Справа № 146/303/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       "01" травня 2025 р. Томашпільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді        Мороза І.С.

за участю секретаря судового засідання                Баранецької О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в селищі Томашпіль цивільну справу

ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»

відповідач: ОСОБА_1

вимоги позивача: про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

13 лютого 2025 року до Томашпільського районного суду, посилаючись на ст. 526, 530 ЦК України, звернувся представник ТОВ «Споживчий центр», що розташоване по вул. Саксаганського, буд. 133-А м. Київ до ОСОБА_1 який проживає по АДРЕСА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат.

Представник ТОВ «Споживчий центр» позов обґрунтував наступним.

Між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 25 квітня 2024 укладено кредитний договір № 25.04.2024-100002227.

Відповідно до умов Договору позичальнику надано кредит у розмірі – 4500 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 25 квітня 2024 року, строком на 98 днів.

Згідно п. 3.1. Договору за цим договором кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

       ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконано в повному обсязі.

В свою чергу ОСОБА_2 свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на 26 березня 2024 року утворилась заборгованість у розмірі 12426,45 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 4500 грн., по процентам в розмірі 5670 грн., комісією 6,45 грн та неустойка 2 250 грн, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр», що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 6 березня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження, судовий розгляд призначено на 27 березня 2025 року.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 27 березня 2025 року розгляд справи відкладено на 8 квітня 2025 року.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 8 квітня 2025 року розгляд справи відкладено на 1 травня 2025 року.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

В судове засідання представник ТОВ «Споживчий центр» не з`явився, однак представник позивача подав до суду заяву, в якій просить справу слухати у його відсутності, позов підтримує та просить його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився по невідомій суду причині, хоча завчасно та належним чином був повідомлений про слухання справи, відзиву на позовну заяву до суду не подав, доказів про поважність причини своєї неявки в судові засідання до суду не надав, в зв`язку з чим суд ухвалив провести по даній справі заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів, відповідно до ст.ст. 280, 281 ЦПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснювалося.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, сприяючи всебічному й повному з`ясуванню обставин справи, що має істотне значення для правильного вирішення спору, прийшов до наступного.

Судом встановлено, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_3 , шляхом підписання пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) від 10 квітня 2024 року, заявки від 10 квітня 2024, які підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «Е711», укладено кредитний договір № 10.04.2024-100002547.

Відповідно до кредитного договору № 25.04.2024-100002227 від 25 квітня 2024 року відповідачу надавався кредит на наступних умовах: сума кредиту: 4500 грн. Дата повернення (виплати) кредиту 31 липня 2024. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,5 % за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Розрахунок денної процентної ставки: 1,18 % = (5219,92 /4500) /98 х 100%. Неустойка 45 грн., що нараховується за кожен день невиконання / неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного / неналежно виконаного зобов`язання.

Перерахування коштів у розмірі 4500 грн підтверджено квитанцією сервісу LiqPay, від 25 квітня 2024 на платіжну карту НОМЕР_1 .

Зазначені реквізити банківської карти в квитанції LiqPay співпадають із банківськими реквізитами карти відповідача, вказаними у кредитному договорі № 25.04.2024-100002227 від 25 квітня 2024 року.

Із копії довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 25.04.2024-100002227 від 25 квітня 2024 встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 по кредитному договору № 25.04.2024-100002227 складає: 4500 гривень основний борг; 5670 гривень проценти; 6,45 грн комісія; 2250 гривень - неустойка. Разом 12426,45 гривень. Проценти нараховані за період з 25 квітня 2024 року по 31 червня 2024 року.

Відповідно до ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; розумні строки розгляду справи судом; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення; обов`язковість судового рішення.

Згідно ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до принципу  диспозитивності цивільного судочинства   (ст.13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показання свідків.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за Кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. При цьому, згідно ч. 2 цієї норми, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Отже, до правовідносин сторін за кредитним договором підлягають застосуванню норми, які регулюють відносини позики, якщо це не суперечить суті кредитного договору.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Законом України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частини третьої статті 11 Законом України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частиною восьмою статті 11 Законом України «Про електронну комерцію» встановлено, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідач ОСОБА_1 не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором, тобто відповідач зобов`язання за договором не виконав.

У зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_1 станом на 26 березня 2024 року має заборгованість в сумі 10 176,45 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 4500 грн., по процентам в розмірі 5670 грн., комісією 6,45 грн.

На даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов`язань і заборгованість за договором не погасив, що є порушенням законних прав ТОВ «Споживчий центр».

Щодо вимог про стягнення неустойки суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Законом України № 4024-IX від 29.10.2024 затверджено Указ Президента України " Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 28 жовтня 2024 року № 740/2024, відповідно до якого продовжено дію воєнного стану в Україні до 08.02.2025.

Умовами кредитного договору встановлено, що неустойка у розмірі 45 грн. нараховується за кожен день невиконання чи неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного чи неналежно виконаного зобов`язання.

Оскільки позивачем у період дії в Україні воєнного стану нараховано до сплати неустойку в розмірі 2250 грн., від сплати якої позичальник звільняється в силу зазначених вище вимог ЦК України, суд робить висновок про відсутність правових підстав для стягнення такої.

Відповідно ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відтак, суд вважає, що позов є частково обґрунтованим, позовні вимоги частково доведеними, а тому з ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 10 176,45 грн.

Відповідно до ч.5 ст.265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що позивач ТОВ «Споживчий центр» понесло судові витрати, що складаються з 2422,40 гривень, сплаченого судового збору.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви сплачений судовий збір в сумі 2422,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» підлягають частковому задоволенню, то понесені судові витрати за подання позовної заяви відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 1986,37 грн., що пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного керуючись ст. 12, 13, 76-81, 95, 141, 142, 206, 228, 229, 235, 258, 263, 264, 265, 268, 279, 280, 289, 354 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 25.04.2024-100002227 від 25 квітня 2024 року в розмірі 10 176,45 грн. (десять тисяч сто сімдесят шість гривень сорок п`ять копійок).

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 1986,37 грн. (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят шість гривень тридцять сім копійок) судових витрат, що складаються із сплаченого судового збору.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А.

       Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя: І. С. Мороз