Справа №:755/12688/22

Провадження №: 2-о/755/366/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" травня 2025 р. м.Київ

Дніпровський районний суд м. Києва, в складі: головуючого судді - Коваленко І.В., розглянувши заяву заявниці ОСОБА_1 про відвід судді, що подана в межах розгляду цивільної справи за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про встановлення факту народження дитини, -

В С Т А Н О В И В :

У провадженні судді Дніпровського районного суду м. Києва Коваленко І.В. перебуває вказана цивільна справа.

29.04.2025 року до суду надійшла заява заявниці ОСОБА_1 про відвід судді, яка подана з підстав: 1. систематичного ухвалення суддею Коваленко І.В. незаконних та необґрунтованих рішень з мотивів упередженості до Заявниці; 2. висловлювань судді Коваленко І. В., що свідчать про упереджене і необ`єктивне ставлення до Заявниці; 3. витребування суддею Коваленко І.В. документів та з`ясування обставин, що явно виходять за межі предмету розгляду у справі № 755/12688/22; 4. вчинення Коваленко І. В. дій, спрямованих на затягування розгляду справи, а також відмови у доступі до правосуддя.

Обґрунтовуючи систематичне ухвалення суддею Коваленко І.В. незаконних та необґрунтованих рішень з мотивів упередженості до Заявниці, заявниця вказує, що вона звернулась до Дніпровського районного суду м. Києва із заявою про встановлення факту народження дитини. На переконання Заявниці, склад суду в межах цієї судової справи не забезпечує належного, повного і всебічного судового розгляду, допускає упереджене ставлення до Заявниці, допускає затягування та переривання розгляду справи, чим порушує право Заявниці на доступ до правосуддя. Судом у межах цієї справи з надуманих мотивів ухвалено три незаконні та нічим не обґрунтовані судові рішення, які були скасовані Київським апеляційним судом, а саме: ухвала Дніпровського районного суду м. Києва у складі судді Коваленко І.В. від 19.12.2022, скасована Постановою Київського апеляційного суду від 15.03.2023, про передачу справи за підсудністю до Селидівського міського суду Донецької області, який вже перебував у зоні активних бойових дій, а наразі припинив відправлення правосуддя та перебуває на тимчасово окупованій території України, а місто Селидове - фактично повністю знищене. На думку заявниці, ухвала не була мотивована жодною релевантною нормою права та постановлена всупереч висновкам Верховного Суду, викладених у Постанові Верховного Суду від 29.07.2019 у справі №409/2636/17, що, на думку заявниці, свідчить про упередженість до Заявниці, оскільки в інших справах окремого провадження, що розглядались суддею за заявою ВПО, місцем проживання якої був Дніпровський район м. Києва, передача за підсудністю не здійснювалася. Зокрема, суддею Коваленко І.В. було розглянуто по суті та рішенням від 05.10.2022 задоволено (тобто за два місяці до подання заяви Мальцевою С. В.) заяву про встановлення в окремому провадженні факту, що має юридичне значення, у справі № 755/9821/22 за заявою ВПО, місцем проживання якої був Дніпровський район міста Києва (посилання на рішення суду: https://reyestr.court.gov.ua/Review/106619076). Також, суддею Коваленко І.В. було розглянуто та повернуто заявнику, з інших, не пов`язаних з підсудністю підстав, заяву про встановлення факту смерті у справі № 755/9678/22. При цьому, заявник у зазначеній справі був ВПО, місцем проживання якої був Дніпровський район міста Києва, що вбачається з ухвали про повернення заяви (посилання у ЄДРСР: https://reyestr.court.gov.ua/Review/106536415 ) Разом з цим, зі змісту ухвали про залишення заяви у зазначеній справі без руху вбачається, що суддя Коваленко І.В. вважає, що надання заявником довідки про взяття на облік в якості ВПО є достатнім для підтвердження підсудності справи Дніпровському районному суду м. Києва (посилання на ухвалу у ЄДРСР: https://www.reyestr.court.gov.ua/Review/106619080) Обидві зазначені справи розглядалися суддею Коваленко І.В. за декілька місяців до подання ОСОБА_1 заяви у справі № 755/12688/22. Отже, суддя Коваленко І.В. приймає до свого провадження справи окремого провадження з аналогічним до предметом до цієї справи та задовольняє заяви заявників, місце проживання яких, як ВПО, зареєстроване на території Дніпровського району міста Києва. Натомість, суддя проявила відверто дискримінаційний підхід до Заявниці, направивши за завідомо невірною підсудністю заяву ОСОБА_1 у справі 755/12688/22 до іншого суду. Постановляючи скасовану постановою Київського апеляційного суду від 06.12.2023 ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 14.06.2023 про залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду, суддя Коваленко І.В. взагалі не здійснював оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, не вирішував клопотань Заявниці, зокрема клопотання про виклик і допит свідків, не заслуховував їх пояснень, не надавав представнику Заявниці можливості виступити із вступним словом. Тобто, суддя Коваленко І.В., проявляючи упереджене ставлення до Заявниці, об`єктивно перешкоджаючи Заявниці у доступі до правосуддя, визначила нібито наявність спору про право у правовідносинах, в яких такий спір існувати не може апріорі, з метою постановлення ухвали про залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду, що перешкоджає подальшому розгляду справи. За очевидної відсутності іншої, окрім Заявниці, сторони спору, очевидним є висновок про те, що суддя Коваленко І.В. з власних переконань оспорює і не визнає юридичний факт, що підлягає встановленню у межах цієї судової справи.

Постановляючи скасовану постановою Київського апеляційного суду від 17.03.2025 ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 12.12.2024 про залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду, заявниця вважає, що суддя Коваленко І.В. керувалась очевидно надуманими підставами. Вказує, що судом було визнано неявку Заявниці в судові засідання, які не проводилися судом внаслідок перебування судді Коваленко І.В. на лікарняному (10.07.2024), в нарадчій кімнаті (13.11.2024), або проводилися, але за участі представника Заявниці (28.02.2024), за умови невизнання на той момент явки Заявниці обов`язковою. Постановляючи цю ухвалу, Дніпровський районний суд м. Києва у складі судді Коваленко І.В. не зважав на ту обставину, що Заявниця в цій справі наразі вимушена проживати закордоном у Грузії, де проходить лікування від надтяжкої хвороби - розсіяного склерозу. Навіть не дивлячись на це, Заявниця особисто з`явилася до суду в судове засідання 28.04.2024, надала свої детальні пояснення і відповіді на всі запитання, що виникали у суду. При цьому, суддя Коваленко І.В., діючи всупереч завданню цивільного судочинства, не забезпечила повний розгляд справи у судовому засіданні 28.05.2024, у яке на її ж вимогу з`явилася Заявниця та не допитала у цьому засіданні свідків, явка яких була забезпечена в це судове засідання, у присутності Заявниці. 28.05.2024 року у судовому засіданні у цій справі було оголошено перерву за відсутності для цього підстав, встановлених ЦПК України. Скасовуючи зазначену ухвалу, суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки явка Заявниці після проведеного судового засідання обов`язковою не визнавалась, і беручи до уваги той факт, що Заявниця подала заяву про розгляд справи за її відсутності, суддя Коваленко І.В., не обґрунтувавши підстави неможливості розгляду справи за відсутності заявниці, не мала підстав залишити заяву заявниці без розгляду на підставі ч. 5 ст. 223 ЦПК України. Апеляційний суд окремо також вказав на необхідності встановлення судом першої інстанції факту народження дитини в межах цієї судової справи, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, та з огляду на положення п. 7 ч. 1 ст. 315 ЦПК України. Отже, суддя Коваленко І.В., керуючись мотивами упередженості до Заявниці, з формальних і очевидно незаконних причин (таких як неявка Заявниці в засідання, яке не проводилося суддею, а також неявка у судове засідання третьої особи, за неявку якої Заявниця відповідати не може), систематично продовжує унеможливлювати ОСОБА_1 доступ до правосуддя.

Щодо висловлювань судді Коваленко І. В., які, на думку заявниці, свідчать про упереджене і необ`єктивне ставлення до неї, заявниця вказує, що у судовому засіданні 28.05.2024 суддя систематично і неодноразово проявляла свою неприязнь до Заявниці, та допускала висловлювання, які є позапроцесуальними та недопустимими для судді. Заявниця вказує, що вона має статус ВПО, є уродженкою м. Донецьк, у 2014 році, через загострення своєї невиліковної хвороби, яку неможливо було лікувати в окупації, виїхала зі своїм майбутнім чоловіком (Заінтересована особа-1) до м.Москва, Російська федерація, де і народила дитину, факт народження якої встановлюється в межах цієї судової справи. Заявниця зазначає, що, не маючи документів на свого сина, змушена була зі своїм чоловіком покинути територію країни-агресора та виїхала до Грузії. На переконання заявниці, вказані обставини, а особливо, походження Заявниці з певного регіону України (м. Донецьк) та її подальше життя протягом певного часу на території держави-агресора і слугувало передумовою для недопустимого і упередженого до себе ставлення з боку судді Коваленко І.В. Зокрема, під час проведення судового засідання суддя Коваленко І.В. з`ясовувала питання, які взагалі не стосуються предмету доказування в цій судовій справі, а саме факту народження дитини, та проявляла при цьому свою неприязнь до Заявниці, наприклад, з`ясовувала у Заявниці, чи було проведено вакцинацію дитини. Заявниця ствердно відповіла на зазначене питання та пояснила, що, з огляду на відсутність свідоцтва про народження дитини, вакцинувати дитину можливо виключно платно. На зазначене пояснення Заявниці, суддя Коваленко І.В. відповіла, цитата: «Ви все за гроші готові купити, Мальцева?!». Зазначене висловлювання є неприпустимим, не відповідає приписам Кодексу суддівської етики та є таким, що демонструє зневагу до Заявниці. Також, під час розгляду заперечень Заявниці на визнання її явки обов`язковою, які були мотивовані тяжкою хворобою Заявниці, а також наданням нею відповідей на усі питання суду, суддя Коваленко І.В. відповіла, цитата: «Зараз всім будемо перераховувати діагнози». Тобто, суддя систематично проявляє упереджене ставлення до Заявниці, нівелює її тяжку і невиліковну хворобу, та позбавляє її доступу до правосуддя. Крім того, суддя Коваленко І.В. прямо звернула увагу Заявниці на те, що її пояснення відбираються суддею, зокрема, з метою з`ясування наявності підстав для звернення до Служби безпеки України. Зазначене висловлювання прямо вказує на заінтересованість судді не у забезпеченні повного та належного розгляду цієї справи, а у завданні шкоди Заявниці. При цьому, Заявниця неодноразово, як у своїх письмових, так і в усних заявах наголошувала на тому, що вона підтримує суверенітет та територіальну цілісність України та жодних дій на шкоду Україні вона ніколи не вчиняла і бажає проживати зі своєю сім`єю в Україні. Крім того, суддя допустила коментування дій Заявниці та Заінтересованої особи-1, що полягали у залишенні території Російської федерації, заявивши, що "це дуже зручно, після початку війни, та після початку мобілізаційних процесів на території російської федерації". У цьому контексті постає риторичне запитання - яким саме чином ця ремарка судді, яка фактично висміює становище Заявниці, була спрямована на досягнення завдання цивільного судочинства. Також, суддя Коваленко І. В. систематично продовжуючи створювати перешкоди у доступі Заявниці до правосуддя, під час отримання пояснень у Заявниці намагалася з`ясувати «Навіщо Заявниці український суд, якщо вона проживає в Грузії?». Таким чином, на думку заявниці, суддя Коваленко І.В. систематично допускає упереджене та зневажливе ставлення до Заявниці, погрожує їй, та умисно залишає поза увагою її тяжкий стан здоров`я, що грубо порушує встановлені законодавством правила поведінки судді та свідчить про неможливість участі судді Коваленко І.В. у розгляді цієї справи.

Щодо витребування суддею Коваленко І.В. документів та з`ясування обставин, що, на думку заявниці, явно виходять за межі предмету розгляду у справі № 755/12688/22, заявниця зазначала, що під час розгляду справи суддею витребувано у неї низку документів, які не мають жодного стосунку до факту народження дитини, а саме: Медичні документи щодо лікування Заявниці, починаючи з 2017 року; Докази перебування Заявниці на обліку у закладах охорони здоров`я та її лікування на території Дніпровського району м. Києва; Докази відсутності у дитини Заявниці російського громадянства, які нібито можуть бути отримані Заявницею у російському консульстві у Швейцарії, тощо. Заявниця наголошує на тому, що витребування кожного із зазначених документів сприяло безпідставному затягуванню розгляду справи, а надання або ненадання цих документів жодним чином не впливає на наявність або відсутність факту народження дитини Заявниці, та на процесуальну можливість Суду встановити цей факт виходячи із наявних в матеріалах справи доказів. У свою чергу, затягування розгляду справи шляхом витребування документів, які не є доказами юридичного факту, що встановлюється у цій справі, свідчить про упередженість судді Коваленко І.В. та є підставою для її відводу.

Щодо вчинення суддею Коваленко І.В. дій, спрямованих на затягування розгляду справи, а також відмови у доступі до правосуддя, то на переконання заявниці, постановлення суддею Коваленко І. В. трьох судових рішень, кожне з яких було (1) постановлене з очевидно надуманих причин, та (2) скасоване в апеляційному порядку, свідчить про умисне вчинення суддею Коваленко І.В. дій, що свідчать про фактичну відмову у доступі до правосуддя. Коли ж незаконну ухвалу судді Коваленко І. В. про передачу справи за підсудністю було скасовано в апеляційному порядку, замість забезпечення повного, всебічного і об`єктивного розгляду цієї судової справи, суддя Коваленко І. В. почала вчиняти систематичні дії, спрямовані на її затягування, зокрема шляхом постановлення двох ухвал про залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду. Розгляд справи у порядку окремого провадження протягом майже трьох років, на переконання Заявниці, свідчить про необґрунтоване затягування суддею строків розгляду простої за складністю справи. У цьому контексті ОСОБА_1 апелює до змісту розділу 2.1. цієї заяви, і акцентує увагу шановного Суду на очевидній та зухвалій незаконності скасованих ухвал. На переконання Заявниці, викладені в цій заяві обставини підтверджують, що в діях судді ОСОБА_3 наявний склад цілої низки дисциплінарних проступків, що можуть стати предметом розгляду Вищої ради правосуддя.

Фактично заяву ОСОБА_1 про відвід судді отримано суддею Коваленко І.В. 30.04.2025 року.

Дослідивши підстави та доводи поданої заяви про відвід судді, вивчивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

За змістом статті 39 ЦПК України, з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. З підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи.

Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-4 частини першої статті 36 цього Кодексу, статті 37 цього Кодексу, звільняє заявника від обов`язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу. Якщо відвід заявляється повторно з підстав, розглянутих раніше, суд, який розглядає справу, залишає таку заяву без розгляду.

Отже, за умовами ч. 3 ч. 4 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим, а заявник зобов`язаний надати докази упередженості судді у випадку наявності обставин, що викликають сумніви в неупередженості або об`єктивності судді (ч. 5 ст. 36 ЦПК України).

Підстави для відводу судді можуть мати об`єктивний чи суб`єктивний характер.

Пряма чи побічна заінтересованість судді у результаті розгляду справи може бути підставою як для відводу, так і для самовідводу. Заінтересованість може мати юридичний або побутовий характер. Юридична заінтересованість судді має місце, якщо від результату вирішення спору у нього виникнуть, зміняться або припиняться певні права або обов`язки. Побутова або фактична заінтересованість полягає в тому, що рішення суду може мати вплив на особисті стосунки судді з оточуючими.

Якщо заяву про відвід з цих підстав подає особа, яка бере участь у справі, підстави відводу потребують доказування.

Для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Крім того, обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними. Відвід повинен бути вмотивований - з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» «кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом».

Неупереджений та об`єктивний розгляд справи є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя суддею. Проте учасники справи наділені правом спростування цієї «процесуальної теореми» шляхом заявлення відводу судді, тим самим, забезпечуючи його незалежність в кожному окремому провадженні.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом».

Європейський суд з прав людини в п. 66 рішення у справі «Бочан проти України» від 03.05.2007 р. (заява № 7577/02) зазначив, що «безсторонність, в сенсі п.1 статті 6, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі». Аналогічна правова позиція закріплена також в п.п. 49, 52 рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» від 09.11.2006 р. (заява № 33949/02), п. 28 рішення ЄСПЛ у справі «Газета «Україна-центр» проти України» від 15.07.2010 р. (заява № 16695/04).

Як установлено Бангалорськими принципами поведінки суддів, схваленими резолюцією Економічної і Соціальної Ради ООН № 2006/23 від 27.07.2006 р. «об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття».

Наведе свідчить про те, що підстави для відводу судді можуть бути оціночною категорією, що з одного боку дає змогу реалізувати конституційну засаду незалежного розгляду справи суддею, а з іншого боку, є площиною для зловживань з боку недобросовісних учасників.

Так, Європейський суд з прав людини у своїй практиці виділяє наступні критерії оцінки неупередженості: 1) суб`єктивний - беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі; 2) об`єктивний - визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Не дивлячись на те, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередження чи схильності, її відсутність чи, навпаки, наявність може бути перевірена різними способами відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції. У даному контексті можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, що відображає особисті переконання конкретного судді з конкретної справи, і об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-який сумнів з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини у справах П`єрсак проти Бельгії, Кіпріану проти Кіпру, Грівз проти Сполученого Королівства). Суб`єктивний критерій полягає у з`ясуванні особистих переконань конкретного судді у певній справі. Оскільки доказів протилежного не надано, то по суб`єктивному критерію особиста безсторонність головуючого судді презюмується.

Щодо об`єктивного критерію оцінки неупередженості, то необхідно визначити, поза межами особистої поведінки судді, чи немає підтверджених фактів, які могли б спричинити сумніви щодо неупередженості судді. При вирішенні питання про те, чи існують обґрунтовані причини вважати, що цих вимог не було дотримано, точка зору сторони є важливою, але не є вирішальною. Вирішальним є те, чи таке побоювання може бути об`єктивно виправданим (рішення Європейського суду з прав людини у справі Клейн та інші проти Нідерландів).

Таким чином, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 10.05.2018 (справа №800/592/17) та від 01.10.2018 (справа №9901/673/18).

Окрім того, згідно роз`яснення Пленуму Верховного Суду України в пункті 10 Постанови «Про незалежність судової влади» №8 від 13 червня 2007 року, процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.

Європейський суд з прав людини за результатами розгляду справ «Мироненко і Мартенко проти України», «Олександр Волков проти України» зазначив, що при визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими, іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість.

Разом з тим, відповідно до ст. 126 Конституції України незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України, вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється.

Положенням статті 126 Конституції України дано офіційне тлумачення у Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. N 19-рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу).

Згідно зі ст. 14 Закону України «Про судоустрій України» судді при здійсненні правосуддя незалежні від будь-якого впливу, нікому не підзвітні і підкоряються лише закону. Органи та посадові особи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, громадяни та їх об`єднання, а також юридичні особи зобов`язані поважати незалежність суддів і не посягати на неї. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою завдати шкоди їх авторитету чи вплинути на неупередженість суду забороняється і тягне передбачену законом відповідальність. Суддям забезпечується свобода неупередженого вирішення судових справ відповідно до їх внутрішнього переконання, що ґрунтується на вимогах закону.

Відповідно до положень ч.2, ч.3 ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Оцінивши наведені заявницею ОСОБА_1 підстави для відводу головуючого у справі судді Коваленко І.В., суддя приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про відвід судді за відсутності доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість судді в результаті розгляду справи або наявність обставин, які викликають сумнів у її неупередженості при розгляді даної справи.

Зокрема, наведені заявницю цитати судді Коваленко І.В., вирвані з контексту проведеного судового засідання, яке відбувалось 28.05.2024, в ході якого суд заслуховував пояснення заявниці ОСОБА_1 , намагаючись встановити об`єктивні факти, що мають значення для своєчасного, всебічного, повного, об`єктивного та неупередженого розгляду справи, у той час, коли обов`язком учасника справи є сприяння своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, - мають на меті, шляхом маніпулювання емоційним станом судді та інших осіб, вплинути на неупереджений розгляд справи, адже на даний час суд зобов`язаний враховувати воєнний стан в Україні, під час якого всі представники органів державної влади, зобов`язані враховувати вказану обставину, тому у суду виникали закономірні питання щодо дій громадянки України ОСОБА_1 , яка під час повномасштабного вторгнення Російської Федерації проживала в столиці країни-агресора, і, при цьому, безперешкодно мала змогу постійно переміщуватись та отримувати всі необхідні послуги та документи.

Окрім того, необхідно зауважити той факт, що, оскільки, зі слів громадянки України ОСОБА_1 , вона постійно перебуває на території Республіки Грузія, а згідно офіційної інформації з відкритих джерел, Республіка Грузія та Російська Федерації перебувають у дружніх взаємовідносинах, тому вбачається можливість заявниці отримувати всі необхідні документи у вказаних країнах, а отже вимога суду щодо витребування у заявниці певних документів, є правом та обов`язком суду для своєчасного, всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи, яка, згідно ч. 3 ст.294 ЦПК України, розглядається судом за правилами окремого провадження, з додержанням загальних правил, встановлених ЦПК України, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Інших підстав для відводу судді, передбачених статтями 36 та 37 Цивільного процесуального кодексу України, судом не встановлено.

Відповідно до ч. 11 ст. 40 ЦПК України за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 36, 38-40, 182, 260, 261, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суд

п о с т а н о в и в:

Визнати заяву заявниці ОСОБА_1 про відвід головуючого у справі судді Коваленко І.В., - необґрунтованою.

Передати заяву заявниці ОСОБА_1 про відвід судді Коваленко І.В., яка подана 28.04.2025 та зареєстрована в суді 29.04.2025 (вх.№24164) в межах розгляду цивільної справи № 755/12688/22, для її вирішення у порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.

Відповідно до положень ч.2 ст.353 Цивільного процесуального кодексу України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо, скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. (п.4 ч. 5 ст. 357 ЦПК України)

Інформацію по справі можна отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет http://dn.ki.court.gov.ua

С у д д я :