Справа № 346/963/25

Провадження № 2/346/1064/25

РІШЕННЯ

   ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

01 травня 2025 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

у складі головуючого судді Сольського В.В.

за участі секретаря Біди Ю.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до Коршівської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області про встановлення факту належності правовстановлюючого документу та визнання права власності на нерухоме майно,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду із вказаним позовом в якому зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 . За життя ОСОБА_2 був одинокою людиною, рідних та близьких осіб не мав, а тому вона здійснювала догляд за своїм далеким родичем в останні роки перед його смертю.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина за заповітом, посвідченим 10 березня 2021 року, відповідно до якого все належне на момент смерті майно заповів їй.

До складу спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_2 входить житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_1 , а також земельні ділянки розміром 1,2048 га, 0,5391 га та 0,1446 га, які призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташовані в с. Лісна Слобідка, Коломийського району, Івано-Франківської області.

У встановлений законом строк вона звернулася до приватного нотаріуса Коломийського районного нотаріального округу Харук О.М. з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 .

06 березня 2024 року приватним нотаріусом Харук О.М. їй видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом на три земельні ділянки. Однак, у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 , приватний нотаріус Харук О.М. постановою від 21.10.2024 року мені відмовив.

В своєму рішенні нотаріус вказав, що із наданих мною документів вбачається, що право власності на дане нерухоме майно зареєстровано за померлим головою колгоспного двору « ОСОБА_2 », а в свідоцтві про смерть зазначено « ОСОБА_2 ». Частки померлого голови колгоспного двору та інших його членів у майні колгоспного двору не виділено. Колгоспний двір на теперішній час не є суб`єктом цивільних правовідносин, а тому, немає можливості видати свідоцтво про право на спадщину.

Позивачка вказує, що спірне будинковолодіння належить до типу колгоспного двору, та станом на 01.07.1991 року в будинку по АДРЕСА_1 були зареєстровані за місцем проживання: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та його мати - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка 25.03.1994 року вибула в м. Коломию, Івано-Франківської області.

Зазначила, що рішенням Ліснослобідської сільської ради від 25.09.2001р. №265 (далі рішення №265) було внесено зміни в рішення виконкому сільської ради №10 від 24.08.1987р. та викладено його в наступній редакції: «Визнати єдиним власником селянського двору по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , так як станом на 01.07.1990р. він у даному господарстві проживав один. Просити Коломийське МБТІ видати свідоцтво про право власності згідно рішення».

Згідно із вказаним рішенням єдиним власником спірного нерухомого майна був ОСОБА_2 , який за свого життя дане рішення до Коломийського МБТІ на затвердження не подав, нове Свідоцтво про право власності на будинок не отримав, а тому відповідні зміни не знайшли свого відображення в інвентаризаційних матеріалах.

Під час звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини вона не знала про існування вказаного рішення, та знайшовши його знову звернулася до нотаріуса, однак нотаріус пояснив, що з огляду на винесену ним постанову, яка не була оскаржена та не скасована, він не має повноважень на видачу мені свідоцтва про право на спадщину на будинок, оскільки своїм рішенням вже відмовив у вчиненні даної нотаріальної дії.

Тому позивачка просять встановити факт належності спадкодавцю ОСОБА_2 свідоцтва про право особистої власності на житловий будинковолодіння та визнати за нею право власності на спірне будинковлодіння в порядку спадкування за заповітом.

Ухвалою від 27 лютого 2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 25 березня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні.

В судове засідання позивачка не з`явилася подала письмову заяву про розгляд справи в її відсутності, позовні вимоги з вказаних підстав підтримала.

Представник відповідача в судове засідання також не з`явився, подав заяву про розгляд справи у відсутності, представника Коршівської сільської ради, щодо задоволення позову не заперечив.

В зв`язку з неявкою в судове засідання сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, що відповідає правилам ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши та перевіривши письмові докази по справі, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Судом встановлено, що згідно із свідоцтвом на право особистої власності на жилий будинок від 15 вересня 1987 року, виданим на підставі рішення виконкому Коломийської районної ради народних депутатів №195, жилий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 належить на праві власності колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_2 (а.с. 38).

Відповідно до реєстраційного напису на документі про право особистої власності, зазначений в цьому документі житловий будинок (домоволодіння) вцілому зареєстрований в Коломийському МБТІ на праві власності за колгоспним двором, головою якого є ОСОБА_2 та записаний в реєстрову книгу за реєстровим № 275 від 15.09.1987 року.

Згідно із довідкою виданою Коршівською сільською радою №68/18-11 від 16.10.2024р., станом на 01.07.1991 року в будинку по АДРЕСА_1 були зареєстровані за місцем проживання: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та його мати - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка 25.03.1994 року вибула в м. Коломию, Івано-Франківської області (а.с. 39).

Рішенням Ліснослобідської сільської ради від 25.09.2001р. №265 (далі рішення №265) було внесено зміни в рішення виконкому сільської ради №10 від 24.08.1987р. та викладено його в наступній редакції: «Визнати єдиним власником селянського двору по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , так як станом на 01.07.1990р. він у даному господарстві проживав один. Просити Коломийське МБТІ і видати свідоцтво про право власності згідно рішення» (а.с. 64).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , від 21 жовтня 2021 року (а.с. 26).

Після його смерті відкрилася спадщина за заповітом, посвідченим 10 березня 2021 року секретарем Ліснослобідської сільської ради Коломийського району, відповідно до якого все належне на момент смерті майно він заповів ОСОБА_1 (а.с. 20).

Позивачка у встановлений законом термін звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину.

06 березня 2024 року приватним нотаріусом Харук О.М. ОСОБА_1 видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом на три земельні ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного с/г виробництва, площею 0,5391 га. кадастровий номер 2623283400:03:010:0040, площею 1,2047 га кадастровий номер 2623283400:03:007:0075 та площею 0,1445 га кадастровий номер 2623283400:03:020:0117. На підставі вказаних свідоцтв право власності на вищевказані земельні ділянки були зареєстровані за мною в Державному реєстрі речових прав (Витяги про реєстрацію додаються) (а.с. 23-25)

У видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 , приватний нотаріус Харук О.М. постановою від 21.10.2024 року позивачці відмовив, на тій підставі, що право власності на дане нерухоме майно зареєстровано за померлим головою колгоспного двору « ІНФОРМАЦІЯ_4 », а в свідоцтві про смерть зазначено « ОСОБА_4 ». Частки померлого голови колгоспного двору та інших його членів у майні колгоспного двору не виділено. Колгоспний двір на теперішній час не є суб`єктом цивільних правовідносин, а тому, немає можливості видати свідоцтво про право на спадщину (а.с. 40).

Відповідно до виписки з інвентаризаційних матеріалів, ОСОБА_2 був головою колгоспного двору, яке знаходиться в АДРЕСА_1 . Форма власності – приватна. Підстава виникнення – Свідоцтво на право особистої власності на жилий будинок від 15.09.1987р., зареєстровано Коломийським МБТІ 15.09.19787р. в реєстрову книгу №275. Згідно опису до майна колгоспного двору належить: житловий будинок літ «А», сараї літ «Б, В, Ж», навіс літ «Г», вбиральня літ «Д», криниця №1 та огорожа №2-3.

Вказаний перелік майна узгоджується з даними технічного паспорту на будинок садибного типу, виготовленого станом на 29.09.2022р., в якому вказаний той же перелік об`єктів. Будь-які самовільно побудовані споруди або об`єкти незавершеного будівництва за вказаним адресом відсутні.

Згідно з положеннями п.11 ч.1 ст.346 ЦК України право власності припиняється у разі смерті власника.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України  спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до частини першої статті 120 ЦК Української РСР у редакції 1963 року, яка була чинною до 1991 року, майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу).

Згідно із частиною другою статті 120 ЦК Української РСР у редакції 1963 року, колгоспний двір може мати у власності підсобне господарство на присадибній ділянці землі, що знаходиться у користуванні, жилий будинок, продуктивну худобу, птицю та дрібний сільськогосподарський реманент.

Колгоспний двір визначався, як сімейно-трудове об`єднання осіб, всі або частина яких були членами колгоспу, брали участь у суспільному виробництві колгоспу та спільно вели підсобне господарство. Майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 308/3775/14-ц.

Частиною першою статті 112 ЦК Української РСР у редакції 1963 року, передбачено, що майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам.

Виходячи зі змісту цієї статті, кожен член колгоспного двору є учасником спільної сумісної власності на все майно двору незалежно від того, чи брав він участь у його придбанні. Нетривале перебування працездатного члена колгоспного двору в складі двору або незначна участь працею та коштами у веденні господарства можуть бути підставою для зменшення його частини.

До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 688/21/17-ц.

Як роз`яснено у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме:

а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Отже, всі члени колгоспного двору, які були такими станом на 15 квітня 1991 року, мали право спільної сумісної власності на майно колгоспного двору. До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22 січня 2019 року у справі № 713/1310/17-ц.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

       Згідно п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

З довідки Коршівської сільської ради від 16 жовтня 2024 року № 68/18-11 (а.с. 39) вбачається, що ОСОБА_2 і ОСОБА_2 це одна і та ж особа.

Таким чином, вимога позивачки про встановлення факту належності правовстановлюючого документу ґрунтується на законі, та підлягає до задоволення.

Вирішуючи вимогу про встановлення даного юридичного факту, суд виходить з того, що відповідно до роз`яснень, викладених у п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування", справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Згідно ст.315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені юридичні факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Враховуючи, що законом не визначено іншого порядку встановлення вказаного юридичного факту, він має бути встановлений в судовому порядку.

Задоволення вимог про встановлення юридичного факту має юридичне значення для позивачки. У суду немає підстав ставити під сумнів істинність даного факту.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що матеріалами справи було підтверджено належність ОСОБА_2 . Свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок від 15 вересня 1987 року, виданого на підставі рішення виконкому Коломийської районної ради народних депутатів №195 від 09.09.1987р. з огляду на адресу його проживання та інші анкетні дані.

Також судом встановлено належність до спадкової маси після смерті ОСОБА_5 житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , який на підставі заповіту від 10.03.2021 року прийняла позивачка, однак оформити своє право власнсоті вона не взмозі, а тому вимога про визнання за нею права власності в порядку спадкування за заповітом є також законною та підлягає до задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 524, 534, 560 ЦК УРСР, п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» ст.ст. 346, 392, 1261, 1268, 1296 ЦК України,  ст.ст. 206, 263-265, 268, 273, 315, 352-355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

позов задовольнити.

Встановити факт належності  ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 Свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок від 15 вересня 1987 року, виданого на підставі рішення виконкому Коломийської районної ради народних депутатів №195 від 09.09.1987р., в якому анкетні дані власника вказані « ОСОБА_2 ».

Визнати за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, якізнаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та включають: житловий будинок літ «А» загальною площею 72,6 кв.м., житловою площею 40,3 кв.м., сараї літ «Б, В, Ж», навіс літ «Г», вбиральня літ «Д», криниця №1 та огорожа №2-3.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. 

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Коршівська сільська рада Коломийського району Івано-Франківської області, адреса: с. Коршів, вул. Шевченка, буд. 23, Коломийського району Івано-Франківської області.

Суддя: Сольський В. В.