ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                                РІШЕННЯ

                                                      ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

"01" травня 2025 р.                                                                                          справа № 300/8818/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський  окружний адміністративний суд у складі:

судді Біньковської Н.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання до вчинення дій,-                                                                                                                                             

                                                              ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Мужик Л.І., звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області відповідно до змісту якого просить: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №926090174625 від 28.08.2024 про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням довідок про суддівську винагороду, виданими Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області за 2021-2024 роки за №№ 228, 229, 230, 231 від 20.08.2024 та здійснити виплату з урахуванням перерахованого грошового утримання на користь за 2021-2024 роки в розмірі 68 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, як суддя у відставці та отримує щомісячне довічне грошове утримання. Стверджує, що на підставі рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.05.2024 у справі №300/1675/24, Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області видано довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №№ 228, 229, 230, 231 від 20.08.2024, станом на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024, відповідно. У зв`язку із цим, позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі зазначеної довідки. Проте, спірним рішенням Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області відмовило в здійсненні вказаного перерахунку у зв`язку відсутністю правових підстав для його проведення. Як підставу відмови відповідач зазначив, що зміна розміру складових суддівської винагороди не відбулася, оскільки згідно Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік” розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді становить 2102 грн та не змінювався. Вважає, що конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України “Про судоустрій і статус суддів”. Просить позов задовольнити.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду в адміністративній справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області скористалося правом подання відзиву на позов, в якому стосовно задоволення позовних вимог заперечує. Зазначає, що збільшення розміру складових суддівської винагороди з 01.01.2021 не відбулося у зв`язку із чим на теперішній час немає підстав для видачі довідки про суддівську винагороду та для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання у відставці. Просить в задоволенні позову відмовити (а.с.28).

У відзиві на позов Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області також стосовно заявлених позовних вимог заперечує. Зазначає, що згідно Закону України “Про Державний бюджет України на 2021 рік” розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня становить 2102 грн. Вважає, що оскільки змін розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді з 2020 року не відбулось, правові підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання відсутні. Стверджує, що оскільки електронна пенсійна справа знаходиться в пенсійному органі за місцем фактичного проживання особи та такий орган здійснює нарахування та виплату пенсії тому належним відповідачем за вимогами зобов`язального характеру є Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області. Просить в задоволенні позову відмовити (а.с.53).

Заяв про розгляд справи з викликом сторін суду не надходило. У відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними в справі матеріалами.

Суд, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши в сукупності письмові докази, встановив наступне.

ОСОБА_1 з 05.10.2017 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, призначене відповідно до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” (а.с.34).

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.05.2024 в адміністративній справі №300/1675/24, яке набрало законної сили 23.07.2024, зобов`язано  Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області видати ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці: з 01.01.2021, виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного на підставі частини другої статті 130 Конституції України, частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та абзацу 4 статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік»; з 01.01.2022, виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного на підставі частини другої статті 130 Конституції України, частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та абзацу 4 статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2022 рік»; з 01.01.2023, виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного на підставі частини другої статті 130 Конституції України, частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та абзацу 4 статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік»; з 01.01.2024, виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного на підставі частини другої статті 130 Конституції України, частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та абзацу 4 статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік».

На виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.05.2024 в адміністративній справі №300/1675/24 Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області видано довідки №№ 228, 229, 230, 231 від 20.08.2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024 (а.с.61-64).

21.08.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області №№ 228, 229, 230, 231 від 20.08.2024 (а.с.59).

28.08.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області прийнято рішення №926090174625 про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Зазначено, що статтею 7 Закону України “Про державний бюджет України на 2024 рік” передбачено, що у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу суддів, становить 2102 гри. тобто на рівні 2020 року. Отже, зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідальній посаді з 01.01.2024 не відбулося. Базовий розмір посадового окладу судді в порівнянні з минулими роками не змінився. У зв`язку із цим підстави для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці немає (а.с.68).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.

При цьому, статтею 130 Конституції України передбачено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України “Про судоустрій і статус суддів” від 02.06.2016 №1402-VIII (надалі також - Закон №1402-VIII).

Частиною 3 статті 142 Закону №1402-VIII встановлено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2 % грошового утримання судді.

У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання (частина 4 статті 142 Закону №1402-VIII).

Відтак, розмір отримуваного суддею у відставці щомісячного довічного грошового утримання залежить від розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, відповідно до вимог чинного законодавства. І при цьому, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

За змістом частини 1 статті 4 Закону №1402-VIII судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (частина 2 статті 4 Закону №1402-VIII).

Відповідно до частини 1 статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною 2 статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Пунктом 1 частини 3 статті 135 Закону №1402-VI (в редакції Закону №1774-VIII) передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді становить, зокрема судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовується регіональний коефіцієнт 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб (частина 4 статті 135 Закону №1402-VI).

Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" встановлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2021 2270,00 гривень. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" передбачено у 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2022 у розмірі 2481,00 гривень. В статті 7 Закону України "Про Держаний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 встановлено в розмірі 2684 гривень. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" передбачено, що в 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 становить 3028,00 гривень.

Відповідно до статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України від 15.07.1999 за №966-XIV "Про прожитковий мінімум" (надалі також - Закон №966-XIV).

Прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості (стаття 1 Закону №966-XIV).

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

У змісті наведеної норми Закону №966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, відносно яких визначається прожитковий мінімум.

Приписами статті 4 Закону №966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

В Законі України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", зокрема в статті 7, разом із встановленням на 01 січня 2021 року прожиткових мінімумів, у тому числі для працездатних осіб в розмірі 2 270,00 гривень, був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді", розмір якого становить 2102,00 гривень.

Аналогічні норми містяться в законах України про Державний бюджет на 2022, 2023 та 2024 роки.

Таким чином, вказаними нормами фактично змінено складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною 2 статті 130 Конституції України і частиною 3 статті 135 Закону №1402-VIII.

Натомість, Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді", тобто цим законом судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Зміни до Закону №1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди, а також до Закону №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму, не вносилися, а тому відсутні законні підстави для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди.

Для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону №1402-VIII, які мають пріоритет стосовно пізніших положень законів України про Державний бюджет України на 2021-2024 роки.

Закони України про Державний бюджет України на 2021-2024 роки не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Отже, Законом №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України "Про судоустрій і статус суддів", а тому доводи відповідача є безпідставними.

Правова позиція щодо застосування статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" викладена у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі №400/2031/21, від 30 листопада 2021 року у справі №360/503/21, від 22 червня 2023 року у справі №400/4904/21, від 12 липня 2023 року у справі №140/5481/22, від 24 липня 2023 року в справі №280/9563/21 та від 13.09.2023 у справі №240/44080/21.

Так, Верховний Суд у постанові від 13 вересня 2023 року у справі №240/44080/21 сформулював такі правові висновки:

- Законом України "Про судоустрій і статус суддів" закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

- суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України "Про судоустрій і статус суддів";

- зміна Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" складової для визначення базового розміру посадового окладу судді, є порушенням гарантії незалежності суддів.

Отже, зміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено: 01 січня 2023 року 2684,00 гривень; 01 січня 2024 року 3028,00 гривень, - на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена, а саме на прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102,00 гривень згідно з положенням статті 7 Закону №1928-ІХ, статті 7 Закону №2710-ІХ, не є правомірною.

Зміни до Закону №1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди, а також в Закон №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає.

Таким чином, суд зауважує, що для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону №1402-VIII.

Водночас, Закон України "Про Державний бюджет України на 2021 рік, Закон України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", Закон України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” та Закон України “Про Державний бюджет України на 2024 рік” фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною 2 статті 130 Конституції України і частиною 3 статті 135 Закону №1402-VIII.

Суд також звертає увагу на юридичну позицію Конституційного Суду України, висловлену у Рішенні від 18.02.2020 №2-р/2020 (частина 6 пункту 16) про “автоматичне” здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі збільшення розміру такої винагороди.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1 затверджено Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України (далі Порядок № 3-1) (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 1 розділу II Порядку заява про призначення (перерахунок) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 1) (далі щомісячне довічне утримання) подається до управлінь Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об`єднаних управлінь (далі органи, що призначають щомісячне довічне утримання) через уповноважену особу суду за останнім місцем роботи (далі - уповноважена особа).

Пунктом 1 розділу II Порядку № 3-1 визначено, що заява про перерахунок щомісячного довічного утримання та довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 2) (далі довідка про суддівську винагороду) або довідка про винагороду судді Конституційного Суду України для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді Конституційного Суду України у відставці (додаток 3) (далі довідка про винагороду судді КСУ) подається до органів, що призначають щомісячне довічне утримання.

У разі надсилання заяви і документів для перерахунку щомісячного довічного утримання поштою, днем звернення за перерахунком вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви (пункт 2 розділу II Порядку №3-1).

Відповідно до пунктів 3, 4 розділу II Порядку №3-1, звернення за перерахунком щомісячного довічного утримання проводиться в разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді (в разі збільшення розміру винагороди судді Конституційного Суду України), який працює на відповідній посаді. Перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок.

Пунктом 2 розділу III Порядку №3-1 визначено, що до заяви про перерахунок щомісячного довічного утримання додається довідка про суддівську винагороду (довідка про винагороду судді КСУ) працюючого судді за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди.

Таким чином, приписи Порядку №3-1 регламентують, що правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є обставини зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Отже, враховуючи вищевикладене, позивач має право на здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2021 (2270 грн), станом на 01.01.2022 (2481,00 грн), станом на 01.01.2023 (2684,00 грн), станом на 01.01.2024 (3028,00 грн), та який взято до уваги Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області при видачі довідок №№ 228, 229, 230, 231 від 20.08.2024.

Підсумовуючи вказане, суд дійшов висновку що для відновлення порушеного права позивача слід визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 28.08.2024 №926090174625 про відмову позивачу у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Стосовно вимоги позивача зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 68 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Порядку 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Із вказаного слідує, що після реєстрації 21.08.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області заяви ОСОБА_1 , органом пенсійного забезпечення, який її розглядав і вирішував за принципом екстериторіальності питання про наявність чи відсутність права на пенсію, в розумінні Порядку №22-1 є Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.

Тож, дії зобов`язального характеру щодо перерахунку та виплати позивачу з 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 та з 01.01.2024 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 08.02.2024 в справі №500/1216/23, від 07.05.2024 в справі №460/38580/22.

Відомостей про те, що загальний процент розрахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці в спірні періоди становив 68 % позивачем суду не надано, а судом не встановлено.

Крім того, суд зазначає, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі цього рішення ще не здійснено, відтак спору щодо його відсоткового розміру станом на час розгляду справи немає, а тому в задоволенні позовної вимоги здійснити виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 68 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з огляду на її передчасність слід відмовити.

Враховуючи встановлені в ході розгляду справи обставини, суд доходить висновку, що слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити з 01.01.2021, з 01.01.2022, з 01.01.2023, з 01.01.2024, відповідно, перерахунок та виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №№ 228, 229, 230, 231 від 20.08.2024, з урахуванням проведених платежів.

Отже, заявлені позивачем позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Стосовно прохання позивача зобов`язати відповідача подати у десятиденний строк звіт про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2, 5   статті 382 КАС України   суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

За письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання.

Позивач, зазначаючи про необхідність подання у десятиденний строк звіту про виконання судового рішення, письмової заяви не подав та не вказує на причини такої (необхідності) чи обставини, які б свідчили, що рішення суду, ухвалене у цій справі, не буде виконано відповідачем.

Проаналізувавши наведені норми права та встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність об`єктивних підстав для встановлення судового контролю за виконанням цього рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду, так як судом не встановлено обставин відмови зі сторони відповідача у добровільному виконанні судового рішення, чи зволікання у його виконанні після набрання ним законної сили. Відтак, суд не вбачає необхідності у встановленні судового контрою на цій стадії судового провадження.

Згідно із частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.          

Позивачем згідно квитанції від 18.11.2024 №1532-8539-1361-7820 підтверджено сплату судового збору на суму 968,96 гривень (а.с.6).

Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли з вини Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, яке прийняло рішення про відмову у перерахунку пенсії за віком, суд дійшов до висновку, що підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області сплачений судовий збір в сумі 775,16 грн. (80 % задоволених позовних вимог). Доказів понесення інших судових витрат суду не надано.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

                                                                  ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 28.08.2024 №926090174625 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити з 01.01.2021 перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 20.08.2024 №228, з урахуванням проведених платежів.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити з 01.01.2022 перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 20.08.2024 №229, з урахуванням проведених платежів.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити з 01.01.2023 перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 20.08.2024 №230, з урахуванням проведених платежів.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити з 01.01.2024 перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 20.08.2024 №231, з урахуванням проведених платежів.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 775,16 грн (сімсот сімдесят п`ять гривень 16 копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.    

Учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ),

відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (код ЄДРПОУ 20453063, пл. Народна, 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008 ),

відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018).

        Суддя                                            /підпис/                                                               Біньковська Н.В.