовка доказів/додатків до позовної заяви), моніторинг аналіз судової практики - 2,5 год. - 5000 грн.; інші клопотання, заяви до суду, складення процесуальних документів, моніторинг «Єдиного державного реєстру судових рішень» щодо процесуального статусу судової справи - 1,5 год. - 3000 грн.; канцелярські витрати на виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції - 500 грн., та сплачено на рахунок адвоката 10500 гривень.

На підтвердження оплати юридичних послуг позивачем надано копію рахунку №28.04.2025-19 від 28.04.2025, згідно якої ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» перерахувало адвокату Пархомчуку С.В. 10500 грн. за призначенням платежу: правнича допомога згідно договору про надання правової допомоги від 29.12.2023.

Оскільки позов майнового характеру задоволено частково, а тому понесені та документально підтверджені позивачем судові витрати на правничу допомогу в сумі 10500,00 грн. підлягають розподілу за правилами ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що відповідно становить 3218,39 грн. (10500,00 х 3200 / 10440,00 = 3218,39).

Таким чином, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3218,39 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 133, 137, 141, 223, 247, 259, 263, 265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» (04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, 82, офіс 7, код ЄДРПОУ 42228158), заборгованість за кредитним договором №163056 від 24.11.2020 в розмірі 3200 (три тисячі двісті) гривень, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок; прострочена заборгованість за процентами в розмірі 1200 (одна тисяча двісті) гривень.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» (04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, 82 офіс 7, код ЄДРПОУ 42228158) судовий збір в сумі 742 (сімсот сорок дві) гривні 50 (п`ятдесят) копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3218 (три тисячі двісті вісімнадцять) гривень 39 (тридцять дев`ять) копійок.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» (04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, 82 офіс 7) код ЄДРПОУ 42228158.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складено 01.05.2025.

Суддя Р.В. Швець