Справа № 161/919/25

Провадження № 2/161/1465/25

Р І Ш Е Н Н Я

                                І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2025 року        Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді Олексюка А.В.,

при секретарі судових засідань – Новак Л.В.,

за участю представника позивача (через ВКЗ) – Павленка Д.О.,

відповідачки – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -                                                                В С Т А Н О В И В :

Позивач ТзОВ «Споживчий центр» через свого представника звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свій позов мотивує тим, що між ТОВ «Споживчий центр» та  ОСОБА_1 15.04.2024 р. укладено Кредитний договір (оферти) № 15.04.2024-100001637.

Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі – 11000 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 15.04.2024, строком на 70 днів.

Кредитний договір (оферти) № 15.04.2024-100001637 від 15.04.2024 р. був переоформлений шляхом укладення додаткового договору до кредитного договору між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 кредитного договору (оферти) № 12.05.2024-100001314 від 12.05.2024 р.

ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконано в повному обсязі. В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату позовної заяви, утворилась заборгованість у розмірі 19 113,47 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 10 559,93 грн., по процентам в розмірі 5 913,56 грн., неустойки 2 639,98 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».

У зв`язку з цим, просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором № 12.05.2024-100001314 від 12.05.2024 у розмірі 19 113 грн. 47 коп.;а також судові витрати по справі.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 28.01.2025 відкрито спрощене провадження у справі та призначено судове засідання.

05.02.2025 на адресу суду надійшов відзив, обгрунтований тим, що відповідачка вину не визнає, зазначає, що отримала 11 000 грн кредитних коштів, з них погашено 27.04.2024 3 625,71 грн та 12.05.2024 – 1 478,39 грн. всього 5 104,10 грн, залишок непогашеного тіла складає 5 895,90 грн. Просить відмовити в задоволенні позову за недоведеністю належними допустимими доказами суми боргу.

17.02.2025 представник позивача подав відповідь на відзив, мотивований тим, що кредитний договір №15.04.2024-100001637 від 15.04.2024 р. у електронній формі, яка законодавчо прирівнюється до письмової та додає Картку субконто з детальним розрахунком заборгованості. Просить позов задовольнити.

Представник позивача через ВКЗ Павленко Д.О. позов підтримав, просив задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_1 позов не визнала, просила відмовити в його задоволенні.

Заслухавши думку сторін, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1  15.04.2024 р. укладено Кредитний договір (оферти) № 15.04.2024-100001637 (а.с.18-20).

Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі – 11000 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 15.04.2024, строком на 70 днів (а.с.21).

Кредитний договір (оферти) № 15.04.2024-100001637 від 15.04.2024 р. був переоформлений шляхом укладення додаткового договору до кредитного договору між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 кредитного договору (оферти) № 12.05.2024-100001314 від 12.05.2024 р (а.с.12-13).

Згідно зі ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзацом 2 частини 2 статті 639 ЦК України встановлено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі №732/670/19, від 23.03.2020 року у справі №404/502/18, від 07.10.2020 року у справі №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

За ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною третьою статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У пункті 3 частини другої статті 129 Конституції України закріплено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з вимогами статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними доказами, які підтверджують наявність кредитної заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Таким чином, належними доказами щодо заборгованості по кредиту за кредитним договором можуть бути виписки за картковими рахунками (по кредитному договору), проте суду першої інстанції не було надано розрахунку заборгованості або первинних документів чи виписки по рахунку відповідачки.

Відповідачка не визнає вказану позивачем суму заборгованості в розмірі 19 113,47 грн, вказує, що 27.04.2024 внесла оплату в розмірі 3 625,71 грн та 12.05.2024 – 1 478,39 грн., що представник позивача визнав в судовому засіданні.

Поряд з цим, позивачем не надано до суду розрахунку заборгованості за наданим кредитом із зазначення детального розрахунку, який включав би суми погашеного позичальником тіла кредиту, відсотків та комісії по кожному платіжному періоду (щомісячно), що фактично позбавляє суд можливості навести у рішенні свій розрахунок заборгованості, тому суд дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову про стягнення з відповідачки боргу за кредитним договором.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд має право винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі (правова позиція Верховного Суду в постанові від 29 вересня 2022 року в справі 857/7/22).

Як зазначалось вище, позивач вказує, що загальна сума заборгованості за кредитним договором відповідача перед банком становить 19 113,47 грн, однак в матеріалах справи відсутній належний розрахунок заборгованості за кредитним договором враховуючи сплаченні відповідачкою суми, що позбавляє суд можливості перевірити правильність нарахування вказаної суми.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Таким чином, з наданих позивачем документів, не вбачається за можливе встановити розмір заборгованості, власне, - її існування. Тобто вимоги позову залишились недоведеними, а тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 12,76,77,78,79,80,81,263,265 ЦПК України, ст.ст. 526,610,625,1054 ЦК України, суд,-

                                       У Х В А Л И В:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на рішення суду всіма учасниками справи. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складено 30.04.2025.

Суддя Луцького міськрайонного суду                                                 А.В. Олексюк